Постанова

від 28.11.2024 по справі 580/6572/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 580/6572/22

адміністративне провадження № К/990/38644/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 (головуючий суддя Тимошенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді Безименна Н.В., Кучма А.Ю.)

у справі №580/6572/22

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації

до ОСОБА_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просив зобов`язати відповідача протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини Церковнопарафіаяльна школа (1910 рік.) за адресою: АДРЕСА_1 .

1.1. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на вказаний об`єкт нерухомості за відповідачем зареєстровано 30.12.2020 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С.О. Вказане нерухоме майно є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини - Церковнопарафіяльна школа 1910 року, яке наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 включене до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури під №69. Тому позивач вважає, що відповідач у відповідності до статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зобов`язаний був у місячний строк укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір, однак у визначений законом строк зазначених дій не вчинив.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023, позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини Церковнопарафіаяльна школа (1910 рік) за адресою: АДРЕСА_1.

2.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки станом на час розгляду цієї адміністративної справи охоронний договір на вищезазначену пам`ятку архітектури не укладено, а власник будинку з відповідною заявою до Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації не звертався, наявні підстави для зобов`язання відповідача протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Церковнопарафіаяльна школа (1910 рік) за адресою: АДРЕСА_1.

3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

3.1. За результатами проведення аукціону №UA-PS-2020-12-04-000044-2 ОСОБА_1 придбав нерухоме майно підприємства банкрута товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» за адресою: АДРЕСА_1. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2059567471101, об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення, Опис об`єкта: матеріали стін: дерев`яні, обкладені цеглою, Опис: Основна будівля - А-1 загальною площею 940,2 кв. м.; Основна будівля - Б-l загальною площею 221,3 кв. м.; склади - В-l загальною площею 65,9 кв. м.; котельня - Г-1 загальною площею 73,6 кв. м.; огорожа №1; спортивний майданчик №1. Стіни цегляні та дерев`яні; Комунікації: централізоване водопостачання, водовідведення (вигрібна яма), електропостачання, опалення автономне (газ).

3.2. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на вказаний об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 зареєстровано 30.12.2020 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С.О. відповідно до свідоцтва від 30.12.2020.

3.3. Нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини - Церковнопарафіяльна школа 1910 року, який наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 включений до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури під №69.

3.4. Відповідно до інформації Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації з метою укладення охоронного договору на адресу власника щойно виявленого об`єкта культурної спадщини - Церковнопарафіяльна школа 1910 року, направлено лист від 26.04.2022 №60/03.01-25 з пропозицією виготовити облікову документацію та укласти охоронний договір.

3.5. Звернень від ОСОБА_1 щодо укладення охоронного договору не надходило.

3.6. 20.06.2022 на адресу ОСОБА_1 Черкаською окружною прокуратурою скеровано лист з пропозицією повідомити про виконання обов`язку власника щойно виявленого об`єкта культурної спадщини щодо укладення охоронного договору з відповідним органом охорони культурної спадщини. У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив, що вважає вимоги про укладення охоронного договору неправомірним та такими, що не підлягають задоволенню з його боку.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2023, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

4.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій не вірно застосували до правовідносин, щодо яких виник спір в цій справі, норми матеріального права - Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон №1805-ІІІ), Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060 (далі - Порядок № 158). При цьому, не врахували висновки Верховного Суду щодо їх застосування, викладені у постановах від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, від 05.10.2022 у справі № 759/20550/18.

Також вказує про не врахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц та № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.07.2023 у справі №380/15396/22, щодо застосування наслідків пропуску строків звернення до суду.

Крім того, скаржник посилається на порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу (пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України) та порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 2 частини 2 статті 353 КАС України).

4.2. Особа, яка подала касаційну скаргу, зокрема зазначає, що придбаний ним об`єкт нерухомого майна не було занесено у встановленому порядку та строки до Реєстру об`єктів культурної спадщини і на час розгляду справи судом відсутні будь які документи, що підтверджують належність зазначеного об`єкта до пам`ятки культурної спадщини. А визнання об`єкта пам`яткою культурної спадщини без облікової документації не допускається.

4.3. Також, згідно доводів особи, яка подала касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій повністю не встановили фактичних обставин справи.

Зокрема справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Не враховано судами попередніх інстанцій під час вирішення спору в цій справі, всупереч норм частини 4 статті 78 КАС України, встановлених рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 у справі № 925/905/21 обставин щодо того, що придбане ОСОБА_1 майно не є пам`яткою культурної спадщини.

4.4. На переконання відповідача судами попередніх інстанцій залишено поза увагою пропуск прокурором строку звернення до суду з вказаним позовом. Управлінню охорони культурної спадщини Черкаської ОДА було відомо про відсутність охоронного договору 26.04.2022. Прокурору про такі обставини стало відомо щонайменше 20.06.2022. Проте до суду з позовом прокурор звернувся 28.12.2022, тобто з пропуском встановленого статтею 122 КАС України тримісячного строку для звернення до суду. Відтак такий позов повинен залишатись без розгляду на підставі статті 123 КАС України.

5. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2023, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 - без змін.

5.1. Доводами відзиву вказано те, що суди попередніх інстанцій правильно застосували щодо обставин справи норми статті 14 Закону №1805-ІІІ та Порядку №158. При цьому висновки судів попередніх інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, які викладені у постановах 23.12.2019 у справі № 806/1536/18, від13.12.2018 у справі № 826/4605/16. Посилання ж відповідача в обґрунтування вимог касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у постановах від 18.01.2023 № 826/10888/18, від 05.10.2022 у справі № 759/20550/18 прокурор вважає помилковими, оскільки зазначені рішення прийняті під час вирішення судами питання дотримання порядку віднесення нерухомого майна до об`єктів культурної спадщини. Відтак висновки зроблені за обставин, які не є подібними до обставин справи, яка розглядається.

5.2. Відносно строку звернення до суду позивач вказав, що у правовідносинах, щодо яких виник спір у цій справі, має місце триваюче порушення відповідачем обов`язку укласти охоронний договір на об`єкти культурної спадщини. Такий обов`язок у відповідача триває до його усунення у встановленому законом порядку або до зміни правового регулювання відповідних правовідносин. Проте жодна з вказаних обставин не настала, відтак триваюча протиправна поведінка відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання обов`язку і на час звернення до суду підстави для цього не припинити існувати. В обґрунтування своїх доводів прокурор послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17, від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18 та постанови Верховного Сулу України від 24.11.2015 у справі № П/800/259/15, від 25.03.2008 у справі № 21-2343во07 щодо строків звернення до суду у триваючих порушеннях вимог законодавства.

5.3. Безпідставними вважає позивач також доводи відповідача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права - частини 4 статті 78 та статей 12 і 257 КАС України. Зокрема вказує, що рішенням господарського суду Черкаської області у справі № 925/905/21 було встановлено, що наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 № 10/03-21 було затверджено Перелік щойно виявлених пам`яток архітектури, у якому значиться і об`єкт щодо якого існує спір в цій справі, що спростовує доводи відповідача в цій частині.

Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження прокурор вказує, що така справа не входить до переліку справ, які не можуть розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 12 та частини 4 статті 257 КАС України. Сторонам судом надано достатньо можливостей для висловлення своїх правових позицій щодо позовних вимог і заперечень проти позову, та подання необхідних доказів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

8. Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

9. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь регулюються Законом №1805-IIІ.

10. За статтею 1 цього Закону щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

11. Відповідно до частини 2 статті 14 Закону №1805-III об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

12. При цьому згідно пункту 12 Порядку № 158, прийнятого на виконання вимог Закону № 1805-ІІІ, вилучення щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з Переліку допускається лише у разі прийняття Мінкультури рішення про відмову в занесенні об`єкта культурної спадщини до Реєстру у зв`язку із невідповідністю його критеріям, якщо уповноваженим органом протягом шести місяців з дня отримання відмови не подано документи, визначені пунктом 1 розділу IV, для занесення цього об`єкта культурної спадщини до Реєстру.

Рішення про виключення об`єкта культурної спадщини з Переліку з підстав, визначених абзацом першим цього пункту, приймається у формі розпорядчого документа уповноваженого органу, яке в день прийняття рішення оприлюднюється на його веб-сайті та направляється Мінкультури.

13. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини - Церковнопарафіяльна школа 1910 року, який наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 № 10/03-21 включений до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури під № 69. У встановленому порядку ця будівля з Переліку не вилучена, наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 № 10/03-21 був чинним.

14. Отже на час розгляду справи судами будівля за адресою: АДРЕСА_1 мав статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

15. Статтею 23 Закону України № 1805-ІІІ встановлено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

16. Застосовуючи норми цієї статті, Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 виснував, що укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Таким чином, охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону № 1805-ІІІ є адміністративним договором.

17. На виконання вимог Закону № 1805-ІІІ Кабінет Міністрів України 28.12.2001 постановою №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).

Відповідно до пунктів 1, 2 та 5 Порядку №1768, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

В охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

18. Отже, за наведеного правового регулювання та обставин справи суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

19. У справі, що розглядається, відповідач, як власник щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, протягом одного місяця з моменту отримання у власність будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яка є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини, зобов`язаний був укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини.

20. При цьому колегія суддів касаційного суду зазначає, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

21. За наведених обставин суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що обов`язок укладення охоронного договору виникає у власника майна, яке занесено до Реєстру об`єктів культурної спадщини, оскільки такі суперечать нормам Закону № 1805-ІІІ та Порядку № 158 і Порядку № 1768 про обов`язок укладення охоронних договорів щодо майна, яке є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини.

22. З цих же підстав суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача про порушення судами попередніх інстанцій норм частини 4 статті 78 КАС України, оскільки рішенням господарського суду Черкаської області у справі № 925/905/21 було встановлено, що наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 № 10/03-21 було затверджено Перелік щойно виявлених пам`яток архітектури, у якому значиться і об`єкт щодо якого існує спір в цій справі. Хоч при цьому цим рішенням було встановлено і факт не внесення зазначеного об`єкта до Реєстру об`єктів культурної спадщини. Проте вказані обставини жодним чином не впливають на обов`язок відповідача укласти охоронний договір саме на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, внесений до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.

23. Не беруться судом до уваги також доводи ОСОБА_1 про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій про застосування зазначених вище норм матеріального права висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, від 05.10.2022 у справі № 759/20550/18, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

24. При цьому в частині 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

25. Отже, відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

26. Визначаючи зміст поняття «подібність правовідносин», Велика Палата Верховного Суду в пункті 32 постанови від 27.03.2018 по справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 по справі №925/3/7 та пункті 40 постанові від 25.04.2018 по справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

27. Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, від 05.10.2022 у справі № 759/20550/18, на застосуванні яких наполягає особа, яка подала касаційну скаргу, то вони стосувались питання правомірності внесення об`єктів нерухомості до Реєстру нерухомих пам`яток та відновлення пам`ятки історії місцевого значення. Між тим у справі яка розглядається, судами було встановлено наявність спору щодо укладання охоронного договору на об`єкт, внесений до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.

28. З огляду на зазначене колегія суддів констатує, що правовідносини у справах № 826/10888/18 та № 759/20550/18, на які посилається ОСОБА_1 в обґрунтуванні наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, та у справі, яка розглядається, не є подібними, оскільки матеріально - правове регулювання відносин, їх юридичний зміст і умови застосування правових норм не є тотожними, що обумовлюється неоднаковими підставами позовів і відмінними між собою фактичними обставинами справ, різним за змістом предметом доказування.

29. Відтак аналіз постанов Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, від 05.10.2022 у справі № 759/20550/18 і оскаржуваних судових рішень не дає підстав стверджувати, що такі прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

30. Щодо доводів касаційної скарги про те, що прокурор пропустив строк звернення до суду з позовом суд касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій встановили факт направлення Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації з метою укладення охоронного договору на адресу власника щойно виявленого об`єкта культурної спадщини - Церковнопарафіяльна школа 1910 року, листа від 26.04.2022 №60/03.01-25 з пропозицією виготовити облікову документацію та укласти охоронний договір. Звернень від ОСОБА_1 щодо укладення охоронного договору не надходило.

Також 20.06.2022 адресу ОСОБА_1 Черкаською окружною прокуратурою скеровано лист з пропозицією повідомити про виконання обов`язку власника щойно виявленого об`єкта культурної спадщини щодо укладення охоронного договору з відповідним органом охорони культурної спадщини. У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив, що вважає вимоги щодо укладення охоронного договору неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню з його боку.

31. Судами попередніх інстанцій надано правову оцінку зазначеним обставинам та правильно констатовано, що в даному випадку порушення щодо не укладення відповідачем охоронного договору є триваючим, на дату звернення прокурора до суду з позовом порушення вимог закону з боку відповідача в цій частині не припинило існувати, що виключає залишення позову без розгляду з мотивів пропуску строку звернення з позовом до суду.

32. Колегія суддів касаційного суду відмічає, що питання застосування наслідків пропуску строків звернення до суду за подібних правовідносин було предметом розгляду Верховним Судом, який у постанові від 15.04.2020 у справі №127/16473/15-а виснував, базуючись на правовій позиції, висловленій у постановах Верховного Суду України від 25.03.2008 у справі № 21-2343во07 та Верховного Суду від 11.04.2018 №804/401/17, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Відтак, встановлений процесуальним законом строк звернення до адміністративного суду не повинен використовуватись як засіб легалізації триваючого правопорушення та не повинен бути однозначною підставою для відмови у застосуванні державою примусових заходів, спрямованих на його припинення.

33. Колегія суддів касаційного суду у цій справі не вбачає підстав для відступу від вказаних висновків і зважаючи на доведений у ході судового розгляду факт не виконання відповідачем визначеного статтею 23 Закону № 1805-ІІІ обов`язку укласти охоронний договір, який має характер триваючого і не припинений станом на час розгляду і вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій, останні правомірно прийшли до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

34. Щодо доводів касаційної скарги про помилковий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд касаційної інстанції зазначає, що згідно частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

35. Частинами 2 та 3 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

36. Верховним Судом у постанові від 22.01.2021 у справі № 640/11869/20 викладено правовий висновок, за яким: «особливостями розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є: суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 258 КАС України); підготовче засідання не проводиться (частина третя статті 262 КАС України); перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина четверта статті 262 КАС України); суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частини п`ята та шоста статті 262 КАС України); клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 262 КАС України); при розгляді справи суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення; судові дебати не проводяться (частина восьма статті 262 КАС України).

При цьому важливо врахувати, що учасники справи, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, зазнають таких обмежень: скорочений строк на подачі заяву про відвід (стаття 39 КАС України); обмежене право позивача змінити предмет або підставу позову (стаття 47 КАС України); скорочений строк вступу у справу третіх осіб (стаття 49 КАС України); скорочений строк подачі заяви про виклик свідків (стаття 92 КАС України); скорочений строк направлення позивачем третім особам копії позовної заяви (стаття 171 КАС України); обмежене право на об`єднання справ в одне провадження (стаття 172 КАС України); скорочений строк складення судом повного тексту рішення (стаття 243 КАС України); скорочений строк розгляду справи (стаття 258 КАС України); не проводяться судові дебати (стаття 262 КАС України); не проводиться підготовче судове засідання (стаття 262 КАС України)».

37. Суд касаційної інстанції констатує, що ухвала суду першої інстанції від 23.01.2023 про відкриття провадження по справі та її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін містить аналіз визначених частиною третьою статті 257 КАС України умов для такого розгляду. Згідно матеріалів справи від відповідача не надходило заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, як то передбачено частиною 4 статті 260 КАС України. У касаційній скарзі відповідач також не зазначає, які обставини справи суди попередніх інстанцій не встановили у зв`язку з розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження.

36. За таких обставин вказані відповідачем доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними, а судові рішення судів попередніх інстанцій є такими, що ухвалені без порушення норм процесуального права та не суперечать висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.01.2023 по справі №826/10888/18.

37. За наведених обставин справи та їх нормативного регулювання суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 327, 343, 349, 350 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 580/6572/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін