Постанова

від 13.11.2024 по справі 761/33029/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року м. Київ

Справа № 761/33029/23

Провадження: № 22-ц/824/14778/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Соколової В. В., Нежури В. А.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Стеценка Юрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Волошина В. О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орландо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будкепітал», про визнання права власності на квартиру; відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орландо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будкепітал» про визнання права власності на квартиру, відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись з таким судовим рішенням в частині стягнення судових витрат, адвокат Стеценко Ю. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ухвалу суду в частині відмови у стягненні судових витрат просив скасувати та постановити нову про задоволення заяви у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що в оскаржуваній ухвалі суду відсутнє мотивування щодо підстав відмови у стягненні на користь позивача понесених ним витрат на направлення процесуальних документів. Окрім того, відмітив, що у справі було два відповідача, проте, суд необґрунтовано поклав відповідальність за стягнення судових витрат лише на відповідача-1

Ухвалами Київського апеляційного суду від 01 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Маркова Т. Л. в інтересах ТОВ Компанія з управління активами «Будкепітал» доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважала необґрунтованими, з огляду на те, що стороною позивача в суді першої інстанції взагалі не було надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, окрім того, відмітила, що представники відповідача в суді першої інстанції взагалі заперечували проти задоволення позову в частині стягнення судових витрат, що на її думку є підставою для відмови в задоволенні заяви. Окрім того, відмічала, що позов пред`явлено позивачем передчасно, а судових витрат які поніс позивач, можна було б уникнути, якби позивач не звернувся до суду із даним позовом.

Адвокат Стеценко Ю. В. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених в ній.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення адвоката Стеценка Ю. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судове рішення оскаржується лише в частині розподілу судових витрат, а тому в іншій частині не переглядається.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги були задоволені відповідачем 1, а отже суд не вбачає правових підстав для стягнення судових витрат із відповідача 2. Відтак, сума стягнення понесені судові витрати із відповідача 1 на користь позивача становить: судовий збір у розмірі 7246, 80 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5450 грн.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст.142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Отже, з аналізу положень ч.3 ст.142 ЦПК України права вбачається, що у разі задоволення відповідачем вимоги позивача після пред`явлення позову, за умови якщо позивач не підтримує своїх вимог, суд присуджує стягнення понесених останнім судових витрат з відповідача.

З матеріалів справи убачається, що адвокатом Стеценко Ю .В. в інтересах ОСОБА_1 було подано відповідну заяву про закриття провадження у справі, в якій, зокрема, зазначено, що позивач не підтримує своїх позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачами, відтак просив покласти на відповідачем понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи. Така заява врахована судом першої інстанції (а. с. 67-69).

Поряд з цим, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з проведеним розподілом судових витрат, визначених судом першої інстанції, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, обидва відповідача вчинили дії на задоволення вимог позивача, уклавши з ним основний договір купівлі-продажу, оскільки відповідач-2 був представником відповідача-1 при укладенні такого договору (а. с. 71-72).

Так, з вищезгаданого договору купівлі-продажу убачається, що позовні вимоги задоволені двома відповідачами. Отже? за приписами ч. 3 ст. 142 ЦПК України, з кожного відповідача підлягає до стягнення половина понесених позивачем витрат, проте судом першої інстанції цього не враховано, та зроблено помилковий висновок про покладення таких витрат лише на відповідача-1. При цьому, такий висновок суду нічим не обґрунтований.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення порушеного позивачем питання.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахування наведеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню з наведених вище підстав.

З матеріалів справи убачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14 493 грн (а. с. 1).

У зв`язку із тим, що вимоги позивача фактично були задоволені відповідачами після пред`явлення позову, і такі обставини не заперечуються учасниками справи, наявні підстави відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України для стягнення з відповідачів на користь позивача суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 7426 грн, з кожного з відповідачів.

Водночас, вирішуючи питання про відшкодування ОСОБА_1 понесених у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з такого.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем долучено:копії договору про надання правничої допомоги і додаткової угоди до нього; копію свідоцтва адвоката; ордер на надання правничої допомоги; акт приймання-передачі наданих послуг і виконаних робіт від 27.03.2024 року.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З позовної заяви убачається, що позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи такі судові витрати: судовий збір; витрати на професійну правничу допомогу; поштові витрати (а. с. 5).

Обсяг виконаних робіт і наданих позивачу послуг адвокатом Стеценко Ю. В. наведено у акті приймання-передачі наданих послуг і виконаних робіт від 27.03.2024 року (а. с. 73).

Так, згідно вищенаведеного акту, загальна сума витрат клієнта складає 10 900 грн, яка включає в себе: ознайомлення із документами клієнта, підготовка запитів до відповідачів та Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації - 2 100 грн; підготовка позовної заяви - 4 900 грн; підготовка заяви/клопотання - 1400 грн; участь в судовому засіданні - 2 500 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Оцінюючи обсяг робіт, що зазначений в акті наданих послуг, колегія суддів вважає, що в даному випадку витрати на правову допомогу в сумі 10 900 грн не в повній мірі відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки також викладені в ряді постанов Верховного Суду за минулий рік, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Як свідчить судова практика, при зменшенні витрат на правову допомогу слід також ураховувати чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (див. постанову Верховного Суду № 910/20852/20).

Тобто, при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу необхідно перевіряти чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

З матеріалів справи убачається, що в підготовчому засіданні представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечували проти стягнення з них судових витрат, посилаючись на їх не співмірність та недоведеність (а. с. 79-81).

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зазначив, «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».

Визначаючи сукупний розмір зазначених витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, застосовуючи наведений правовий висновок щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що такі витрати як ознайомлення із документами клієнта та підготовка запитів до відповідачів, не можуть бути враховані при розподілі витрат, понесених стороною, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги зі складання позовної заяви.

Подібна за змістом правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022.

За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку про зменшення заявленного розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачів на користь ОСОБА_1 , з 10 900 грн до 8 800 грн. (10 900 (сума, заявлена до стягнення) - 2 100 (ознайомлення та підготовка запитів) тобто, по 4400 грн з кожного.

Окрім того, з матеріалів справи убачається, що позивач просив також стягнути з відповідачів судові витрати за направлення процесуальних документів, проте суд залишив таку вимогу також поза своєю увагою.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи її підготовкою до розгляду, встановлюються судом на підставі договорів, рахунків, та інших доказів.

Так, для направлення до суду та іншим учасникам справи матеріалів позивач поніс витрати на поштові відправлення.

За направлення 28.08.2023 року представником позивача трьох запитів сплачено 210 грн ( 3 х 70 = 210 грн).

За направлення 06.09.2023 року позовної заяви до Шевченківського районного суду м. Києва сплачено 36 грн.

За направлення відповідачам заяви про закриття провадження у справі сплачено 144 грн.

Отже, витрати позивача на поштові відправлення у розмірі 390 грн повинні бути стягнуті з відповідачів, тобто, по 195 грн, з кожного.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що до стягнення з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орландо» та ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал» на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати в загальному розмірі 11 841 (одинадцять тисяч вісімсот сорок одна) грн з кожного.

Відтак, апеляційна скаргу адвоката Стеценка Ю. В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року в частині розподілу судових витрат скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Стеценка Юрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Орландо» (адреса: 001104, м. Київ, вул. Болсуновська, 21, нежитл.прим. №26, кім. 204, ЄДРПОУ: 41884170) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будкепітал» (адреса: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 6, пов. 2, кімната 8, ЄДРПОУ: 35851116) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 11 841 (одинадцять тисяч вісімсот сорок одна) гривень, з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова