Постанова

від 20.11.2024 по справі 175/2844/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 175/2844/19

провадження № 61-16449св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРРЕЛЬ ТРАНС»,

третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 рокув складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРРЕЛЬ ТРАНС» (далі - ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС») про зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що 05 грудня 2016 року між ним і ОСОБА_2 було укладено договір про поділ спільного майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2038.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 1 вказаного договору сторони, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі придбали у спільну сумісну власність подружжя, крім іншого, частку в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» в розмірі 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства, що становить 3 640 000,00 грн, частка набута на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно з пунктом 3 договору про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року за домовленістю сторін в особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить, крім іншого, частка в статутному ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС». Після укладання та нотаріального посвідчення цього договору, право спільної сумісної власності подружжя на зазначене майно припиняється, при розпорядженні цим майном згода другого з подружжя не вимагається.

Проте після укладання договору про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року відповідач не вчинила дій щодо державної реєстрації змін в установчих документах ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», які пов`язані зі зміною складу учасників, відомостей про учасників та розмірів їх часток.

До липня 2019 року позивач та відповідач мешкали однією родиною, тому між ними не було спору щодо проведення державної реєстрації змін в установчих документах. Надалі рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 07 червня 2003 року виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 35, розірваний. Рішення суду набрало законної сили 04 листопада 2019 року.

Позивач наголошував, що у нього побоювання, що відповідач може вчинити дії, спрямовані на перереєстрацію права власності на частку в ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» на користь третіх осіб. При цьому він не має можливості самостійно зареєструвати відповідні зміни, вступити до ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» та не може набути статусу учасника Товариства.

Право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у третьої особи виникає з моменту кладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України), набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до товариства з обмеженою відповідальністю. Проте право участі у товаристві з обмеженою відповідальністю є особистим немайновим правом, а тому автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.

ОСОБА_1 з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

встановити факт припинення права власності ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» в розмірі 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства внаслідок його відчуження;

визначити розмір частки ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» як 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства;

провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», які пов`язані зі зміною складу учасників, відомостей про учасників та розмірів їх часток, виключивши зі складу учасників Товариства ОСОБА_2 та включивши до складу учасників Товариства ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі Товариства, що складає 100 (сто) відсотків статутного капіталу, на підставі заяви ОСОБА_1 про вступ до Товариства та договору про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2038.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року, з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт припинення права власності ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» в розмірі 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства внаслідок його відчуження.

Визначено розмір частки ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» як 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства.

Проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», які пов`язані зі зміною складу учасників, відомостей про учасників та розмірів їх часток, виключивши зі складу учасників Товариства ОСОБА_2 та включивши до складу учасників Товариства ОСОБА_1 з часткою в Статутному капіталі Товариства, що складає 100 (сто) відсотків статутного капіталу на підставі заяви ОСОБА_1 про вступ до Товариства та договору про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Панченко О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2038.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 728,90 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у третьої особи виникає з моменту кладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України), набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до товариства з обмеженою відповідальністю. Проте право участі у товаристві з обмеженою відповідальністю є особистим немайновим правом, а тому автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається. Право безпосередньої участі у товаристві з обмеженою відповідальністю третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства. Закон не пов`язує момент виникнення права участі у товаристві з обмеженою відповідальністю з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю. При цьому згідно з положеннями статті 89 ЦК України відомості про зміни у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. Правові наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі визначено статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Таким чином, позивач не може набути статусу учасника ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС». Крім того, право власності ОСОБА_2 щодо частки в ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» є припиненим.

Оскільки на підставі договору про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2038, відбулось фактичне відчуження частки в ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , право власності відповідача на це майно є припиненим. Натомість, зважаючи на те, що державна реєстрація переходу права власності не відбулась, тому виникла необхідність у встановленні цього факту у судовому порядку.

Відмова ОСОБА_2 виконати в повному обсязі умови договору про поділ спільного майна подружжя в частині проведення державної реєстрації тієї частини майна, що підлягає такій реєстрації, порушує права ОСОБА_1 в його реалізації права власності, зокрема в праві управлінні ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС».

Крім того, суд першої інстанції встановив, що первісна позовна заява містить позовну вимогу, а саме: зобов`язати ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» здійснити державну реєстрацію змін в установчих документах ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», які пов`язані зі зміною складу учасників, відомостей про учасників та розмірів їх часток, виключивши зі складу учасників Товариства ОСОБА_2 та включивши до складу учасників Товариства ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі Товариства, що складає 100 (сто) відсотків статутного капіталу, на підставі заяви ОСОБА_1 про вступ до Товариства та договору про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2038.

Оскільки на час розгляду справи директором юридичної особи (ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС») є безпосередньо ОСОБА_2 , то виконання вказаної позовної вимоги, у разі її задоволення, буде фактично неможливим. Водночас реєстраційні дії, що є предметом позовних вимог, вчиняються відповідними установами, визначеними законодавством України, зокрема Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

За таких обставин суд прийняв зазначену позовну вимогу в новій редакції, а саме: провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», які пов`язані зі зміною складу учасників, відомостей про учасників та розмірів їх часток.

При цьому згідно з умовами договору про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2038, відбулось фактичне відчуження частки в ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .. Також рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року в справі № 205/6166/19, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Таким чином, договір про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року, є дійсним, законним та чинним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 рокускасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що при зверненні до суду позивач обґрунтовував вимоги тим, що після укладання договору про поділ спільного майна подружжя, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Панченко О. В., відповідач ОСОБА_2 не вчинила дій щодо державної реєстрації змін в установчих документах, які пов`язані зі зміною складу учасників та розмірів їх часток. Також позивач наголошував, що він не має можливості зареєструвати вказані зміни з власної ініціативи та вступити до ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», не може набути статусу учасника зазначеного Товариства.

Разом з цим суд встановив, що факт припинення ОСОБА_2 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» в розмірі 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства внаслідок його відчуження зафіксовано у договорі про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року та додаткового встановлення не потребує.

Крім того, зазначений факт встановлений рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року у справі № 205/6166/19, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Договір про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року, недійсним не визнався, тобто є законним та чинним.

Для проведення державної реєстрації змін до складу учасників, відомостей про розмір статутного капіталу, розміру часток у статутному капіталі чи складу учасників товариства необхідний повний перелік документів, визначених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», який не обмежується рішенням єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю. Проте матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався із заявою про вступ до ТОВ «БАРЕЛЬ ТРАНС», що унеможливлює здійснення державної реєстрації змін.

Посилання позивача на відсутність дій щодо реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», які пов`язані зі зміною складу учасників, відомостей про учасників та розмірів їх часток, зумовлено виключно бездіяльністю ОСОБА_1 , а обставини на які він вказує не відповідають дійсності.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині проведення державної реєстрації змін, оскільки ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що він звертався із заявою та іншими передбаченими законом документами до ТОВ «БАГРЕЛЬ ТРАНС».

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд зробив висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо припинення права власності ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» в розмірі 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства внаслідок його відчуження та визначення розміру частки ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» як 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства не підлягають задоволенню, адже начебто перехід права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» відбувся ще 05 грудня 2016 року (дата укладання договору про поділ спільного майна подружжя) і тому додаткового встановлення не потребує. Проте такий висновок апеляційного суду суперечить висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 08 червня 2021 року в справі № 906/1336/19. Ураховуючи вказану позицію Верховного Суду, позовні вимоги ОСОБА_1 були обґрунтованими, адже сам факт укладання правочину з приводу відчуження частки в статутному капіталі не означає переходу права власності на вказану частку;

суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного рішення виходив з того, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» начебто є передчасним, адже ОСОБА_1 не довів наявність спору. Проте у постанові апеляційного суду зазначено про те, що ОСОБА_2 в судовому порядку оспорювала правочин, яким було проведено відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» (договір про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року). Отже, відповідач не лише не бажала (і на цей час не бажає) добровільно виконувати умови вказаного договору про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року, але й позивалась з вимогами про визнання його недійсним з метою уникнення настання його наслідків;

апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, зокрема статті 382 ЦПК України, адже мотивувальна частина оскарженої постанови не містить доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок про задоволення позовних вимог. Проте не мотивував у чому полягає така «передчасність» та як такий висновок вплинув на правильність вирішення справи по суті. Крім того, постанова апеляційного суду не містить жодного мотиву відхилення аргументів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. При цьому у відзиві позивача зазначав як про наявні докази вирішення спору між сторонами до звернення до суду, так і спроб такого (мирного) вирішення спору вже під час судового розгляду.

Аргументи іншого учасника справи

У січні 2024 року від ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому вона просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив обґрунтований тим, що:

постанова апеляційного суду є обґрунтованою і такою, що прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Твердження позивача щодо невідповідності такої постанови завданням судочинства не відповідають дійсності;

при прийнятті постанови апеляційний суд дослідив усі матеріали справи та надав їм належну правову оцінку, у результаті чого суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не звертався із заявою про вступ до ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС». Така бездіяльність позивача унеможливлює здійснення державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу (ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС»), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та пов`язані зі зміною складу учасників та розмірів їх часток;

суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині проведення державної реєстрації змін, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він власне звертався із заявою та іншими передбаченими законом документами до ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС»;

апеляційний суд правильно встановив, що перехід права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» відбувся ще 05 грудня 2016 року (дата укладення договору про поділ спільного майна подружжя), а тому додаткового встановлення цей факт не потребує;

за законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», дії учасника та особи, якій передається частка у статутному капіталі товариства, полягали в доведенні ними до відома товариства їх волевиявлення про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, в заяві учасника товариства та особи, якій передається частка (набувача), або могло бути доведено до відома товариства іншим чином. Унаслідок доведення до відома товариства волевиявлення учасника товариства та набувача про передання частки відбувалася зміна у складі учасників. На підставі такого волевиявлення товариство в особі загальних зборів було зобов`язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства та здійснити державну реєстрацію таких змін і зміни складу учасників. Загальні збори мали прийняти рішення про внесення змін до статуту за участі набувача частки, а не за участі колишнього учасника, який передав частку набувачу. При цьому загальні збори не повинні були приймати рішення про виключення учасника зі складу учасників, про вступ або надання згоди на вступ набувача до складу учасників, про прийняття набувача до складу учасників товариства тощо. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження

№ 12-145гс19).

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від29 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 175/2844/19 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У січні 2024 року матеріали справи № 175/2844/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 відмовлено, продовжено ОСОБА_3 строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 30 січня 2024 року та справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2023 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 05 грудня 2016 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір про поділ спільного майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2038.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 1 вказаного договору сторони, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі придбали у спільну сумісну власність подружжя, крім іншого, частку в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» в розмірі 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства, що становить 3 640 000,00 грн, частка набута на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно з пунктом 3 договору про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року за домовленістю сторін в особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить, крім іншого, частка в статутному ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС». Після укладання та нотаріального посвідчення цього договору, право спільної сумісної власності подружжя на зазначене майно припиняється, при розпорядженні цим майном згода другого з подружжя не вимагається.

До липня 2019 року позивач та відповідач мешкали однією родиною.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 07 червня 2003 року виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 35, розірвано. Рішення суду набрало законної сили 04 листопада 2019 року.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі

№ 519/2-5034/11).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах(пункт 4 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)».

Справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства (див. постанову Велика Палата Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 906/1336/19 (провадження № 12-2гс21), на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено, що

«7.1.8. Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку.

7.1.9. Учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки у статутному капіталі товариства положеннями Закону № 755-ІV передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

7.1.10. За загальним правилом частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.1.11. Відповідно до частини другої цієї статті ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

7.1.12. Отже, як передання майна зазвичай розуміють надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому як передання частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства.

7.1.13. За законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», дії учасника та особи, якій передається частка у статутному капіталі товариства, полягали в доведенні ними до відома товариства їх волевиявлення про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, в заяві учасника товариства та особи, якій передається частка (набувача), або могло бути доведено до відома товариства іншим чином.

7.1.14. Унаслідок доведення до відома товариства волевиявлення учасника товариства та набувача про передання частки відбувалася зміна у складі учасників. На підставі такого волевиявлення товариство в особі загальних зборів було зобов`язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства та здійснити державну реєстрацію таких змін і зміни складу учасників. Загальні збори мали прийняти рішення про внесення змін до статуту за участі набувача частки, а не за участі колишнього учасника, який передав частку набувачу. При цьому загальні збори не повинні були приймати рішення про виключення учасника зі складу учасників, про вступ або надання згоди на вступ набувача до складу учасників, про прийняття набувача до складу учасників товариства тощо.

7.1.15. Подальша державна реєстрація зміни складу учасників товариства та відображення нового складу учасників в ЄДРЮОФОПГФ має значення для третіх осіб, оскільки статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДРЮОФОПГФ. Такий висновок сформульований, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19).

7.1.16. За законодавством, яке діє після набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», більше не вимагається вказувати у статуті товариства склад учасників та розмір належних їм часток. Відповідно зміна учасників не потребує ні внесення змін до статуту, ні проведення загальних зборів учасників для внесення таких змін. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства (частина друга статті 21 Закону № 2275-VІІІ).

7.1.17. Натомість відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Справжність підписів на такому акті засвідчується нотаріально. У випадку, якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

7.1.18. З моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 96), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.1.19. Відтак момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року в справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19), на яку посилалась відповідач, вказано, що

«7.63. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що відповідно до законодавства, яке було чинним на час проведення загальних зборів ТОВ «Інвест-курорт-1» (03 червня 2016 року), статут товариства з обмеженою відповідальністю мав містити, зокрема, відомості про розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника (статті 4, 51 Закону України «Про господарські товариства, абзац другий частини першої статті 143 ЦК України).

7.64. Унесення змін до статуту товариства, зокрема щодо складу учасників та розмірів їх часток, здійснюється за рішенням загальних зборів товариства (пункт «б» статті 41, стаття 59 Закону України «Про господарські товариства, пункт 2 частини четвертої статті 145 ЦК України). Отже, в разі зміни складу учасників або розміру їх часток товариство в особі загальних зборів було зобов`язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства на підставі волевиявлення учасника товариства та набувача частки про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, у заяві учасника товариства та набувача частки, або могло бути доведено до відома товариства іншим чином.

7.65.Рішення товариства про внесення змін до статуту товариства та його статут були, серед іншого, підставою для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункти 2, 8 частини четвертої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»). З моменту внесення відповідних змін до зазначеного Реєстру рішення товариства про внесення змін до статуту товариства вичерпувало свою дію.

7.66. У разі відчуження учасником товариства своєї частки у статутному капіталі товариства законом не було передбачено ані погодження товариством такого відчуження, ані прийняття набувача частки до складу учасників товариства. Отже, рішення загальних зборів учасників ТОВ «Інвест-курорт-1» за пунктами № 1 і № 2 порядку денного про погодження рішення ОСОБА_3 відступити належну їй частку в статутному капіталі та про включення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ «Інвест-курорт-1» не спричинило юридичних наслідків щодо зміни складу учасників цього товариства. Такі зміни у складі учасників відбулися не внаслідок прийняття рішення загальними зборами учасників товариства, а внаслідок звернення продавця та покупців частки до цих зборів, тобто внаслідок доведення їхнього волевиявлення до відома інших учасників, які із цього моменту мають вважати покупців учасниками товариства. У зв`язку із цим надалі були внесені зміни до статуту та здійснена реєстрація відповідних змін, які мають значення для третіх осіб. Тому оскарження рішень загальних зборів учасників ТОВ «Інвест-курорт-1» за пунктами № 1 і № 2 порядку денного не може призвести до захисту прав колишнього учасника цього товариства».

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» про встановлення факту припинення права власності ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», визначення розміру частки позивача в статутному капіталі ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», які пов`язані зі зміною складу учасників, відомостей про учасників та розмірів їх часток, ОСОБА_1 посилався на те, що після укладання договору про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року ОСОБА_2 не вчинила дій щодо державної реєстрації змін в установчих документах ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», які пов`язані зі зміною складу учасників та розмірів їх часток. При цьому він не має можливості зареєструвати вказані зміни з власної ініціативи та вступити до ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС», а також не може набути статусу учасника зазначеного Товариства;

суди встановили, що 05 грудня 2016 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір про поділ спільного майна подружжя. В умовах цього договору, а саме в пункті 3, передбачено, що за цим договором в особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить частка в статутному капіталі, яка складає 100 (сто) відсотків статутного капіталу ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС». Крім того, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано. Це рішення суду набрало законної сили 04 листопада 2019 року;

таким чином, спір у цій справі виник між позивачем (фізичною особою) ОСОБА_1 та відповідачами (фізичною та юридичною особою): ОСОБА_2 і ТОВ «БАРРЕЛЬ ТРАНС» стосовно виконання правочину щодо часток у статутному капіталі вказаного Товариства (в тому числі й реєстрації відповідного права, а також змін складу учасників та розмірів їх часток, відомостей про розмір статутного капіталу). При цьому питання стосовно поділу майна колишнього подружжя (частки у статутному капіталі товариства) вже вирішено договором про поділ спільного майна подружжя від 05 грудня 2016 року.

проте суди на вказане уваги не звернули та помилково розглянули справу по суті в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин судам слід було закрити провадження у справі, адже цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, вказані судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити.

Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року скасувати.

Провадження у справі № 175/2844/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРРЕЛЬ ТРАНС», третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко