Номер провадження: 22-ц/813/654/24
Справа № 495/5391/17
Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю.
Доповідач Драгомерецький М. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,
при секретарі судового засідання: Узун Н.Д.,
за участю представника відповідача - адвоката Холудєєва Б.Є.,
переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гербей Андрій Анатолійович, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Територіальний центр надання соціальних послуг Білгород-Дністровської РДА, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району про визнання заповіту недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Територіальний центр надання соціальних послуг Білгород-Дністровської РДА, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району про визнання заповіту недійсним.
Згідно уточнених позовних вимог, просив суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району від 26.11.2016, який складено на корись ОСОБА_2 ..
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка - ОСОБА_3 , яка була рідною сестрою батька позивача, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначав, що інших близьких родичів у померлої не було.
Після смерті ОСОБА_3 залишилось майно, що складається із: квартири АДРЕСА_1 ..
Повідомив, що 06 квітня 2017 року звернувся до Білгород-Дністровської нотаріальної контори з приводу заведення спадкової справи після смерті його тітки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак його представнику було роз`яснено, що спадкова справа вже була заведена за заявою ОСОБА_2 та навіть існує заповіт на ім`я відповідача.
За його ствердженнями, померла ОСОБА_3 не могла своє майно передати сторонній особі, адже писала у своїх листах йому, що має намір передати свою квартиру саме ОСОБА_1 , не бажає нікому іншому залишати своє нерухоме майно, хоча вказувала, що охочих багато.
Вагомою причиною визнання заповіту недійсним називав той факт, що на протязі тривалого часу ОСОБА_3 була тяжко хворою людиною, вона хворіла психічними захворюваннями та довгий час перебувала в лікарні. Тітка хворіла саме шизофренією, що є хворобою невиліковною та при її лікуванні можна лише підтримувати нормальне життя та світосприйняття. З 1978 року ОСОБА_3 була на обліку у психдиспансері. Після тривалого лікування вона відмовилась від нагляду та припинила лікування.
Позивач вважав, що є підстави зазначити, що відповідачка ОСОБА_2 оманним шляхом, користуючись тяжким станом померлої ОСОБА_3 , скористалась її безпорадним станом та підбила її скласти заповіт.
Відповідачка діяла за договором від Територіального центру надання соціальних послуг Білгород-Дністровської РДА.
Знаючи, що померла була психічно хворою людиною, перебувала у тяжкому та безпорадному стані, не розуміла значення своїх дій, а окрім цього могла бути вкрай довірливою, відповідачка втерлася в довіру та невідомо яким способом схилила скласти ОСОБА_3 . заповіт.
На думку позивача, це означає, що вказаний правочин не відповідає внутрішній волі його учасника, адже в момент складання заповіту, спадкодавець не розумів значення своїх дій.
Враховуючи наведені вище обставини, ОСОБА_1 і звернувся до суду з відповідним позовом.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачка ОСОБА_2 подала до суду письмовий відзив в якому зазначала, що ОСОБА_3 тривалий час, а саме з 22.08.1978 по 02.09.1996 працювала вчителем англійської мови у Шабівській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №1 та за місцем праці характеризувалась досить позитивно, до дітей ставилась доброзичливо, користувалась повагою та авторитетом учнів та батьків, виконувала державний стандарт якості освіти. Тобто за період роботи вчителем, ніяких відхилень в поведінці ОСОБА_3 не було. У період з 1978 року до дня смерті ОСОБА_3 лікувалась від: ОРВІ, ВСД, хронічний бронхіт, гіпертонічна хвороба. За вказаний період на стаціонарному лікуванні не знаходилась. До того ж факт родинних відносин з ОСОБА_3 , позивачем не встановлений та не доведений. Відповідачка наголошувала, що позивач вважає, що за життя ОСОБА_3 мала намір заповісти йому квартиру, та робить посилання на лист від 14.06.2015, але якби ОСОБА_3 бажала скласти заповіт на ім`я ОСОБА_1 , то вона б так і зробила. З урахуванням усього вищевикладеного, відповідачка просила суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, просив відмовити в задоволенні позову, у зв`язку із його безпідставністю.
Треті особи в судове засідання не з`явились, від представника Шабівської сільської ради наявна заява з проханням розглядати справу без представника сільської ради, заперечень, зауважень, клопотань та доповнень сільська рада не має.
12 листопада 2021 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Територіальний центр надання соціальних послуг Білгород-Дністровської РДА, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району про визнання заповіту недійсним відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання, призначене на 07 листопада 2024 року об 13 год 50 хв з`явився представник відповідача - адвокат Холудєєв Б.Є., інші сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (т. 2, а.с. 157-161).
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність Територіального центру надання соціальних послуг Білгород-Дністровської районної адміністрації на даний момент припинено (т. 2, а.с. 106).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час складання заповіту 18 листопада 2016 року ОСОБА_3 за психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними навіть в стадії стійкої ремісії у перебігу шизофренії, у заповіті міститься власноручно вчинений підпис ОСОБА_3 та рукописний текст проведений особою заповідача, за психічним станом у зазначений період часу заповідач усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, її дієздатність було перевірено уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, форма та зміст заповіту вчинені у відповідності до норм діючого законодавства.
Колегія суддів, дослідивши обставини справи, вважає такі висновки суду першої інстанції вірними та вказує наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_3 , що підтверджується відповідною копією актового запису про смерть № 10 від 01 лютого 2017 року (т.1 а.с. 48).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. (т. 1 а.с. 144-145).
Згідно витребуваної ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2017 року, спадкової справи №150/2017 до майна померлої ОСОБА_3 вбачається, що вона була відкрита на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини.
Також вбачається, що ОСОБА_3 18 листопада 2016 року склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 , яким усе своє майно заповідала відповідачці.
Заповіт було посвідчено юрисконсультом Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_5 ..
Також наявна відмітка, що заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем, ОСОБА_3 і власноручно підписаний нею у присутності юрисконсульта Шабівської сільської ради о 09 год 25 хв.
Особу ОСОБА_3 встановлено, дієздатність її перевірено.
13 липня 2017 року до нотаріуса надійшла заява ОСОБА_1 , про прийняття ним спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За ствердженнями позивача, нотаріусом йому було роз`яснено порядок прийняття спадщини та повідомлено про наявність заповіту на ім`я ОСОБА_2 .
У підтвердження своєї позиції, що померла ОСОБА_3 мала намір заповідати квартиру АДРЕСА_1 саме ОСОБА_1 , позивач надав листи переписки з ним ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 7-12).
Крім того, позивач наполягав на наявності тяжкої психічної хвороби у померлої ОСОБА_3 , а саме шизофренії, а тому на підставі його заяви судом було витребувано з КУ «Обласна психіатрична лікарня №4» виписку з історії хвороби ОСОБА_3 ..
З епікризу ОСОБА_3 вбачається, що вона знаходилась на стаціонарному лікуванні у Білгород-Дністровській психіатричній лікарні з 16.06.1980 по 11.07.1980. Поступила самостійно за направленням дільничного психіатра у зв`язку з погіршенням психічного стану.
За результатами досліджень встановлений діагноз: шизофренія. Кататонічна форма. Призначено лікування (т. 1 а.с. 80).
За клопотанням позивача були заслухані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які вказували з огляду на факт наявності психічної хвороби у ОСОБА_3 ..
Свідки зазначили, що попри хворобу ОСОБА_3 ходила по магазинам, спілкувалась з людьми та відвідувала бібліотеку.
Згідно витребуваної інформації з КЗ «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня», листом за №624 від 13.04.2018 ОСОБА_3 , мешканка с. Шабо, в ЗК «Білгород-Дністровська ЦРЛ» лікувалася стаціонарно з 1998 року. Карта стаціонарного хворого знищена за терміном зберігання (т. 1 а.с. 137).
З листа Територіального центру надання соціальних послуг №152 від 14.11.2017 вбачається, що ОСОБА_2 обіймала посаду соціального робітника відділення соціальної допомоги територіального центру по дільниці обслуговування с. Шабо, за рекомендацією Шабівської сільської ради, з 10.04.2007 по 10.04.2017 включно.
Підопічна територіального центру ОСОБА_3 , мешканка АДРЕСА_2 , була закріплена для соціального обслуговування за ОСОБА_2 наказом директора територіального центру від 29.07.2012 і залишилась на її обслуговуванні до своєї смерті.
Також, з листа територіального центру надання соціальних послуг №123 від 22.09.2017 вбачається, що ОСОБА_2 обслуговувала ОСОБА_3 з 19.07.2012 по день смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підопічна ОСОБА_3 вперше була прийнята на обслуговування 01.03.2007 у відповідності з висновком медичного закладу як особа з ІІІ групою рухомої активності, рухома активність знижена, може пересуватись на прилеглій території біля будинку в якому проживає, піднімати не більше 5 кг, самостійно виконувати окремі види домашньої роботи. Протипоказанням для обслуговування територіальним центром є наявність інфекційних захворювань, психічних захворювань, перебування на спеціальному диспансерному обліку, залежність від психотропних речовин, алкоголю.
Таких протипоказань підопічна не мала, про що свідчать щорічні висновки завідувача терапевтичним відділенням поліклініки та дільничного лікаря-психіатра.
Скарг на обслуговування ані попередніми соцробітниками, ані ОСОБА_2 ОСОБА_3 не виказувала.
ОСОБА_2 за період роботи в територіальному центрі, з притаманною їй скромністю, проявляла себе чесно, відповідальною, трудолюбивою, добросовісною, надзвичайно чуйною людиною (т. 1 а.с. 95)
Крім того, з листа Шабівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №1 від 29.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 працювала у Шабівській ЗОШ І-ІІІ ст. №1 на посаді вчителя англійської мови з 22.08.1978 по 02.09.1996 та звільнилась у зв`язку з виходом на пенсію.
Як вчитель іноземної мови характеризувалась виключно позитивно, до дітей ставилась доброзичливо, користувалась повагою та авторитетом в учнів та батьків, виконувала Державний стандарт якості совіти, її учні були учасниками та призерами олімпіад з іноземної мови.
Згідно Виписки з амбулаторної картки ОСОБА_3 у сільській амбулаторії с. Шабо від 25.09.2017, остання перебувала на обліку в поліклініці з 1978 року.
За період нагляду з перенесених захворювань: ОРВІ, вегето-судинна дистонія, хронічний бронхіт, гіпертонічна хвороба, варикозне розширення вен. На «Д» обліку з 1994 року. З 1996 року за амбулаторною допомогою не зверталась. На стаціонарному лікуванні не знаходилась. В амбулаторній карті відсутні виписки (т. 1 а.с. 97).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що при посвідченні заповіту на ім`я ОСОБА_2 . ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій, а тому, так як відсутнє вільне волевиявлення сторони, заповіт не може вважатися дійсним. Скаржник наголошує на тому, що ОСОБА_3 не могла керувати своїми діями під час підписання заповіту, а тому судом першої інстанції неповно було досліджено всі обставини справи, що призвело до помилкового рішення по суті спору.
Апеляційний суд, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне вказати, що по своїй суті апеляційна скарга складається із хронологічного викладення обставин справи, які були досліджені судом першої інстанції та наголошенні на викладеній у позовній заяві правовій позиції.
В свою чергу, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Як визначено в ст. 1234 ЦК України, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Положеннями ст. 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними в ст. ст. 1251-1252 цього Кодексу.
Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, в тому числі недодержання вимог, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі а також правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання заповіту недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину. Разом з тим суд враховує наступне. Статтею 1257 ЦК України визначено підстави для визнання заповіту недійсним. При цьому визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Таким чином, слід прийти до висновку, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
За позовом заінтересованої особи, суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦК України), тобто якщо документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погроз насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.
У Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі №674/461/16-ц (провадження №61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".
Задля повного та всебічного розгляду справи, на підставі клопотання позивача, Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було постановлено ухвалу від 24 квітня 2018 року, згідно якої призначено по даній справі судову психолого-психіатричну посмертну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:
- в якому психічному стані знаходилася ОСОБА_3 під час складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчено 26 листопада 2016 року Шабівською сільською радою?
- чи могла ОСОБА_3 розуміти власні дії та керувати ними?
- в якому стані фізичного здоров`я знаходилася ОСОБА_3 під час складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчено 26. листопада 2016 року Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області?
- чи могла ОСОБА_3 прочитати цей заповіт, або прослухати його та розуміти його зміст, чи підписати заповіт?
- чи здатна була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку, керувати ними та прогнозувати наслідки власних дій під час складання та підписання заповіту, посвідченого 26 листопада 2016 року?
- який загальний стан психіки був у померлої ОСОБА_3 в період з 1977 року та по січень 2017 року, на день складання заповіту?
Проведення експертизи було доручено експертам Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні №1 (Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я), що знаходиться за адресою: 65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 9.
Згідно Висновку судово-психіатричних експертів №506, підтверджено, що під час складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчено 26 листопада 2016 року Шабівською сільською радою, ОСОБА_3 не страждала на хронічний, стійкий, психічний розлад, у зв`язку з чим була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час складання та підписання заповіту ОСОБА_3 могла прочитати цей заповіт від 26 листопада 2016 року, прослухати його, розуміти його зміст та підписати його. Була здатна усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку, керувати ними, та прогнозувати наслідки власних дій.
Також вказано, що в ухвалі про призначення судової психолого-психіатричної експертизи від 24 квітня 2018 року не були сформульовані питання, які відносяться до компетенції експерта психолога, у зв`язку з цим останнім, експертне дослідження не проводилось (т. 1 а.с. 163-169).
Вказуючи, що матеріали експертизи не узгоджуються з матеріалами справи та показами свідків, історіями хвороб ОСОБА_3 , позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції, заявив клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи (т. 1 а.с. 194-197).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стрезєва А.І. про призначення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Територіальний центр надання соціальних послуг Білгород-Дністровської РДА, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району про визнання заповіту недійсним повторної посмертної судово-психіатричної експертизи. Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Територіальний центр надання соціальних послуг Білгород-Дністровської РДА, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району про визнання заповіту недійсним повторну посмертну судово-психіатричну експертизу.
На вирішення експертів поставлені наступні питання:
- в якому психічному стані знаходилася ОСОБА_3 під час складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_2 який посвідчено 26 листопада 2016 року Шабівською сільською радою?
- Чи могла ОСОБА_3 розуміти власні дії та керувати ними під час складення заповіту?
- Чи могла ОСОБА_3 прочитати цей заповіт, або прослухати його та розуміти його зміст, чи підписати заповіт?
- Чи здатна була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку, керувати ними та прогнозувати наслідки власних дій під час складання та підписання заповіту, посвідченого 18 листопада 2016 року?
- Чи впливає хвороба кататонічна шизофренія на психічний стан хворого та на можливість віддавати значення своїм діям під час хвороби та в стані ремісії, а саме ОСОБА_3 ?
- Чи могла кататонічна шизофренія проявлятися у ОСОБА_3 після закінчення лікування в майбутньому та впливати на здатність керування своїми діями?
- Чи впливає лікування кататонічної шизофренії, лікарські засоби, які призначались ОСОБА_3 на її психічний стан та на можливість віддавати значення своїм діям?
Проведення експертизи доручено експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103-А) (т. 1, а.с. 201-205).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №491 від 04.09.2020, складеного Київським міським центром судово-психіатричної експертизи, під час складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчено Шабівською сільською радою 18 листопада 2016 року, ОСОБА_3 виявляла ознаки шизофренії в стадії стійкої ремісії. Під час складання заповіту 18 листопада 2016 року ОСОБА_3 за психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Під час складання та підписання заповіту 18 листопада 2016 року ОСОБА_3 за психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Оцінка фізичного стану ОСОБА_3 , зокрема її здатності прочитати, прослухати та підписати заповіт, знаходиться поза компетенцією судово-психіатричних експертів.
Під час складання та підписання заповіту, посвідченого 18 листопада 2016 року, ОСОБА_3 за психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Під час складання та підписання заповіту, посвідченого 18 листопада 2016 року, ОСОБА_3 виявляла ознаки стійкої ремісії в перебігу шизофренії і за психічним станом у зазначений період часу усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. У наданих на експертизу матеріалах відсутні об`єктивні дані про клінічні прояви шизофренії у ОСОБА_3 після її виписки з КНП «Обласна психіатрична лікарня № 4» Одеської обласної ради» 11.07.1980 і в подальшому, в тому числі під час складання та підписання заповіту 18 листопада 2016 року.
У наданих на експертизу матеріалах відсутні об`єктивні дані щодо призначення та прийому ОСОБА_3 лікарських засобів для лікування шизофренії після її виписки з КНП «Обласна психіатрична лікарня №4» Одеської обласної ради» 11.07.1980 і в подальшому, в тому числі під час складання та підписання заповіту 18 листопада 2016 року.
З огляду на зазначене, сумніви позивача щодо підписання заповіту ОСОБА_3 , в стані коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, спростовані декількома проведеними судово-психіатричними експертизами, де Висновок судово-психіатричних експертів №506 від 07.12.2018 узгоджується з висновком №491 від 04.09.2020.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що волевиявлення його тітки заповісти своє майно ОСОБА_2 спростовується також існуючим заповітом ОСОБА_3 в якому вона заповіла своє майно ОСОБА_1 , в свою чергу судом в ході розгляду справи та з витребуваної копії спадкової справи до майна ОСОБА_3 не вбачається написання нею інших заповітів, який скасував би правову дію попереднього.
Окрім того, слід наголосити, що доводи позовної заяви та апеляційної скарги про те, що тітка не могла розпорядитись спадковим майно таким чином, тобто лише на користь сторонньої особи, адже існують листи переписки з нею, не підтверджують факт спадкування майна померлої, адже листи не є доведеним аргументом, з огляду на їх правову природу та не вказують саме на дійсність написання їх ОСОБА_3 , крім того не спростовують її волевиявлення, викладеного у правочині заповіту від 18.11.2016, що особисто нею підписаний.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з обставин справи, при вирішенні питання про здатність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій при складанні заповіту на користь ОСОБА_2 судом необхідно враховувати висновки проведених в рамках розгляду справи експертиз, в яких міститься відповідь щодо можливості ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій на момент підписання заповіту.
Тому, доводи апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи відомостями, зокрема, висновками експертів після експертиз, які були ініційовані ОСОБА_1 ..
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до формальних міркувань та не впливають на розгляд справи по суті. При цьому апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, №303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних суду першої інстанції, апеляційний суду на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гербей Андрій Анатолійович - залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2021 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 21 листопада 2024 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.11.2024 |
Оприлюднено | 03.12.2024 |
Номер документу | 123417527 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Драгомерецький М. М.
Цивільне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Цивільне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Цивільне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Цивільне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Цивільне
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Прийомова О. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні