Постанова

від 28.11.2024 по справі 759/14528/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/16913/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/14528/24

28 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Левенця Б.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалуСвятошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Шум Л.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя про стягнення заборгованості за аліментами на утримання дитини,-

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя про стягнення заборгованості за аліментами на утримання дитини.

Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму у розмірі 501 203 грн. 12 коп., яка складається із 271 710 грн. 39 коп.- заборгованості за аліментами за період з липня 2023 року по червень 2024 року включно, 5 655 грн. 14 коп. - індекс інфляції, 223 837 грн. 59 коп.- пеня.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя про стягнення заборгованості за аліментами на утримання дитини залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви п'ять днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя, про стягнення заборгованості за аліментами на утримання дитини повернуто позивачу.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 20 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає що, ознайомившись зі змістом ухвали Святошинського районного суду м. Києва про повернення позовної заяви вважає, що судом грубо порушено основні конституційні права позивача та неповнолітньої дитини, виявлено очевидно упереджене ставлення до сторін, яке виявилось в безпідставному не допуску позивача до правосуддя, порушено норми ст. 2, 4, 39, 175, 177, 185 ЦПК України та ст. 8, 51, 64 Конституції України.

Апелянт вважає, що позовна заява відповідала усім вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а отже у судді не було підстав залишати її без руху та не відкривати провадження у даній справі. Статтею 187 ЦПК України визначено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Вказує на те, що в ухвалі суду про залишення позову без руху, в порушення норм ч. 2 статті 185 ЦПК України, не були зазначені конкретні недоліки позовної заяви та не вказано способи їх усунення, а лише процитовано загальні норми ст.ст. 175,177 ЦПК України. Вважає, що це унеможливлювало ефективне усунення позивачем тих недоліків, які були перешкодою для відкриття судом провадження у справі.

Зазначає, що ухвала суду про залишення позову без руху містить викривлений зміст норм ЦПК України. Відтак, суд залишив без руху позов на підставах, що не передбачені законодавством.

Так, в ухвалі зазначено, що позивачу необхідно привести вимоги заяви у відповідність до вимог ст. 175 ЦПК України, а саме: «зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох учасників - зміст позовних вимог щодо кожного з них».

Разом з тим, в ст. 175 ЦПК України вказано, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них».

Зазначає, що вимоги до відповідача сформовані та викладені в позові чітко та зрозуміло.

Відповідно до норм ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути злучені до участі у справі якщо рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки.

Оскільки за заявою відповідача, який є боржником за аліментами, декларації про його майновий стан були вилучені з загального доступу, відповідно, позивачем визнано за доцільне залучити в якості третіх осіб у дану справу ВРП та НАБУ.

В свою чергу, відповідно до ст. 189 ЦПК України, суд після відкриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження остаточно визначає склад учасників судового процесу. Відтак, у позивача немає та не може бути ніяких окремих позовних вимог до третіх осіб в межах даної справи, на що вона окремо звернула увагу в своїй заяві про усунення недоліків.

13 листопада 2024 року на адресу Київського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника Вищої ради правосуддя надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві Вища рада правосуддя зазначає, що не є учасником цивільних правовідносин між позивачем і відповідачем та, виходячи із законодавчо визначених повноважень Вищої ради правосуддя, рішення у справі № 759/14528/24 про стягнення заборгованості за аліментами на утримання дитини за позовом ОСОБА_1 безпосередньо не вплине на суб`єктивні права чи охоронювані законом інтереси Вищої ради правосуддя.

15 листопада 2024 року наадресу Київського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від позивачки надійшла відповідь на відзив в якій вона зазначає, що відзив Вищою радою правосуддя поданий з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року, без відповідного клопотанняпро поновлення вказаного строку, що унеможливлює прийняття його судом.

Зазначає, що відповідно до ст. 189 ЦПК України питання щодо остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу суд вирішує під час підготовчого провадження. Отже, залучення чи незалучення позивачем в позовній заяві третіх осіб не є підставою для повернення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та відповіді на відзив на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Як вбачається із матеріалів справи у липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя, про стягнення заборгованості за аліментами на утримання дитини.

Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму у розмірі 501 203 грн. 12 коп., яка складається із 271 710 грн. 39 коп.- заборгованості за аліментами за період з липня 2023 року по червень 2024 року включно, 5 655 грн. 14 коп. - індекс інфляції, 223 837 грн. 59 коп.- пеня.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя про стягнення заборгованості за аліментамина утримання дитини залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків поданої заяви п'ять днів з дня отримання копії ухвали.

Суд першої інстанції зазначав, що позивачці необхідно привести вимоги заяви у відповідність ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме:

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох кола учасників - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

На виконання вказаних вимог ухвали Святошинського районного суду міста Києвавід 29 липня 2024 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя, про стягнення заборгованості за аліментами на утримання дитини, 03 серпня 2024 року позивач- ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків позовної заяви.

У вказаній заяві позивачка посилалася на те, що норма п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України відрізняється від формулювання наведеного в ухвалі суду, адже норми зобов'язують позивача викласти вимоги до відповідача або кожного з відповідачів, а не щодо кола учасників. В даному випадку нею було вказано відповідачем лише ОСОБА_2 , вимоги до якого сформовані та викладені нею відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначала що, на виконання вимог п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, її позов містить докладний виклад обставин, якими вона обгрунтовує свої вимоги, із зазначенням тих доказів на які посилається.

На виконання п.6 ч. 3 ст. 174 ЦПК України щодо відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання в її позові зазначено, що до по подання позову між сторонами велося листування, яке не призвело до добровільного погашення існуючої заборгованості за аліментами .

Посилається також на те що, на виконання п.10.ч. 3ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві вона вказала, що нею не подано іншого позову ( позовів) до цього ж відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя про стягнення заборгованості за аліментами на утримання дитини повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву позивачки- ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що позивачка, відповідно до ухвали суду, не виконала вимоги, визначені ч. 1 ст. 185 ЦПК України у встановлений судом строк та з заявою про продовження строку для усунення недоліків у позові, станом на сьогоднішній день не зверталась, а тому згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України матеріали позовної заяви вважаються неподаними і повертаються позивачу.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України. Так, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції посилався на те, що позивачці необхідно привести вимоги заяви у відповідність з нормами ст.ст. 175, 177 ЦПК та зазначив недоліки, які необхідно було усунуто позивачу, при цьому не вказав яким саме способом вказані недоліки повинні бути усунуті, в порушення вимог ч.2 ст. 185 ЦПК України.

Окрім того, вказана ухвала суду про залишення позовної заяви без руху не містить зазначення, яким вимогам ст. 177 ЦПК України не відповідає подана позовна заява.

Суд першої інстанції, зокрема, зазначав, що позивачці необхідно привести вимоги заяви у відповідність зі ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме «зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох кола учасників - зміст позовних вимог щодо кожного з них», що є помилковим, оскільки як вбачається із п.п. 4, ч. 3, ст. 175 ЦПК Україна, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них».

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до одного відповідача - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах на утримання дитини, та зазначила третіх осіб: Національне агенство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя.

Позивачем на власний розсуд було визначено коло учасників, було обґрунтовано свої вимоги до відповідача ОСОБА_2 , з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

Питання щодо якості такого викладу (підставність, чіткість, обґрунтованість, доведеність), оцінка таким обставинам, а також наявність чи відсутності порушення прав заявника судом не може вирішуватись на стадії відкриття провадження у справі чи вирішення питання про прийняття заяви.

Окрім того, відповідно до ст. 189 ЦПК України питання щодо остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу суд вирішує під час підготовчого провадження.

Як вже було встановлено судом, 03 серпня 2024 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 29 липня 2024 року.

У вказаній заяві позивачка посилалася на те, що норма п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України відрізняється від формулювання наведеного в ухвалі суду, адже норми зобов'язують позивача викласти вимоги до відповідача або кожного з відповідачів, а не щодо кола учасників. В даному випадку нею було вказано відповідачем лише ОСОБА_2 , вимоги до якого сформовані та викладені нею відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначала, що на виконання п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України її позов містить докладний виклад обставин, якими вона обгрунтовує свої вимоги, із зазначенням тих доказів на які посилається.

На виконання п.6 ч. 3 ст. 174 ЦПК України щодо відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання в її позові зазначено, до по подання позову між сторонами велося листування, яке не призвело до добровільного погашення існуючої заборгованості.

На виконання п.10.ч. 3ст. 175 ЦПК України зазначає, що у позові вказано, що нею не подано іншого позову ( позовів) до цього ж відповідача з тим самими предметом та з тих самих підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції не дав належної оцінки змісту поданої ОСОБА_1 заяви про усунення недоліків, та взагалі не вказав про її наявність, а лише фактично обмежився висновком про те, що у встановлений строк недоліки не були усунуті.

Апеляційний суд звертає увагу, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Аналізуючи фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції передчасно, без урахування норм цивільно-процесуального законодавства та без належної оцінки поданої позивачем заяви на усунення недоліків позовної заяви від 03 серпня 2024 року, що була подана у строк, визначений ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року, було повернуто позовну заяву з підстав, визначених ст. 185 ЦПК України.

Згідно з ч.6 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційнускаргу позивача ОСОБА_1 слід задовольнити, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року скасувати. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя про стягнення заборгованості за аліментами на утримання дитини направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційнускаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 рокускасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя про стягнення заборгованості за аліментами на утримання дитини направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: Судді: