Рішення

від 29.11.2024 по справі 910/9880/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2024Справа № 910/9880/24За позовом Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвейс"

про стягнення 119869,46 грн. боргу та пені у розмірі 1558,30 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ємельянов Антон Олександрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвейс" про стягнення 119869,46 грн. боргу та пені у розмірі 1558,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №00202-24 від 20.02.2024 року.

Ухвалою суду від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.09.2024 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 19.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600289142476 ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.09.2024 була отримана відповідачем 02.10.2024.

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.02.2024 між Фізичною особою-підприємцем Ємельяновим Антоном Олександровичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелвейс" (замовник) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів відповідно до п. 2.3 якого конкретні умови по кожному перевезенню узгоджуються в окремій складеній заявці, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками та є додатком до цього договору і не вважається окремим правочином. Заявка передана факсимільним та/або електронним зв`язком, має юридичну силу оригіналу.

Пунктом 3.2.7 договору замовник зобов`язується вчасно на підставі п. 4.4 договору проводити розрахунки з перевізником.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору ціни за даним договором встановлені в національній валюті. Ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень).

Порядок і терміни оплати обумовлюються відповідно до п. 2.3 договору в разовій заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням. Оплата послуг перевізника здійснюється експедитором згідно ст. 929 ЦК України, а саме безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок перевізника із коштів, що були перераховані замовником перевезення на розрахунковий рахунок експедитора, після отримання експедитором належним чином оформлених: оригіналу заявки до цього договору, оригіналів товарно-транспортних документів (ТТН, CMR), з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку та акту виконаних робіт, в строк, вказаний в заявці до цього договору (п. 4.3, 4.4 договору).

Сторонами було підписано заявку № 000221 від 21.02.2024 на транспортне перевезення вантажів у міжнародному сполученні, відповідно до якої виконавець повинен був здійснити перевезення вантажу, за маршрутом Україна - Англія, вартість перевезення 2664,05 євро з них 164,05 євро вартість відкриття експортної декларації ЕХ, транзитної декларації Т1 та оформлення документу EUR-1; оплата по факту вивантаження на склад отримувача, 2-3 дні по отриманні оригіналів документів.

Згідно з рахунком-фактурою № 39 від 06.03.2024 вартість вищевказаного перевезення в еквіваленті гривні складає 110016,75 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено акт № 39 від 18.03.2024 здачі-приймання робіт до заявки № 00221 від 21.02.2024 на транспортне перевезення вантажів у міжнародному сполученні, згідно якого вартість послуг становить 110016,75 грн. Акт підписаний та скріплений печаткою позивача, з боку відповідача підпис відсутній.

Також в підтвердження здійснення перевезення до матеріалів справи долучено міжнародну транспортну накладну CMR від 29.02.2024, в якій наявний підпис та печатка вантажоотримувача, датовані 18.03.2024. Перевезення здійснювалось автомобілем Мерседес WL8513/WI179AX.

До матеріалів справи долучено докази направлення відповідачу оригіналів документів на перевезення від 18.06.2024 (фіскальний чек, накладна, опис вкладення). Відправлення повернулось адресанту 09.07.2024, в зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Отже позивачем вчинено всі належні від нього дії по направленню оригіналів документів, отримання їх відповідачем знаходиться поза волею позивача і від нього жодним чином не залежить.

Станом на день оформлення позовної заяви вартість перевезення залишається не сплаченою відповідачем, один примірник акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) не повернений відповідачем позивачу.

Оскільки відповідачем не оплачено вартість перевезення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Внаслідок укладення договору № 00202-24 від 20.02.2024 та заявки № 000221 від 21.02.2024 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Відповідно до ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу на підставі договору № 00202-24 від 20.02.2024 та заявки № 000221 від 21.02.2024.

В заявці визначено вартість перевезення у сумі 2664,05 євро. В п. 4.1 договору передбачено, що ціни за договором встановлені в національній валюті. Умовами договору чи заявки не передбачено конкретних умов щодо дати конвертації вартості перевезення з іноземної валюти в гривню, як і не передбачено, що у разі прострочення з боку відповідача оплати вартості послуг, позивач має право вимагати від відповідача оплати послуг за курсом, розрахованим на день звернення до суду з позовом. Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату на суму 110016,75 грн, крім того в акті здачі-приймання робіт позивачем визначено вартість послуг у сумі 110016,75 грн.

З огляду на те, що сам позивач визначив вартість послуг у гривні та вказав її у рахунку та акті, суд не вбачає підстав для зміни вартості перевезення, в зв`язку зі зміною курсу євро по відношенню до гривні.

В зв`язку з зазначеним, суд вбачає підстави для часткового задоволення позову та стягнення суми основного боргу у розмірі 110016,75 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1558,30 грн за період з 10.07.2024 по 23.07.2024.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 6.4 договору у випадку несвоєчасного розрахунку за надані з дотриманням усіх умов цього договору послуги перевезення експедитор сплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення до її повного погашення.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені нормативно обмежений, суд здійснює перерахунок пені за ставкою в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Крім того, судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 110016,75 грн, в зв`язку з чим нарахування пені здійснюється судом на означену суму боргу. Період нарахування пені позивачем визначено з урахуванням дати повернення без вручення оригіналів документів (з наступного дня) по день звернення до суду з позовом, що на думку суду, є обгрунтованим.

Суд здійснив перерахунок пені за період з 10.07.2024 по 23.07.2024 на суму 110016,75 грн, згідно якого з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1094,16 грн.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідач не скористався своїм право на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвейс" (04082, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 28/1, офіс 3; ідентифікаційний код 42154516) на користь Фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму основного боргу у розмірі 110016 (сто десять тисяч шістнадцять) грн 75 коп., пеню у розмірі 1094 (одну тисячу дев`яносто чотири) грн 16 коп. та судовий збір в розмірі 2770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн 73 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 9852,71 грн та пені у розмірі 464,14 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко