Рішення

від 27.11.2024 по справі 183/2931/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2931/24

№ 2/183/2233/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представниці позивача Кобези Л. О. , відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 про:

- позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнення з ОСОБА_2 на користь опікуна, або дитячого закладу, де буде перебувати дитина, аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частини з усіх її доходів (заробітку) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом і до досягнення дитиною повноліття,

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2024 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов указаний позов.

В обґрунтування позову сторона позивача зазначає, що на території Перещепинської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації проживають мати, ОСОБА_2 , та дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька в свідоцтві про народження дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. ОСОБА_2 нехтує виконанням своїх батьківських обов`язків, що встановлено за таких обставин.

28 грудня 2023 року до служби у справах дітей Перещепинської міської ради надійшло усне звернення від мешканців будинку АДРЕСА_2 , в тому що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_2 разом зі співмешканцем ОСОБА_4 , та його рідною бабою ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 народила дитини (хлопчика), але належного догляду йому не надає. Зі слів сусідів, ОСОБА_2 та її співмешканець ОСОБА_4 неодноразово були помічені в стані алкогольного сп`яніння. Дитина постійно плаче, так як не отримує належного харчування яке потребує дитина відповідного віку. 28 грудня 2023 року комісією у складі працівників служби у справах дітей Перещепинської міської ради здійснено виїзд в родину ОСОБА_2 з метою перевірки житлово-побутових та санітарно-гігієнічних умов проживання та утримання новонародженої дитини. Прибувши за вищевказаною адресою ОСОБА_2 , її новонародженої дитини та співмешканця вдома не було, про що складено акт обстеження умов проживання вих. № 326/1. Під час повторного візиту за місцем перебування ОСОБА_2 працівниками служби у справах дітей Перещепинської міської ради встановлено, що ОСОБА_2 та її співмешканець перебувають в стані алкогольного сп`яніння. В квартирі повна антисанітарія, сморід, купи брудного одягу та стійкий запах перегару. У новонародженого хлопчика відсутні підгузки та суміш для дитячого харчування, про що складено акт обстеження умов проживання від 15 січня 2024 року вих. № 13/1. Побутові умови не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, які потрібні для нормальної життєдіяльності дитини. Відсутні базові предмети догляду, а саме: чисті простирадла, перекис водню, брильянтовий зелений для обробки пупочного залишку, присипка під пелюшки, тощо. Працівниками служби у справах дітей Перещепинської міської ради було попереджено матір про відповідальність за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків. ОСОБА_2 роз`яснено, що в разі подальшого нехтування своїми батьківськими обов`язками її буде притягнуто до відповідальності та в подальшому позбавлено батьківських прав.

22 січня 2024 року мешканці будинку АДРЕСА_2 звернулись з письмовим колективним зверненням до служби у справах дітей Перещепинської міської ради щодо вирішення питання з родиною ОСОБА_2 у зв`язку з обставинами які склалися. З метою перевірки стану і умов проживання та виховання малолітньої дитини здійснений невідкладний комісійний виїзд в родину ОСОБА_2 . Приїхавши до будинку проживання родини встановлено, що в будинку перебував малолітній ОСОБА_6 з матір`ю та співмешканцем, які вживали алкоголь та перебували в неадекватну стані. Завершивши огляд новонародженого лікарем, комісією у складі начальника служби у справах дітей Перещепинської міської ради, головного спеціаліста служби у справах дітей Перещепинської міської ради, інспектора служби у справах дітей Перещепинської міської ради, інспектора СРПП Перещепинського ВП № 2 та лікаря ЗПСМ Перещепинської АЗПСМ прийнято рішення про негайне вилучення новонародженого та направлення його до дитячого стаціонарного відділення Новомосковської ЦРЛІЛ. Того ж дня родина ОСОБА_2 взята під соціальний супровід КУ «Центр надання соціальних послуг» ПМР.

Зазначає, що психологом КУ «Центр надання соціальних послуг» ПМР проводилась робота ОСОБА_2 щодо подальшого виховання дитини. Одинока мати, у якої відсутні навички догляду за новонародженою дитиною, яка веде безладне статеве життя, має скрутне матеріальне становище та зі слів соціального оточення вживає алкогольні напої. Відповідач не в змозі задовольнити потреби дитини, та не має ніякого бажання піклуватись про неї. Дозвілля матері загрожує життю та здоров`ю дитини. Вказівки та поради не виконує, ініціативи по догляду за новонародженим не проявляє. Згідно з довідкою-характеристикою ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується з дуже негативної сторони. Веде аморальний спосіб життя. Малолітнього ОСОБА_3 залишає на сторонніх людей, сама по декілька днів відсутня за місцем проживання.

Позивач указує, що на час звернення з позовом малолітній ОСОБА_3 розпорядженням голови Криничанської селищної ради від 14 лютого 2024 року № 22-РС влаштований до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 . З моменту вилучення дитини ОСОБА_2 не намагалась приділяти належної уваги вихованню та утриманню своєї дитини, не виявляла щодо нього материнської турботи та піклування. Така поведінка матері, відсутність материнського тепла та піклування, байдужість до своєї дитини, травмують її та негативно впливають на психоемоційний стан. За час супроводу ОСОБА_2 систематично не виконувала поради фахівців. У помешканні, в якому вона проживає завжди брудно, сморід від сигарет, алкоголю та купи брудного одягу. В кімнаті, де знаходиться дитина, відсутнє провітрювання, немає місця для розвитку, одяг в занедбаному стані. ОСОБА_2 неодноразово попереджалася про наслідки безвідповідального батьківства, проводилася соціально-виховна, соціально-інформаційна, соціально-психологічна роботи щодо підвищення батьківського потенціалу. Працівники служби у справах дітей Перещепинської міської ради проводили бесіди профілактичного характеру щодо догляду за дитиною, належного виконання батьківських обов`язків та про наслідки їх не виконання, надавалися рекомендації та роз`яснення стосовно ведення побуту, планування бюджету тощо, але проведена робота не дала позитивних результатів, матір ігнорує усі рекомендації. Також ОСОБА_2 систематично нехтує виконанням своїх батьківських обов`язків, не приділяє належної уваги дитині, не займається її вихованням, розвитком, не прививає прийняті суспільством норми поведінки. Безвідповідальне батьківство та свідоме нехтування матір`ю здоров`ям дитини підтверджується висновком про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини виданий КП «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» ДОР, у якому зазначається, що малолітній ОСОБА_3 перебував у педіатричному відділенні. При проведенні санітарної обробки були виявлені ознаки занедбаності дитини (попрілості та виразки в паху і на сідницях, шкіра брудна з ознаками тривалої відсутності миття). Остаточний висновок лікарів: гіпоксичне ураження ЦНС, синдром рухових порушень, відкритий овальний отвір, себорейний дитячий дерматит та пупкова грижа.

Працівникам служби у справах дітей Перещепинської міської ради стало відомо, що постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області відповідач була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП по відношенню до своєї дитини від першого шлюбу. ОСОБА_2 не усвідомлює своїх помилок, не робить правильних висновків, не намагається виправитися та продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, не забезпечує дитині необхідний рівень життєдіяльності, розвитку і виховання, систематично нехтує безпекою дитини. Проведена робота залучених фахівців, вимоги та рекомендації працівників служби у справах дітей позитивних результатів не дали, ОСОБА_2 свідомо нехтує виконанням батьківських обов`язків.

Постановленою суддею ухвалою від 04 квітня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду у порядку загального позовного провадження та відкрите провадження у справі, призначене підготовче засідання.

В підготовчих засіданнях 21 травня 2024 року, 27 червня 2024 року, 10 жовтня 2024 року судом неодноразово, на виконання п. 3 ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 13, п. 5 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з метою дотримання якнайкращих прав малолітньої дитини роз`яснено відповідачці обов`язок доказування обставин, покладених в обґрунтування заперечень, обставин, що входять до предмета доказування, наслідки невчинення процесуальних дій та оголошувалися перерви для подання відзиву, доказів, використання права на правову допомогу.

Постановленою судом ухвалою від 31 жовтня 2024 року закрите підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті. Визнано неможливим отримання пояснень дитини через її вік.

В судовому засіданні 27 листопада 2024 року в порядку ст. 222 ЦПК України, з урахуванням п. 3 ч. 5 ЦПК України, до справи долучено докази, надані відповідачкою.

У судовому засіданні представниця позивача вимоги позову підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Пояснила що, як співробітник органу опіки та мешканець м. Перещепине вона неодноразово відвідувала ОСОБА_2 за місцем її проживання. Прийшовши до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 побачила бабусю співмешканця ОСОБА_2 яка доглядала за малолітнім та яка пояснила, що відповідач покинула на неї дитину, а сама знаходиться невідомо де. ОСОБА_5 указала, що не знає, як доглядати за дитиною, не має матеріальної можливості, оскільки ОСОБА_2 не залишила продуктів та речей, не забезпечила дитину. Ще одного разу була свідком того, що ОСОБА_2 віддала дитину сусідці, яка на запитання де мати дитини пояснила, що ОСОБА_2 втомилася та залишила дитину на її опіку. Сусідка була в стані алкогольного сп`яніння. Також представник позивача зазначила, що під час проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 до неї, як представника органу опікування особисто звернулася ОСОБА_5 , яка пояснила, що ОСОБА_2 після скандалу з її онуком пішла з дому в невідомому напрямку, залишивши дитину без коштів для існування. ОСОБА_5 просила забрати дитину, бо та їй не потрібна та вона не має коштів для годування дитини. Орган опіки та піклування забезпечував родину ОСОБА_2 продуктами та речами для гігієни дитини, одягом, однак при складанні акту належних умов для проживання дитини створено не було. Дитина постійно знаходилася у домі, на вулиці не гуляла, оскільки її речі були забруднені, дитяча коляска зламана, а мати майже постійно знаходилася у стані алкогольного сп`яніння. Вказала, що після вилучення дитини ОСОБА_2 не зверталася до органів опіки, медичного закладу, в якому нетривалий час перебувала дитина, до особи, визначеної радою для догляду за дитиною з приводу спілкування із дитиною чи для з`ясування долі дитини. Просила розцінювати пояснення відповідачки критично, як такі що не підтверджені жодними доказами.

ОСОБА_2 відзив на позов не подала. У судовому засіданні визнала обставини щодо не створення нею умов для життя та здоров`я дитини, власної поведінки до моменту вилучення дитини. Таку поведінку пояснила тим, що після сварок зі своєю матір`ю стала проживати зі співмешканцем за адресою: АДРЕСА_1 . Вказала, що не мала засобів для існування як свого, так і дитини, місця проживання, роботи. В зв`язку з втратою нею паспорту несвоєчасно оформила свідоцтво про народження дитини. Допомогу по народженню дитини не отримує, оскільки не оформляла її. Просила не позбавляти її батьківських прав та повернути дитину їй. Обґрунтувала своє прохання тим, що після звернення позивача з позовом до суду вона вживає заходів для створення дитині умов для проживання та існування. Зазначила, що на момент розгляду справи вона працює не офіційно з 05:00 до 22:00 годин, проживає з матір`ю у м. Павлограді, де створено умови для проживання дитини. На запитання суду та представника позивача щодо доказів на підтвердження вказаних обставин пояснила, що довідку з місця роботи про її працевлаштування їй не надають, бо потрібно пропрацювати більше трьох років, складати акт обстеження умов її проживання в м. Павлограді посадові особи органу місцевого самоврядування відмовляються, в двокімнатній квартирі проживають окрім неї ще п`ять осіб без реєстрації, на її усні прохання щодо побачень з дитиною працівниками органу опіки та піклування було відмовлено в усній формі.

Суд, дослідивши доводи, викладені у позовній заяві, заслухавши пояснення представниці позивача та відповідачки, висновує таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

ОСОБА_2 до 02 лютого 2023 року, згідно з наданою копією витягу з реєстру територіальної громади від 22 грудня 2023 року, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 /а.с.30/.

З засвідченої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 січня 2024 року судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.9/ народився син - ОСОБА_3 . Батьком дитини вказано ОСОБА_8 /а.с.10/. З засвідченої копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00043272127 від 24 січня 2024 року /а.с.23/ вбачається, що відомості про батька ОСОБА_3 внесені зі слів матері в порядку ч. 1 ст. 135 СК України. Вказані докази також свідчать, що реєстрацію народження дитини проведено лише 24 січня 2024 року.

З засвідченої копії акту обстеження умов проживання від 28 грудня 2023 року вих. № 326/1 /а.с.24/ вбачається, що до служби у справах дітей Перещепинської міської ради надійшло усне звернення від мешканців будинку АДРЕСА_2 , в зв`язку з чим здійснено виїзд в родину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки житлово-побутових умов проживання та утримання новонародженої дитини. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 , новонародженої дитини та співмешканця вдома не було.

08 січня 2024 року за № 22 Комунальною установою «Центр надання соціальних послуг» Перещепинської міської ради, копію якого надано суду /а.с.66/, у відповідь на запит начальника служби у справах дітей (надалі - ССД) Перещепинської міської ради повідомлено про знаходження на соціальному супроводі сім`ї ОСОБА_2 . Під час супроводу встановлено, що свого помешкання ОСОБА_2 не має, проживала на території бабусі співмешканця - батька дитини. Власниця квартири має заборгованість за комунальні послуги. При відвідуванні помешкання виявлено відсутність умов для проживання новонародженої дитини. В квартирі не було, як готової їжі, так і продуктів харчування, засобів першої необхідності та гігієни, спальне окреме місце у дитини відсутнє, є тільки дитячий візочок. Помешкання в занедбаному стані, є ознаки грибка, меблі в аварійному стані, велика кількість брудної білизни, квартира потребує ремонту, на що неодноразово вказано при відвідуваннях. Житлові умови небезпечні для життя та розвитку дитини. Батьки ігнорували настанови фахівця, постійного доходу не мають, можливості створити відповідні житлово-побутові умови відсутні. ОСОБА_2 не здатна забезпечити належні умови для проживання та виховання дитини, існує загроза для її життя та здоров`я.

З засвідченої копії акту обстеження умов проживання від 15 січня 2024 року № 13/1 /а.с.25/ встановлено, що під час повторної перевірки житлово-побутових умов проживання та утримання новонародженої дитини комісією здійснено виїзд в родину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що квартира забезпечена необхідним меблями та побутовою технікою. Відсутні окремі місця для сну дитини, відсутні пелюшки та немає запасу суміші та підгузків. Встановлено, що ОСОБА_2 та її співмешканець перебувають в стані алкогольного сп`яніння. За дитиною немає належного догляду та виховання. В квартирі повна антисанітарія, сморід, купи брудного одягу та стійкий запах перегару. Дитина спить у візочку. Проведено бесіду з ОСОБА_2 та її співмешканцем. Їх попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Попереджено про можливість вилучення дитини через незабезпечення належних умов для проживання та виховання дитини, забезпечення її потреб.

19 січня 2024 року до начальника Служби у справах дітей Перещепинської міської ради від мешканців будинків АДРЕСА_5 надійшло колективне звернення, надане суду у засвідченій копії, згідно з яким доведено до відома, що ОСОБА_2 , фактично проживаюча без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , народила хлопчика, який на даний час не зареєстрований, бо немає у матері паспорта. Мати дитиною не займається, залишає на сторонніх людей та навіть віддавала з ночівлею, вживає алкогольні напої, у будинку повна антисанітарія, постійні скандали та бійки з співмешканцем, співмешканець поводить себе агресивно після вживання алкоголю, дитина постійно плаче та до неї ніхто не підходить, в дитини відсутній зимовий одяг, пелюшки, суміш. Неодноразово до даної сім`ї приїздила поліція. Дана родина проживає на пенсію баби. У зверненні заявлено прохання про вилучення дитину у матері, оскільки існує загроза життю та здоров`ю дитини /а.с.28/.

З засвідченої копії акту обстеження умов проживання № 20/1 /а.с.26/ вбачається, що 22 січня 2024 року комісією у складі начальника служби у справах дітей Перещепинської міської ради, головного спеціаліста служби у справах дітей Перещепинської міської ради, інспектора служби у справах дітей Перещепинської міської ради, інспектора СРПП Перещепинського ВП № 2 та лікаря ЗПСМ здійснений невідкладний комісійний виїзд в родину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що відсутній сезонний одяг для дитини, харчування дитини відсутнє. Памперсів немає. Наявне місце для сну дитини. Встановлено, що в квартирі повна антисанітарія. ОСОБА_2 та її співмешканець вживають алкогольні напої. В квартирі неприємний запах перегару. Під час огляду сімейним лікарем новонародженого хлопчика встановлено ознаки пупкової грижі, пелюшкового дерматиту, водянки. Дитина у занедбаному стані. Прийняте рішення про негайне вилучення новонародженого та направлення його до дитячого стаціонарного відділення Новомосковської ЦРЛІЛ.

Обставини, встановлені у акті обстеження умов проживання № 20/1 від 22 січня 2024 року підтверджуються також і наданими позивачем у паперовому виді копіями зображень /а.с.53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 67/, з яких убачається безлад та гармидер у житлових приміщеннях, велика кількість сміття на підлозі та на столі, серед якого присутня велика кількість пустих пляшок від алкогольних напоїв та коробок від тютюнових виробів, наявність подовжувачів з електричними розетками на ліжку з постільною білизною та на підлозі, засобів гігієни для дитини, як нових так і використаних, цвілі на стінах та стелі. наявність на столі для вживання їжі поруч із тарілками та виделками, ножем соски дитячої посеред великої кількості напівпорожнього пакування з пігулками залишків від тютюнових виробів та електричних подовжувачів, сміття.

22 січня 2024 року Виконавчим комітетом Перещепинської міської ради прийняте рішення № 2, засвідчену копію якого надано суду /а.с.16/, про невідкладне вилучення малолітньої дитини у ОСОБА_2 , згідно з яким розглянувши подання від 22 січня 2024 року № 19 начальника служби у справах дітей Перещепинської міської ради про невідкладне вилучення малолітньої дитини, хлопчика, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 , яка без реєстрації місця проживання проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі співмешканцем ОСОБА_4 , у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю дитини через вживання матір`ю алкогольних напоїв та невиконання батьківських обов`язків, залишення дитини на сторонніх людей, виконавчий комітет Перещепинської міської ради вирішив, у тому числі, вилучити малолітню дитину, хлопчика, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 ; вилучену дитину направлено до педіатричного відділення Новомосковської ЦРЛІЛ.

З засвідченої копії акту вбачається, що 22 січня 2024 року о 16:08 год посадовою особою ССД Перещепинської міської ради складено акт про факт передачі дитини завідуючій відділення екстреної медичної допомоги /а.с.17/.

24 січня 2024 року за № 182 КП «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» ДОР на адресу начальника ССД Перещепинської міської ради направлено повідомлення про дитину ОСОБА_3, надане суду у засвідченій копії /а.с.31/ з якого вбачається, що 22 січня 2024 року до відділення екстреної медичної допомоги КП «РМЦРЗ» ДОР» доставлена дитина ОСОБА_3 (хлопчик), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітня дитина ОСОБА_3 (хлопчик) вилучена у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка без реєстрації місця проживання мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення виконавчого комітету Перещепинської міської ради Новомосковськом) району Дніпропетровської області № 2 від 22 січня 2024 року. Згідно з даними рішення, хлопчик був терміново вилучений у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю дитини через вживання матір`ю алкогольних напоїв та невиконання батьківських обов`язків, залишення дитини на сторонніх людей. На теперішній час дитина знаходиться на обстеженні у відділенні високоспеціалізованої педіатричної допомоги КП «РМЦРЗ» ДОР, спеціального лікування не потребує. Висловлене прохання вжити заходів для соціального захисту дитини ОСОБА_3 (хлопчика), відповідно до вимог чинного законодавства та інформувати адміністрацію КП «РМЦРЗ» ДОР» щодо подальших дій стосовно вказаної дитини.

05 лютого 2024 року комісією у складі депутата місцевого самоврядування та двох сусідів складено акт обстеження житлових умов ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засвідчену копію якого надано суду /а.с.27/. З акту вбачається, що квартира на другому поверсі двоповерхового будинку належить ОСОБА_5 та складається з двох житлових кімнат, коридору, кухні, ванної кімнати. Кімнати ізольовані, світлі. Квартира газифікована, підключена до електро та водопостачання. ОСОБА_2 без реєстрації проживає у квартирі, офіційно не працевлаштована. Зі слів сусідів була помічена неодноразово у вживанні алкогольних напоїв. Дитина була постійно без нагляду.

З характеристики ОСОБА_9 , складеної депутатом Перещепинської міської ради та наданої суду у засвідченій копії /а.с.29/ вбачається, що ОСОБА_9 без реєстрації проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі співмешканцем ОСОБА_4 та його бабою ОСОБА_5 . За місцем проживання характеризується негативно. Неодноразово надходили повідомлення від сусідів про те, що вона була помічена у вживанні алкогольних напоїв, в стані сп`яніння не контролює своїх дій, що становить під загрозу здоров`я і життя її новонародженої дитини. Догляд за дитиною переклала на сторонніх громадян. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 безвідповідально ставилась до виховання та догляду за своєю малолітньою дитиною, рішенням виконавчого комітету Перещепинської міської ради, малолітнього хлопчика було вилучено.

06 лютого 2024 року за № 282 КП «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» ДОР на адресу начальника ССД Перещепинської міської ради та начальника управління-служби у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради направлено повідомлення про дитину ОСОБА_3, надане суду у засвідченій копії /а.с.32/ з якого вбачається, що окрім відомостей, викладених у повідомленні від 24 січня 2024 року за № 182 заявлене прохання вжити заходів для соціального захисту дитини ОСОБА_3 (хлопчика), 2023 року народження, а саме: переводу його в інший заклад охорони здоров`я, який розташований в територіальній близькості по опікуванню Служби у справах дітей Перещепинської міської ради, у зв`язку з тим, що дитина не потребує спеціалізованого лікування, а вимагає влаштування під опіку відповідно до вимог чинного законодавства.

13 лютого 2024 року за № 57 ССД Перещепинської міської ради звернулося з клопотанням до голови Криничанської селищної ради, засвідчену копію якого надано суду /а.с.33/, про влаштування з 15 лютого 2024 року малолітнього ОСОБА_3 до патронатної родини ОСОБА_7 на час розгляду справи про позбавлення батьківських прав матері.

Розпорядженням голови Криничанської селищної ради від 14 лютого 2024 року № 22-РС, засвідчену копію якого надано суду /а.с.19/, в тому числі, ОСОБА_3 влаштований до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

З засвідченої копії висновку про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини ОСОБА_3 від 15 лютого 2024 року, складеного КП «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» ДОР, копію якого надано суду /а.с.20/ вбачається, що у дитини виявлено: синдром рухових порушень ранній, відновний період, внаслідок перинатального ураження ЦПНС (25 січня 2024 року); відкритий або персистентний овальний отвір (13 лютого 2024 року); себорейний дитячий дерматит (14 лютого 2024 року); пупкова грижа без непрохідності чи гангрени (01 лютого 2024 року). Вказаний висновок підтверджується копією виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_10 від 15 лютого 2024 року, якому призначено відповідне лікування при виписці /а.с.21-22/.

15 лютого 2024 року о 13:30 год посадовою особою ССД Перещепинської міської ради складено акт передачі дитини ОСОБА_7 , засвідчену копію якого подано суду /а.с.18/.

Також з даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100350160). Встановлено, що ОСОБА_2 29 серпня 2021 року близько 12.00 год залишила вдома без нагляду свого малолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стало наслідком неналежного виконання та безвідповідального ставлення до своєї малолітньої дитини, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП. ОСОБА_2 у судовому засіданні свою провину визнала повністю, щиро розкаялась.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2023 року присуджено стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів (заробітку) відповідачки, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 20 квітня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112194190).

Вирішуючи спір у частині позбавлення батьківських прав, суд висновує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року № 780-Х11, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно з частинами 1 - 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; повинні поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Як установлено в ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, позивач, як на підставу позову, посилався фактично на ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по утриманню та вихованню дитини, створення загрози для її життя та здоров`я.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).

Європейський суд з прав людини зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulingerand Shuruk v. Switzerland), (заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року), що інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідність харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За ч. 2 ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров`я проводить оцінку рівня безпеки дитини згідно з додатком 10. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені уповноважені суб`єкти в межах своїх повноважень.

Після вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільській, селищній раді об`єднаної територіальної громади клопотання про невідкладене відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Після надходження клопотання уповноважена особа районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення.

Про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав, про відібрання дитини в матері, батька без позбавлення батьківських прав.

Так суд погоджується з висновком органу опіки та піклування на наявність встановлених ним обставин, які створювали загрозу для життя та здоров`я дитини, що стало підставою для негайного відібрання дитини від матері.

З матеріалів справи судом також установлено і ухилення відповідачки від виконання її батьківських обов`язків під час проживання дитини у неї (з моменту народження ІНФОРМАЦІЯ_2 по 22 січня 2024 року), не вжиття належних дій щодо забезпечення умов для проживання та виховання дитини. Створення загрози життю та здоров`ю дитини своїм байдужим ставленням до її здоров`я та умов проживання, харчування. Також не встановлено жодних намагань відповідачки, після вилучення дитини з її відома року виховувати сина та матеріально його забезпечувати. З дати вилучення дитини, тимчасового влаштування дитини до установи охорони здоров`я, патронатного вихователя, інших осіб та будучи обізнаним про таке вилучення відповідачка жодних дій, направлених на встановлення можливості спілкування з дитиною за місцем її знаходження не виявила. Доказів на підтвердження такого не надала.

Судом у підготовчих та судовому засіданні неодноразово роз`яснено відповідачці її обов`язок довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається в обґрунтування заперечень. Водночас відповідачка такого обов`язку не виконала. Доказів не надала. На питання, чим підтверджені заявлені нею пояснення, вказувала на наявність перешкод для подання доказів, які також нічим, об`єктивно, не підтверджені.

Подані відповідачкою суду фотографії житлового приміщення до ремонту /а.с.86, 89, 91/ та після нього /а.с.87, 88, 89, 90, 91, 92, 93/ з наявними меблями та іграшками самі по собі не є належними доказами, оскільки не підтверджують право відповідачки проживати у житловому приміщенні, що відтворене на знімках, не вказують, яке саме житлове приміщення (адреса) відтворене на них.

За таких обставин суд відхиляє посилання відповідачки на наявність у неї станом на момент розгляду справи житла для проживання дитини та створення умов для належного догляду за нею, наявність у неї доходу для забезпечення потреб дитини.

З висновку органу опіки та піклування Перещепинської міської ради /а.с.13-15/, затвердженого рішенням ради № 60 23 лютого 2024 року /а.с.12/, вбачається доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_12 . Висновком, окрім обставин, установлених судом при оцінці наданих доказів, установлено, що 25 січня 2024 року вих. № 25 службою у справах дітей Перещепинської міської ради направлено клопотання про взяття ОСОБА_2 під соціальний супровід Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Перещепинської міської ради. Орган опіки та піклування Перещепинської міської ради вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставин, що матір за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини, без поважних причин залишила її без батьківської уваги та турботи, ігнорувала рекомендації працівників служби у справах дітей та соціальних фахівців. ОСОБА_2 після відібрання дитини не змінила свого ставлення до виконання батьківських обов`язків, не створила необхідні умови для проживання та повноцінного розвитку свого сина ОСОБА_3 . Працівники служби у справах дітей Перещепинської міської ради неодноразово проводили бесіди з ОСОБА_2 профілактичного характеру щодо догляду за дитиною, належного виконання батьківських обов`язків, про наслідки їх не виконання, надавали рекомендації та роз`яснення стосовно ведення побуту, планування бюджету тощо, але проведена робота не дала позитивних результатів, матір дитини ігнорує усі рекомендації. Ці факти засвідчують те, що матір систематично нехтує виконанням своїх батьківських обов`язків, не приділяє належної уваги дитині, не займається її вихованням та розвитком. ОСОБА_2 не усвідомлює своїх помилок, не робить правильних висновків, не намагається виправитися та продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, не забезпечує дитині необхідний рівень життєдіяльності, розвитку і виховання, систематично нехтує безпекою дитини. Поведінка матері відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення матері батьківських прав. Названі дії у відповідності до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її малолітньої дитини.

Як наведено у ч. 4 - 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Водночас, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року звернув особливу увагу на те, що застосовуючи такий захід, як відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таке втручання може здійснюватися «згідно із законом», відповідати законним цілям, переліченим у п. 2 ст. 8 Конвенції, і має бути «необхідним у демократичному суспільстві». Національні органи повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися досить переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. Крім того, суд зауважив, що держава несе позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо.

Так, у судовому засіданні встановлено, що втручання державних органів під час відібрання дитини здійснено згідно із законом, відповідає законним цілям, переліченим у п. 2 ст. 8 Конвенції, в тому числі для збереження життя та здоров`я дитини (право на життя), яке було під загрозою з огляду на висновки медичної установи у сукупності з актами обстеження та поведінкою відповідачки, підтвердженої доказами, що перевищує, на думку суду, право відповідачки на повагу до сімейного життя.

Оцінюючи необхідність застосування такого засобу втручання, як позбавлення батьківських прав у даному випадку суд висновує таке.

В абз.2 п. 18 постанови Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

За ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Таким чином, при застосуванні такого крайнього способу втручання у на повагу до сімейного життя зі сторони держави, як позбавлення батьківських прав, суд повинен перевіряти можливість застосування менш суворих способів втручання, зокрема і відібрання дитини.

Так, у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 просила не позбавляти її батьківських прав. Наполягала на тому, що вживає всі залежні від неї дії, з урахуванням її життєвих обставин, які нададуть їй змогу забезпечити дитину, з`являлася майже на кожне підготовче та судове засідання у цій справі. Наполягала на тому, що бажає бачитися з дитиною та виховувати її, турбуватися про неї.

Вказане, на думку суду свідчить про те, що відповідачка не втратила інтерес до своєї дитини і позбавлення батьківських прав буде надмірним заходом втручання у права, гарантовані ст. 8 Конвенції, що не буде необхідним в демократичному суспільстві. Крім того, позбавлення батьківських прав матері при наявності інтересу матері до дитини буде суперечити інтересам самої дитини, її праву на повагу до сімейного життя.

При цьому, у поданому суду висновку органу опіки та піклування не досліджено питання щодо неможливості застосування такого заходу, як відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав.

За таких обставин суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо наявності підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав через недостатню обґрунтованість та суперечність висновку саме в цій частині інтересам дитини.

Водночас, суд зважає і на те, що станом на момент розгляду справи, з огляду на строк її розгляду, відповідачкою так і не надано як до суду, так і до органів опіки доказів, на підтвердження зміни обставин, які стали підставою для негайного вилучення дитини. Не подано також і доказів того, що відповідачка створила умови для безпечного існування дитини, лікування її захворювань, має засоби для забезпечення потреб свого сина. Винаймає, або має право користування чи власності на житло, в якому могла-б проживати з дитиною. Зверталася до державних органів за допомогою. Іншим чином, окрім свого внутрішнього бажання, змінює свою поведінку та обставини.

Внаслідок чого, суд висновує, що повернення дитини матері не буде відповідати інтересам дитини, призведе до повернення стану існування загрози її життю та здоров`ю і до відповідача слід застосувати спосіб втручання у виді відібрання дитини від матері строком на один рік, не позбавляючи її батьківських прав та передавши дитину під нагляд органу опіки та піклування. Саме вказаний спосіб втручання та його строк, з огляду на мету, обставини справи, обставини вилучення дитини, буде відповідати як інтересам самої дитини так і суспільства.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність порушення прав та інтересів дитини, свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, невжиття протягом тривалого часу жодних заходів щодо можливості забезпечення належних умов для фізичного, духовного розвитку та виховання сина, а тому суд установлює про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог частково та відібрання дитини у відповідачки, без позбавлення її батьківських прав у відношенні дитини саме з цих підстав.

При цьому суд попереджає відповідачку про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини протягом року, оскільки відсутність такої зміни може мати наслідок у виді наступного позбавлення її батьківських прав та розірвання сімейних зв`язків з дитиною.

Також суд наголошує, що за ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав не перешкоджає праву матері клопотати про надання можливості побачень із дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення аліментів, суд висновує таке.

Згідно з ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Таким чином, позбавлення відібрання дитини не звільняє відповідачку від обов`язку утримувати дитину, оскільки відповідачка є працездатною і доказів неможливості сплачувати нею аліменти суду не надано, що вказує на наявність підстав для стягнення аліментів.

Ураховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, що враховуються при визначенні аліментів, окрім наявності ще однієї дитини, на яку з відповідачки присуджено до стягнення аліменти у розмірі часки від доходу, працездатність відповідачки, суд вважає за необхідне присудити до стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи, що позивачем заявлено в цій частині про необхідність стягнення аліментів в розмірі частини усіх доходів відповідачки, не надано доказів на підтвердження, як необхідності стягнення, так і можливості сплати аліментів, саме у такому розмірі, суд задовольняє позов у цій частині частково.

Крім того позивач у просить стягнути аліменти на користь закладу, де буде перебувати дитина або опікуна дитини.

Однак, у судовому засіданні представник позивача пояснила, що на час ухвалення рішення дитину передано під нагляд іншій особі, ніж ОСОБА_7 .

Доказів на підтвердження конкретної особи, яка здійснює догляд за дитиною на момент ухвалення рішення суду не подано.

За ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Оскільки на момент розгляду справи у суду відсутні докази на підтвердження особи чи закладу, під наглядом якої перебуває дитина, судом прийнято рішення про передачу дитини під нагляд органу опіки та піклування, який є неприбутковою організацією, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 3 ст. 166 СК України до правовідносин з відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, зобов`язавши відповідачку відкрити особистий рахунок дитині у відділенні Державного ощадного банку України у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду та визначити обов`язок відповідачки з перерахування аліментів на такий рахунок дитини, правом на розпорядження коштів з якого наділений законний представник дитини, визначений органом опіки та піклування.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково і в цій частині.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору за позов, поданий в інтересах дитини, вважає за необхідне стягнути на користь держави з відповідача судовий збір, що підлягає сплаті при зверненні до суду з цим позовом, а саме 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування - задовольнити частково.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на один рік без позбавлення її батьківських прав та передати дитину до органу опіки та піклування Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи стягнення з 29 березня 2024 року, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у відділенні Державного ощадного банку України.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,у місячний строк з дня набрання законної сили цим рішенням суду, відкрити рахунок на ім`я малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державному ощадному банку України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що у випадку якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, суд за заявою матері може постановити рішення про повернення їй дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 02 грудня 2024 року.

Учасники справи:

позивач - Перещепинська міська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, код в ЄДРПОУ 04338463; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський район, м. Перещепине, вул. Шевченка, буд. 43;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання зі слів: АДРЕСА_6 .

Суддя Д. О. Парфьонов