Постанова

від 26.11.2024 по справі 308/1463/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/1463/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 листопада 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.

за участю секретаря судового засідання: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров Валентин Вікторович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2023 року, ухвалене головуючою суддею Лемак О.В., у справі за позовом Ужгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування

встановив:

У лютому 2019 року Ужгородська окружна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Позов мотивувала тим, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.04.2018, що набрав законної сили 14.05.2018, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки від відбуття якого його звільнено на підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Так 27.12.2016, близько 09:00 години ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Фіат Добло» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись на вказаному автомобілі на відрізку авто дороги Київ-Чоп неподалік с. Н.Солотвино, Ужгородського району у напрямку з м. Мукачево до м. Ужгород, не врахував дорожню обстановку та порушив вимоги «Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення спочатку з автомобілем марки «Шкода Фабія» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався у попутному напрямку, після чого виїхав на зустрічну смугу руху, де на пішохідному переході здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок вказаної ДТП ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді ВЧМТ, переломи та забої різного ступеню та залишена на стаціонарному лікуванні в обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології.

Вказувала, що в зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_3 з 27.12.2016 по 01.02.2017 знаходилась на стаціонарному лікуванні в обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології, який фінансується за кошти департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОДА. При цьому витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 склали 38 366,00 грн.

З врахуванням вищевикладеного Ужгородська окружна прокуратура просила суд стягнути з ОСОБА_4 кошти, витрачені обласним клінічним центром нейрохірургії та неврології на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3 за 35 днів у сумі 38 366,00 грн на користь держави в особі департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОДА.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 кошти витрачені обласним клінічним центром нейрохірургії та неврології на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації в розмірі 38 366,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров В.В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що наведені у оскаржуваному рішенні суду висновки не відповідають обставинам справи та зроблені при неправильному застосуванні норм матеріального права і порушенні норм процесуального права.

Вказує, що відповідачем не оспорюються обставини щодо наявності його вини у порушенні правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом і наїзді на потерпілу, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження і перебувала на стаціонарному лікуванні в Центрі нейрохірургії. Також відповідач не заперечує проти розміру витрат на таке лікування потерпілої у сумі 38 366,00 грн. Однак, він не згоден з тим, що саме він повинен відшкодовувати такі витрати на лікування потерпілої.

На момент настання ДТП у даній справі (27.12.2016) цивільно-правова відповідальності відповідача, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу, яким здійснено наїзд на потерпілу, була застрахована ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» згідно з страховим полісом від 24.05.2016 №АЕ/9162672, за умовами якого ліміт відповідальності цього Страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становив 200 000,00 грн, а за майнову шкоду - 100 000,00 грн. Тобто, такі ліміти відповідальності Страховика цілком достатні для відшкодування шкоди (витрат на лікування Потерпілої) в розмірі 38 366,00 грн, завданої з вини відповідача.

З врахування вказаних вимог закону, а також практики Верховного Суду, витрати на лікування потерпілої у повному обсязі має відшкодувати страховик шляхом виплати закладу охорони здоров`я відповідного страхового відшкодування.

Крім того зазначає, що Департамент не є закладом охорони здоров`я, який може пред`являти позови відповідно до Порядку. З огляду на такі обставини і згадані положення Порядку, який є спеціальним законодавчим актом, що регулює питання відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочинних діянь, у даному випадку позов про відшкодування вказаних витрат може пред`явити поряд із прокуратурою лише Центр нейрохірургії, як заклад охорони здоров`я, який ці витрати поніс, тобто якому заподіяно шкоду, а не Департамент. Відтак, позов прокурора, який пред`явлений в інтересах держави в особі Департаменту не підлягає задоволенню, оскільки Департамент не є особою, уповноваженою на пред`явлення такого позову і жодної шкоди цій юридичній особі не завдано.

Ужгородська окружна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації, подала відзив на апеляційну скаргу в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що заклад охорони здоров`я не є потерпілим від кримінального правопорушення, тому витрати на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов`язкового страхування страховою компанією. На цьому наголосив Верховний Суд України у своїй постанові від 24.02.2016 у справі № 6-1343цс 15.

Саме особа, що є винною у скоєнні кримінального правопорушення, за змістом ст. 1206 ЦК України зобов`язана відшкодувати витрати, понесені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Також варто зазначити, що суд касаційної інстанції в постанові № 754/1114/15-ц від 14.02.2018 дійшов висновку про те, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищено небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.

Водночас, посилання представника відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, яка стосується спору між страховою компанією, яка здійснила виплату потерпілому та винною особою відповідальність якої застрахована, та від 19.06.2019 у справі № 465/4621 /16-к щодо цивільного позову потерпілого у кримінальному провадженні та стосується права на відшкодування шкоди, спричиненої виключно потерпілій особі не підлягають застосуванню в даному випадку. Окрім того, договірні відносини відповідача зі страховою компанією не є предметом дослідження у даній справі.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі обраного уповноваженого органу, зазначає, що пунктом 1.1 Положення про департамент охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації, затверджене розпорядженням голови облдержадміністрації 27.04.2018 № 260 передбачено, що Департамент охорони здоров`я є самостійним структурним підрозділом Закарпатської обласної державної адміністрації, утворюється розпорядженням голови облдержадміністрації.

Відповідно до п. 2.6 вказаного Положення до основних завдань департаменту належить управління закладами охорони здоров`я, що є комунальною власністю і перебувають у безпосередньому підпорядкуванні департаменту та утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, організація їх кадрового, матеріально-технічного і методичного забезпечення в межах повноважень, визначених законодавством.

Як вбачається з листа департаменту (№ 275/03-1 1 від 31.01.2019), а також із листа Обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології (далі ОКЦНН) (№ 43/11-14 від 31.01.2019) ОКЦНН фінансується за рахунок кошів Закарпатського обласного бюджету та перебуває у безпосередньому підпорядкуванні департаменту.

Враховуючи вище наведені норми чинного законодавства, очевидно, що Департамент охорони здоров`я Закарпатської ОДА наділений правом, а також обов`язком на звернення до суду із заявою про стягнення з винної особи витрати підпорядкованих закладів охорони здоров`я в даному випадку - ОКЦНН на стаціонарне лікування потерпілої від злочинного діяння, однак вказаний орган належний захист інтересів держави не здійснив, що і стало підставою для звернення прокурора до суду із вказаним позовом в інтересах держави.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що витрати закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 від злочинного діяння повинні бути відшкодовані особою, що вчинила кримінальне правопорушення ОСОБА_1 та зараховані до відповідного бюджету або на користь юридичної особи, якій належить заклад охорони здоров`я.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Встановлено, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.04.2018 року справа № 308/1463/19, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. 86 КК України, звільнено засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі внаслідок акту амністії.

Із вказаного вироку слідує, що внаслідок вказаної ДТП пішохід - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді ВЧМТ, переломи та забої різного ступеню та залишена на стаціонарному лікуванні в ЦМКЛ м. Ужгород.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 167 від 28.03.2017 року, на момент судово-медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_3 виявлено наслідки тілесних ушкоджень у вигляді: післяопераційних рубців на шкірних покривах волосистої частини голови в чоло тім`яно-скроневій ділянці зліва, чола справа, лівого зап`ястка по передній поверхні, правого колінного суглобу з переходом на праву гомілку.

Згідно даних медичної документації у неї виявлено: «поєднана травма: ВЧМТ. Забій головного мозку важкого ступеню. Багато-уламкові переломи склепіння черепа справа з переходом на основу справа. Гостра субдуральна гематома зліва із конгітивно-мнестичними розладами, елементами моторної афазії, правобічним геміпарезом периферичним парезом правого лицевого нерва множинні переломи кісток лицевого черепа. Перелом верхньої стінки правої очниці. Контузія правого ока. Відкритий перелом дистального мета епіфізу лівої променевої кістки зі зміщенням. Багато-уламковий перелом медіального надвиростка правої великогомілкової кістки зі зміщенням із післятравматичним невритом малогомілкового нерва справа. Перелом проекції головки малогомілкової кістки зліва. Забійно-скальпована рана в лобній ділянці справа.»

Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частині автомобіля, під час ДТП, при чому вона могла знаходитися у вертикальному або близькому до нього положенні. По давності виникнення, згідно даних медичної документації, вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час вищеописаної ДТП, яка мала місце 27.12.2016 року.

Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п.2.1.3. (б, в) "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно наданої Калькуляції №7 від 18.12.2018 видатків на лікування хворої ОСОБА_3 , вбачається, що така 27 днів з 27.12.2016 по 23.01.2017 перебувала на стаціонарному лікуванні в обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології, фінансування було здійснено за кошти департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОДА. При цьому витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 склали 29 437,36 грн.

Згідно наданої Калькуляції №1 від 29.01.2019 видатків на лікування хворої ОСОБА_3 , вбачається, що така 8 днів з 24.01.2017 по 01.02.2017 перебувала на стаціонарному лікуванні в обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології, фінансування було здійснено за кошти департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОДА. При цьому витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 склали 8 928,64 грн.

Таким чином, загальні витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 склали 38 366,00 грн.

За загальним правилом передбаченим частиною 1 статті 1206 ЦК України слідує, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується, згідно із «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Та пунктом 3 Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.

У той же час, за приписами статті 1194 ЦК України, яка міститься в абзаці 1 Глави 82 цього Кодексу «Загальні положення про відшкодування шкоди» особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтями 3, 5 даного Закону передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, а об`єктом такого страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

В абзаці першому пункту 22.1. статті 22 Закону зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому в абзаці другому пункту 23.1.статті 22Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого.

Зокрема у пункті 24.1 статті 24 Закону йдеться про те, що у зв`язку з лікуванням потерпілого страховиком (страховою компанією чи МТСБУ) відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

З наведеного у своїй сукупності вбачається, що витрати закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення (майнова шкода) відшкодовуються або особою, яка вчинила це кримінальне правопорушення у зв`язку із не застрахуванням своєї цивільно-правової відповідальності, або страховиком за шкоду, завдану такою особою, у разі якщо ця особа застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

У доповнення до наведеного в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц наведено правовий висновок, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 57 постанови);

- уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (пункт 58 постанови).

Оскільки, на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальності ОСОБА_1 , була застрахована в ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», згідно із страховим полісом від 24.05.2016 №АЕ/9162672, за умовами якого ліміт відповідальності цього Страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становив 200 000,00 грн, а за майнову шкоду - 100 000,00 грн. А тому, такий ліміт відповідальності Страховика є цілком достатнім для відшкодування шкоди (витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3 ), яких поніс заклад охорони здоров`я в розмірі 38 366,00 грн, завданої з вини ОСОБА_1 .

З врахуванням вимог законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку, що витрати на лікування потерпілої має відшкодувати ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», шляхом виплати закладу охорони здоров`я відповідного страхового відшкодування.

Відтак, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочинку з відповідача, і тим самим неправильно застосував норм матеріального права.

Зважуючи на встановлене у контексті вимоги пунктів 1 - 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, колегія суддів належним чином дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшла обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні позову за вищенаведених доводів, слід відмовити. Та у зв`язку із цим, доводи апеляційної скарги є підставними.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись приписами статей 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров Валентин Вікторович, задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2023 року скасувати та постановити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову Ужгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 29 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: