Постанова

від 21.11.2024 по справі 280/3796/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/3796/24

Головуючий суддя І інстанції Калашник Ю.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Пенітенціарної академії України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року в адміністративній справі №280/3796/24 за позовом Пенітенціарної академії України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство юстиції України про стягнення витрат пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

ВСТАНОВИВ:

Пенітенціарна академія України звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство юстиції України про стягнення з ОСОБА_1 на користь Пенітенціарної Академії України витрат пов`язаних з утриманням його в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 146061.36 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року в задоволенні адміністративного позову Пенітенціарної академії України було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Пенітенціарна академія України звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що оскільки відповідач звільнився зі служби за власним бажанням, то останній зобов`язаний відшкодувати кошти на навчання.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, наказом ректора Академії Державної пенітенціарної служби України № 349/ОД від 20.07.2019 ОСОБА_1 з 18.08.2019 був зарахований курсантом першого курсу денної форми навчання Академії Державної пенітенціарної служби.

01 вересня 2020 року між Академією Державної пенітенціарної служби (надалі -Академія) (виконавцем) з однієї сторони, Південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та ОСОБА_2 з третьої сторони укладено контракт №638 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України (надалі - Контракт).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №3548/5 від 06.10.2023 Академію Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ 08571788) перейменовано на Пенітенціарну академію України (код ЄДРПОУ 08571788).

Згідно з абзацом 5 пункту 3 розділу II Контракту №638 від 01.09.2020, відповідач зобов`язувався у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.

Відповідно до наказу Академії № 280ЮС від 15.06.2023, відповідачу присвоєно ступінь вищої освіти «бакалавр» та видано диплом про освіту.

Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту, відповідач направлений для подальшого проходження служби до Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)». Згідно наказу №135/ОС-23 від 31.07.2023 відповідача призначено на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)».

Відповідно до наказу начальника Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» №58/ОС-24 від 08.03.2024, відповідача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

Академію про звільнення відповідача повідомлено керівництвом Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» письмово листом вих. №10/1046/15 від 11.03.2024.

Відповідно до Довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 №5/1727 від 16.06.2023, загальна сума визначених до відшкодування витрат становить 146 061,36 грн., в т.ч.: грошове забезпечення з нарахуваннями 87 907,57 грн., продовольче забезпечення 31 359,19 грн., речове забезпечення 11 014,87 грн., медичне забезпечення 1 435,46 грн., оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії- 14 344,27 грн.

08.03.2024 відповідача під час звільнення особисто під розпис повідомлено про необхідність відшкодування витрат на навчання протягом 30 днів з моменту отримання Повідомлення.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 №755 від 05.03.2024, командуванням ВЧ НОМЕР_1 відібрано кандидатуру ОСОБА_1 для проходження військової служби за контрактом у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді гранатометника відділення спеціального призначення взводу спеціального призначення роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , ВОС-103061А, ШПК - «Солдат», тарифний розряд 5/2, грошовий оклад за посадою - 2820 грн.

Відповідно до довідки ВЧА3211 №725 від 15.04.2024, ОСОБА_2 з 25.03.2024 і по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.53).

Оскільки, відповідач у добровільному порядку не відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, позивач звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є таким, що відмовився від того, щоб відпрацювати три роки у поліції після отримання освіти. Вказано, що частина 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає такої підстави для звільнення як за мобілізацією, отже, у відповідача не було альтернативної можливості поведінки як звільнитися за власним бажанням. Відсутність такої можливості звільнення через мобілізацію у період дії воєнного стану є прогалиною діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах встановлений Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (далі - Порядок № 261).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Порядку № 261 звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) є підставою для відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 2 Порядку № 261 встановлено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалась.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

За приписами пункту 5 Порядку № 261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 261 особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів.

Відповідно до контракту від 01.09.2020 року № 638, Академією Державної пенітенціарної служби (надалі - Академія) (виконавцем) з однієї сторони, Південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та ОСОБА_2 , відповідач зобов`язався у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.

Наказом Академії Державної пенітенціарної служби № 280ЮС від 15.06.2023, відповідачу присвоєно ступінь вищої освіти «бакалавр» та видано диплом про освіту.

Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту, відповідач направлений для подальшого проходження служби до Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)». Згідно наказу №135/ОС-23 від 31.07.2023 відповідача призначено на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)».

Відповідно до наказу начальника Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» №58/ОС-24 від 08.03.2024, відповідача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

З огляду на викладене, позивачем було складено Довідку-розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 №5/1727 від 16.06.2023, загальна сума визначених до відшкодування витрат становить 146 061,36 грн., в т.ч.: грошове забезпечення з нарахуваннями 87 907,57 грн., продовольче забезпечення 31 359,19 грн., речове забезпечення 11 014,87 грн., медичне забезпечення 1 435,46 грн., оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії - 14 344,27 грн.

08.03.2024 відповідача під час звільнення особисто під розпис повідомлено про необхідність відшкодування витрат на навчання протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи та приписи чинного законодавства, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Що стосується висновків суду першої інстанції, що 25.03.2024 відповідач підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а частина 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає такої підстави для звільнення як за мобілізацією, а тому у останнього не було альтернативної можливості поведінки як звільнитися за власним бажанням і це є прогалиною діючого законодавства, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки вищенаведені приписи законодавства обумовлюють наявність обов`язку у співробітника пенітенціарної служби у разі звільнення із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

В даному випадку, оскільки звільнення відповідача зі служби було здійснено, саме за власним бажанням, то останній відповідно зобов`язаний відшкодувати витрати на навчання.

Що стосується посилань відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 1215 Цивільного кодексу України та, як наслідок, відсутності правових підстав для стягнення грошового забезпечення, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначений Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5 (далі Порядок № 925/5).

Згідно п. 3 Порядку № 925/5, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад;

оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до п. 4 Порядку № 925/5, грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які навчаються у навчальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до п. 5 Порядку № 925/5, виплата грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється за місцем їх служби в межах асигнувань, затверджених кошторисом відповідного органу або установи на грошове забезпечення.

Особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в державних підприємствах Державної кримінально-виконавчої служби України, грошове забезпечення виплачується за рахунок і в межах коштів відповідних підприємств.

Відповідно до п.п. 9, 10 Порядку № 925/5, підставою для виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу є наказ навчального закладу про зарахування на навчання.

Посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, підвищення посадового окладу, надбавки та доплати, інші виплати особам рядового і начальницького складу виплачуються (припиняються):

із дня підписання наказу про призначення на штатну посаду, зарахування на навчання до навчального закладу, присвоєння спеціального звання або з дня, зазначеного в наказі;

до дня підписання наказу про звільнення з посади чи служби, відрахування, закінчення навчання або про скасування встановлених надбавок та доплат, інших виплат або до дня, зазначеного в наказі.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 261, грошове забезпечення входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню у разі звільнення із служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Отже, оскільки грошове забезпечення під час навчання відповідача виплачував позивач, то останнє належить до категорії витрат на навчання таких курсантів, які в силу вищенаведених правових приписів та умов контракту від 01.09.2020 року № 638, підлягають відшкодуванню відповідачем.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України.

Відносно посилань відповідача на те, що останній після звільнення зі служби був прийнятий на державну службу (підписав контракт з Міністерством оборони України), то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки в силу п. 9 Порядку № 261, стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію (до органів державної пенітенціарної служби).

Відтак, оскільки відповідач не поновлювався в органах державної пенітенціарної служби, то відповідно підстави для не стягнення витрат на навчання відсутні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Пенітенціарної академії України задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року в адміністративній справі №280/3796/24 скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Пенітенціарної академії України задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Пенітенціарної академії України витрати пов`язані з утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 146061.36 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва