Ухвала

від 07.07.2023 по справі 495/7058/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Справа № 495/7058/23

Номер провадження 2-з/495/44/2023

07 липня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімова Н.Д., розглянувши у м.Білгород-Дністровський заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: ОСОБА_4 про визнання договору про поділ спадщини недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: ОСОБА_4 про визнання договору про поділ спадщини недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

07 липня 2023 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову по даній справі.

Свою заяву заявник ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 неправомірними діями, шляхом вчинення шахрайських дій, заволоділи земельними ділянками: площею 4,5839 га, кадастровий номер земельної ділянки 5125081600:01:001:0687, яка розташована на території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та площею 4,5837 га, кадастровий номер земельної ділянки 5125081600:01:001:1874, яка розташована на території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Станом на теперішній час зазначені вище спірні земельні ділянки зареєстровані за відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. Посилаючись на те, що відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 можуть бутивчинені дії щодо відчуження на користьтретіх осібспірних земельних ділянок,що унеможливитьабо ускладнитьвиконання рішення суду,у випадкузадоволення позовних вимог позивачав майбутньому,заявник ОСОБА_1 просить вжитизаходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок:

- яка належить ОСОБА_2 , площею 4,5839 га, кадастровий номер земельної ділянки 5125081600:01:001:0687, яка розташована на території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- яка належить ОСОБА_3 , площею 4,5837 га, кадастровий номер земельної ділянки 5125081600:01:001:1874, яка розташована на території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, надавши правову оцінку доводам щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно ч.1ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Як передбачено ч.4 ст. 153 ЦПК України, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи, що чинним цивільно-процесуальним законодавством передбачено розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, і лише у виняткових випадках, вичерпний перелік яких Цивільно-процесуальним кодексом України не визначений, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін, суд вважає за можливе, з метою недопущення процесуальних строків, встановлених чинним законодавством, розглянути зазначену вище заяву про забезпечення позову за відсутності сторін по справі з врахуванням наявних матеріалів справи.

Судом з`ясовано правову сутність правовідносин, які виникли між сторонами по справі, тобто, що станом на теперішній час між сторонами дійсно існує спір щодо реєстрації права власності на зазначені вище спірні земельні ділянки за відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, станом на теперішній час за відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки.

Вищезазначене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №288071144 від 02.12.2021 року, відповідно до якої відповідачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 4,5839 га, кадастровий номер 5125081600:01:001:0687, розташованої на території Одеської області, Татарбунарський район, Дивізійська сільська рада, на підставі договору про поділ спадщини, серія та номер: 457, виданий 11.11.2021 року, видавник: ОСОБА_5 , державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №65098763 від 09.06.2021 року.

Також вищезазначене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №288071160 від 02.12.2021 року, відповідно до якої відповідачка ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 4,5837 га, кадастровий номер 5125081600:01:001:1874, розташованої на території Одеської області, Татарбунарський район, Дивізійська сільська рада, на підставі договору про поділ спадщини, серія та номер: 457, виданий 11.11.2021 року, видавник: ОСОБА_5 , державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області.

Відповідно до п.2 ч.1ст.150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч.1ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову може застосовуватись лише з вказаних підстав, ці підстави є оцінними. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших ніж, ті, яким вдалось би запобігти.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й відповідача та інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.1,2ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову 123 і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбаченихст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Таким чином, при розгляді вимог ОСОБА_1 щодо накладення арешту на майно відповідачів та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок, судом враховується, що накладання арешту на майно особи, безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774/93).

Необхідність забезпечення позову має відповідати вимозі пропорційності втручання у право особи цілям, яких потрібно досягти. З одного боку перед судом стоїть завдання гарантувати конституційний та міжнародно-правовий принцип обов`язковості судового рішення в тому, що стосується його виконання, а з іншогоповага до права особи мирно володіти своїм майном. Таким чином, метою тесту пропорційності є встановлення способу та ступеню обмеження особи у реалізації його права; до яких саме негативних наслідків призведе таке обмеження, покладене на цю особу.

Не існує вичерпного переліку факторів, які мають бути враховані під час оцінювання судом необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Ці фактори можуть змінюватись, залежно від фактичних обставин справи та характеру відповідного втручання.

Зокрема, при дослідженні питання про відповідність забезпечення позову вимозі пропорційності суд має здійснити оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також необхідно звернути увагу на положення ч. 2 ст.80 та ст.89 ЦПК України, відповідно до яких цивільному судочинству загалом, та питанню забезпечення позову зокрема, притаманний стандарт доведення «внутрішнє переконання судді».

Таким чином, вимоги цивільного процесуального законодавства щодо доведення певних фактів як підстав для вжиття заходів забезпечення позову вказують на необхідність їх вжиття у тому випадку, коли наявні в матеріалах справи докази скоріше вказують на ймовірність настання певних обставин, ніж на протилежний висновок.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Такі висновки викладені впостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року справа № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19).

Суд вважає, що заявником ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами те, щомайно, яке є предметом розгляду по даній справі може бути відчужено відповідачами на користь третіх осіб.

При цьому, суд зауважує, що вжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту, заборони здійснення будь-яких дій відносно нерухомого майна, не виключає його з використання, а тому додаткових обмежень крім неможливості його відчуження не існує.

Частина 7ст. 153 ЦПК України: в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З викладених підстав, вирішуючи питання щодо зустрічного забезпечення, суд вважає за необхідне не вимагати від позивача зустрічного забезпечення, оскільки обраний захід забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, не впливає на матеріальний стан відповідачів, та власників вказаного нерухомого майна та не може вплинути на фінансову діяльність підприємств у разі її здійснення, чи понесення ними додаткових витрат, тобто, застосований вид забезпечення позову не може завдати відповідачів будь-яких збитків.

Відповідно до ст.153ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення та застосування даного виду забезпечення позову таким, що спричинить відповідачу збитки. (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).

Одночасно судзвертає увагувідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на те, що забезпечення позову є тимчасовим заходом та може бути скасований у разі представлення суду доказів щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд постановляє вказане рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів та зазначає, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно унеможливить здійснення будь-яких дій щодо нерухомого майна, зокрема, його відчуження.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: ОСОБА_4 про визнаннядоговору про поділ спадщининедійсним та скасування державної реєстраціїправа власностіна земельні ділянки задовольнити.

Накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , площею 4,5839 га, кадастровий номер земельної ділянки 5125081600:01:001:0687, яка розташована на території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 , площею 4,5837 га, кадастровий номер земельної ділянки 5125081600:01:001:1874, яка розташована на території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвал з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 15денний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 07.07.2023 року.

Суддя: