Постанова

від 05.11.2024 по справі 760/387/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №760/387/24 Головуючий у І інстанції - Зуєвич Л.Л.

апеляційне провадження №22-ц/824/15718/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 липня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від здійснення повноважень на посаді, про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування, -

установив:

У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до Національного авіаційного університету про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від здійснення повноважень на посаді, про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона з 11 липня 2011 року до дати подання позову у даній справі обіймає посаду завідувача кафедри кримінального права і процесу Юридичного факультету в Національному авіаційному університеті.

24 листопада 2023 її було відсторонено від здійснення повноважень на посаді відповідно до наказу голови комісії з реорганізації НАУ, в.о. ректора від 24 листопада 2023 року № 495/од.

Вважає, що даний наказ було видано з порушенням норм законодавства України, а відомості, які викладені у ньому, не відповідають дійсності, що стало підставою для подання цієї позовної заяви.

Зазначала, що вона є доктором юридичних наук (2006), професором (2013), академіком Академії наук вищої школи України (2019) та має загальний науково-педагогічний стаж більше 40 років.

При цьому, за час здійснення посадових обов`язків до неї не було застосовано жодних дисциплінарних стягнень, а також ректором чи в.о. ректора, чи колегами не було висловлено жодних зауважень стосовно виконання нею роботи.

Вказувала, що 24 листопада 2023 року головою комісії з реорганізації НАУ, в.о. ректора Володимиром Шульгою видано наказ №495/од. про її відсторонення від здійснення повноважень на посаді, та її колег, декана юридичного факультету НАУ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Зазначала, що підставою для видання оскаржуваного наказу стало проведення службового розслідування та робота тимчасової комісії, призначеної наказом голови комісії з реорганізації НАУ, в.о. ректора НАУ від 24 листопада 2023 року №494/од.

Зауважувала, що згідно з оскаржуваним наказом, на час проведення службового розслідування з 28 листопада 2023 року її робоче місце визначено у Державному музеї авіації ім. О.К. Антонова, каб. 32, за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, не за основним місцем здійснення трудової діяльності.

Стверджувала, що Державний музей авіації ім. О.К. Антонова не є учбовим закладом, відповідно до п. 1.2 Положення про Державний музей авіації, музей є територіально відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету, має власний код ЄДРПОУ 26060057, та як територіально відокремлений структурний підрозділ (філія) Державний музей авіації має власні правила внутрішнього трудового розпорядку та штатний розклад.

З її слів, згідно оскаржуваного наказу під час відсторонення від здійснення повноважень на посаді завідувача кафедри кримінального права і процесу юридичного факультету НАУ їй наказано перебувати на визначених робочих місцях відповідно до правил внутрішнього розпорядку та сприяти роботі тимчасовій комісії у здійсненні службового розслідування, а також виконувати окремі доручення голови комісії з реорганізації, в.о. ректора НАУ.

Звертала увагу на те, що 28 листопада 2023 року після ознайомлення з оскаржуваним наказом, вона прибула до Музею, поспілкувалась з директором Музею Омельяненко С.Л. , про що було здійснено відмітку у табельному журналі, при цьому, з її слів, з правилами внутрішнього трудового розпорядку Музею її ознайомлено не було, в чому полягає її робота в Музеї до її відома доведено не було.

Також, зазначала, що відповідно до наказу голови комісії з реорганізації НАУ, в.о. ректора НАУ від 24 листопада 2023 року №494/од. про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування, в.о. ректора НАУ наказав створити тимчасову комісію для проведення службового розслідування задля перевірки обставин викладених у службовій записці відділу питань запобігання та виявлення корупції №06.19/92 від 23 листопада 2023 року стосовно повідомлення про порушення норм чинного законодавства України, працівниками Національного авіаційного університету, а саме: деканом юридичного факультету, директором Навчально-наукового інституту неперервної освіти; заступником директора Навчально-наукового інституту неперервної освіти; завідувачем кафедри кримінально права і процесу юридичного факультету.

Водночас, вказувала, що у документі зазначено, що вказаній комісії необхідно в термін з 27 листопада 2023 року по 26 грудня 2023 року провести службове розслідування, щодо фактів, викладених у службовій записці відділу з питань запобігання та виявлення корупції №06.19/92 від 23 листопада 2023 року стосовно повідомлення про порушення норм чинного законодавства України працівниками Національного авіаційного університету.

Звертала увагу на те, що зміст зазначеної службової записки їй був невідомий, з текстом службової записки під час ознайомлення з оскаржуваним наказом її ознайомлено не було, у зв`язку з чим її адвокатом було подано до НАУ адвокатський запит, у якому адвокат витребував копію відповідної службової записки задля ознайомлення з нею, для захисту її прав та законних інтересів.

При цьому, вказувала, що НАУ надало відповідь від 15 грудня 2023 року №06.03/2508 у додатки до якого долучив витяг з оскаржуваного наказу, витяг з наказу голови комісії з реорганізації НАУ, в.о. ректора НАУ від 24 листопада 2023 року №494/од., а також копію службової записки відділу з питань запобігання та виявлення корупції №06.19/92 від 23 листопада 2023 року, на підставі якої було видано оскаржуваний наказ.

На її думку, службова записка не містить жодних відомостей, які могли б слугувати підставою для притягнення її до будь-якого виду відповідальності, вона не могла бути підставою для відсторонення її від здійснення повноважень на посаді та підставою для фактичного усунення від виконання нею її трудових обов`язків не тільки як завідувача кафедри кримінально права і процесу юридичного факультету НАУ, а й як викладача.

У службовій записці вказано, що 22 листопада 2023 року було проведено планове засідання Вченої ради НАУ, членом якої є вона, та як вбачається з наказу голови комісії з реорганізації НАУ, в.о. ректора від 29 листопада 2023 року №498/од «Про введення в дію рішень Вченої ради університету від 22 листопада 2023 року (протокол №12)» на засіданні розглядалося більше 30 питань, зокрема, останнім було питання «Про зміни в організаційній структурі Національного авіаційного університету», під час проведення якого були присутні вона та її колеги.

З її слів, одним з питань, яке було розглянуто та поставлено на голосування на засіданні Вченої ради НАУ було питання, щодо комплексної реорганізації різних структурних підрозділів НАУ, яке було сформульовано як одне питання: «Про зміни в організаційній структурі Національного авіаційного університету»

Вказувала, що в межах розгляду цього питання доповідачем Полухіним А.В. з голосу було запропоновано затвердити ряд непов`язаних, на її думку, заходів, зокрема, створення інституту післядипломної освіти, Навчально-наукового інституту непереривної освіти, створення низки факультетів/кафедр, тощо.

Також зазначала, що разом з цими питаннями було запропоновано здійснити злиття кафедри публічного управління та адміністрування з юридичним факультетом та створення на їх базі факультету права та публічного управління, тобто, на її думку, питання, яке було поставлено на голосування складалося мінімум з восьми підпитань, які були незаконно та необґрунтовано поставлені на голосування разом.

При цьому, наголошувала, що серед цих підпитань не озвучувалось ні її прізвище, ні її посада, ні питання, щодо кафедри кримінального права і процесу юридичного факультету НАУ.

Голосування відбувалось за її участі, під час якого вона висловила свою думку, проголосувавши «проти» запропонованих змін, оскільки вважає, що кожне з зазначених підпитань мало голосуватись окремо, і по кожному з цих питань мало бути надано обґрунтування.

Вказувала, що вона не голосувала по суті вказаних восьми підпитань, а висловилась проти такого порядку розгляду питання «Про зміни в організаційній структурі Національного авіаційного університету» та процедури голосування по ньому.

Також звертала увагу на те, що вона не є членом Вченої ради НАУ за посадою, а є виборним представником колективу юридичного факультету НАУ для відстоювання інтересів цього колективу.

Зауважувала, що вона не була завчасно повідомлена про питання порядку денного, та не мала змоги «шукати свою вигоду» чи бути зацікавленою спотворювати результати голосування за питаннями порядку денного, тощо.

Вказувала, що вона не входить в перелік осіб, які обираються до Вченої ради Університету за посадами, тому, на її думку, вона не може бути суб`єктом корупційного правопорушення, щодо дій чи бездіяльності, які він вчиняє як член Вченої ради Національного авіаційного університету, оскільки перебуває в її складі в якості виборного представника.

Таким чином, вважає, що оскаржувані накази підлягають скасуванню, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави як для прийняття рішення про ведення службового розслідування, так і відсторонення її від посади.

Просила суд, визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 24 листопада 2023 року №494/од, за підписом голови комісії з реорганізації в.о. ректора Володимира Шульги, про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування.

Визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 24 листопада 2023 року №495/од про відсторонення від здійснення повноважень на посаді у частині, яка стосується її, ОСОБА_1 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 липня 2024 року відмовлено в задоволенні зазначеного вище позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що вона не допускала жодних порушень законодавства під час голосування на засіданні Вченої ради НАУ 22 листопада 2023 року, а тому підстав для проведення службового розслідування згідно п. 2 Порядку у відповідача не було, що свідчить про незаконність Наказу про створення комісії та Наказу про відсторонення.

У свою чергу, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для проведення службового розслідування, оскільки неправильно застосував норми матеріального права, а саме п.2 Порядку.

Вказує, що відповідачем не було дотримано вимог законодавства, щодо проведення службових розслідувань, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваних наказів.

Зазначає, що Наказом про відсторонення їй було змінено робоче місце.

Наголошує, що у свою чергу, головного обов`язку здійснювати викладацьку діяльність, приєднуватись в режимі відеоконференцііі на пари та відвідувати навчальні аудиторії вона не позбавлялась, таким чином, вважає, що єдиною підставою для її переведення її робочого місця до Музею була її ізоляція та перенесення робочого місця в непристосовані для цього місця, що за своєю суттю було мобінгом зі сторони відповідача.

Просила суд, скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 липня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до витягу з наказу ректора № 498/к від 13 липня 2011 року, ОСОБА_1 , доктора юридичних наук, доцента прийнято на посаду завідувача кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту університету з укладанням строкового трудового договору на умовах контракту з 11 липня 2011 року по 30 червня 2012 року з посадовим окладом 3258 грн. на місяць - 19 т.р. та встановити доплати у розмірі: 25% від посадового окладу за науковий ступінь, 25% - за вчене звання, 12% - за завідування кафедрою.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо позивача було розпочате службове розслідування на підставі службової записки «Про порушення норм чинного законодавства України працівниками Національного авіаційного університету» від 23 листопада 2023 №06.19/92.

Рішення про проведення службового розслідування, а також склад тимчасової комісії було встановлено наказом від 24 листопада 2023 року №494/од «Про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування».

Рішення про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень на посаді завідувача кафедри кримінального права і процесу Юридичного факультету НАУ, а також визначення робочого місця в Державному музеї авіації було встановлено наказом від 24 листопада 2023 року №495/од «Про відсторонення від здійснення повноважень на посаді».

В матеріалах справи міститься надана відповідачем копія листа від 04 січня 2024 року №01/04, яким ОСОБА_1 повідомляється про завершення службового розслідування.

Також, відповідачем до матеріалів справи долучено копію Акту про проведення службового розслідування від 29 грудня 2023 року.

ОСОБА_1 22 січня 2024 року ознайомлена з Актом про проведення службового розслідування від 29 грудня 2023 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_1 є посадовою особою юридичної особи публічного права, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а тому проведення службової перевірки згідно з наказом від 24 листопада 2023 року №494/од було зумовлене необхідністю з`ясування наявності/відсутності під час роботи у складі колегіального органу конфлікта інтересів в контексті Закону України «Про запобігання корупції», що є правом роботодавця і не може вважатися порушенням прав і законних інтересів працівника.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання такого наказу незаконним та його скасування.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що не ґрунтуються на нормі закону доводи позову про те, що відсторонення позивача від посади є порушенням її трудових прав, гарантованих ст. 43 Конституції України, оскільки оскаржуваний наказ від 24 листопада 2023 року №495/од про відсторонення від здійснення повноважень на посаді у частині, яка стосується ОСОБА_1 , прийнято з урахуванням вимог, передбачених ст. 46 КЗпП України та за наявності підстав, визначених у п. 1 Порядку №950,

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України, громадянам гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно зі ст. ст. 3, 4 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в том числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з підпунктом «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «По запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України, юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.

Висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

За своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.

Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.

Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950 затверджено «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - Порядок ).

Пунктом 1 Порядку визначено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян; у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що рішення, щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування.

Згідно із п. 3 Порядку рішенням, щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 є посадовою особою юридичної особи публічного права, на неї поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та вимоги Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування №950 від 13 червня 2000 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №691).

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, щодо порушення у зв`язку із прийняттям відповідачем наказу про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 трудових прав і законних інтересів позивача, оскільки прийняття такого рішення не має жодних правових наслідків та, відповідно, не порушує права позивача.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 03 червня 2022 році у справі №331/2328/21-ц, від 28 січня 2022 року у справі №344/3913/19 та від 10 лютого 2021 року у справі №640/9600/20.

Крім того, ст. 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом із цим, за змістом вищезазначеної ст. 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Відсторонення працівника допускається або у випадках, перелічених у ст. 46 КЗпП України, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Таким нормативним документом є Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950, якою затверджено «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

У п. 4 Порядку №950 законодавець окремо врегульовує питання відсторонення особи, щодо якої проводиться службове розслідування.

Абзацом 1 п. 4 Порядку №950 встановлено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення.

Рішення про відсторонення приймається керівником органу.

Таке окреме врегулювання та зазначення про те, що рішення про відсторонення приймається керівником органу, який має право приймати рішення про проведення службового розслідування, дає підстави вважати про наділення Порядком №950 керівника органу певним обсягом дискреційних повноважень на вирішення цього питання. Інакше б була відсутня необхідність у такому окремому зазначенні, якби виключні підстави відсторонення особи від здійснення повноважень на посаді при проведенні службового розслідування були б чітко визначені чинним законодавством, в тому числі Порядком №950.

Отже, питання відсторонення чи не відсторонення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування є дискреційним повноваженням суб`єкту, яким було прийнято рішення про проведення службового розслідування.

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №320/4182/20 зазначено, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих, яких він вважає найкращим для даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року №1380/5, передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно - правовим актом, проектом нормативно - правового акту.

Враховуючи вищезазначене, дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд не може зобов`язати обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав суб`єкт владних повноважень, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Приймаючи до уваги встановлені вище судом апеляційної інстанції обставини наявності у Національного авіаційного університету підстав, щодо винесення наказу про створення тимчасової комісії для проведення службового розслідування стосовно позивача, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим у зв`язку з вказаними обставинами прийняття відповідачем рішення, щодо тимчасового відсторонення позивача від виконання нею службових обов`язків у відповідності до ст. 46 КЗпП України та за наявності підстав, визначених у п. 1 Порядку № 950.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 03 червня 2022 році у справі №331/2328/21-ц.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду, повторюють доводи позовної заяви. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивачв апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та зурахуванням відсутності правових підстав для задоволення вимог позову, ухвалено обґрунтоване рішення про відмову у їх задоволенні.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба