Постанова

від 02.12.2024 по справі 521/13253/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5409/24

Справа № 521/13253/23

Головуючий у першій інстанції Громік Д.Д.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 48

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Одесі справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іванова Ганна Степанівна, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якому, після уточнення позовних вимог, просила суд стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 28 000,00 (двадцять вісім тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дати подання позову та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткові витрати у розмірі 3 837,00 (три тисячі вісімсот тридцять сім) гривень щомісячно, а також судові витрати у розмірі 51 250,00 (п`ятдесят одна тисяча двісті п`ятдесят) гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що дитина проживає з матір`ю та перебуває повністю на її утриманні, відповідач вже декілька років не виконує своїх батьківських обов`язків, вихованням дитини не займається, не цікавиться його розвитком, матеріально не допомагає, не сплачує додаткових витрат на дитину, а тому вона вимушена звернутись до суду з вищевказаним позовом (т. 1, а.с. 105-112 зворот).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та додаткових витрат задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. щомісячно починаючи від дня пред`явлення позову, а саме з 25 травня 2023 року та до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн; в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину відмовити (т. 2, а.с. 144-147 зворот).

22 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іванова Ганна Степанівна, звернулася до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. В апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання сина у розмірі 28000 грн щомісячно.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на сина, ОСОБА_4 , у розмірі 3837,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складають 51250 грн та витрати, понесені під час розгляду справи, а саме за послуги перекладу, у розмірі 3700 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, представник апелянта вказує, що судом не було досліджено усі обставини, що мають значення для справи, а саме належним чином не перевірено банківські рахунки відповідача, оскільки згідно з виписками з банків щомісячний дохід останнього сягає близько 72102 (сімдесят дві тисячі сто дві) грн. Тобто, на думку представника апелянта, ОСОБА_2 має фінансову можливість виплачувати аліменти та додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини. При цьому, представник апелянта звертає увагу суду на те, що протягом останніх двох років дитина повністю перебуває на утриманні матері та, враховуючи наявні у ОСОБА_4 проблеми зі здоров`ям, котрі потребують постійного лікування та нагляду, з`явилася необхідність стягнення додаткових витрат, однак судом першої інстанції належним чином не проаналізовано вищевказані обставини та долучені документи на підтвердження їх існування. До того ж, представник апелянта вказує, що згідно з нормами чинного законодавства, обидва з батьків зобов`язані утримувати та забезпечувати дитину до її повноліття, що ОСОБА_2 , у свою чергу, не виконує (т. 2, а.с. 152-172).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (т. 2, а.с. 177-179).

21 червня 2024 року представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення (т. 2, а.с. 191-210).

29 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник апелянта подала клопотання, в якому просила розглядати справу в порядку загального позовного провадження із викликом сторін. В обґрунтування заявленого клопотання представник апелянта зазначила, що дана справа є складною та багатоаспектною, у зв`язку з чи з метою детального розгляду справи по суті та з`ясування всіх обставин, на думку представника апелянта, є доцільним участь представників сторін безпосередньо у судовому засіданні (т. 2, а.с. 227-228).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року клопотання представника апелянта задоволено та призначено розгляд справи на 28 листопада 2024 року (т.2,а.с.232-233).

У судове засідання 28 листопада 28 листопада 2024 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що критично розцінив твердження позивача про платоспроможність відповідача заявленому розміру щомісячних аліментів, оскільки такі спростовуються доказами, отриманими під час розгляду справи. А тому, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги всі обставини справи, а також те, що представник відповідача вказала на спроможність щомісячно сплачувати аліменти у розмірі 5000,00 грн, суд першої інстанції дійшов переконання, що заявлена сума аліментів в розмірі 28000,00 грн є надмірною, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 5000,00 гривень, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття (т. 2, а.с. 145 зворот).

Подані до суду позивачкою докази на підтвердження позовних вимог у частині додаткових витрат, суд першої інстанції вважав, неналежними та недостатніми доказами на обґрунтування позовних вимог у цій частині. Як убачається з наданих до суду доказів, записи лікарів щодо дитини містять рекомендаційний характер та не є призначеним лікуванням останньому. Крім того, судом першої інстанції не встановлено те, що позивачкою з серпня 2023 року по день розгляду справи виконувались у категоричному порядку приписи лікарів щодо басейну, лікувальної фізкультури та масажу, та інші рекомендації, оскільки не надано до суду достовірних та достатніх доказів на підтвердження вимог у цій частині. Позовна заява також не містить будь-яких доказів того, що позивач у належний спосіб повідомляла відповідача про наявність будь-яких проблем із здоров`ям у спільної дитини та відмови у наданні коштів на понесення таких витрат. А тому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини (т. 2, а.с. 146 зворот).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо розміру аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За обставинами даної справи сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 16). Шлюб між сторонами розірваний 19 серпня 2015 року на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси (т. 1, а.с. 14-15). Син сторін проживає разом із матір`ю. Як в уточненій позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, позивач повідомляє, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, вона разом із сином виїхали до Німеччини, де проживають на даний час. Позивач наголошує на тому, що відповідач не виконує свої батьківських обов`язків, вихованням дитини не займається, не цікавиться його розвитком, матеріально не допомагає. Тому, оскільки відповідач інших осіб на утриманні не має, є працездатною особою, отримує високий дохід, має у власності нерухоме майно, його стан здоров`я дозволяє працювати, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 28000 гривень щомісячно на утримання їхнього сина (т. 1, а.с. 105-107, 154-155). На підтвердження заявленого розміру аліментів сторона позивача надала детальний розрахунок витрат, які несе позивач на утримання сина. До цього розрахунку сторона позивача відносить харчування, одяг та взуття, витрати на освіту, витрати на оздоровлення і відпочинок, інші витрати, що включають в себе витрати на транспорт для дитини (до школи та на позаурочні заняття), а також витрати на мобільний зв`язок (т. 1, а.с. 107 зворот - 109).

На підтвердження платоспроможності відповідача сторона позивача зазначила, що за інформацією, наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідачу належать (т. 1, а.с. 106-106 зворот, т. 2, а.с. 158-159):

- квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,22 кв.м, на праві приватної власності;

- квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 83,6 кв.м, на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 42/100;

- квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 59,8 кв.м, на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 352/3000;

- будинок за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 146,7 кв.м, на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 1/2;

- земельна ділянка, кадастровий номер 5123755800:01:002:1235, площею 0,0971 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, ЖБК «Дайберг», з/д № НОМЕР_1 , розмір частки 1/2;

- земельна ділянка, кадастровий номер 5123981400:01:003:2476, площею 0,0505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1, а.с. 113-118).

На думку сторони позивача, оскільки відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , то є підстави вважати, що відповідач здає в оренду вище перелічене майно і, як наслідок,отримує додатковий дохід від цієї діяльності (т. 1, а.с. 106 зворот, 159). Вказані доводи апеляційний суд відхиляє, оскільки жодних доказів на підтвердження цього ні до позову, ні до апеляційної скарги сторона позивача не надала, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, апеляційний суд враховує наявність вище зазначеного нерухомого майна у власності відповідача при визначені розміру аліментів, оскільки суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак критично ставиться до доводів відповідача та наданих ним доказів (а саме, довідок про перебування на обліку багатодітних сімей від 08 лютого 2023 року та від 25 вересня 2023 року (т.1,а.с.155-156)) щодо перебування на його утриманні ще двох дітей ( ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ), матір`ю яких є його друга дружина ОСОБА_6 , оскільки, зокрема, ОСОБА_8 є повнолітньою, а жодних інших доказів на підтвердження знаходження дітей на утриманні відповідача матеріали справи не містять.

При цьому, апеляційний суд погоджується із оцінкою, здійсненою судом першої інстанції щодо виписок із банківських рахунків та вважає за потрібне підтримати мотиви, наведені судом першої інстанції, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

За встановлених обставин, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у відповідача ще однієї малолітньої дитини, наявність нерухомого майна у власності відповідача, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, що потребує здійснення витрат з боку відповідача, які при цьому перевищують на даний час його заробіток (дохід)? з урахуванням можливості працевлаштування відповідача, оскільки останній є особою працездатного віку, а також враховуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження витрат на утримання та розвиток дитини, які несе позивач, апеляційний суд вважає за потрібне змінити оскаржуване рішення в частині розміру аліментів, збільшивши їх до 8000 гривень на місяць.

Щодо додаткових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку та підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, розмір таких додаткових витрат повинен підтверджуватися відповідними довідками з навчальних закладів, доказами досягнення певних здобутків у спорті, науці чи мистецтві (наприклад, дипломами, грамотами, похвальними листами, подяками, медалями за участь та/або перемоги у змаганнях, конкурсах, олімпіадах на шкільному, міському, обласному, державному та/або міжнародному рівні у спорті, науці чи мистецтві). Натомість, позивач в обґрунтування вимог щодо стягнення щомісячно додаткових витрат на утримання сина зазначає, що ОСОБА_4 має багато хобі та займається спортом, а саме відвідує тренажерний зал, заняття зі скелелазіння та малювання (т.1,а.с.110). Такі доводи сторони позивача свідчать про те, що матір дитини забезпечує синові різноманітний та повноцінний розвиток, а також належним чином здійснює виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дитини, однак в розумінні ст. 185 СК України не свідчать про наявність особливих обставин, які потребують додаткових витрат на утримання дитини. Крім того, як вже зазначалося вище, витрати на освіту, а також на оздоровлення і відпочинок були включені позивачем у розрахунок розміру аліментів.

Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в цій частині та вважає за потрібне доповнити їх частині мотивування, з урахуванням вище викладеного.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з угодою №23.05, укладеною між ОСОБА_1 та адвокатом Аліним М.В., про надання правової допомоги сума гонорару за представництво інтересів позивача становила 11250 гривень (т. 1, а.с. 5). Здійснюючи представництво інтересів позивача під час розгляду справи судом першої інстанції, адвокат Алін М.В. безпосередньо звертався до суду із позовом від імені ОСОБА_1 , а також подавав заяву про збільшення позовних вимог (т. 1, а.с. 1-18, 46-79). Згодом ОСОБА_1 уклала договір №14/08/2023 про надання правової допомоги з адвокатом Івановою Ганною Степанівною, за умовами якого гонорар за надання правової допомоги встановлений у розмірі 40000 гривень (т. 1, а.с. 88-90). Отже, загальна сума понесених витрат на правову допомогу позивача становить 51 250 грн (т. 1, а.с. 7, 135).

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням уточненої позовної заяви ціна позову у даній справі становить 31837 грн, з яких 28000 грн розмір аліментів, 3837 грн розмір додаткових витрат (т. 1, а.с. 112 зворот). Оскільки за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції змінено розмір аліментів, чим задоволено 25% від загальної ціни позову, апеляційний суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 12812,5 грн (51 250 грн х 25%).

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, змінює розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини, а також доповнює оскаржуване рішення в частині мотивування щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення додаткових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іванова Ганна Степанівна задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2024 року змінити в частині розміру аліментів та судових витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши їх у розмірі 8000 гривень, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову, а саме з 25 травня 2023 року та до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 12812 гривень 50 копійок.

В частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення додаткових витрат доповнити рішення в частині мотивування.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда