Ухвала

від 19.11.2024 по справі 287/770/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №287/770/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/828/24

Категорія п.10 ч.1 ст. 284 КПК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження №287/770/21 за апеляційною скаргою прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 23.08.2024 року,

в с т а н о в и в :

цією ухвалою задоволено клопотання обвинувачених та закрито кримінальне провадження № 62021000000000019 від 15.01.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, а своїм рішенням призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. При цьому вказує про безпідставність висновків суду про формальне повідомлення слідчого про завершення досудового розслідування, оскільки таке повідомлення слідчого містить відомості про місце надання доступу до матеріалів досудового розслідування, а саме: Державне бюро розслідувань за відповідною адресою та повідомлення про те, що час прибуття попередньо необхідно узгодити із слідчим. Зазначає, що направлення повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування входить у перелік тих процесуально-організаційних заходів, які у сукупності покликані планово забезпечити подальший доступ до матеріалів. Вважає, що проміжок у часі між повідомленням про завершення досудового розслідування та наданням реального доступу до матеріалів досудового розслідування не може свідчити про те, що строк досудового розслідування має рахуватися аж до моменту реального забезпечення доступу до матеріалів розслідування, оскільки можуть існувати ситуації, коли уповноважені суб`єкти об`єктивно не можуть негайно надати фактичний доступ до цих матеріалів. Звертає увагу, що матеріали провадження складаються із 11 томів, а тому з врахуванням службової зайнятості, обсягу, виконанні вимог щодо належного оформлення матеріалів кримінального провадження, слідчому об`єктивно був необхідний час для надання фактичного доступу. Враховуючи викладене, вважає, що строк з 01.02.2021 року відповідно до вимог ч.5 ст.219 КПК України не включається у строки, передбачені цією статтею, відповідно, обвинувальний акт скеровано до суду в межах строків досудового розслідування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, пояснення обвинувачених та їх захисників, які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Виходячи зі змісту вимог статті 370КПК України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою ст.9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 28 КПК України передбачено, що розумні строки не можуть перевищувати передбачені кримінальним процесуальним кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Частиною 5 ст.28 КПК України встановлено, що кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрито.

Згідно ч.2 ст.113 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цьогоКодексу.

Положенням статті 116 КПК України передбачено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені Кримінальним процесуальним кодексом України строки.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону виходячи з наступного.

Так, у справі «Іванов проти України» зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободв кримінальному провадженні застосовується у такий спосіб, щоб особа, яку звинувачено, не залишалася тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (пункт 71). При цьому ЄСПЛ у цій справі також вказав, що період, який має прийматися до уваги повинен відраховуватися саме з порушення кримінальної справи проти особи (пункт 63).

В інтерпретації ж до чинного КПК України цей період необхідно відраховувати з дня притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження, яка, згідно з пунктом 14 частини 1 статті 3 КПК, починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 02.08.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000001202 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

10.02.2020 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України. Отже, саме з цієї дати обчислюється строк досудового розслідування, який визначений в ст.219 КПК України.

05.03.2020 року постановою прокурора матеріали досудових розслідувань об`єднано (реєстр ІІ п.104).

Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 від 07.04.2020 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000001202 продовжено до трьох місяців, тобто до 10.05.2020 року.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_13 від 06.05.2020 року у справі № 761/12625/20 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000001202 до шести місяців, тобто до 10.08.2020 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 від 14.07.2020 року у справі № 757/28239/20-к продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000001202 до дванадцяти місяців.

Тобто кінцевою датою строку досудового розслідування було визначено 10.02.2021 року, що не оспорюється сторонами кримінального провадження.

15.01.2021 ОСОБА_9 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.2 ст. 191 КК України та про нову підозру за ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою заступника начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 від 15.01.2021 року з кримінального провадження №62019000000001202 від 02.08.2019 року виділені матеріали досудового розслідування № 62021000000000019.

19.01.2021 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

01.02.2021 року заступником начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 було надано доручення щодо повідомлення сторони кримінального провадження про завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування та 01.02.2021 року старший слідчий в особливо важливих справах відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_16 склав повідомлення, адресоване підозрюваному ОСОБА_9 та його захиснику ОСОБА_17 , підозрюваному ОСОБА_10 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування та повідомив, що відповідно до вимог статей 283, 290 КПК України, вони мають право на доступ до матеріалів досудового розслідування (а.п.14-16 т.3).

06 травня 2021 року сторона захисту підтвердила факт надання доступу до матеріалами кримінального провадження для ознайомлення, яке тривало у період з 06 травня по 13 травня 2021 року, що підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, підписаним підозрюваними та захисником.

13 травня 2021 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складено старшим слідчим, затверджено прокурором і цього ж дня вручено підозрюваним.

Згідно із супровідним листом прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , направлений 13 травня 2021 року до Олевського районного суду Житомирської області для розгляду по суті, надійшов до вказаного суду 20 травня 2021 року (а.п.1 т1).

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора та висновкам суду першої інстанції, колегії суддів визнає доводи апеляційної скарги прокурора безпідставними та повністю погоджується із висновком місцевого суду про те, що направлення обвинувального акта щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відбулося поза межами строку досудового розслідування, виходячи з наступного.

Положеннями кримінального процесуального закону, закріплених у ст.ст.219, 294-295 КПК України, законодавець визначив строки досудового розслідування, порядок їх обчислення та продовження.

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст.3КПК досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.283 КПК України, де передбачено обов`язок прокурора у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.113КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Таким чином, згідно з ст.ст.5, 110, 115, ч.1 ст.291 та ч.2 ст.283 КПК України, прокурор має право приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні виключно в межах процесуальних строків, зокрема, складати, затверджувати та направляти обвинувальний акт у кримінальному провадженні у межах строку досудового розслідування.

Відповідно до частини 1 статті 219КПК строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 219 КПК, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно з частиною 5 статті 294КПК строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. (частина 5 статті 219 КПК).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення клопотання обвинувачених, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, обґрунтовано врахував правові висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24 жовтня 2022 року у справі № 216/4805/20 щодо застосування норм права, а саме положень ч.5 ст. 219 КПК України.

Так, відповідно до положень ч.5 ст. 219 КПК України (в редакції Закону України № 2201-IX від 14.04.2022 року) не включається у строк досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування.

День направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.

Колегія суддів звертає увагу, що перевірка судом першої інстанції у підготовчому судовому засіданні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК України, а також виконання ним приписів ст. 219 КПК України у частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я особи, процесуального статусу обвинуваченого, стосовно якого відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, має здійснюватися судовий розгляд.

Повертаючись до доводів апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає необхідним констатувати, що відомостей, які б підтверджували факт належного повідомлення підозрюваних та захисника про завершення досудового розслідування 01 лютого 2021 року, як на те посилається прокурор, матеріали кримінального провадження не містять.

Як слідує з матеріалів провадження та як вірно встановив суд першої інстанції у даному кримінальному провадженні слідчий склав повідомлення про завершення досудового розслідування 01.02.2021 року, однак телефонограм, розписок про особисте вручення чи направлення поштою повідомлення про завершення досудового розслідування підозрюваним та захиснику, інших належних доказів того, що стороні захисту було повідомлено про доступ до матеріалів кримінального провадження із 01.02.2021 року до закінчення строку досудового розслідування, визначеного ухвалою слідчого судді, матеріали кримінального провадження не містять.

Колегія суддів зауважує, що порядок повідомлення учасників кримінального провадження визначений ст.111 КПК України. Зокрема, ч.1 цієї статті визначає, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Відповідно до ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим кодексом, у порядку передбаченому главою 11 цього кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Тобто, повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів провадження у порядку ст.290 КПК України з наданням можливості ознайомитися з ними має здійснюватися у порядку, визначеному главою 11 КПК України.

Статтею 135 КПК України визначено порядок виклику, а значить і повідомлення в кримінальному провадженні. Зокрема, ч.1 ст.135 КПК України визначено, що таке повідомлення може бути здійснено шляхом його вручення, надіслання його поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення по телефону або телеграмою. При цьому, обов`язково має бути підтвердження такого повідомлення, що регламентовано ст.136 КПК України, а саме: належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним підтвердженням стороною обвинувачення завершення досудового розслідування і відкриття для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України матеріалів досудового розслідування є або документи, що підтверджують особисте вручення відповідному учаснику кримінального провадження повідомлення про відкриття для ознайомлення матеріалів справи (зокрема, особисті розписки підозрюваного, захисника), або докази про направлення такого повідомлення на адресу, вказану для листування.

Колегія суддів визнає неприйнятими посилання прокурора в поданій апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не врахував, що повідомлення слідчого про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів містить відомості про місце надання доступу до матеріалів, вказівку на необхідність узгодження часу ознайомлення, оскільки в даному провадженні судом першої інстанції встановлено саме факт неналежного повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування, а не невідповідність змісту самого повідомлення вимогам кримінально-процесуального закону чи неузгодженість конкретного часу ознайомлення.

Беззаперечно, проміжок у часі між повідомленням про завершення досудового розслідування та наданням фактичного доступу до матеріалів досудового розслідування можуть не співпадати, на що звертає увагу прокурор, однак за матеріалами даного провадження сторона обвинувачення не довела, що саме повідомлення було фактично направлене на адреси підозрюваних та захисника поштою або вручено їм особисто, і вказані висновки суду першої інстанції не спростовано прокурором в ході апеляційного розгляду.

Таким чином, за умови відсутності доказів належного вручення чи направлення стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування, яке стає початковим моментом відліку для зупинення строку досудового розслідування за правилами ч.5 ст.219 КПК України, ознайомлення сторони захисту у період з 06.05.2021 року по 13.05.2021 року з матеріалами кримінального провадження поза кінцевим строком досудового розслідування необхідно вважати таким, що відбулося поза межами строку досудового розслідування. На цьому неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 09 квітня 2024 року у справі № 523/6392/22.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а отже унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Злочини, передбачені ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, не є тяжкими чи особливо тяжкими злочинами проти життя та здоров`я особи, провадження у справі не зупинялося, тому кримінальне провадження підлягало закриттю.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга прокурора не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність ухвали Овруцького районного суду Житомирської області від 23.08.2024 року.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без зміни.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 23.08.2024 року, якою закрито кримінальне провадження № 62021000000000019 від 15.01.2021 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, - без змін.

На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді :