Постанова

від 26.11.2024 по справі 947/11725/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5989/24

Справа № 947/11725/23

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Волкової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвокатаЛевіна Владислава Володимировича, представника ОСОБА_1 назаочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 28листопада 2023року, постановленого під головуванням судді Калініченко Л.В., повний текст рішення складений 28 листопада 2023 року, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 3 092,31 євро.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачу було помилково зараховані на відкритий на його ім`я рахунок грошові кошти в сумі 4611,93 євро, за наслідком вчинення п`яти операцій з переказу грошових коштів з одночасною конвертацією валюти коштів з малагасійської аріарі у євро, під час яких мала місце рахункова помилка у програмному комплексі процесингового центру АТ «ПУМБ».

У подальшому внаслідок виявлення вказаних обставин, по рахунку відповідача були вчинені дії з корегування за помилковим зарахуванням коштів по операціям у валюті MGA шляхом списання грошових коштів, внаслідок чого наразі сума отриманих відповідачем без достатньої правової підстави грошових коштів становить в сумі 3 092,31 євро, яка в добровільному порядку позивачеві не повернута.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 28листопада 2023року позовАТ«ПУМБ» задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 3 092 Євро 31 євроцент.

Вирішено питання про судові витрати.

24 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду, яка ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2024 року залишена без задоволення.

Не погодившись з заочним рішенням суду, адвокатЛевін В.В., представник ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення неповно з`ясував всі обставини у справі та дійшов помилкового висновку про відсутність договірних відносин як підстави застосування положень про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, оскільки грошові кошти були правомірно зараховані на рахунок відповідача за публічною пропозицією купівлі-продажу.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 26 листопада 2024 року ОСОБА_1 , а також його представник адвокатЛевін В.В. не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. т. 121, 123-124 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Кошарського О.В., представника АТ «ПУМБ», перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» з заявою про приєднання до Договору про видачу та обслуговування особистої платіжної картки, надання сакціонованого овердрафту та послуг дистанційного банківського обслуговування №0091617/173 від 12.09.2022 року.

На виконання вказаного договору, публічним акціонерним товариством «МТБ Банк» було відкрито ОСОБА_1 поточний рахунок у форматі IBAN НОМЕР_1 у валюті ЄВРО, з використанням платіжної картки, що підтверджується довідкою про відкриття рахунку наявною в матеріалах справи.

Задовольняючи позов АТ «ПУМБ», суд першоїінстанції виходивізтого, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки сума грошових коштів у розмірі 3092,31 євро отримана ОСОБА_1 безпідставно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належне укладення договору про видачу та обслуговування особистої платіжної картки, надання санкціонованого овердрафту та послуг дистанційного банківського обслуговування №0091617/173 від 12.09.2022 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «МТБ Банк».

З виписки по рахунку відкритого у ПАТ «МТБ Банк» на ім`я ОСОБА_1 вбачається зарахування наступних грошових коштів за наслідком проведених операцій Moneysend, а саме:

- 12.09.2022 року зараховано грошові кошти в сумі 871,11 євро внаслідок переказу з конвертацією коштів у розмірі 3622565,00 малагасійські аріарі;

- 12.09.2022 року зараховано грошові кошти в сумі 871,11 євро внаслідок переказу з конвертацією коштів у розмірі 3622565,00 малагасійські аріарі;

- 12.09.2022 року зараховано грошові кошти в сумі 871,11 євро внаслідок переказу з конвертацією коштів у розмірі 3622565,00 малагасійські аріарі;

- 13.09.2022 року зараховано грошові кошти в сумі 1947,26 євро внаслідок переказу з конвертацією коштів у розмірі 8097769,00 малагасійські аріарі;

- 20.09.2022 року зараховано грошові кошти в сумі 97,93 євро внаслідок переказу з конвертацією коштів у розмірі 405293,00 малагасійські аріарі.

Судом вірно встановлено, що внаслідок вищевказаних операцій з переказів грошових коштів у загальному розмірі 19370757,00 малагасійські аріарі, з одночасною конвертацією їх з валюти малагасійські аріарі у євро, на рахунок відповідача було зараховано грошові кошти в загальній сумі 4658,52 євро.

Судом встановлено, що 28.02.2022 року між AT «ПУМБ» та ПАТ «МТБ Банк» було укладено генеральний договір №005/02-22, за умовами якого зокрема АТ «ПУМБ», володіючи технологічними можливостями процесингового центру, надає ПАТ «МТБ Банк», зокрема, послуги з випуску і обслуговування платіжних карток МПС Visa.

AT «ПУМБ» та ПАТ «МТБ Банк» є учасниками Міжнародної платіжної системи Visa International, яка внесена до реєстру платіжної інфраструктури, що ведеться Національним банком України, та відповідно до закону, нормативно-правових актів Національного банку України та правил платіжної системи має право здійснювати діяльність в Україні, що підтверджується відповідною випискою з офіційного сайту Національного Банку України.

Отже, отримання грошових коштів відповідачем за переказами з-за кордону у валюті малагасійський аріарі (MGA) здійснювалися за процедурою «Visa Fast Funds» відповідно до правил МПС Visa.

Згідно з інформацією, наведеною МПС Visa у листі-відповіді від 02.02.2023 року на лист - запит АТ «ПУМБ» та ПАТ «МТБ Банк» щодо реквізитів платіжних операції з переказу коштів з використанням платіжних інструментів (платіжних карток) Visa International у валюті малагасійський аріарі (MGA), що були виконані з конвертацією у валюту розрахунку з МПС Visa International (USD), вбачається наявна інформація про вчинення п`яти переказів на ім`я ОСОБА_1 ( за №17-21), які були ініційовані платником:

- 12.09.2022 року о 17:14:18 щодо переказу грошових коштів у розмірі 36225,65 у валюті малагасійський аріарі (MGA), з конвертацією у валюту євро, що становить 8,81 євро;

- 12.09.2022 року о 18:54:31 щодо переказу грошових коштів у розмірі 36225,65 у валюті малагасійський аріарі (MGA), з конвертацією у валюту євро, що становить 8,81 євро;

- 12.09.2022 року о 20:05:36 щодо переказу грошових коштів у розмірі 36225,65 у валюті малагасійський аріарі (MGA), з конвертацією у валюту євро, що становить 8,81 євро;

- 13.09.2022 року о 12:04:57 щодо переказу грошових коштів у розмірі 80977,69 у валюті малагасійський аріарі (MGA), з конвертацією у валюту євро, що становить 19,69 євро;

- 20.09.2022 року о 13:43:42 щодо переказу грошових коштів у розмірі 4052,93 у валюті малагасійський аріарі (MGA), з конвертацією у валюту євро, що становить 0,98 євро.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що дійсно на рахунок відповідача, за наслідком п`яти грошових переказів, що мали місце: три 12.09.2022 року, 13.09.2022 року та 20.09.2022 року були перераховані грошові кошти у валюті малагасійський аріарі (MGA) на загальну суму 193707,57 малагасійський аріарі (MGA), з одночасно конвертаціє у валюту євро, що становить в загальній сумі 46,59 євро, які були зараховані на рахунок ПАТ «МТБ Банк».

Поряд з цим, за наслідком вказаних грошових операцій, на рахунок відповідача було зараховано 12.09.2022 року, 13.09.2022 року та 20.09.2022 року грошові кошти в загальній сумі 4658,52 євро, як конвертація коштів з валюти малагасійські аріарі (MGA) виходячи з розміру 19370757,00 MGA, тобто у збільшеному розмірі.

У відповідності до листа компанії Euronet від 26.01.2023 року, якою підтримується Програма ІТМ, яка належить компанії Euronet USA, LLC, що використовується AT «ПУМБ» для управління транзакціями за платіжними картками, та послуги з чого на підставі генерального договору №005/02-22 від 28.02.2022 року надавались ПАТ «МТБ Банк», підтверджено, що помилка в розрахунках обумовлена тим, що в програмному компоненті Integrated Transaction Management версії 4.5, який є частиною програмного забезпечення процесингового центру AT «ПУМБ», неправильно визначено «параметр експоненти», який визначає скільки цифр у кінці суми переказу, який підлягає зарахуванню отримувачу, мають бути відокремлені комою. У «параметрі експоненти» замість значення «2» було вказано значення «0», що призвело до того, що програмне забезпечення ІТМ не ставило кому перед двома останніми цифрами суми транзакції для позначення останніх двох цифр як сантими.

Необхідність відокремлення двох останніх цифр суми транзакції комою від решти суми валютної транзакції MGA пояснюється тим, що мінімальною одиницею MGA є один сантим, що становить одну соту (1/100) валюти малагасійський аріарі (MGA).

Листом підтверджено, що проблема була виявлена для всіх фінансових транзакцій, що зараховувалися на рахунки отримувачів, відкритих в АТ «ПУМБ», під час здійснення міжнародних переказів малагасійських аріарі, які оброблялися АТ «ПУМБ» за допомогою програмного забезпечення ІТМ.

Отже, внаслідок помилки в Програмі ІТМ, яка полягає у неправильно визначеному «параметрі експоненти», за двома переказами, що зараховані на рахунок відповідача, за базу розрахунку при їх конвертації у валюту рахунку євро, використано загальну суму у валюті малагасійський аріарі, збільшену в 100 разів.

Суд першої інстанції, з урахуванням наданих доказів та встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок вказаних операцій з переказів грошових коштів на рахунок відповідача, що мали місце 12.09.2022 року, 13.09.2022 року та 20.09.2022 року, з одночасною конвертацією коштів з валюти малагасійські аріарі (MGA) у валюту євро, було помилково зараховано грошові кошти у збільшеному розмірі, що становить 4611,93 євро, як різниця між зарахованими коштами в сумі 4658,52 євро та коштами, які підлягали зарахуванню внаслідок здійснених переказів в сумі 46,59 євро.

Судом встановлено, що після виявлення помилкового зарахування грошових коштів на рахунки отримувачів у стократному розмірі від ініційованої суми переказів та здійснення отримувачами видаткових операцій понад суму залишку власних коштів на рахунку, ПАТ «МТБ Банк» здійснено корегування помилкового зарахування коштів по операціям у валюті малагасійський apіарі (MGA) щодо рахунку відповідача, у тому числі шляхом списання помилково зарахованих грошових коштів по операціям у валюті MGA, за наслідком чого станом на 11.10.2022 року на рахунку відповідача утворилась заборгованість за технічним (несанкціонованим) овердрафтом у розмірі 3092,31 євро, що підтверджується наданою до суду випискою по рахунку відповідача за період з 12.09.2022 року по 21.10.2022 року.

21.10.2022 року та 31.10.2022 року ПАТ «МТБ Банк» скеровані листи за вих. №01-693-01/ОВ25 та за вих. №01/803-01/ОВ25 на ім`я ОСОБА_1 на належну адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , з вимогами про сплату заборгованості за технічним (несанкціонованим) овердрафтом в сумі 3092,31 євро, однак залишена відповідачем без виконання.

27.10.2022 року між ПАТ «МТБ Банк» та AT «ПУМБ» укладено Договір про відступлення права вимоги №005/10-2022 (далі за текстом - Договір про відступлення права вимоги).

Згідно з цим договором, до Нового кредитора (позивача) переходять Права вимоги Первісного кредитора (ПАТ «МТБ Банк») в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав (п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги).

Згідно з Реєстром боржників (Додаток №1 до Договору про відступлення права вимоги), що є невід`ємною частиною Договору про відступлення права вимоги (№з/п 14) ПАТ «МТБ Банк» (первісний кредитор) відступило AT «ПУМБ» (новому кредитору) права вимоги заборгованості у розмірі 3092,31 євро до Боржника (відповідача) ОСОБА_1

27.10.2022 року AT «ПУМБ» (новий кредитор) сплатив ПАТ «МТБ Банк» (первісному кредитору) ціну прав вимог згідно з умовами, викладеними у розділі 2 Договору про відступлення права вимоги, що підтверджується наданою платіжною інструкцією №1439 від 27.10.2022 року.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора є відступлення права вимоги.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

На підставі викладеного, судом встановлено, що АТ «ПУМБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за сумою технічного (несанкціонованого) овердрафту у розмірі 3092,31 євро.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк невстановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. (ч. 1-3 ст. 1068 ЦК України).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тлумачення положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

У той самий час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що овердрафт - це короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у випадку перевищення суми операції по платіжній картці над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Овердрафт може бути санкціонований і несанкціонований.

Передбачений у договорі банківського рахунку овердрафт, згідно з яким у випадку вчинення недозволеного овердрафту по картці клієнт зобов`язаний негайно його погасити і виплатити передбачені проценти, свідчить про наявність договірних правовідносин.

Використання клієнтом грошових коштів понад залишок по рахунку або встановленого банком ліміту овердрафту є несанкціонованим овердрафтом.

Отже, овердрафт є непередбаченим, якщо в договорі передбачено, що клієнт може вчиняти операції лише в межах залишку коштів на рахунку.

Несанкціонований овердрафт підлягає під дію ЦК України (глава 83 ЦК України - набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Приймаючи вищевикладені докази та обставини в цілому, суд приходить до висновку, що вищевказана сума грошових коштів у розмірі 3092,31 євро, яка становить частку технічного (несанкціонованого) овердрафту по рахунку відповідача, є безпідставно набутими відповідачем грошовими коштами.

Отже, наявні всі обов`язкові умови для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального та процесуального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 3 092 євро 31 євроцент, оскільки оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанціїпри застосуваннінорм права до вказаних правовідносин вірноврахував висновки щодо застосуваннянорм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційноїскарги адвокатаЛевінаВ.В.,представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення неповно з`ясував всі обставини у справі та дійшов помилкового висновку про відсутність договірних відносин як підстави застосування положень про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, оскільки грошові кошти були правомірно зараховані на рахунок відповідача за публічною пропозицією купівлі-продажу, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження належності йому зарахованих коштів у розмірі 3092,31 євро.

Натомість, позивачем було доведено, що різниця між помилково перерахованими на рахунок відповідача грошовими коштами, за наслідком помилкового збільшення у сто кратному розмірі суми, яка була конвертована з валюти малагасійський apіарі (MGA) у валюту євро, з урахуванням проведених списань в порядку корегувань, становить в сумі 3092,31 євро, право вимоги за якими набув позивачАТ «ПУМБ».

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвокатаЛевіна Владислава Володимировича, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 28листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 02 грудня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова