Ухвала

від 16.12.2024 по справі 991/12755/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Cправа №991/12755/24

Провадження №11-сс/991/914/24

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

представників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

прокурора ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги представників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.11.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на майно вилучене 07.11.2024 під час проведення обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 , у якому проживає ОСОБА_6 , а саме мобільний телефон iPhone модель А2894.

Представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали на вказане рішення апеляційні скарги.

Адвокат ОСОБА_8 посилається на такі обставини.

Слідчий суддя постановив незаконну, необґрунтовану ухвалу і допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не врахував непричетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, невідповідність мобільного телефону ОСОБА_6 ознакам речового доказу, визначеним у ст.98 КПК України, та відсутність підстав для арешту її майна з метою збереження речового доказу (ч.3 ст.170 КПК України).

Слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотань представників: про долучення та дослідження відео проведеного обшуку; оголошення перерви у судовому засіданні з метою надання додаткового часу для отримання відповідей на адвокатські запити, з метою спростування позиції детектива, що ОСОБА_6 не є президентом та бенефіціаром ПП «Реніліс»; визнання протоколу обшуку від 07.11.2024 очевидно недопустимим доказом у зв?язку з наявністю порушень щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Мобільний телефон ОСОБА_6 вилучено без підтвердження, що на ньому наявна інформація щодо проведення аукціонів, оренди складських приміщень на території ДП «Ренійський морський торговельний порт» за договорами №20984091026 і №20984091027 від 23.08.2006,тобто безпідставно, оскільки в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку від 31.10.2024 наявність даної інформації зазначено як підставу вилучення телефону ОСОБА_6 , а призначення експертизи мобільного телефону з метою її виявлення також підтверджує необґрунтованість його вилучення.

ОСОБА_6 придбала вилучений мобільний телефон 27.01.2023, що спростовує можливість зберігання у телефоні інформації за період, що цікавить слідство - вересень-жовтень-листопад 2022 року, навколо дат проведення аукціону. Посилання слідчого судді на неможливість перевірки детективами НАБУ наявності у мобільному телефоні такої інформації має формальний характер, а твердження про існування у техніці марки Apple функції резервного копіювання до хмарного сховища iCloud та можливості перенесення файлів, створених на іншому електронному носії інформації, на новий пристрій є припущенням, що непідкріплене доказами, при цьому висновки щодо можливості активації телефону, наявності в ньому інформації - це прерогатива експертів, функції яких на себе перебрав слідчий суддя.

Слідчий суддя не взяв до уваги, що ОСОБА_6 виховує трьох дітей, і вилучення в неї мобільного телефона обмежує її у спілкуванні з ними, також порушує їх права, порушує право ОСОБА_6 на своєчасну медичну допомогу, доступ до медичних документів, та є втручанням в медичне лікування і порушенням права на таємницю про стан здоров`я.

Слідчий суддя не врахував, що: особистий обшук ОСОБА_7 з метою вилучення її телефона проведений всупереч вказівок слідчого судді в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку від 31.10.2024, якою наданодозвіл на відшукання засобів зв`язку ОСОБА_6 і прямо заборонено здійснення таких дій щодо інших осіб; що детективи НАБУ не мали права проводити особистий обшук, вилучення та огляд мобільного телефона ОСОБА_7 , а тому здійснили процесуальні дії, які потребують попереднього дозволу суду, без такого або з порушенням його суттєвих умов;що вказаними діями детективи порушили таємницю листування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ,адже пристрій повернуто ОСОБА_7 тільки після з`ясування відсутності на ньому інформації щодо обставин кримінального провадження.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.11.2024 і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна вилученого під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

Адвокат ОСОБА_9 в апеляційній скарзі посилається на таке.

Слідчий суддя не врахував та не надав належної оцінки:

- що ухвала про надання дозволу на проведення обшуку не дає права детективам НАБУ проводити обшук, так як не містить прямого зазначення якому саме правоохоронному органу надано право провести обшук;

- що під час проведення обшуку допущені порушення, зокрема: втручання у приватну переписку осіб, які не зазначені в ухвалі про надання дозвіл на обшук, порушення ч.3 ст.105 КПК України в частині того, що додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків;

- що у вилученому мобільному телефоні, на який у подальшому накладено арешт, не міститься будь-яка інформація яка стосується оренди складських приміщень на території ДП «РМТП» за договорами №20984091027 від 23.08.2006, проведення відповідних аукціонів;

- що прокурором не надано, а детективом у судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів кваліфікації злочину та причетності ОСОБА_6 до кримінального провадження;

- що наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.11.2024 і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна вилученого під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_10 подав заперечення на апеляційні скарги представників ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , у яких зазнає, що апеляційні скарги є необґрунтованими, та просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг і залишити ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.11.2024 без змін.

Посилається на такі обставини.

Під час проведення обшуку 07.11.2024 детективи НАБУ діяли в межах своїх повноважень, передбачених ч.5 ст.236 КПК України.

Оскільки ОСОБА_7 переховувала мобільний телефон, об`єктивно встановити, хто є його власником (користувачем) без проведення огляду його вмісту було неможливо. Водночас, за результатами обшуку мобільні телефони інших осіб, крім ОСОБА_6 , не вилучалися, арешт на них не накладався.

Сукупність доказів досліджених при розгляді клопотання вказує на існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, згідно із п.1 ч.3 ст.132 КПК України.

Причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування підтверджується тим, що остання фактично є кінцевим бенефіціарним власником ПП «РеніЛіс», яке, не маючи правових підстав, продовжує користуватися державним нерухомим майном. Крім того, остання виступала як ФОП ОСОБА_6 при проведенні електронних аукціонів, оголошених 18.10.2022, щодо передачі вказаного державного нерухомого майна в оренду, запропонувавши найвищу ціну за оренду об`єктів, з подальшою відміною результатів проведених аукціонів.

Накладення арешту на майно відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України передбачає можливість накладення арешту на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, і, всупереч твердження апеляційної скарги ОСОБА_9 , наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, доведення вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 за стандартом доказування «поза розумним сумнівом», щодо клопотань даної категорії не вимагається і встановленню в ході розгляду клопотання слідчим суддею не потребує.

Мобільний телефон iPhone модель А2894, яким користується ОСОБА_6 , вилучений відповідно до приписів ч.2 ст.168 КПК України, у зв`язку із відмовою останньої надати пароль доступу, необхідністю подолання системи логічного захисту і проведення експертного дослідження.

Вилучений мобільний телефон є речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки є підстави вважати, що на вказаному мобільному телефоні зберігаються відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі щодо пов`язаності ПП «РеніЛіс» та ОСОБА_6 з посадовими особами Регіонального відділення Фонду державного майна України.

Техніка компанії Apple має функцію синхронізації з попереднім пристроєм та з резервними копіями, які зберігаються в хмарному сховищі, що дозволяє перенести на новий пристрій всі наявні файли, облікові записи у месенджерах, включно з перепискою.

Крім того, твердження в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_9 , що ОСОБА_6 забула пароль телефону, у зв`язку з чим не змогла повідомити його детективу НАБУ, не можна визнати такими, що відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_6 користувалася вказаним телефоном, щоб запросити до обшуку своїх захисників; вказаний телефон має функцію розблокування за допомогою обличчя; ОСОБА_6 мала достатньо часу, щоб звернутися до НАБУ та повідомити відповідний пароль для проведення огляду вказаного телефону після обшуку, проте цього не зробила.

Таким чином, зважаючи на потребу досудового розслідування у встановленні обставин що підлягають доказуванню, накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон з метою забезпечення збереження речових доказів є виправданим.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представник НАБУ, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили. Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаних осіб.

Представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, посилаючись на доводи, наведені у них. Прокурор ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , прокурора САП, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №52024000000000216 від 02.05.2024 за ч.2 ст.364 КК України.

За версією слідства службові особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі - Регіональне відділення ФДМУ) умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для ПП «РеніЛіс», всупереч інтересам служби здійснили зловживання владою чи службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

На думку сторони обвинувачення, після закінчення 23.08.2021 строку дії договорів оренди (№20984091026 від 23.08.2006, №20984091027 від 20.07.2007, про внесення змін до договору №20984091027), посадові особи Регіонального відділення ФДМУ умисно не вжили заходів щодо продовження строку дії зазначених договорів та/або повернення орендованого державного майна балансоутримувачу та умисно здійснювали імітацію підготовки до передачі в оренду вказаних об`єктів нерухомості і штучно затягували процедуру електронних торгів з передачі в оренду вказаних об`єктів, шляхом безпідставного видання наказів про відміну електронних аукціонів, що створило для ПП «РеніЛіс» (орендаря) передумови для користування державним майном поза межами правового поля, а також призвело до нанесення збитків Державному бюджету України у виді упущеної (втраченої) вигоди, що за період з 30.11.2022 до 12.10.2023 становить 81 829 483,35 грн (з них Державному бюджету України - 57 280 638,35 грн, ДП «Ренійський морський торговельний порт» - 24 548 844,99 грн).

Сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_6 може бути причетною до вчинення кримінального правопорушення, так як є керівником та одним із кінцевих бенефіциарних власників ПП «РеніЛіс» та має статус фізичної особи-підприємця, що виграла електронні аукціони, оголошені Регіональним відділенням ФДМУ, №LLP001-UA-20221018-62323 від 18.10.2022 щодо передачі в оренду державного нерухомого майна, а саме: будівлі складу №3 на території 1-го вантажного району, площею 2 194,3 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та №LLP001-UA-20221018-21333 від 18.10.2022 щодо передачі в оренду державного нерухомого майна, а саме: будівлі складу №4 на території 1-го вантажного району, площею 1 450,0 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, які перебувають на балансі ДП «Ренійський морський торговельний порт».

31.10.2024ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речей і документів, у тому числі: мобільних телефонів ОСОБА_6 з інформацією, яка стосується оренди складських приміщень на території ДП «Ренійський морський торговельний порт» за договорами від 23.08.2006 №20984091026, №20984091027, проведення відповідних аукціонів.

07.11.2024проведено обшук вказаного будинку. Відповідно до копії протоколу обшукудетективами НАБУ вилучено мобільний телефон iPhone модель А2894.

07.11.2024постановою детектива НАБУ вилучений мобільний телефон iPhone модель А2894 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №52024000000000216 від 02.05.2024.

07.11.2024постановою детектива НАБУ призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій, з метою виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування.

11.11.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора САП про арешт майна.

Зважаючи на те, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям речових доказів, може бути використаний як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню, є необхідність проведення його детального огляду та призначення комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи і експертизи електронних комунікацій, для дослідження у повному обсязі інформації, яка в ньому міститься, у тому числі відновлення видаленої, а такожвраховуючи обґрунтованість ризиків щодо приховування, знищення, втрати або спотворення інформації, яка має значення для досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майнаіз забороною відчуження, розпорядження та користування майном, відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням кримінального провадження, забезпечить збереження речового доказу та не створюватиме негативних наслідків.

Висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як зазначено вище під час обшуку 07.11.2024, ОСОБА_6 не надала детективам НАБУ пароль доступу до мобільного телефону iPhone модель А2894, і 07.11.2024постановою детектива НАБУ призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій.

Відтак, оскільки висновок слідчого судді про те, що вилучення мобільного телефону проведено з метою експертного дослідження та подолання системи логічного захисту відповідає положенням ст.168 КПК України, колегія суддів вважає безпідставним твердження апеляційних скарг про неправомірність вилучення мобільного телефону.

Згідно з ч.5 ст.236 КПК України за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до копії протоколу обшуку від 07.11.2024 ОСОБА_7 відмовилась надати телефон. У зв`язку з цим, у період з 09 год 40 хв по 09 год 42 хв, в присутності понятих та адвоката, в окремій кімнаті із застосуванням відеофіксації проведено особистий обшук ОСОБА_7 , під час якого з-під кофтини вилучено мобільний телефон iPhone 15 Pro Max НОМЕР_1 . Оглядом вмісту мобільного телефону інформації, що мала б значення для кримінального провадження не виявлено. Телефон повернуто володільцю. (т. 1 а.с. 151-155)

А відтак, оскільки приховування ОСОБА_7 мобільного телефону під час обшуку стало достатньою підставою вважати, що вона переховує при собі предмети які мають значення для кримінального провадження, обшук останньої проведено відповідно до вимог КПК України, в зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що посилання апеляційних скарг на порушення закону під час проведення обшуку та недопустимість доказу - протоколу обшуку є неспроможним.

Твердження в апеляційній скарзі, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотань представників: про долучення та дослідження відео проведеного обшуку; про оголошення перерви у судовому засіданні з метою надання додаткового часу для отримання відповідей на адвокатські запити з метою спростування позиції детектива, що ОСОБА_6 не є президентом та бенефіціаром ПП «Реніліс» не приймається колегією суддів до уваги.

Так, в апеляційній скарзі не вказано які дані протоколу обшуку можуть бути спростовані даними відеозапису обшуку.

Також, до апеляційної скарги не долучено будь-яких відповідей на адвокатські запити з метою спростування позиції детектива, що ОСОБА_6 не є президентом та бенефіціаром ПП «Реніліс», які могли бути отримані представниками з часу постановлення оскаржуваної ухвали - 25 листопада 2024 року.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Приписами ч.1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

А відтак, оскільки досудове розслідування проводиться щодо обставин створення для ПП «РеніЛіс» (орендаря) передумови для користування державним майном поза межами правового поля, та нанесення збитків Державному бюджету України у виді упущеної (втраченої) вигоди за період з 30.11.2022 до 12.10.2023 в сумі 81 829 483,35 грн, ОСОБА_6 є керівником ПП «РеніЛіс» (т.1., а.с.140), остання має статус фізичної особи-підприємця, яка виграла електронні аукціони, оголошені Регіональним відділенням ФДМУ, №LLP001-UA-20221018-62323 та №LLP001-UA-20221018-21333 від 18.10.2022 щодо передачі в оренду державного нерухомого майна, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про імовірність наявності в її мобільному телефоні відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому неспроможним є твердження апеляційних скарг про невідповідність мобільного телефону критеріям речового доказу, зазначеним у ст.98 КПК України тавідсутність правових підстав для арешту майна.

Слідчим суддею взято до уваги, що в техніці (мобільні телефони, ноутбуки, планшети), зокрема марки Apple представлена функція резервного копіювання даних, які зберігаються в iCloud (хмарне сховище). При зміні пристроїв, під час першого входу абонента у свій обліковий запис в iCloud на новому пристрої, програмне забезпечення електронних носіїв інформації дозволяє автоматичне перенесення файлів, створених на іншому електронному носії інформації, у новий інтерфейс гаджету.

Наявність в техніці марки Apple функції резервного копіювання даних, які зберігаються в iCloud (хмарне сховище) є загальновідомим фактом. На спростування наявності функції резервного копіювання у вилученому телефоні в апеляційній скарзі не наведено жодного доводу.

А тому безпідставним є твердження в апеляційній скарзі про те, що припущенням слідчого судді є можливість автоматичного перенесення файлів, створених на іншому електронному носії інформації, у новий інтерфейс гаджету.

З огляду на вище вказані обставини ймовірно вчиненого злочину колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про достатність підстав вважати, що в разі не застосування заходу забезпечення у виді арешту майна, існують ризики приховування, знищення, втрати або спотворення інформації, яка має значення для досудового розслідування.

А тому посилання апеляційних скарг на відсутність будь-яких ризиків визнається колегією суддів необґрунтованим.

Твердження апеляційних скарг, що накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_6 порушує її особисті права і свободи, не може прийматись до уваги, так як слідчим суддею враховано, що вилучення телефону проведено у зв`язку з обмеженням власника доступу до нього, та, що власник майна не позбавлений права в подальшому самостійно звернутись до детективів та повідомити їм пароль доступу, що прискорить огляд мобільного телефону та вирішення питання про повернення його власнику.

Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Оскільки, досудове розслідування здійснюється за ч.2 ст.364 КК України,злочину, який є тяжким, і яким ймовірно завдано збитки в сумі 81 829 483,35 грн, слід визнати, що арешт мобільного телефону забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власника.

Твердження апеляційної скарги щодо необхідності дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом», встановлення наявності всіх елементів кваліфікації злочину, є неспроможними, оскільки такі питання відповідно до положень КПК України не можуть бути предметом розгляду клопотання про арешт майна.

Враховуючи наведене, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. 303, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги представників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 листопада 2024 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4