Постанова

від 27.11.2024 по справі 176/241/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 176/241/23

провадження № 61-11011св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

скаржник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олена Андріївна,

заінтересована особа (боржник) - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року в складі судді Крамар О. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року в складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст скарги

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС Мінюсту України) Фещук О. А., заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»).

Скарга мотивована тим, що Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 176/241/23 про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

З листа начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України Нещадима І. від 24 квітня 2024 року вбачається, що вказаний виконавчий лист та інші перебувають на виконанні в цьому відділі, проте державний виконавець зупинив вчинення виконавчих дій в межах цього виконавчого провадження.

У зазначеному листі скаржника поінформовано, що Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року №3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: що до 01 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Також зазначено, що керуючись пунктом 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року.

На переконання скаржника, зупинення вчинення виконавчих дій є незаконним. Стягнена моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров`ю, підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами», адже рішення, на виконання якого видано вказаний вище виконавчий лист, ґрунтується на положеннях КЗпП України.

ОСОБА_1 просив:

визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;

скасувати відповідну постанову про зупинення вчинення виконавчих дій;

зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: до 01 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»;

рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 було стягнено 120 000,00 грн як відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. Проте відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Тому державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню;

доводи державного виконавця про розгляд скарги в порядку адміністративного судочинства, необґрунтовані. Оскільки особа є відповідачем у цивільній справі та є боржником у виконавчих провадженнях (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання цього рішення, то справа щодо оскарження постанов державного виконавця щодо виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 815/4232/17; від 22 квітня 2019 року у справі № 757/53656/17-а, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/5597/19.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні скарги.

В іншій частині ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: до 01 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». У постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі №165/1292/21 зроблено висновок, що виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України. Таким чином, відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець діяв відповідно до Закону, а тому скарга на дії державного виконавця не підлягає задоволенню;

оскаржена постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України від 21 березня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №176/241/23 від 03 травня 2023 року на підставі пункту 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» не порушує конституційну вимогу щодо обов`язковості судових рішень, адже не припиняє взагалі виконання рішення суду, а лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом;

посилання в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 336/9595/14, є безпідставним, оскільки наведена практика касаційного суду стосується інших правовідносин. Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм законодавства, незгоди з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів та застосування норм Закону;

у статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник, особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується. Зміст скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця свідчить, що у цій справі учасниками є: скаржник (стягувач) - ОСОБА_1 , боржник - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2024 року при розподілі скарги на дії державного виконавця, учасником процесу, крім інших, зазначено боржника ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Згідно з листом Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року № 176/241/23/4928/2024 ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» повідомлявся про розгляд скарги ОСОБА_1 на дії органу примусового виконання та викликався у судове засідання судом першої інстанції на 09-00 год 23 травня 2023 року, що також підтверджується довідкою про доставку електронного документа в електронний кабінет від 20 травня 2024 року. Таким чином, ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» було залучено до участі у цій справі з розгляду скарги на дії державного виконавця як заінтересована особа. Проте суд першої інстанції помилково не вказав в оскаржуваній ухвалі від 23 травня 2023 року залучену до участі у справі і належним чином повідомлену заінтересовану особу (боржника) - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Тому ухвалу суду першої інстанції слід змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні скарги.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Повалій О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог скарги на дії державного виконавця.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

державний виконавець не врахував, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні у даній конкретній справі і виконавчому провадженні, а саме: стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, а також стягнення даної шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Таким чином, у даному випадку виконавче провадження зупиненню не підлягало, а винесення вищезазначеної постанови значною мірою порушує права скаржника, зокрема, право на отримання відшкодування моральної шкоди, факт спричинення якої було встановлено судом;

висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі №165/1292/21, стосувалися виключно тлумачення змісту статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств»;

наведене у законі серед винятків формулювання «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» безумовно включає в себе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди працівнику роботодавцем, оскільки таке відшкодування напряму залежить від існування трудових відносин та випливає з них. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Судовим рішенням стягнено з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь скаржника грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позовних вимог та при вирішенні справи судом застосовувалися норми трудового законодавства, зокрема, статі 153, 173, 237-1 КЗпП України. Тому відшкодування моральної шкоди у даному випадку є видом виплат (компенсацій), належних працівнику у зв`язку з трудовими відносинами;

відшкодування моральної шкоди у даному випадку здійснюється одним суб`єктом, виділеним спеціальним статусом «роботодавець» та наділеним у зв`язку з цим специфічним переліком прав і обов`язків, на користь іншого суб`єкта - «працівника», та є результатом взаємодії цих суб`єктів у сфері відносин, регульованих нормами трудового права - трудових відносин. Тобто, по суті своїй, відшкодування моральної шкоди саме роботодавцем працівнику в іншому, відмінному від сфери трудових відносин середовищі, є неможливим. Саме тому компенсація моральної шкоди є виплатою, яка належить працівнику у зв`язку з трудовими відносинами і вимоги скаржника як стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору;

зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа від 03 травня 2023 року № 176/241/23 значною мірою порушує право скаржника на відшкодування йому моральної шкоди, факт завдання якої встановлено судом, позбавляє його одного з основних джерел доходу після втрати ним значного відсотка працездатності. Дані обставини викликають у скаржника лише численні сумніви і переживання, продовжуючи негативно впливати на його теперішній стан здоров`я. Поклавши роки свого життя задля добробуту підприємства, наразі він знову змушений доводити своє право на продовження отримання виплат за завдану непоправну шкоду його здоров`ю. Зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа призводить саме до ілюзорності встановленого судом права скаржника на відшкодування моральної шкоди, при тому, що у даному конкретному випадку і виконавчому провадженні стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, стягнення даної шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, а тому виконавче провадження зупиненню не підлягало.

Аргументи іншого учасника справи

У серпні 2024 року відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив мотивований тим, що:

предметом скарги є постанова державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний виконати вимоги Закону України «Про виконавче провадження», при цьому виконання судового рішення зупиняється, а не скасовується, обґрунтування позовних вимог у скарзі на дії державного виконавця не розглядаються;

скаржник не зазначив про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами. Він не згоден лише з посиланням суду апеляційної інстанції на висновок, викладений у постанові Верховного Суду в справі № 165/1292/21 та наводить свої міркування щодо обґрунтування позовних вимог у справі № 176/241/23, які не можуть розглядатися у скарзі в порядку судового контролю за виконання судового рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 176/241/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У серпні 2024 року матеріали справи № 176/241/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 серпня 2024 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року у справі № 176/241/23 позов ОСОБА_1 до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання задоволено частково. Стягнено з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 120 000,00 грн з урахуванням податків з доходів фізичних осіб. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнено з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1 200,00 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили.

17 травня 2023 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельська Д. С. винесла постанову № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 03 травня 2023 року № 176/241/23 про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошових коштів у розмірі 120 000,00 грн. Боржником у цьому виконавчому провадженні зазначено ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України Фещук О. А. від 20 лютого 2024 року прийнято виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 03 травня 2023 року № 176/241/23.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України Фещук О. А. від 20 лютого 2024 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 03 травня 2023 року № 176/241/23 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.

21 березня 2024 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України Фещук О. А. винесла постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа від 03 травня 2023 року № 176/241/23 на підставі пункту 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з листом відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, до складу якого входить 855 виконавчих проваджень про стягнення коштів з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», зокрема і № НОМЕР_1. Керуючись пунктом 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець винесла постанови про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року.

Позиція Верховного Суду

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) зроблено висновок, що:

«закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки законодавством, чинним як на час виникнення спірних відносин так і на час касаційного перегляду справи, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи за позовом Підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства.

Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц».

У пунктах 27-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що:

«згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 908/2349/14 (провадження № 12-49гс19) вказано, що:

«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5.

Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5. Отже, скарга ТОВ «ТД «Украгропром» щодо винесення державним виконавцем постанови від 20 вересня 2018 року про повернення йому (стягувачу) виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, у передбаченому ГПК України порядку, тобто в межах цієї справи за правилами господарського судочинства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_7 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5.

Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_7, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_7 зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2024 року в справі № 176/434/23 (провадження № 61-10792св24) вказано, що «у справі, що переглядається: представник державного виконавця у відзиві на скаргу вказував, що скаргу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки оскарження рішень та дій державного виконавця відбувається під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій (а. с.58-61); представник державного виконавця надав копію витягу з облікової картки на зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо боржника ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (а. с. 71-72), до якого приєднані виконавчі провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами господарської юрисдикції (пункти 850-855); апеляційний суд не звернув уваги на те, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця, вирішальне значення має сутність оспорюваних дій; поза увагою апеляційного суду залишилось те, що суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання судом першої інстанції правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у апеляційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог; апеляційний суд не врахував, що 20 лютого 2024 року державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. винесено постанову у ВП № НОМЕР_3 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2; апеляційний суд не перевірив чи було на момент зупинення вчинення виконавчих дій виконавче провадження № НОМЕР_3 виведено зі зведеного виконавчого провадження№ НОМЕР_2. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про розгляд скарги за правилами цивільного судочинства.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частини перша статті 13 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

представник державного виконавця у відзиві на скаргу вказував, що скаргу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки оскарження рішень та дій державного виконавця відбувається під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій (а. с. 57-60);

представник державного виконавця надав копію витягу з облікової картки на зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо боржника Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (а. с. 69-70), до якого приєднані виконавчі провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами господарської юрисдикції (пункти 850-855);

апеляційний суд не звернув уваги на те, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця, вирішальне значення має сутність оспорюваних дій;

поза увагою апеляційного суду залишилось те, що суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання судом першої інстанції правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у апеляційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог;

апеляційний суд не врахував, що 20 лютого 2024 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України Фещук О. А. винесено постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2;

апеляційний суд не перевірив чи було на момент зупинення вчинення виконавчих дій виконавче провадження № НОМЕР_1 виведено зі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Таким чином, апеляційний суд зробив передчасний висновок про розгляд скарги за правилами цивільного судочинства.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без дотримання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко