Рішення

від 27.11.2024 по справі 607/20896/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2024Справа №607/20896/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Братасюка В.М., секретаря судового засідання Є.І. Тинкалюк

позивача ОСОБА_1 , представників сторін ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення селищної ради, про зобов`язання відновити стан земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва , -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває позов ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення Петриківської сільської ради від 22.10.2020 року №2866 про затвердження проекту землеустрою, та державної реєстрації права власності земельної діялник (№ запису про речове право 39139750), й про зобов`язання відновити стан земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва.

На обґрунтування вимог зазначає про протиправність означеного рішення, позивач зазначає, що він є членом територіальної громади, і відведена земельна ділянка, згідно генерального плану, мала інше цільове призначення, ні те, котре зазначене в технічній документації про виділенні землі відповідачці; окремо зазначає, що земля знаходиться в санітарній зоні гаражного кооперативу та є в охоронній зоні об`єкта енергетики .

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просять вимогу задовольнити.

Представники відповідачів просять в задоволенні позову відмовити за безпідставністю, мотивують заперечення тією обставиною, що органом місцевого самоврядування прийняте законне рішення, й окрім цього позивач не довів порушення будь якого власного права ухваленням спірного рішення.

Заслухавши пояснення та дослідивши докази судом встановлені наступні обставини.

Отже, 30.06.2020 рішенням сесії Петриківської сільської ради Тернопільського району № 2551 надано дозвіл гр. ОСОБА_4 на відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,0040 га. для будівництва гаражів (угіддя- будівництво на яких не розпочато) за адресою: с. Петриків (в межах населеного пункту) Тернопільського району Тернопільської області.

04.09.2020 висновком № 01-07/440 відділ житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0022 га. (в межах населеного пункту) ділянка вільна від забудови, у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва індивідуальних гаражів в с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

У пункті 5 висновку вказано, що містобудівною документацією, яка визначає режим забудови, функціональне призначення земельної ділянки с генеральний план села Петриків, Тернопільського району та детальний план території земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів, затверджений рішенням Петриківської сільської ради від 22.05.2020

№ 2406.

Пунктом 10 вказаного висновку стверджується, що обмеження у використанні земельної ділянки згідно містобудівної документації - відсутні.

22.10.2020 рішенням сесії № 2866 цієї ж сільської ради затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0022 га. у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва індивідуальних гаражів за рахунок земель житлової та громадської забудови ) в межах населеного пункту за адресою с. Петриків Тернопільського району, Тернопільської області, за кадастровим номером 6125286700:02:001:0663 та передано вказану земельну ділянку у власність.

Позивач стверджує, що відповідно до інформації Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області (довідка від 26.09.2018 № 2804/177-18), станом на кінець 2018 року, масив земель за рахунок яких сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 6125286700:02:001:0663 відносився до сільськогосподарських (пасовища).

Згідно із статтею 50 закону України «Про землеустрій» детальний план території земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів, затверджений рішенням Петриківської сільської ради від 22.05.2020 № 2406, с лише складовою частиною земельної документації відповідно до якої проводиться зміна цільового призначення земельної ділянки, а тому не може бути підставою для переведення сільськогосподарських земель у землі

житлової та громадської забудови.

Окрім того вищевказана земельна ділянка знаходиться у санітарно-захисній зоні гаражного кооперативу (код обмеження - 03) та в охоронній зоні навколо (вздовж) об?єкта енергетики (код обмеження - 01.05), що підтверджується генеральним планом села Петриків, Тернопільського району, витягом з Державного земельного кадастру про суміжну земельну ділянку від 18.09.2023 № HB-9928195722023 та фотографіями самочинно збудованого біля

високовольтного трансформатора гаража.

З огляду на це позивач вважає, що спірне рішення та державну реєстрацію права власності за відповідачкою ОСОБА_4 слід скасувати.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Відповідачка ОСОБА_4 у передбаченому законом порядку приватизувала спірну ділянку площею 0,0022 га; отримавши дозвіл на її відведення, замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність, належним чином погодила його у відділі житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області.

Висновком № 01-07/440 проект землеустрою був погоджений.

Як указано у самому висновку, рішенням від 22.05.2020 року був затверджений генеральний план села Петриків, відповідно до якого спірна ділянка мала своїм призначенням - для будівництва індивідуальних гаражів.

Проект землеустрою ОСОБА_4 був належним чином затверджений рішенням

№ 2866 22.10.2020 року.

Єдиним документом, яким позивач доводить обставини, на які він покликається, е інформація Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі ГУ

Держгеокадастру у Тернопільській області (довідка від 26.09.2018 N? 2804/177-18) про те, що станом а дату видачі довідки земельна ділянка відносилася до сільськогосподарських

(пасовища).

Натомість у самому висновку вказано, що рішенням Петриківської сільської ради вказано, що на момент надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, спірна земельна ділянка уже мала своїм призначенням - для будівництва індивідуальних гаражів.

Цільове призначення земельної ділянки - це її використання за тим призначенням, яке визначене на підставі відповідної технічної документації із землеустрою та чинного законодавства. Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення

земельних ділянок здійснюється щодо:

- земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;

- земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Зміна цільового призначення земельних ділянок, що не належать до державної чи

комунальної власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою.

Відтак судом критично оцінюється інформація з інформація Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області (довідка від 26.09.2018 N? 2804/177-18) про те, що станом а дату видачі довідки земельна ділянка відносилася до сільськогосподарських(пасовища).

Окрім цього суд наголошує, що позивач не довів, що дії Петриківської сільської ради щодо затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки були вчинені всупереч інтересам громади та вимогам законодавства.

Об?єднана палата Верховного Суду у справі № 910/ 12787/17 у постанові від 16.10.2020

встановила: відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

«Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав

та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред?явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з?ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про

захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред?явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб?єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов?язку зобов?язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб?єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки

порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення

прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб?єкт захисту

(позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його

прав, він компенсує витрати, що виникли у зв?язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен

забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обгрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб?єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлю, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Об?єднана палата зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень) (спір стосувався визнання недійсних договору), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов?язаний довести (підтвердити) установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Об?єднана палата звертає увагу, що як порушення розуміється такий стан суб?єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб?єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов?язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або

частково.

Оскільки відсутність порушення прав і законних інтересів позивача спірними. договорами в оспорюваній частині є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, доводи, викладені у касаційній скарзі відповідача, та аргументи позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням пояснень, які стосуються суті спору (відповідності/невідповідності окремих умов оспорюваних правочинів вимогам законодавства), об?єднана палата не бере до уваги.».

Формуючи позовну заяву та посилаючись на порушення закону ухваленням спірного рішення, позивач, навіть будучи членом територіальної громади, на якій розташована спірна земельна ділянка, виділена під забудову, не довів в чому саме спірне рішення порушує його право та інтерес, а якщо порушує то яке саме; при цьому й цієї обставини не встановлено самим судом.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення селищної ради, про зобов`язання відновити стан земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач ОСОБА_1

АДРЕСА_1 Тернопільської області.

Відповідач ОСОБА_4 АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк