Справа № 291/480/24
Провадження №2/291/299/24
У Х В А Л А
іменем України
27 листопада 2024 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Митюк О.В.,
секретаря судового засідання Герасимчук Н.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ружині цивільну справу за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», представник позивача Зарицький Максим Аркадійович до ОСОБА_3 про стягнення плати за договором управління нерухомим майном,-
встановив:
В квітні 2024 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» звернулось до Ружинського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення плати за договором управління нерухомим майном.
Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 13 травня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», представник позивача Зарицький Максим Аркадійович до ОСОБА_3 про стягнення плати за договором управління нерухомим майном.
Вказаною вище ухвалою суду постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 03 липня 2024 року.
Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав.
22 жовтня 2024 року за вх. №6473/24 судом отримано відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 , в якому серед іншого, просила поновити ОСОБА_3 строк для звернення до суду з відзивом на позовну заяву у справі за № 291/480/24.
В обґрунтування пропуску строку для подання відзиву зазначалося те, що строк пропущений у зв`язку із поданням зустрічного позову, який не був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував про надання строку для подання відзиву.
Суд, дослідивши клопотання представника відповідача, яке міститься у відзиві на позовну заяву про поновлення строку на подання відзиву, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України сторони кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, як зазначено вище, ухвалою судді 13 травня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», представник позивача Зарицький Максим Аркадійович до ОСОБА_3 про стягнення плати за договором управління нерухомим майном.
Вказаною вище ухвалою судді постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 03 липня 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження у справі від 13.05.2024 отримала 23.05.2024, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Зазначене не спростовано представником відповідача у відзиві на позовну заяву.
У вказаній ухвалі судді від 13.05.2024 зазначено, що відповідач має право подати до суду відзив проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають право утворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер про Бельгії» виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Питання щодо поновлення процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Таким чином, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії», п. 38).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків, при цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права відповідача на звернення до суду з відзивом на позовну заяву, на які представник відповідача посилається як на поважні, суд дійшов висновку, що вони не характеризують об`єктивну неможливість відповідача ОСОБА_3 вчасно реалізувати своє право на звернення до суду з відзивом на позовну заяву.
Доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення відповідача до суду з відзивом на позовну заяву, або своєчасного звернення за правовою допомогою для захисту своїх прав та інтересів, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, відзив поданий у порушення вимог ст. 178 ЦПК України, а тому не може бути прийнятий судом.
Сама по собі відмова у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку не свідчить про упереджене ставлення до заявниці або про надмірний формалізм зі сторони суду, формалізм у процесі є допустимим явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процедури розгляду справи.
Такої позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 23.10.2024 у справі № 753/25081/21 ( 61-8693св24 ).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Тому, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що строк подання відзиву був пропущений з боку відповідача без поважних причин, обставини, викладені у клопотанні про поновлення строку для подання відзиву, судом відхиляються та відповідно судом не можуть розцінюватися поважними, а тому документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження ( ALIMENTARIASANDERSS.A.v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року ).
Враховуючи, що учасники справи мають добровільно користуватись своїми права та своєчасно вчинювати відповідні процесуальні дії, відповідач, будучи обізнаною про наявність на розгляді в суді позовної заяви, мала можливість в строк встановлений судом подати відзив на позовну заяву позивача або звернутися до суду з заявою про продовження процесуального строку, обґрунтовуючи таку необхідність, однак вказаного зроблено не було, що в свою чергу, призвело до того, що не було дотримано вимог ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 178, 258-261,354 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Клопотання представника відповідача адвоката Овчіннікової О.С. про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», представник позивача Зарицький Максим Аркадійович до ОСОБА_3 про стягнення плати за договором управління нерухомим майном - залишити без розгляду.
Повернути відзив особі, яка його подала.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 03.12.2024 року.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області О. В. Митюк
Суд | Ружинський районний суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2024 |
Оприлюднено | 02.12.2024 |
Номер документу | 123401898 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Ружинський районний суд Житомирської області
Митюк О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні