Рішення

від 28.11.2024 по справі 462/6152/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/6152/24

Номер провадження 2/462/1721/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (з урахуванням уточнень),

встановив:

І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача.

Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вілінська Г. М., 30.07.2024 року (вх. № 17876) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова з позовною заявою до ЛК АТП № 1, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій просить суд:

-стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду у сумі 267 313 грн. 91 коп., яка включає в себе 261 813 грн. 91 коп. майнової шкоди та 5 500 грн. 00 коп. витрат на проведення експертизи;

-стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. 00 коп.;

-стягнути з відповідача на користь позивача усі понесені судові витрати в сумі 33 173 грн. 14 коп., з яких: сплачений судовий збір у розмірі 3 173 грн. 14 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп. (а.с. 1-5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2024 року о 15 год. 22 хв. у м. Львові на вул. Кузневича, 16А водій ОСОБА_3 , керуючи автобусом «Електрон» А18501, державний номерний знак НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_2 , що стояв попереду, який інерційно зіткнувся з автомобілем марки «Tesla Model Y», державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_4 , який інерційно зіткнувся із автомобілем марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_4 , який інерційно здійснив зіткнення із автомобілем марки «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_5 , який інерційно здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_6 , що інерційно здійснив зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 5008», державний номерний знак НОМЕР_7 , який стояв, відтак внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, позивачу було завдано майнової шкоди.

Так, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 01.04.2024 року у справі № 462/2155/24, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_2 та притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Автобус «Електрон» А18501 був застрахований за умовами Полісу № АР-006371998, виданого ПАТ «СК «ВУСО», із лімітом відповідальності 160 000 грн. 00 коп. (франшиза 1 600 грн. 00 коп).

Як вказує позивач, відповідно до страхового акту № 2351611-1 від 04.04.2024 року та листа страхової компанії ПАТ «СК «ВУСО» від 04.04.2024 року, страховиком прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в межах страхового ліміту, визначеного у Полісі у сумі 158 400 грн. 00 коп., відтак страховик виплатив відшкодування у межах вказаного ліміту. Однак виплачене страховиком страхове відшкодування не узгоджується з фактичним розміром заподіяної позивачу шкоди та є лише частковою виплатою страхового відшкодування.

Так, відповідно до висновку експерта № 22535 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження складеного судовим експертом Холодцовим Д. В., ринкова вартість автомобіля «Mitsubishi Pajero» до пошкоджень становила 540 189 грн. 50 коп. Вартість відновлювального ремонту становить 1 087 011 грн. 52 коп., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 420 213 грн. 91 коп. У пошкодженому стані ринкова вартість автомобіля оцінена у 119 975 грн. 59 коп., розмір завданої шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням автомобіля, визначена як різниця вартості автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 420 213 грн. 91 коп.

З урахуванням виплаченого страхового відшкодування та франшизи позивач просить стягнути матеріальну шкоду у розмірі 261 813 грн. 91 коп.

Окрім цього, внаслідок пошкодження автомобіля позивача його звичний спосіб життя зазнав істотних змін, адже тривалий час він був позбавлений можливості користуватися своїм транспортним засобом, що спричинило значні незручності. Як зазначає позивач, це завдало йому глибоких душевних страждань і переживань, які він оцінює у 50 000 грн. 00 коп. Така сума, на його думку, є виваженим, розумним та справедливим відшкодуванням за завдану моральну шкоду. Враховуючи вказане, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ. Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 77).

Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 30.07.2024 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Також, запит направлявся і відносно позивача у справі (а.с. 78, 79).

Відповіді на вказані запити надійшли до суду 10.09.2024 року (а.с. 80, 81).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.09.2024 року позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з її істотними недоліками (а.с. 82-83).

17.09.2024 року (вх. № 21011) від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вілінської Г. М. на адресу суду надійшла письмова заява про усунення недоліків позовної заяви. Із змісту уточненої позовної заяви вбачається, що сторона позивача просить суд:

-стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду у сумі 261 813 грн. 91 коп.;

-стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. 00 коп.;

-стягнути з відповідача на користь позивача усі понесені судові витрати в сумі 38 618 грн. 14 коп., з яких: сплачений судовий збір у сумі 3 118 грн. 14 коп.; витрати на проведення експертизи у сумі 5 500 грн. 00 коп.; витрати на правову допомогу у сумі 30 000 грн. 00 коп. (а.с. 85-86, 87-95).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.09.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 98-99).

ІІІ. Позиція учасників справи.

3.1. Щодо відзиву на позовну заяву.

24.10.2024 року (вх. № Еп-4482/24) від уповноваженого представника відповідача ЛК АТП № 1 - адвоката Петришина В. М. на електронну пошту суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд заявлений позов про відшкодування шкоди задовольнити частково, з врахуванням викладених обставин у мотивувальній частині відзиву.

Сторона відповідача вказує на те, що визнає позовну вимогу про відшкодування майнової шкоди у розмірі 261 813 грн. 91 коп.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на складання оцінки заподіяного збитку у розмірі 5 500 грн. 00 коп., представник відповідача вважає, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулось за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, вказує, що відсутні підстави для стягнення вказаних витрат з відповідача.

Окрім цього, представник відповідача звернув увагу на те, що не конкретизовано у чому саме полягають душевні страждання позивача та не обґрунтовано розміру моральної шкоди. Сторона відповідача вважає, що з урахуванням принципів розумності та справедливості, заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищений та має бути зменшений судом до 5 000 грн. 00 коп.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп., представник відповідач вказав, що з урахуванням критеріїв розумності, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, заявлений розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг та має бути зменшений судом.

3.2. Щодо відповіді на відзив.

29.10.2024 року (вх. № 24242) від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вілінська Г. М., на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив (документ сформований у системі «Електронний суд» 28.10.2024 року).

Із змісту якої вбачається, що сторона позивача вважає безпідставною та необґрунтованою позицію представника відповідача щодо зменшення розміру моральної шкоди, оскільки у поданому відзиві не наведено контррозрахунку моральних страждань позивача, які відповідач оцінив у розмірі 5 000 грн. 00 коп. Враховуючи обставини справи, глибину душевних страждань і переживань, їх тривалість і безперервність, яких зазнав і продовжує зазнавати ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що завдана майнова шкода досі не відшкодована, внаслідок чого позивач не може відремонтувати свій автомобіль та користуватися ним, його представник вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди є адекватним, розумним, виваженим та справедливим відшкодуванням.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача вказав, що заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими та вважає, що розмір таких витрат цілком відповідає критерію реальності, розумності їх розміру та є співмірним із наданими послугами.

Окрім цього, суд приймає до уваги, подану уповноваженим представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Вілінською Г. М., письмову заяву про долучення доказів (документ сформований у системі «Електронний суд» 30.10.2024 року), які надаються для належного розгляду справи, зокрема, копію результатів огляду пульмонолога пацієнта ОСОБА_1 від 02.05.2024 року, яким підтверджується погіршення хворобливого стану здоров`я позивача після пережитого стресу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 05.03.2024 року.

3.3. Щодо правової позиції третьої особи.

Третя особа не скористалася своїм правом на подання пояснень на позовну заяву та відзиву на позовну заяву.

У матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінг відправлення АТ «Укрпошта» (0600291604754), що свідчить про отримання третьою особою 04.10.2024 року копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з усіма доданими до неї документів.

Таким чином, станом на день ухвалення рішення третій особі відомо про існування даного судового провадження. Строк, встановлений для подання пояснень на позовну заяву та відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

IV. Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що: « ОСОБА_2 05.03.2024 року о 15 год. 22 хв. у м. Львові на вул. Кузневича, 16А керуючи автобусом «Електрон» А18501, номерний знак НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», номерний знак НОМЕР_8 , що стояв попереду, який інерційно зіткнувся з автомобілем марки «Tesla Model Y», номерний знак НОМЕР_3 , який інерційно зіткнувся із автомобілем марки «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_4 , який інерційно здійснив зіткнення із автомобілем марки «Skoda Superb», номерний знак НОМЕР_5 , який інерційно здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Duster», НОМЕР_6 , що інерційно автомобіль марки «Peugeot 5008», номерний знак НОМЕР_7 , який стояв, внаслідок чого автомобілі отримали технічні пошкодження, порушивши п. 2.3 Б, 13.1 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)».

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 01.04.2024 року у справі № 462/2155/24 (а.с. 12, https://reestr.court.gov.ua/Review/118053147) ухвалено визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Власником транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_8 , згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 02.09.2008 року зазначено ОСОБА_1 (а.с. 11).

З матеріалів справи вбачається, що цивільна відповідальність транспортного засобу «Електрон» А18501, номерний знак НОМЕР_1 забезпечена полісом № НОМЕР_10 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, страхувальник - ЛК АТП № 1, ліміт за шкоду майну 160 000 грн. 00 коп., розмір франшизи - 1 600 грн. 00 коп.; назва страхової компанії - ПАТ «СК «ВУСО» (а.с. 18).

За змістом відповіді Національної поліції України (ідентифікатор картки: 3024066410867502) вбачається, що 05.03.2024 року о 15 год. 22 хв. у м. Львові по вул. Кузневича, 16А трапилася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів:

- автобус «Електрон» А18501, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , власником вказано ЛК АТП №, страхова компанія ПАТ «СК «ВУСО»;

- «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , власником вказано останнього;

- «Tesla Model Y», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 , власником вказано ОСОБА_4 , страхова компанія АТ «СК «ББС Іншуранс»;

- «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_6 , власником вказано останнього, страхова компанія АТ «СК «АРКС»;

- «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_7 , власником вказано останнього, страхова компанія АТ «СК «ІНГО»;

- «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_8 , власником вказано останнього, страхова компанія ПАТ «СК «ВУСО»;

- «Peugeot 5008», державний номерний знак НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_9 , власником вказано останнього, страхова компанія ПАТ «СК «ПЗУ Україна» (а.с. 19-22а).

Відповідно до Страхового акту № 2351611-1 від 04.04.2024 року за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-6371998 від 11.12.2023 року та листа страхової компанії ПАТ «СК «ВУСО» № 2351611 від 04.04.2024 року, стверджується, що страховиком прийнято рішення про виплату позивачу ОСОБА_1 страхового відшкодування в межах страхового ліміту, визначеного у Полісі у сумі 158 400 грн. 00 коп., сума страхового відшкодування зменшена на розмір франшизи (а.с. 16, 17, 18).

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 автобус «Електрон» А18501 , державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстровано на праві власності за відповідачем ЛК АТП № 1 (а.с. 26).

Із копії витягу з наказу по персоналу ЛК АТП № 1 № 61-к від 03.03.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з 04.03.2023 року (а.с. 27).

У витязі з наказу ЛК АТП № 1 за № 114/1 від 01.03.2024 року «Про закріплення транспортних засобів за маршрутами та водіями ЛК АТП № l» зазначено, що за ОСОБА_10 закріплено за транспортним засобом «Електрон» А18501, державний номерний знак НОМЕР_1 на маршруті № 49А (а.с. 29).

Також надано копію витягу з графіку змінності водіїв автотранспортних засобів перевізника ЛК АТП № l на березень 2024 року, зокрема стосовно водія ОСОБА_2 (а.с. 30).

Згідно висновку експерта за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження № 22535 від 12.04.2024 року стверджується, що ринкова вартість автомобіля «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_2 , без врахування пошкоджень отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (до такої) становила 540 189 грн. 50 коп., вартість відновлювального ремонту становила 1 087 011 грн. 52 коп., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля становила 420 213 грн. 91 коп., ринкова вартість автомобіля в пошкодженому стані становить 119 975 грн. 59 коп., а розмір завданої шкоди пов`язаної з «фізичним знищенням» автомобіля, зазначену як різниця вартості автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 420 213 грн. 91 коп. (а.с. 32-39). Також долучено додаток № 2 - фото таблиці авто та додаток № 3 - визначення вартості ремонту (а.с. 40-51, 52-59).

V. Застосоване судом законодавство.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

За змістом ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Окремо суд приймає до уваги правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 року у справі №753/19288/14-ц, згідно якої системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування. Оскільки автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, позивач судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним.

Разом з тим, факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів (постанова Верховного Суду від 25.03.2019 року у справі № 591/3152/16-ц).

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з вимогами цієї статті коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди (постанова Верховного Суду від 09.06.2021 року у справ № 766/13258/18, провадження № 61-13917св20).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі № 725/3821/23, провадження № 61-15366св23).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої палати Верховного Суду від 11.10.2023 року № 756/8056/19, провадження № 14-94цс21).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

VІ. Мотиви прийняття рішення та висновки суду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу у межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про стягнення суми відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням уточнення позовних вимог (приймаючи до уваги суму вартості матеріального збитку, пов`язаного з фізичним знищенням авто, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 420 213 грн. 91 коп.) та враховуючи факт виплати страхового відшкодування у сумі 158 400 грн. 00 коп., тобто у межах позовних вимог (які визнаються відповідачем у справі) в сумі 261 813 грн. 91 коп. (420 213 грн. 91 коп. - 158 400 грн. 00 коп. = 261 813 грн. 91 коп.).

Так, суд дійшов висновку, що стороною позивача доведено факт завдання шкоди саме з вини третьої особи - ОСОБА_2 (під час виконання ним трудових обов`язків), протиправність дій останнього, причинний зв`язок між ними, а відповідачем - ЛК АТП № 1 (яке перебуває у трудових відносинах з третьою особою), згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України цей факт не спростовано, позовні вимоги визнано частково.

Враховуючи, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, вина третьої особи у спричинені дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Залізничного районного суду м. Львова від 01.04.2024 року у справі № 462/2155/24, страховиком відповідальності відповідача - ПАТ «СК «ВУСО» було виконано покладені на нього обов`язки, передбачені договором страхування, та оплачено спричинені дорожньо-транспортною пригодою збитки у порядку виплати страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

6.1. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода зокрема полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Суд приймає до уваги висновки зазначені у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Так, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 року у справі № 487/6970/20).

Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Окрім цього, що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Так, суд приймає до уваги, що до матеріалів справи уповноваженим представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Вілінською Г. М. долучено копію результатів огляду пульмонолога КНП «3-я міська поліклініка м. Львова» щодо ОСОБА_1 від 02.05.2024 року.

Проте, суд звертає увагу й на те, що вказані матеріали не встановлюють наявність прямого причинного зв`язку між шкодою, яка на думку позивача йому завдана, і діянням відповідача.

Окрім цього, із долучених матеріалів вбачається, що перші прояви захворювання у позивача відбулися у зв`язку з інфекцією, початок захворювання - 30.01.2023 року, у той час як дорожньо-транспортна пригода відбулася 05.03.2024 року. Хворий курив, стаж куріння більше двадцяти років. Хворіє на хронічні обструктивні захворювання легень більше 10 років, не лікувався. Стан погіршився протягом двох років. Однак суд враховує й той факт, що у вказаному огляді зазначено про те, що у останнього наросла задишка, після стресу отриманого в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі викладеного та з урахуванням обставин справи, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що на користь позивача у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню грошова сума в розмірі 5 000 грн. 00 коп. Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу.

Визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 50 000 грн. 00 коп. у даній конкретній справі суд вважає завищеним та таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

VІI. Судові витрати по справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.1. Щодо судового збору.

За положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 3 173 грн. 14 коп. суми судового збору, згідно платіжної інструкції № 0.0.3765932474.1 від 16.07.2024 року (а.с. 6).

З урахуванням часткового задоволення позову, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір розділяється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 714 грн. 93 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог (85, 56% від 3 173 грн. 14 коп.).

7.2. Щодо витрат на проведення експертизи.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Так, позивачем було сплачено 5 500 грн. 00 коп. на користь ФОП ОСОБА_11 за проведення експертного автотоварознавчого дослідження № 22535 від 12.04.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3546203200.1 від 22.03.2024 року (а.с. 60). Окрім цього матеріали справи містять копію акту наданих послуг № 22535 від 12.04.2024 року на суму 5 500 грн. 00 коп. (а.с. 61).

Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року у справі № 712/4126/22, провадження № 14-123цс23).

В силу наведених норм закону, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження у сумі 5 500 грн. 00 коп.

7.3. Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року загалом, та зокрема щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018 року, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018 року, № 753/15683/15 від 26.09.2018 року, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019 року.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Окремо суд приймає до уваги подану уповноваженим представником позивача письмову заяву про стягнення судових витрат, а саме стягнення з відповідача 30 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що міститься у матеріалах справи (а.с. 64-69).

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено:

-копію договору про надання правової допомоги № 2Б/0200 від 02.05.2024 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» та ОСОБА_1 (а.с. 70-70а);

-копію додатку № 1 до вказаного договору (а.с. 70б-70г);

-копію додатку № 2 до вказаного договору (а.с. 71);

-детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання професійної правничої допомоги від 19.07.2024 року (а.с. 72);

-копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1297576 від 19.07.2024 року (а.с. 73);

-копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 388 Вілінська Г. М. (а.с. 74).

Суд приймає до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд враховує, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/15191/19 від 01.10.2020 року).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі № 910/8342/21).

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.

Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Окремо суд приймає правову позицію Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказану у додатковій постанові від 03.10.2024 року у справі № 357/8695/23, згідно якої для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Отже при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Окремо суд звертає увагу на те, що сума витрати на правову допомогу визначена у розмірі 30 000 грн. 00 коп., містить зазначення про участь адвоката в судових засіданнях у режимі відеоконференції вартість яких вказана у 9 000 грн. 00 коп., окрім цього вартість підготовки самих клопотань про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції становить 3 000 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відтак, судові засідання (у тому числі в режимі відеокнференції) не проводилися.

Так, суд враховує, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, з мінімальною кількістю доказів.

Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 5 000 грн. 00 коп., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (з урахуванням уточнень) - задовольнити частково.

Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 на користь ОСОБА_1 261 813 (двісті шістдесят одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 91 коп. відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі - 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 на користь ОСОБА_1 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. витрат пов`язаних з проведення експертизи у справі.

Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі - 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі - 2 714 (дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 93 коп.

Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_13 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Львівське комунальне автотранспортне підприємства № 1 (код ЄДРПОУ: 23884071, електронна пошта: lk.atp1@ukr.net, місцезнаходження: 79066, м. Львів, вул. Грунтова, 1Б);

Третя особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Текст судового рішення складено 28.11.2024 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко