Ухвала

від 25.11.2024 по справі 991/12755/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/12755/24

Провадження 1-кс/991/12826/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , старшого детектива ОСОБА_3 , представників власника майна - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у межах кримінального провадження № 52024000000000216 від 02.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор з метою забезпечення збереження речових доказів та проведення експертного дослідження просить накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що детективами Другого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000216 від 02.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі - Регіональне відділення ФДМУ) умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для ПП «РеніЛіс», всупереч інтересам служби здійснили зловживання владою чи службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

Встановлено, що на території ДП «Ренійський морський торговельний порт» розташовані два складських приміщення, що перебувають у державній власності, та здавалися в оренду ПП «РеніЛіс» згідно з відповідними договорами оренди, строк дії яких закінчився 23.08.2021.

Так, згідно з договором № 20984091026 від 23.08.2006 об`єктом оренди була нежитлова будівля складу АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі у ДП «Ренійський морський торговельний порт» та розташована за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Д, орендна плата за базовий місяць за договором становила 1382,59 грн без ПДВ. Згідно з договором № 20984091027 від 23.08.2006 об`єктом оренди була нежитлова будівля складу АДРЕСА_2 , що перебуває на балансі у ДП «Ренійський морський торговельний порт» та розташована за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Е, орендна плата за базовий місяць за договором становила 913,46 грн без ПДВ.

20.07.2007 між Регіональним відділенням ФДМУ та ПП «РеніЛіс» укладений договір про внесення змін до договору оренди від 23.08.2006 № 20984091027, згідно з яким змінено (збільшено) розмір орендної плати, яка без урахування ПДВ, за місяць розрахунку склала 1 472,88 грн.

Прокурор посилається на те, що строк дії цих договорів оренди становив 15 років і вони могли бути продовжені лише за результатами проведення аукціону.

Службові особи Регіонального відділення ФДМУ у встановлені законодавством строки не вжили заходів щодо продовження строків дії зазначених договорів оренди, тому такі договори є припиненими з 23.08.2021 у зв`язку із закінченням строку їх дії.

Статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Пунктами 10.6, 10.7 цих договорів оренди встановлено, що у разі припинення Договору об`єкт оренди повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає об`єкт оренди балансоутримувачу відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством на момент повернення орендованого майна. Об`єкт оренди вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Отже, службові особи Регіонального відділення ФДМУ зобов`язані були вжити заходів щодо звільнення орендованих приміщень, підписання актів приймання-передачі (повернення з оренди) та повернення балансоутримувачу орендованого майна, що не було зроблено.

Натомість, 18.10.2022 Регіональним відділенням ФДМУ оголошено електронний аукціон № LLP001- UA-20221018-62323 щодо передачі в оренду державного нерухомого майна, а саме: будівлі складу АДРЕСА_3 , та електронний аукціон № LLP001- UA- 20221018-21333 щодо передачі в оренду державного нерухомого майна, а саме: будівлі складу АДРЕСА_4 , які перебувають на балансі ДП «Ренійський морський торговельний порт».

Переможцем аукціонів визначено ФОП ОСОБА_7 , яка запропонувала найвищу ціну в розмірі 5 500 779,0 грн в місяць (наступні менші запропоновані ціни 5 500 778,00 грн та 5 500 777,00 грн) та ціну в розмірі 2 500 779,0 грн (наступні запропоновані ціни учасників: 2 500 778,00 грн та 2 500 777,00 грн).

03.11.2022 підписаний протокол електронного аукціону LLP001-UA-20221018-62323, переможцем у якому визначено ФОП ОСОБА_7 . Вказаний протокол затверджений наказом в.о. начальника Регіонального відділення ФДМУ № 948 від 03.11.2022.

Відповідно до п. 103 «Порядку передачі в оренду державного та комунального майна», договір оренди мав бути підписаний не пізніше 01.12.2022.

Відповідно до п. 74 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна Регіональне відділення ФДМУ було зобов`язане звернутись до переможця аукціону ФОП ОСОБА_7 з запрошенням для підписання договорів оренди та акту приймання-передачі об`єктів оренди у визначений час і у визначеному місці або забезпечити переможцю аукціону в інший спосіб можливість для підписання таких документів протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону, тобто до 30.11.2022, що не було зроблено.

Натомість, 08.12.2022 вказані аукціони були безпідставно відмінені Регіональним відділенням ФДМУ. У наслідок чого між Регіональним відділенням ФДМУ та переможцем аукціону ФОП ОСОБА_7 не були укладені відповідні договори оренди державного майна, що призвело до ненадходжень орендної плати, визначеної за результатами аукціонів, та, як наслідок, призвело до нанесення збитків Державному бюджету України у виді упущеної (втраченої) вигоди, що за період з 30.11.2022 до 12.10.2023 становить 81 829 483,35 грн (з них Державному бюджету України - 57 280 638,35 грн, ДП «Ренійський морський торговельний порт» - 24 548 844,99 грн).

З огляду на вищевикладене є підстави стверджувати, що після закінчення 23.08.2021 строку дії вищезазначених договорів оренди, посадові особи Регіонального відділення ФДМУ умисно не вжили заходів щодо продовження строку дії зазначених договорів та/або повернення орендованого державного майна балансоутримувачу та умисно здійснювалась імітація підготовки до передачі в оренду вказаних об`єктів нерухомості і штучно затягувалась процедура електронних торгів з передачі в оренду вказаних об`єктів, шляхом безпідставного видання наказів про відміну електронних аукціонів, що створило для ПП «РеніЛіс» (орендаря) передумови для користування державним майном поза межами правового поля, а також призвело до нанесення збитків Державному бюджету України та ДП «Ренійський морський торговельний порт».

Детектив зазначає, що вказана інформація та розрахунки підтверджується Актами про результати перевірки дотримання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вимог законодавства від 27.02.2024 № 23-2/25 та № 23-2/26, проведеними на виконання наказу Фонду державного майна України.

Таким чином, в діях службових осіб Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в інтересах ПП «РеніЛіс».

07.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук у житлі за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_5 , під час проведення якого детективами виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone модель А2894 .

У зв`язку з тим, що ОСОБА_7 не надала пароль доступу до мобільного телефону є необхідність надання його експерту для подолання систем логічного захисту.

Старший детектив ОСОБА_3 , який брав участь у судовому засіданні на підставі доручення прокурора, клопотання підтримав, просив задовольнити. Додатково зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні ще триває і саме при проведенні досудового розслідування перевіряються обставини щодо можливої причетності до вчинення злочину, зокрема і ОСОБА_7 . Такі обставини можуть бути перевірені, у тому числі, і шляхом проведення огляду мобільного телефону, доступ до якого обмежений власником. Дійсно представники власника майна зазначали про готовність надати пароль доступу до мобільного телефону у тому випадку, якщо ОСОБА_7 його згадає, однак станом на час розгляду клопотання пароль не повідомили.

Представники власника майна - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання. Зазначили, що (1) детективами не підтверджено належними доказами причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, який розслідується у межах цього кримінального провадження; (2) ОСОБА_7 не відмовлялась повідомити пароль доступу до мобільного телефону, водночас, перебуваючи у стресовому стані, остання його забула, але у випадку, якщо згадає, має намір його повідомити детективам; (3) усупереч наданому слідчим суддею дозволу на обшук, визначення меж щодо його проведення, а саме відшукання речей і документів належних ОСОБА_7 , детективами проведено особистий обшук іншої особи присутньої на обшуці - ОСОБА_8 (матері ОСОБА_7 ); (4) у ході проведення особистого обшуку ОСОБА_8 детективами відшукано телефон, який без відповідного дозволу слідчого судді був оглянутий детективами та повернений власниці; (5) детективами було порушено процедуру долучення додатків до протоколу обшуку, зокрема не оформлено опис вилученого майна; (6) мобільний телефон є не тільки засобом зв`язку для ОСОБА_7 , а ще інструментом доступу до банківських рахунків, отримання державних послуг, зберігання інформації щодо дітей, стану їх здоров`я, та іншої особистої інформації; (7) відсутні підстави вважати, що мобільний телефон відповідає вимогам речового доказу, зокрема тому, що він придбаний 27.01.2023, тобто після описаних у клопотанні подій, а тому його незаконно визнано речовим доказом постановою детектива. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для їх застосування; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1 частини 2 та частиною 3 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний із подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:

правову підставу для арешту майна;

можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу;

розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно із частиною 1 цієї статті визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Водночас, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного у конкретному кримінальному провадженні, слідчий суддя, враховуючи положення ст. 132 КПК України, має переконатися у тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, а майно, про арешт якого ставиться питання, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, безвідносно до того, чи має особа, на майно якої накладається арешт, безпосереднє відношення до вчинення злочину.

Щодо строку звернення з клопотанням.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

У судовому засіданні встановлено, що детективами Національного бюро 07.11.2024 проведено обшук у житлі за місцем проживання ОСОБА_7 та 08.11.2024 засобами поштового зв`язку клопотання про арешт тимчасово вилученого майна з додатками направлено до суду (т. 1 а.с. 163-164).

Отже, з урахуванням вимог кримінального процесуального закону прокурор звернувся до суду з клопотанням у встановлений абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України строк.

Щодо правової підстави для арешту майна.

Під час розгляду клопотання встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000216 від 02.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно із Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження здійснюється, зокрема, за фактом того, що службові особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби не вжили законних заходів після закінчення строку дії договорів оренди державного майна від 23.08.2006 № 20984091026, № 20984091027 та сприяли ПП «РеніЛіс» користуватись державним майном всупереч вимог чинного законодавства за заниженою орендною платою після закінчення строку дії вказаних договорів оренди, що спричинило тяжкі наслідки у розмірі, що у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на час вчинення злочину (т. 1 а.с. 8).

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.10.2024 у справі № 991/12367/24 надано дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_6 , за місцем проживання ОСОБА_7 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речей і документів, у тому числі: мобільних телефонів ОСОБА_7 з інформацією, яка стосується оренди складських приміщень на території ДП «Ренійський морський торговельний порт» за договорами від 23.08.2006 № 20984091026, № 20984091027, проведення відповідних аукціонів (т. 1 а.с. 142-150).

Зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.10.2024 у справі № 991/12367/24 встановлено, що слідчим суддею визнано доведеним, що: (1) було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України; (2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; (3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду. Слідчим суддею зазначено, що відомості, які планується відшукати, дозволять підтвердити чи спростувати слідчу версію подій, з`ясувати обставини не вжиття дій службовими особами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях після закінчення строку дії договорів оренди державного майна від 23.08.2006 № 20984091026, № 20984091027 та користування ПП «РеніЛіс» державним майном, всупереч вимог чинного законодавства за заниженою орендною платою після закінчення строку дії договорів оренди, ймовірну причетність до таких подій службових осіб; (4) відшукувані речі та документи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі особи, оскільки до кримінального правопорушення, ймовірно може бути причетною ОСОБА_7 , яка є керівником ПП «РеніЛіс» та має статус фізичної особи-підприємця; (5) за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування.

Тобто, обставини щодо того чи було вчинено кримінальне правопорушення та можливої причетності ОСОБА_7 до його вчинення чи обізнаності щодо таких обставин були перевірені слідчим суддею, як це передбачено ст. 234 КПК України.

Викладена у клопотанні фабула кримінального провадження у сукупності з дослідженими матеріалами, доданими до клопотання формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо того, що мали місце обставини кримінальних правопорушень, у зв`язку з яким подається клопотання, тому слідчий суддя вважає доведеним наявність достатніх підстав вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Встановлено, що на підставі зазначеної вище ухвали слідчого судді, 07.11.2024 детективами Національного бюро, за участі, зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , проведено обшук у квартирі за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_5 . У ході проведення обшуку детективами відшукано мобільний телефон iPhone модель А2894 , який належить ОСОБА_7 . На прохання детективів остання пароль доступу не надала, у зв`язку з чим мобільний телефон вилучено. Під час обшуку ОСОБА_8 було запропоновано надати для огляду свій мобільний телефон. Після отримання рекомендації адвоката ОСОБА_5 ОСОБА_8 відмовилась надати телефон. У зв`язку з цим, у період з 09 год 40 хв по 09 год 42 хв, в присутності понятих та адвоката, в окремій кімнаті із застосуванням відеофіксації проведено особистий обшук ОСОБА_8 , під час якого з-під кофтини вилучено мобільний телефон iPhone 15 Pro Max 0674830820. Оглядом вмісту мобільного телефону інформації, що мала б значення для кримінального провадження не виявлено. Телефон повернуто володільцю. Більше в ході обшуку нічого не вилучалось, що підтверджується копією протоколу обшуку від 07.11.2024 (т. 1 а.с. 151-155).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення, зокрема мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Тобто, зважаючи на те, що власник майна не надав пароль доступу до мобільного телефона слідчий суддя вважає, що рішення детектива про необхідність їх вилучення, з метою проведення експертного дослідження та подолання системи логічного захисту, є виправданим та правомірним.

Доводи представників власника майна щодо недоведеності того, що ОСОБА_7 причетна до кримінального правопорушення, який розслідується у цьому кримінальному провадженні, слідчим суддею не враховуються при ухваленні рішення, оскільки відповідно вимог ч. 3 ст. 26, ч. 2 ст. 173 КПК України такі обставини не встановлюються слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речового доказу.

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що арешт майна з метою збереження речових доказів може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Щодо можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 від 07.11.2024, вилучений у житлі за місцем проживання ОСОБА_7 мобільний телефон, визнано речовим доказом у кримінальному № 52024000000000216 від 02.05.2024, що підтверджується копією постанови від 07.11.2024 (т. 1 а.с. 156-157).

Доводи представника власника майна щодо невмотивованості постанови детектива про визнання мобільного телефону речовим доказом, слідчий суддя не бере до уваги, так як долучена до клопотання постанова детектива відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, оскільки у ній наведені мотиви її прийняття, обґрунтування та посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України.

Разом з тим, як встановлено вище, відшукавши мобільний телефон ОСОБА_7 , детективи були позбавлені можливості перевірити його на наявність чи відсутність у ньому інформації, яка як родова ознака зазначена в ухвалі слідчого судді. Водночас, у судовому засіданні встановлені обставини, які можуть свідчити про те, що твердження детектива про високу ймовірність наявності в телефоні ОСОБА_7 відомостей, які можуть мати значення для кримінального провадження, не є явно необгрунтованими чи очевидно безпідставними.

Згідно з постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 ід 07.11.2024 у кримінальному провадженні призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій. Надано експерту об`єкт дослідження - мобільний телефон iPhone модель А2894 , що підтверджується копією постанови від 07.11.2024 (т. 1 а.с. 158-161).

Слідчий суддя враховує, що істотне значення для кримінального провадження має саме інформація, яка міститься на пристроях, а не сам матеріальний носій інформації. Однак, необхідність фіксації інформації, яка на них міститься, відновлення вже видаленої інформації обумовлює подальше їх утримання з метою проведення експертних досліджень. Саме шляхом залучення осіб (спеціалістів, експертів), які володіють спеціальними технічними знаннями, можливе належне копіювання інформації.

Щодо пояснень представника власника майна про те, що ОСОБА_7 не повідомила детективам пароль доступу до мобільного телефону, оскільки через переживання його забула, слідчий суддя зазначає, що власник майна не позбавлений права в подальшому самостійно звернутись до детективів та повідомити їм пароль доступу, що прискорить огляд мобільного телефону та вирішення питання про повернення його власнику.

З огляду на викладене, враховуючи норми ч. 3 ст. 170 КПК України, якими передбачено можливість арешту на майно, якщо воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а також, на комп`ютерні системи чи їх частин у разі, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор у клопотанні та детектив у судовому засіданні довели необхідність арешту мобільного телефона, вилученого під час обшуку у житлі за місцем проживання ОСОБА_7 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Доводи представника власника майна про те, що мобільний телефон був придбаний після можливого вчинення кримінального правопорушення, тому у ньому не може міститися інформація, яка має значення для досудового розслідування, слідчим суддею оцінюються критично. З урахуванням того, що власник майна не надав пароль доступу, неможливо однозначно стверджувати про наявність чи відсутність на телефоні будь-якої інформації. Водночас, варто звернути увагу, що в техніці (мобільні телефони, ноутбуки, планшети), зокрема марки Apple представлена функція резервного копіювання даних, які зберігаються в iCloud (хмарне сховище). При зміні пристроїв, під час першого входу абонента у свій обліковий запис в iCloud на новому пристрої, програмне забезпечення електронних носіїв інформації дозволяє автоматичне перенесення файлів, створених на іншому електронному носії інформації, у новий інтерфейс гаджету.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя враховує, що арешт мобільного телефона є необхідною умовою проведення експертного дослідження та подальшого його огляду, фіксації відомостей, які на ньому містяться та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування заходу забезпечення у виді арешту майна, існують ризики приховування, знищення, втрати або спотворення інформації, яка має значення для досудового розслідування.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.

Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням.

У судовому засіданні представники власника майна посилались також на те, що обшук проведений з істотними порушеннями, а саме в частині проведення особистого обшуку власника житла ОСОБА_8 , оскільки детективи вийшли за межі обшуку встановлених ухвалою слідчого судді.

Так слідчий суддя зазначає, що дійсно в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.10.2024 у справі № 991/12367/24 слідчим суддею відмовлено у відшуканні під час обшуку будинку мобільних телефонів інших причетних осіб.

Водночас, згідно із ч. 5 ст. 236 КПК України за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.

Тобто, особистий обшук особи проводиться за рішенням детектива, без надання слідчим суддею відповідного дозволу і лише у випадку, коли є достатні підстави вважати, що при собі особа переховує предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.

Представниками власників майна наведені також інші доводи, які не потребують детального аналізу слідчим суддею, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог кримінального процесуального закону (ч. 2 ст. 173 КПК України), не мають вирішального значення при вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу.

При цьому слідчий суддя керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити.

Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Задовольнити клопотання.

Накласти арешт на майно, вилучене 07.11.2024 під час проведення обшуку житла за адресою: АДРЕСА_5 , у якому проживає ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон iPhone модель А2894 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування цим майном.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1