Ухвала

від 28.11.2024 по справі 761/14373/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 761/14376/23

провадження № 61-15692ск24

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок»</a> на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року та постановуКиївського апеляційного суду

від 29 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасія Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар Олена Михайлівна, ОСОБА_2 , про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок»</a> (далі- ТОВ «Перлина Нивок»)- адвокат

Тімашов А. С. через підсистему «Електронний суд» вперше надіслав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 29 серпня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року касаційну скаргу

ТОВ «Перлина Нивок» повернуто заявнику, оскільки касаційна скарга, подана та підписана особою, яка не мала права її підписувати.

24 жовтня 2024 року представник ТОВ «Перлина Нивок»- адвокат

Тімашов А. С. через підсистему «Електронний суд» вдруге надіслав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 29 серпня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року касаційну скаргу

ТОВ «Перлина Нивок» повернуто заявнику, оскільки касаційна скарга не була сформована за допомогою підсистеми «Електронний суд», а додана до супровідного листа як додаток,який не містить підпису,в порушення

пункту 26 Положення та Інструкції користувача Електронного

кабінету ЄСІТС.

25 листопада 2024 року представник ТОВ «Перлина Нивок»- адвокат

Тімашов А. С. через підсистему «Електронний суд» втретє надіслав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 29 серпня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки подана з пропуском строку на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

29 серпня 2024 року Київський апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову, дата складення повного тексту постанови відсутня.

З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що загальний доступ до оскаржуваної постанови надано 24 вересня 2024 року.

ТОВ «Перлина Нивок» разом з касаційною скаргою подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Клопотання обґрунтовано тим, що заявник усунув всі недоліки у зв`язку з чим йому двічі поверталась його касаційна скарга і на підставі вказаного просить прийняти скаргу до розгляду.

Також вказує, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду заявник не отримував та дізнався про існування вказаного судового рішення внаслідок отримання його на електронну пошту. Заявник вважає, що оскільки загальний доступ до оскаржуваної постанови надано

24 вересня 2024 року, а тому строк на оскарження постанови апеляційного суду не пропущено.

Необхідно відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року та постанови Київського апеляційного суду

від 29 серпня 2024 року, з огляду на таке.

У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі

№ 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З матеріалів касаційного оскарження та Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «Перлина Нивок»повернуто заявнику, яку адвокат Тімашов А. С. отримав в електронному кабінеті 23 жовтня

2024 року. Вдруге ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року касаційну скаргу ТОВ «Перлина Нивок»повернуто заявнику, яку адвокат Тімашов А. С. отримав в електронному кабінеті 21 листопада 2024 року.

Отже, повернення поданих заявником касаційних скарг 14 жовтня 2024 року та 24 жовтня 2024 року, які не відповідали вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.

Повернення касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від заявника, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку в відповідності до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23).

У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.

Верховний Суд зазначає, що неможливо встановити, що суд апеляційної інстанції в період з 29 серпня 2024 року до 14 жовтня 2024 року

(дата подання касаційної скарги вперше) не направляв заявнику копію оскаржуваного рішення та ним не отримано копію оскаржуваного рішення раніше в інший спосіб. Доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтями 272, 386 ЦПК України, заявником не надано.

Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

У статті 392 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.

Пунктом 3 частини першої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинного бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

У касаційній скарзі заявник не зазначає відомості про третю особу ОСОБА_2 .

Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

З огляду на викладене, заявнику необхідно подати нову редакцію касаційної скарги, у якій уточнити відомості щодо осіб, які беруть участь у справі та надати копію нової редакції касаційної скарги або докази направлення через електронний кабінет.

У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

У квітні 2023 року позивач подав позов, який містить одну вимогу майнового характеру щодо витребування майна (квартири) з чужого незаконного володіння.

У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна, також не повідомив, яка ціна позову, а із наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, тому заявнику необхідно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору.

Заявник має сплатити за подання касаційної скарги судовий збір за наступною формулою (А ? 1% ? 200 %), де А - це вартість спірного майна (квартира).

Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Положеннями зазначеного пункту передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. При визначенні справ із подібними правовідносинами підлягають врахуванню предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має враховувати, що у разі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України у такій скарзі необхідно зазначити, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з наведенням обґрунтувань таких доводів.

Виконання зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідних пунктів згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.

Крім того, частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими з чого вбачається, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має суттєве значення.

Також Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

У касаційній скарзі заявник вказує, що підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є пункти 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Однак, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) заявник не викладає у касаційній скарзі його належного обґрунтування та не зазначає конкретний висновок Верховного Суду, від якого вважає, за необхідне відступити.

Отже, заявнику необхідно подати до суду касаційної інстанції нову редакцію касаційної скарги з належним обґрунтуванням пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, на який заявник посилається, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, а також надати докази направлення копії нової редакції касаційної скарги особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.

Суд роз`яснює, якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Визнати наведені в клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок»</a> підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого

2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 серпня

2024 року неповажними.

Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок»</a> про поновлення строку на касаційне оскарження.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок»</a> на рішення Шевченківського районного суду міста Києва

від 20 лютого 2024 року та постановуКиївського апеляційного суду

від 29 серпня 2024 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Ігнатенко