Постанова

від 27.11.2024 по справі 640/28663/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 р.Справа № 640/28663/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.04.24 року по справі № 640/28663/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН БУД"

до Головного управління ДПС у м.Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИТАН БУД" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2021 №00683200704.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Вважає, що висновки акту перевірки спростовуються наявними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Вказує, що на момент проведення податкової перевірки контролюючий орган мав всі необхідні первині документи, що підтверджують господарські операції по періодам, за які виникло від`ємне значення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві за №00683200704 від 10 вересня 2021 року, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю "ТИТАН БУД" встановлено сума завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2021 року на суму 3659494,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН БУД" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 22700 грн 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що згідно висновків проведеної документальної перевірки встановлено з боку позивача порушення порядку формування від`ємного значення за червень 2021 період, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. Зазначає, що ТОВ "Титан Буд", створюючи видимість реальності здійснення оподатковуваних операцій з ТОВ "Аріант Трейдінг", ТОВ "Оптова База Алдім", ТОВ "Армідіс" цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, встановлених Кодексом, зокрема в частині реального придбання робіт у задекларованих контрагентів, оформивши документально господарську операцію, яка не існувала та в подальшому відобразив її у податковій звітності, внаслідок чого, платником податків неправомірно зменшено базу оподаткування та як наслідок не сплачено коштів до бюджету.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИТАН БУД", зареєстроване 22.10.2015 як суб`єкт господарювання - юридична особа в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань за податковим номером 40078444, за адресою: 61072, м. Харків, пр. Науки, 58, офіс 602.

Видами діяльності товариства за КВЕД є: 42.11. Будівництво доріг і автострад (основний), 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у. 43.11 Знесення, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання, 43.91 Покрівельні роботи 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 5224 Транспортне оброблення вантажів, 81.30 Надання ландшафтних послуг.

Головним управлінням ДПС у м. Києві у період з 02.08.2021 по 13.08.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Титан Буд" з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2021 року, за результатами якої складено акт від 18.08.2021 №65058/26-15-07-04-03/40078444.

Висновками акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "ТИТАН БУД" вимог п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.п."в" п.200.4 ст. 200 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ "із змінами та доповненнями), що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за червень 2021 року у сумі 3659494 гривень.

Позивач 19.08.2021 подав заперечення на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТИТАН БУД" від 18.08.2021 №65058/26-15-07-04-03/40078444.

Листом про розгляд заперечень від 06.09.2021 №24937/1/26-15-07-04-03-13 висновки акта перевірки залишені без змін, а заперечення без задоволення.

В подальшому, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 10.09.2021 №00683200704, в якому відповідно до встановлених порушень п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, пп "в" п.200.4 ст. 200 ПК України із змінами та доповненнями, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2021 на суму 3659494 грн.

Ухвалюючи вказані рішення, контролюючий орган виходив з того, що позивачем не надано належних первинних документів стосовно підтвердження взаємовідносин з низкою контрагентів, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 10.09.2021 №00683200704 протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік" визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов`язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік", на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду ( п. 200.1 ст. 200 ПК України)

Відповідно до пп."в" п.200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз.2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 110 ПК України встановлює, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, відповідальність за порушення норм податкового законодавства настає у разі вчинення платником податків протиправних дій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС здійснено перевірку господарських операцій взаємовідносин між підприємством ТОВ "ТИТАН БУД" та ТОВ "ОПТОВА БАЗА АЛДІМ" (код 43309617), ТОВ "АРМІДІС" (код 42449009), ТОВ "АРІАН ТРЕЙДИНГ" (код 42241289).

Так, між ТОВ "ТИТАН БУД" та ТОВ "ОПТОВА БАЗА АЛДІМ" (код 43309617), укладено договір підряду №7-05/1 від 07.05.2020, відповідно до якого п. 1.1 Субпідрядник на свій ризик, власними та/або залученими силами та засобами, відповідно до робочого проекту, з високою якістю, зобов`язується виконати роботи з облаштування території, а Генпідрядник зобов`язується прийняти якісно виконані роботи на вчасно оплатити їх.

Вказаний договір підряду не містить назв та адрес об`єктів будівництва.

На виконання вимог вищезазначеного договору ТОВ "ОПТОВА БАЗА АЛДІМ" надало ТОВ "ТИТАН БУД" акти виконаних робіт: №108 від 10.11.2020, №109 від 10.11.2020, №110 від 10.11.2020, №111 від 10.11.2020.

Відповідачем зазначено, що відносно ТОВ "ОПТОВА БАЗА АЛДІМ" наявне рішення від 22.01.2021 №4138 про відповідність платника податку критеріям ризиковості за листопад 2020 року. Відповідно звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування поданого за листопад 2020 року, кількість працюючих у ТОВ "Оптова База Алдім" становить 20 осіб (11 чоловіків, 9 жінок). Контрагентом не подавалось додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік про наявність у підприємства основних засобів.

Однак, відповідачем надано інформацію, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ "Оптова База Алдім" за листопад 2020 року без достатньої кількості трудового ресурсу та основних засобів одночасно на адресу ще 50 контрагентів - покупців, зареєструвало податкові накладні у значних обсягах з різноманітною номенклатурою послуг, робіт, які розташовані в різних регіонах України.

ТОВ "ОПТОВА БАЗА АЛДІМ" на адресу ТОВ "ТИТАН БУД" виписано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 108 від 10.11.2020, податкову накладну № 109 від 10.11.2020, податкову накладну № 110 від 10.11.2020, податкову накладну № 111 від 10.11.2020, які зареєстровані в реєстрі ЄРПН 13.01.2021.

Водночас, за листопад 2020 року ТОВ "Оптова База Алдім" зареєстровано податкові накладні від ТОВ "Апілад" з тотожньою номенклатурою робіт, які зазначені в актах виконаних робіт, виписаних та зареєстрованих на адресу ТОВ "Титан Буд", при цьому що кількість працюючих у ТОВ "Апілад" становить 5 осіб та докази про наявність основних засобів відсутні.

Крім того, між ТОВ "ТИТАН БУД" та ТОВ "АРМІДІС" укладено договір підряду №5-10 від 05.10.2020, м.Київ, відповідно до якого 1.1 Субпідрядник на свій ризик, власними та/або залученими силами та засобами, відповідно до робочого проекту, з високою якістю, зобов`язується виконати роботи з облаштування території, а Генпідрядник зобов`язується прийняти якісно виконані роботи на вчасно оплатити їх.

Вказаний договір підряду не містить назв та адрес об`єктів будівництва.

На виконання вимог вищезазначеного договору ТОВ "АРМІДІС" надало ТОВ "ТИТАН БУД" акт виконаних робіт за грудень від 16.12.2020.

Відповідачем зазначено, що відносно ТОВ "АРМІДІС" наявне рішення від 20.04.2021 №13583 про відповідність платника податку критеріям ризиковості (період за грудень 2020). Відповідно звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування поданого за грудень 2020 року кількість працюючих у ТОВ "Армідіс" становить 15 осіб (8 чоловіків, 7 жінок), контрагентом не подавалось додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік про наявність у підприємства основних засобів.

ТОВ "АРМІДІС" на адресу ТОВ "ТИТАН БУД" виписано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 1 від 01.12.2020, яка зареєстрована в реєстрі ЄРПН 13.01.2021 про виконання будівельних робіт на загальну суму 614350,01 грн.

Однак, відповідачем надано інформацію, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ "Армідіс" за грудень 2020 року без достатньої кількості трудового ресурсу та основних засобів одночасно на адресу ще 34 контрагентів-покупців зареєструвало податкові накладні у значних обсягах з різноманітною номенклатурою послуг, робіт, які розташовані в різних регіонах України.

Водночас, за грудень 2020 року ТОВ "Армідіс" зареєстровано податкові накладні від ТОВ "Продут мегаз буд" з тотожньою номенклатурою робіт, які зазначені в актах виконаних робіт, виписаних та зареєстрованих на адресу ТОВ "Титан Буд", при цьому що кількість працюючих у ТОВ "Продут Мегаз Буд" становить 5 осіб та докази про наявність основних засобів відсутні.

Крім того, між ТОВ "ТИТАН БУД" та ТОВ "АРІАНТ ТРЕЙДИНГ" укладено договір підряду №5-10 від 05.10.2020, м.Київ, відповідно до якого передбачено, що п. 1.1 Субпідрядник на свій ризик, власними та/або залученими силами та засобами, відповідно до робочого проекту, з високою якістю, зобов`язується виконати роботи з облаштування території, а Генпідрядник зобов`язується прийняти якісно виконані роботи на вчасно оплатити їх.

Вказаний договір підряду не містить назв та адрес об`єктів будівництва.

На виконання вимог вищезазначеного договору ТОВ "АРІАНТ ТРЕЙДИНГ" надало ТОВ "ТИТАН БУД" наступні акти виконаних робіт: №25 від 30.12.2020, №24 від 30.12.2020, №23 від 30.12.2020, №22 від 30.12.2020, №21 від 30.12.2020, №20 від 30.12.2020, №19 від 30.12.2020, №18 від 30.12.2020, №17 від 30.12.2020, №16 від 30.12.2020, №15 від 30.12.2020.

Відповідачем зазначено, що відносно ТОВ "АРІАНТ ТРЕЙДИНГ" наявне рішення від 21.04.2021 №13631 про відповідність платника податку критеріям ризиковості. Відповідно звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування поданого за грудень 2020 року кількість працюючих у ТОВ "Аріант Трейдінг" становить 5 осіб (4 чоловіків, 1 жінка), контрагентом не подавалось додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік про наявність у підприємства основних засобів.

ТОВ "АРІАНТ ТРЕЙДИНГ" на адресу ТОВ "ТИТАН БУД" виписано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 25 від 30.12.2020, №23 від 30.12.2020, №21 від 30.12.2020, №17 від 30.12.2020, №24 від 30.12.2020, №15 від 30.12.2020, №22 від 30.12.2020, №20 від 30.12.2020, №16 від 30.12.2020, №19 від 30.12.2020, №18 від 30.12.2020, які зареєстрована в реєстрі ЄРПН 13.01.2021.

Однак, відповідачем надано інформацію, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, що ТОВ "Аріант Трейдінг" за грудень 2020 року без достатньої кількості трудового ресурсу та основних засобів одночасно на адресу інших контрагентів-покупців зареєструвало податкові накладні у значних обсягах з різноманітною номенклатурою робіт.

Колегія суддів зазначає, що стаття 83 Податкового кодексу України містить перелік матеріалів, які є підставами для висновків саме під час проведення перевірок.

Так, згідно з пунктом 83.1 вказаної статті, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема податкова інформація; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІІ.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Слід зазначити, що інформація з інформаційно-аналітичних баз ДПС України зібрана відповідно до ст.72 Податкового кодексу може бути використана при оцінці обставин здійснення господарських операцій ТОВ "Титан Буд".

Матеріалами справи встановлено, що висновки за актом перевірки ґрунтуються не лише на податковій інформації наявній в базах ДПС, а в першу чергу на досліджені наданих для перевірки на паперових носіїв за формою первинних документів, даних, що безпосередньо стосуються виконання договорів по взаємовідносинах ТОВ "Титан Буд" з контрагентами ТОВ "ОПТОВА БАЗА АЛДІМ", ТОВ "АРДМІС", ТОВ "АРІАНТ ТРЕЙДІНГ", та інших об`єктивних доказів здійснення господарської діяльності такими сторонами.

Отже, використана податкова інформація під час проведення перевірки, яка зазначена в акті перевірки як інформація, більш повно розкриває обставини та суть встановлених правопорушень, тобто встановлені обставини у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників операції, фактичну неможливість виконання цих послуг саме задекларованими контрагентами.

Матеріалами справи встановлено, що на запит контролюючого органу від 02.08.2021 про надання інформації, первинних документів, їх копій та письмових пояснень, ТОВ "Титан Буд" листом від 05.08.2021 надано до ГУ ДПС у м. Києві письмові пояснення та оригінали документів, зокрема щодо контрагентів, а саме:

- ТОВ "Аріант Трейдінг" (договір підряду №03/09 від 03.09.2020, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 за грудень 2020 з актами приймання виконаних робіт № 15-25 ИВР, ОПР, договір заліку однорідних вимог від 31.12.2020, податкові накладні від 30.12.2020 № 15-25, витяг з ЄРПН № 1 від 02.08.2021- всього на 127 арк.);

- ТОВ "Армідіс" (договір підряду №5-10 від 05.10.2020, договір залік однорідних вимог №6 від 31.12.2020, акт приймання-передачі матеріальних цінностей (безоплатний) №6 за жовтень-листопад 2020, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 за грудень 2020 з актами приймання виконаних робіт №1, № 125, ИВР, ОПР, ПН № 125 від 16.12.2021, витяг ЄРПН № 4 від 02.08.2021, ПН № 1 від 02.12.2021, витяг з ЄРПН № 5 від 02.08.2021 - всього на 38 арк.);

- ТОВ "Оптова База Алдім" (договір підряду №07-05/1 від 07.05.2020, договір залік однорідних вимог № 5 від 31.12.2020, акт приймання-передачі матеріальних цінностей (безоплатний) № 5 за жовтень 2020, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 за листопад 2020 з актами приймання виконаних робіт №108-111, ИВР, ОПР, податкові накладні від 10.11.2020 №108-111, витяг з ЄРПН № 5 від 02.08.2021 - всього на 57 арк.

При цьому, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи у даному випадку не є достатніми для висновку щодо виконання передбачених договорами робіт саме його контрагентами, відтак не можуть вважатись юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 22.04.2021 по справі №826/13595/15.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній.

Згідно п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 88 записи в облікових регістрах здійснюються на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення № 88.

Відповідно до п. 2.15 Положення № 88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до п. 2.16 Положення № 88 у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Отже, відповідно до вимог п. 2.15, п. 2.16 Положення № 88 платник податків не має права відображати в бухгалтерському обліку господарські операції на підставі первинних документів, які складені з порушенням п. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення №88.

Нормами Податкового кодексу України передбачено, що підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладеною в постанові від 19.05.2020 у справі №813/2488/14.

Колегія суддів зазначає, що наявність у платника податкової накладної є обоє 'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №823/1538/16

З урахуванням наведеного та проведеного аналізу наявних даних по підприємствам ТОВ "ОПТОВА БАЗА АЛДІМ", ТОВ "АРМІДІС", ТОВ "АРІАН ТРЕЙДИНГ" колегія суддів приходить до висновку про неможливість фактичного (фізичного) здійснення цими суб`єктами господарювання операцій у зв`язку з відсутністю достатньої кількості виробничих потужностей та трудових ресурсів для здійснення одночасно операцій у значних обсягах, що свідчить про не підтвердженість реальності проведення господарських операцій ТОВ "Титан Буд" з його конрагентами.

Так, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що доказів на спростування вимог апеляційної скарги, від ТОВ "Титан Буд" не надходило.

Визнаючи доведеними доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій Товариства з вище перерахованими суб`єктами господарювання, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи, які складені на ці операції, не підтверджують факт господарських операцій. Сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку значення має саме факт виконання робіт тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що у ТОВ "Оптова База Алдім", ТОВ "Армідіс"та "Аріант Трейдінг" наявні необхідні виробничі потужності та трудові ресурси для здійснення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що договори підряду з контрагентами ТОВ "Оптова База Алдім", ТОВ "Армідіс"та "Аріант Трейдінг", які наявні в матеріалах справи, не містять назв та адрес об`єктів будівництва, що є порушенням порядку оформлення первинних документів та зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Слід зазначити, що формальний недолік первинних документів не може вказувати на нереальність господарської операції в цілому, проте наявність таких обставин у сукупності з іншими встановленими обставинами справи можуть свідчити про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 24.10.2024 по справі №160/4504/23.

Судом першої інстанції зазначено, що невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням обізнаності платника податків про протиправний характер їх дій.

Дійсно, чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на витрати та/або податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагентів, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на витрати та податковий кредит є безпідставною.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 05.05.2023 №160/15514/20, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частини другої статті. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Положеннями Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58), "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, пункт 42)).

В аспекті оцінки аргументів учасників справи, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. The Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 прийняте без дотриманням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 по справі № 640/28663/21 скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН БУД" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді І.М. Ральченко Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 29.11.2024 року