Постанова

від 28.11.2024 по справі 420/31974/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31974/23

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 04.03.2024р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

17.11.2023р. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (засновника РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація») про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у загальній сумі 920447,50грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 р. у справі № 815/3161/15 (набрала законної сили 21.10.2015р.), з Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області стягнуто заборгованість РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація» по страховим внескам у розмірі 356043,65грн. Після повного погашення міською радою вказаної заборгованості, Головним управлінням були нараховані штрафні санкції та пеня за кожен день прострочення платежу, однак, у встановлені законодавством строки РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація» вказані нарахування не сплатили. Так як засновником РГП РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація» є Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, то вказана сума заборгованості підлягає стягненню за рахунок її бюджетних асигнувань.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що не несе відповідальності, як засновник, за заборгованість РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 06.04.1999р. комунальне підприємство Ренійське госпрозрахункове підприємство «Водоканал» зареєстровано як юридичну особу за кодом 30324548, засновником якого є Ренійська міська рада. З 14.01.2009р. вказана юридична особа перебуває у стані припинення за рішенням засновника.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 25.09.2000р. Ренійське комунальне підприємство «Міськканалізація» зареєстровано як юридичну особу за кодом 30890873, засновником якого є Ренійська міська рада. З 14.01.2009р. вказана юридична особа перебуває у стані припинення за рішенням засновника.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. у справі №815/3161/15 (набрала законної сили 21.10.2015р.), стягнуто на користь Управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області з Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, як засновника РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація», заборгованість по страховим внескам у сумі 356043,65грн. /а.с.86-93/

Після повного погашення Ренійською міською радою заборгованості, стягнутої за судовим рішення у справі №815/3161/15, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області нараховано штрафні санкції та пеню за кожен день прострочення платежу, а саме: сформовано вимогу про сплату боргу від 19.11.2019 р. №Ю-1У, якою визначено заборгованість РГП «Водоканал» на загальну суму 680485,65грн., з яких 67,22грн. недоїмка, 19584,59грн. фінансові санкції, 660832,84грн. пеня;

винесено рішення 10.12.2019р. №19 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України, яким застосовано до РКП «Міськканалізація» штраф у розмірі 6682,36грн. та нараховано пеню у сумі 233280,49грн. /а.с.84-85/

Вищезазначені вимога та рішення неодноразово поверталися державним виконавцем на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Листами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.02.2020р. №250/08-4, від 22.04.2020р. №1500-0803-6/18487, №1500-0803-6/18488, від 05.09.2023р. №1500-0605-5/122976 повідомлено Ренійську міську раду щодо обов`язку погашення заборгованості зі сплати обов`язкових платежів РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація».

Не погоджуючись з бездіяльністю щодо сплати боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову виходячи з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (надалі - Закон №1058).

Частиною 1 ст.58 Закону № 1058 встановлено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.

За приписами ч.1 ст.64 Закону №1058 виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб-підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання; застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню, передбачені законом, та умовами договорів з установами та організаціями, що здійснюють виплату пенсій; стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. №28-2 затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідно до пункту 4 якого Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо забезпечення надходжень від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків, надміру сплачених страхових коштів та інших платежів і виплат; здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як територіальний підрозділ Пенсійного фонду України, наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків.

За приписами ст.1 Закону №1058 страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абз.2 п.1 ст.14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи-підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у п.п. 1, 4-1, 10, 14 ст.11 цього Закону.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч.1 ст.12 цього Закону.

Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені ч.1 ст.12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у ст.14 цього Закону, здійснюється у такому порядку: для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців, зазначених у п.п.1-4 ст.14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду.

Частиною 6 ст.20 Закону №1058 передбачено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у п.п.1, 2, 4 ст.14 цього Закону, - календарний місяць.

Відповідно до ч.9 ст.20 Закону №1058 днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв`язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду.

Згідно ч.10 ст.20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

Частиною 3 ст.106 Закону №1058 (в редакції, чинній на момент вчинення порушення) передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов`язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ч.9 ст.106 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час вчинення порушення) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених ч.ч.9 і 10 цієї статті, є виконавчим документом ч.14 ст.106 Закону №1058.

Згідно ч.15 ст.106 Закону №1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З аналізу даних правових норм слідує, що страхувальник зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафних санкцій у встановлені Законом №1058 строки, а у разі порушення строків сплати до страхувальника застосовується штрафні санкцій та нараховується пеня. При цьому строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. у справі №815/3161/15 (набрала законної сили 21.10.2015р.), стягнуто на користь Управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області з Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, як засновника РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація», заборгованість по страховим внескам у сумі 356043,65грн. /а.с.86-93/

Після повного погашення Ренійською міською радою заборгованості, стягнутої за судовим рішення у справі №815/3161/15, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області нараховано штрафні санкції та пеню за кожен день прострочення платежу, а саме: сформовано вимогу про сплату боргу від 19.11.2019 р. №Ю-1У, якою визначено заборгованість РГП «Водоканал» на загальну суму 680485,65грн., з яких 67,22грн. недоїмка, 19584,59грн. фінансові санкції, 660832,84грн. пеня;

винесено рішення 10.12.2019р. №19 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України, яким застосовано до РКП «Міськканалізація» штраф у розмірі 6682,36грн. та нараховано пеню у сумі 233280,49грн. /а.с.84-85/

Вищезазначені вимога та рішення неодноразово поверталися державним виконавцем на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч.7 ст.106 Закону №1058 (в редакції, чинній на момент виникнення заборгованості) у разі недостатності коштів та іншого майна у страхувальника для сплати недоїмки особами, які несуть зобов`язання та відповідальність за сплату недоїмки, є засновники або учасники підприємства, установи та організації - платника страхових внесків, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за їхніми зобов`язаннями.

Таким чином, Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, як засновник РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація», несе зобов`язання та відповідальність за несплату страхових внесків цими підприємствами.

З набранням чинності 01.01.2011 р. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464 норми ч.7 ст.106 Закону № 1058 втратили чинність.

В той же час, згідно абз.5 п.7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 01.01.2011р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування фінансових санкцій.

Також абз.6 п.7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що на період до повного стягнення зазначеної вище заборгованості за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до надбання чинності цим Законом.

Оскільки, заборгованість зі сплати страхових внесків по РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація» виникла до 01.01.2011р., тобто, на момент дії ч.7 ст.106 Закону №1058, а жоден нормативно-правовий акт, не містить положень, які б звільняли страхувальника від обов`язку нарахування та сплати страхових внесків з таких виплат чи від відповідальності за неповноту їх сплати, а статутами підприємств РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація» не передбачено пункту, зміст якого виключав би відповідальність Ренійської міської ради за зобов`язаннями заснованих нею підприємств, сума заборгованості РГП «Водоканал» та РКП «Міськканалізація», які перебувають у стані припинення, підлягає стягненню із засновника - Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Ренійську міську раду Ізмаїльського району Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв