Рішення

від 02.12.2024 по справі 621/3049/24

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/3049/24

Провадження № 2/621/1136/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання - Лацько А.В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Халабурдін С.В.,

відповідач - держава - Російська Федерація,

розглянувши за відсутності учасників справи у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою за позовом ОСОБА_1 до держави - Російська Федерація про відшкодування моральної шкоди, завданої агресією,

в с т а н о в и в:

09.08.2024 адвокат Халабурдін С.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до держави - Російська Федерація з наступними вимогами: стягнути з держави - Російська Федерація на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації у розмірі 10 000 000 грн.; стягнути з держави - Російська Федерація на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , здійснюючи польові роботи на земельних ділянках, які перебувають в оренді підприємства, засновником якого він є, між населеними пунктами с. Явірське та с. Вовчій Яр Ізюмського району Харківської області отримав мінно-вибухову травму.

В результаті отриманої травми ОСОБА_1 поставлено діагноз: "Мінно-вибухова травма, поєднана скелетна, торакальна, брюшинна, хребтово-спинномозкова травма. Сліпе проникаюче ураження грудного відділу хребта на рівні Th з переломом остистого та правого поперекового, розривом твердої мозкової оболонки на даному рівні, хребтово - спинномозкова травма, забій спинного мозку / ASIA А/, стан після декомпресії хребетно-мозкового каналу, ревізії хребетно-мозкового каналу, видалення стороннього тіла та кісткових уламків /12.10.23 р./. Нижня паралегія, параанестезія усіх видів чутливості з рівня Th11, порушення функції тазових органів по типу нетримання, нейропатичний больовий синдром. Множинне уламкове ураження м`яких тканин, пролежень правої п`яти. Токсичний /медикаментозний/ гепатит. Мікроліти нирок. Функціонуючий постійний сечовий катетер."

У зв`язку із отриманими травмами з 16.01.2024 позивачу встановлено інвалідність першої "Б" групи.

На сьогоднішній день позивач не може рухатися, потребує сторонньої допомоги.

За вказаним фактом, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2023 внесено відомості про кримінальне провадження за 12023221080000891 за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України - жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Відповідно до матеріалів, які зареєстровані у ЖЄО №6136 від 12.10.2023, мало місце порушення порядків ведення війни військовими формуваннями рф, що полягало у здійсненні замінування полів між населеними пунктами с. Явірське та с. Вовчій Яр Ізюмського району Харківської області, внаслідок чого було завдано тілесні ушкодження ОСОБА_1 .

Загальновідомим є факт того, що 24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку із чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

Також загальновідомими є факти замінування території України, зокрема Харківської області, військами російської федерації.

В наслідок військової агресії Російської федерації, ОСОБА_1 отримав травму якою завдано шкоду його здоров`ю та яка призвела до його каліцтва, позивач втратив можливість ходити, його здоров`я істотно погіршилося, він потребує стороннього догляду та допомоги.

У зв`язку з ситуацією, що склалася та обставини про яку викладені, позивач відчуває душевні страждання, він позбавлений можливості проживати повноцінне життя - життя, яким він жив до збройної агресії російської федерації проти України, до отриманої травми, позивач зазнає безперервного, невгамовного душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, постійно відчуває невпевненість, незахищеність, хвилювання за своє майбутнє.

Враховуючи викладене, позивач через свого представника звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 12 серпня 2024 року провадження по справі відкрито, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті на 18 листопада 2024 року.

18.11.2024 у зв`язку з неявкою представника відповідача судове засідання відкладено до 02.12.2024.

02.12.2024 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не прибули

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Халабурдін С.В.. до канцелярії суду надав заяву відповідно до якої просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача та за його представника, на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.

Представник відповідача держави Російська ФедераціяВідповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на адресу Посольства Російської Федерації в Україні та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причин своєї неявки суду не повідомляли, відзив на позов не надавали, будь-яких інших заяв чи клопотань з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду також не надходило.

Згідно зі статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є засновником Приватного підприємства "Явірське" ЄДРПОУ 33201387, адреса місцезнаходження: Харківська область, Ізюмський (колишній Балаклійський) район, с. Явірське, вул. Центральна, 168, яке здійснює діяльність з: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих 01.46 Розведення свиней 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві 10.11 Виробництво м`яса 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 01.64 Оброблення насіння для відтворення 73.11 Рекламні агентства 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у. Зокрема ПП "Явірське" відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 25.09.2010 та Додаткової угоди № 1 до нього здійснюється здійснює сільськогосподарські роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 6320285200:02:000:0292 орендодавця ОСОБА_2 , яка знаходиться на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Дата закінчення дії договору оренди: 25.06.2042 (а.с. 6-18, 29-37).

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12023221080000891, підтверджується внесення до нього 13.10.2023 відомостей про початок досудового розслідування за фактом порушення порядків ведення війни військовими формуваннями рф, що полягало у здійсненні замінування полів між населеними пунктами с. Явірське та с. Вовчій Яр Ізюмського району Харківської області, внаслідок чого було завдано тілесні ушкодження ОСОБА_1 , кримінальне правопорушення кваліфіковане за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України (а.с. 12).

З копій Виписки з історії хвороби № 643 Лікувально-діагностичного центру "Лорітом" ПП "Лорітом", Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 9.17111 КНП ХОР "ОКЛ" від 28.10.2023 вбачається, з 12.10.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходився на лікуванні КНП ХОР "ОКЛ" з діагнозом: Мінно-вибухова травма, поєднана скелетна, торакальна, брюшинна, хребтово-спинномозкова травма. Множинне уламчасте ураження м?яких тканин грудної, брюшної порожнин, нижніх та верхніх кінцівок. Множинне уламкове ураження м?яких тканин спини, сліпе проникаюче ураження грудного відділу хребта на рівні Th11 з переломом остистого та правого поперекового, розривом твердої мозкової оболонки на даному рівні. Хребтово-спинномозкова травма, забій спинного мозку (ASIA A). Гіпестезія, сфінктерні порушення, нижня параплегія. Доставлений санітарним автотранспортом до лікувально-діагностичного відділу N?1 ПП "ЛОРІТОМ", госпіталізований для подальшого обстеження, лікування та реабілітацію на цілодобовий стаціонар.12.10.2023 переніс оперативні втручання декомпресія хребетно-мозкового каналу, ревізія хребетно-мозкового каналу, видалення стороннього тіла та кісткових уламків. 28.10.2023 ОСОБА_1 поступив у стаціонар лікувально-діагностичного відділу N?1 ПП "ЛОРІТОМ" де перебував на лікуванні та був виписаний 07.11.2023 (а.с. 20-22, 25-26).

Крім того відповідно до копії Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 8093 від 21.11.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні КНП ХОР Обласний медичний клінічний центр урології та нефрології ім.. В.І. Шаповала" в період з 08.11.2023 по 21.11.2023 з діагнозом: Нейрогенний сечовий міхур. Хронічна затримка сечі Вторинні камені сечового міхура. Гострий цистопієлонефрит. Постійний уретральний катетер Фолея. Стан після мінно-вибухової травми, поєднана скелетна, торакальна, очеревинна, хребтово-спиномозкова травма. Сліпе проникаюче ураження грудного відділу хребта на рівні Th11 з переломом остистого та правого поперекового, розривом твердої мозкової оболонки на даному рівні, хребтово-мозкового каналу, ревізії хребтово-мозкового каналу, видалення стороннього тіла та кісткових уламків /12.10.23р./. Нижня параплегія, параанестезія усіх видів чутливості з рівня Thll, порушення функції тазових органів по типу нетримання, нейропатичний больовий синдром. Множинне уламкове ураження м`яких тканин. Пролежень правої п?яти. Токсичний/медикаментозний/ гепатит. (а.с. 23-24)

19.01.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено першу "Б" гупу інвалідності в наслідок поранення одержаного від вибухонебезпечних предметів. За висновком медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 потребує стороннього догляду (а.с. 19).

Відповідно до положень частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно пунктів 8 та 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно положень частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості ( стаття 23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 3 та пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Постановою Верховної Ради України №129-VIII від 27.01.2015 затверджено звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором.

Статтею 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено поняття "судовий імунітет", відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Згідно з частиною четвертою цієї статті, у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Водночас міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або "відмова від імунітету, яка передбачається", коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.

У рішенні від 14 березня 2013 року у справі "Олєйніков проти Росії" ЄСПЛ вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються "відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її", і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі "Цудак проти Литви" (Cudak v. Lithuania) ЄСПЛ також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Відповідно до частини 9 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №2102-IX затверджено Указ Президента Українивід 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В подальшому, воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено, та такий продовжує діяти на даний час.

Обставини збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частини території України є загальновідомими фактом і, за приписами частини 3 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, не підлягає доказуванню.

Позивач звернувся до суду з позовом до російської федерації про відшкодування шкоди, завданої йому у зв`язку із каліцтвом останнього, внаслідок збройної агресії російської федерації на території України. У цій категорії спорів іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ, оскільки російська федерація вийшла за межі суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, тому що будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну, і суди України, мають право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права "рівний над рівним не має влади і юрисдикції". Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли російська федерація заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року по справі №308/9708/19 (провадження № 61-18782св21).

Своїми діями відповідач надав мовчазну згоду на участь у справі, як це передбачено Законом України "Про міжнародне приватне право" та узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 754/10080/19 (провадження № 61-584св21), яка відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом.

Оскільки каліцтво ОСОБА_1 сталася внаслідок збройної агресії російської федерації, суд вважає, що саме на відповідача Російську Федерацію покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи завдані тілесні ушкодження внасідок протиправних дій відповідача мали істотний вплив на психічний, фізичний та моральний стан позивача, оскільки отримавши мінно-вибухову травму позивач зазнав травм які вплинули на його здатність ходити, його здоров`я істотно погіршилося і як наслідок він потребує сторонього догляду, у зв`язку з чим постійно перебуває у пригніченому стані, у нього знизився життєвий тонус і погіршилося загальне самопочуття, що негативно позначилося на його стосунках з оточуючими та призвело до порушення нормальних життєвих зав`язків.

Враховуючи приведені позивачем обґрунтування душевних страждань, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний ним спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у вигляді одноразової суми.

Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за завдані моральні страждання суд виходить з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя своїх дітей. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми. При цьому суд виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд також враховує, що російська федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, окупувавши частину території України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Пунктом 2 Будапештського меморандуму Російська Федерація взяла на себе зобов`язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.

Таким чином, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Суд вважає, що російська федерація, порушивши вищеприведені міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому не має судового імунітету в частині вимог позивача про відшкодування шкоди.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

На переконання суду, позивачу завдано моральної шкоди за обставин встановлених у цій справі.

З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що позивачем доведено обставини на які він посилався як на підставу позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди завданої каліцтвом в наслідок збройної агресії відповідача.

Враховуючи наведені позивачем обґрунтування душевних страждань, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, виходячи з принципів верховенства права та справедливості судового рішення, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у вигляді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені російською федерацією відносно нього.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованим зазначений позивачем розмір компенсації за заподіяну йому моральну шкоду у сумі 10 000 000 грн. 00 к.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та відповідно до положень частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави України судовий збір, що становить 15 140 грн 00 к.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

При подані позову представником позивача було зазначено, що витрати позивача на правничу допомогу, орієнтовно становлять 45 000 грн. Докази, що підтверджують надання адвокатом правничої допомоги будуть надані додатково, не пізніше п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Скориставшись положенням даної статті, представник позивача в позові зазначив, що докази в підтвердження витрат позивача на правничу допомогу будуть надані суду додатково.

Таким чином, суд дійшов висновку про надання позивачу та її представнику строку - п`ять днів з дня ухвалення даного рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, підлягає шляхом ухвалення додаткового рішення по справі.

Відповідно до другого речення частини 5 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України , суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до держави Російська Федерація про відшкодування моральної шкоди, завданої агресією - задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , 10 000 000 (десять мільйонів) грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Російської Федерації в дохід держави Україна судовий збір у розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено - 02.12.2024.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - Держава Російська Федерація, адреса місцезнаходження Посольства Російської Федерації в Україні: 63404, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 27.

Головуючий: