Постанова

від 27.11.2024 по справі 355/60/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 355/60/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14394/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 червня 2024 року у складі судді Троценко Т.А.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідачки на свою користь завдану моральну шкоду (немайнову) шкоду в розмірі 50 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач має в користуванні земельну ділянку площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на масиві Трубізький Баришівської селищної ради.

Рішенням Баришівської селищної ради від 16 липня 2021 року йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність.

У 2021 році Баришівським МРВВ КОФ ЦДЗК проект розроблено, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220255101:01:170:0011, однак через повномасштабне вторгнення російських військ на Українську територію процес приватизації було призупинено.

10 вересня 2023 року ввечері він привіз і вивантажив обабіч дороги біля своєї земельної ділянки будівельні матеріали, а наступного дня переніс їх безпосередньо на земельну ділянку.

Приблизно у період з 10 до 11 години 11 вересня 2023 року під`їхав автомобіль, з якого вийшла ОСОБА_2 з невідомим йому чоловіком, та у грубій формі почала вимагати в нього документи на ділянку, погрожуючи відібрати її, оскільки він заважає сільськогосподарській діяльності, при чому йому стало очевидно, що ОСОБА_2 діяла в інтересах невідомого фермера, який розорює поле.

18 вересня 2023 року він був запрошений до ВП № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області, де від працівника поліції ОСОБА_3 дізнався про те, що за заявою ОСОБА_2 на нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 152 КУпАП.

Він пересвідчився, що ОСОБА_2 свідомо порушуючи правила поведінки працівника органу місцевого самоврядування та норми моралі, діяла в інтересах невідомого йому фермера.

19 жовтня 2023 року він був викликаний на засідання адміністративної комісії при виконкомі Баришівської селищної ради, та за результатами розгляду справи адміністративна комісія винесла постанову про закриття адміністративної справи відносно нього за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.

В результаті неправомірних дій ОСОБА_2 він був змушений відпрошуватися з роботи, приходити у відділок поліції, на засідання адміністративної комісії, що порушувало його звичний спосіб життя, де терплячи сором, давав пояснення, що для нього було принизливим, оскільки ніяких правопорушень він не вчиняв.

Це завдало йому неабияких моральних страждань і спричинило моральну шкоду в розмірі 50 000 грн, яку він просить стягнути з відповідачки на його користь.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 06 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 червня 2024 року, просить скасувати його і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд обмежився лише цитатами норм законодавства без прив`язки їх до конкретної ситуації.

Посилається на те, що суд вказав, що відповідачка діяла в межах своєї компетенції та виконувала свої посадові обов`язки. Однак, які саме посадові обов`язки має відповідачка суд першої інстанції так і не встановив.

Крім того вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд пішов в розріз з позицією Верховного Суду з цього питання (постанова від 01 березня 2023 року у справі № 496/1691/19; постанова від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц).

Вказує, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого.

Вважає, що незастосування судом першої інстанції позиції Верховного Суду з питання відшкодування моральної шкоди привело до ухвалення рішення, що не відповідає фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , просить відмовити у задоволенні позовних вимог та закрити справу.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги та просила її залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

18 вересня 2023 року ст. ДОП ВП № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Попикіним Д. О. відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 152 КУПАП за те, що 11 вересня 2023 року близько 11 години в смт. Баришівка по вул. Березанська ОСОБА_1 вивіз будівельне сміття на земельну ділянку, що підтверджено фототаблицею до протоколу.

Постановою адміністративної комісії при виконкомі Баришівської селищної ради від 19 жовтня2023 року за результатами розгляду справи винесено постанову про закриття адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення та недостатньої доказової бази на підставі п. 3 ст. 284, п. 1 ст. 247 КУПАП, справа закрита.

Позивач заявляючи вимоги вказував, що він був вимушений декілька разів приходити у відділок поліції, на засідання адміністративної комісії, що порушувало його звичний спосіб життя, давав пояснення, що для нього було принизливим, а тому просить стягнути з відповідачки моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що позивачем не зазначено, на якій правовій підставі він просить стягнути моральну шкоду з відповідачки, не вказано, які саме її дії вважає протиправними та у чому це виразилося, яких саме моральних страждань він зазнав та чи існує причинний зв`язок між цими стражданнями та діями відповідача.

Крім того, судом вказано, що у позові не зазначено, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи суму моральної шкоди, та не навів доказів, які б доказували наявність негативних наслідків для нього.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої - п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачки.

Доводи апеляційної скарги щодо висновку суду де зазначено, що відповідачка діяла в межах своєї компетенції та виконувала свої посадові обов`язки, проте які саме не встановлено, колегія суддів відхиляє враховуючи наступне.

Зі справи убачається, що звернення до поліції було скероване ОСОБА_2 , як інспектором з благоустрою Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, тобто посадовою особою під час виконання своїх посадових обов`язків, тоді як позивач звернувся у суд із позовом до відповідачки, як фізичної особи.

Колегія суддів звертає увагу, на те, що дії чи бездіяльність відповідного органу чи посадової особи за наявності правових підстав може бути оскаржено в установленому законом порядку.

Твердження ОСОБА_1 про неправомірність дій відповідачки у зв`язку з тим, що він користувався виділеною йому земельною ділянкою законно, при наявності розробленого проекту землеустрою на виконання рішення селищної ради від 16 липня 2021 року колегія суддів визнає необґрунтованими, остільки в установленому законом порядку позивач не набув повноважень належного власника (користувача) земельної ділянки з кадастровим номером 3220255101:01:170:0011 з підстав наявності у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку лише інформації щодо категорії до якої відноситься указана земельна ділянка, вид її використання та цільове призначення, проте відсутності інформації про зареєстроване право власності на земельну ділянку за будь-якою особою (а.с. 15).

Посилання скаржника на практику Верховного Суду (постанова від 01 березня 2023 року у справі № 496/1691/19; постанова від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц) є безпідставним, оскільки предмети спору у даних справах не є подібними з цією справою.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: