Рішення

від 08.11.2024 по справі 759/20249/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20249/18

пр. № 2/759/41/24

08 листопада 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Хвостенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ "Трайдент-Юг» про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Трейденг-Юг» в якому просить, з врахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог: - встановити юридичний факт про те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали однією сім`єю у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу в органах РАЦС та вели спільне господарство в період часу з 15.02.2014 року по 28.05.2015 року; - визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб «Mitsubishi L 200, 2013 року; -визнати за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля «Mitsubishi L 200, 2013 року; - визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_3 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ; - визнати спільною сумісною власністю всі банківські вклади, які оформлені на відповідача - ОСОБА_2 спільною сумісною власністю та стягнути з ОСОБА_2 частину таких вкладів; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості частки ТОВ «Трейдент-Юг»; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суму в розмірі 412186, 50 грн., що складають вартості автомобіля марки «Hyndai Loniq»; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів, отриманих відповідачем 28.11.2018 року по депозитному вкладу рахунок 26305258697301 в розмірі 18949, 00 дол. США, що на момент заявленої позовної вимоги складає 503096, 00 грн.

Позов мотивує тим, що з 15.02.2014 року позивач почали проживати однією сім`єю з відповідачем. Відповідач переїхав і оселився в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_2 , яка проживала там зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4 від попереднього шлюбу. Сторони почали вести спільне домашнє господарство, побут та спільний сімейний бюджет, тобто почали проживати разом єдиною сім`єю в фактичних шлюбних відносинах, з плануванням одружитися. Під час проживання однією сім`єю сторони мали взаємні права та обов`язки, що притаманні подружжю в побуті. Останні проводили разом із сином позивача спільний відпочинок, подоружували закордон, відвідували родичів позивача та відповідача. Також вказує, що родичі, близькі, знайомі, сусіди - всі приймали сторін єдиною сім`єю, які спільно проживають та ведуть спільне господарство. Крім того, в квітні 2014 року, сторони вирішили придбати більше спільне житло для спільного проживання, планувалося народження дітей та реєстрація шлюбу. Саме тому, 14.05.2014 року між відповідачем та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» був укладений договір купілі-продажу майнових прав №6189/РН-К, щодо придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 . Додатковою угодою №11 від 11.11.2014 року до вказаного догвору було внесено зміни щодо придбання майнових прав з квартири АДРЕСА_3 на квартиру АДРЕСА_4 , з доплатою вартості майнових прав виходячи з вартості майнових прав за додаткові квадратні метри. Відповідно до акту прийому-передачі квартири 27.08.2015 року, квартира АДРЕСА_5 ) була передана. 08.12.2015 року було зареєстровано право власності. Після закінчення будівельних робіт забудовником будинку та отримання квартири, сторонами за спільні сімейні кошти були проведені ремонтно-будівельні роботи. А також придбано в квартиру меблі, техніку і т.д. Одночасно зауважує, що позивач мала власні заощаджені кошти, суму грошей, які отримала від свого батька у розмірі 30000 дол. США на будівництво на ремонт квартири. Крім того, перед укладенням даного договору, позивачу достроково на її вимогу, 09.05.2014 року, було повернуто борг у розмірі 30000, 00 дол. США. Крім того, 14.06.2014 року за спільні кошти було прийнято рішення придбати на відповідача танспортний «Mitsubishi L 200, 2013 року. Також, відповідач проживаючи разом з позивачем, з 13.05.2014 року почав працювати директором ТОВ «Трайдент-Юг». Засновником даного товариства, а також власником виступало ТОВ «Трейдент-ІСТ». Влітку 2014 року засновки товариства запропунували відповідачу купити частку статутного капіталу товариства. Порадившись між собою сторони прийняли спільне рішення за спільні сімейні кошти придбати частку статутного капіталу товариства у розмірі 50%, вартість якої становила 21000, 00 грн. Так, як позивач тривалий час, а саме з 2004 року по вересень 2018 року включно, працювала в групі компаній Саміт Моторз Україна на престижній та високооплауваній роботі та мала стабільний заробіток та гарний соціальний пакет було прийнято рішення, що саме відповідач стане співзасновкником та співвласником товариства. Отже, 08.10.2014 року між власником 100% частки у статутному капіталі товариства та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трайденг-ЮГ» за спільні сімейнві кошти у розмірі 21000, 00 грн. Вказує, що ставилась до товариства, як до сімейного бізнесу, підписувала договори застави майнових прав ТОВ «Трейденг-Юг» з банківськами установами. В грудні 2014 року ОСОБА_1 завагітніла та 29.05.2015 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу у сторін народилася спільна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім зазначеного майна, в період зареєстрованого шлюбу відповідачем в різних банківських установах, а саме ПАТ «Укрсиббанк», АТ «Укрексімбанк», АТ «Урсоцбанк», АТ «Альфа-Банк» відкриті депозитні рахунки в різній валюті, на яких зберігаються грошові кошти, які є спільною сумісною власністю сім`ї. Також, в АТ «Укрсиббанк» 27.08.2014 року, тобто піл час проживаннґя сторін однією сім`єю, відповідачем було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , який був 06.10.2018 року з датою відкриття 30.09.2014 року. Водночас, як стало відомо позивачу, 28.11.2018 року, відповідачем було отримано з депозитного вкладу, що знаходиться в АТ «Укрсиббанк» з рахунку № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 37898,10 дол. США. Зазначені кошти є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витратив кошти, що були спільною сумісною власністю подружжя не в інтересах сім`ї. Так, 15.02.2018 року між ТОВ «Олімп Мотор» та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №76, предмето якого є автомобіль марки «Hyundai loniq», яка є його матір`ю. Зазначає, що відповідач витратив кошти власноручно, при цьому його матір ніколи не мала великих доходів, все життя працювала лікарем-підіатром у державній поліклініці. У зв`язку з чим просить суд встановити вищевіказаний факт та визнати спільною сумісною власністю подружжя вищевказане рухоме та нерухоме майно.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.12.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.12.2018 року позивачу зменшено розмір судового збору.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.01.2019 року справу прийнято до провадження судді Коваль О.А. за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2019 року заяву про забезпечення позову у справі задоволено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.08.2019 року залучено у справу в якості третьої особи ТОВ «Трейдент-Юг».

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року ухвалено провести процедуру врегулювання спору за участю судді, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.02.2021 року припинено врегулювання спору за участі судді, поновлено провадження, та направлено справу для атвторозподілу.

26.02.2021 року згідно розпорядження №115 здійснено повторний авторозподіл справи у зв`язку з припинення врегулювання спору за участю судді ОСОБА_7 з підстав, передбачених п. п. 1-3 частини першої статті 204 ЦПК України.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року справу прийнято до провадження судді Журибеди О.М. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.07.2021 року відмовлено в клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.09.2022 року відмвоелдно у задоволенні клопотання про звільне від сплати судового збору та заяву про зібльшення позовних вимог залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2023 року позовну заяву в частині поділу майна, яке складається з предметів побуту- залишино без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_8 вимоги позову підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, з підстав зазначених у заявах.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, виходячи з доводів зазначених у відзиві.

Пресдатвник третьої особи ОСОБА_10 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи, заслухавши сторін позивача та відповідача, допитавши свідків, дослідивши зібрані по справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір про розподіл майна, яке позивач вважає спільною сумісною власністю, набутою під час проживання без реєстрації шлюбу в період з 15.02.2014 року по 28.05.2015 року. Встановлення факту спільного проживання позивачеві необхідно для підтвердження свого права на спірне майно.

На підтвердження встановлення факту проживання сім`єю ОСОБА_1 надано фотокртки, на яких в спірний період сторони разом відпочивають біля моря, проводять час за святковим столом з близькими, грають на природі разом з дитиною позивача від першого шлюбу, проводять час на святкових подіях.

На підтвердження спільного з відповідачем відпочинку на морі, позивачем надано договір на туристичне обслуговування від 01.05.2014 року, який укладено між ТОВ «Корал Тревел» та ОСОБА_1 , відповідно до якого, туристичні послуги надаються на відпочинок у Туреччину, дата туру 30.06.2014 рік-10.07.2014 рік (т. 1 а.с. 36).

У вказану поїзду на відпочинок з 30.06.2014 року по 10.07.2014 року полетіли ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та син позивача ОСОБА_11 , що вбачається з путівки (ваучер) (т.1 а.с. 37).

Також на підтвердження свої позовних вимог позивачем надано до суду квитанції про сплату за житлово-комунальні послуги, які надаються за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 69-75).

Судом встановлено, що 29.05.2015 сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №570, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 24).

Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб сервії НОМЕР_4 (т.1 а.с. 26).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.08.2020 року шлюб між сторонами розірвано (т. 3 а.с. 111-113).

До реєстрації шлюбу з позивачем відповідач ОСОБА_2 з 20.10.2001 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12 , який розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.04.2014 року (т.2 а.с. 248).

14.05.2014 року між відповідачем ОСОБА_2 , та ПАТ «Холдиногова компанія «Київміськбуд» укладено договір купілі-продажу майнових прав №6189/РН-К, відповідно до умов якого, відповідач ОСОБА_2 придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 45-49).

Додатковою угодою №1 від 11.11.2014 року до договору купівлі-продажу майнових прав №6189/РН-К від 14.05.2014 року, продавець ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та покупець ОСОБА_2 визначили вартість майнових послуг на квартиру, яка складає 933566, 90 грн., а п. 1.1 договору виклали в наступній редакції: компанія продає, а покупець придбає майнові права на квартиру АДРЕСА_6 (т. 1 а.с. 50- 51).

14.08.2015 року відповідач ОСОБА_2 та ПАТ «Холдингова компані «Київміськбуд» уклали додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу майнових прав №6189/РН-К від 14.05.2014 року, додаткової годи №1 від 11.11.2014 року та додаткової угоди №2 від 10.08.2015 року (квартира АДРЕСА_4 ) про наступне, зокрема: квартира, яка визначена в п.1.1., майнові права на яку придбає покупець, має наступні характеристики: номер квартири АДРЕСА_7 , загальна площа 99,60 кв.м., кількість кімнат 3 (т. 1 а.с. 52).

Згідно довідки ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 06.08.15 року №Ф/РН/2170, вартість майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 сплачені в сумі 1142112,50 грн., що відповідає оплаті 100% вартості майнових прав (т.1 а.с. 53).

З акта-прийому передачі майнових прав на квартиру від 10.08.2015 року до договору купівлі-продажу майнових прав №6189/РН-К від 14.05.2014 року та додаткової угоди №1 від 11.11.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 передані майнові права на квартиру з наступними характеристиками: житловий будинок АДРЕСА_9 ; номер квартири АДРЕСА_10 ; кількість кімнат 3; загальна площа 99,60 кв.м.; житлова площа 42,10 кв.м. (т. 1 а.с. 55).

Як вбачається з акта-прийому-передачі майнових прав на квартиру від 27.08.2015 року до договру купівлі-продажу майнових прав №6189/РН-К від 14.05.2014 року, додаткової угоди №1 від 11.11.2014 року, додаткової угоди №2 від 10.08.2015 року та додаткової угоди №3 від 14.08.2015 року, ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» передає, а ОСОБА_2 приймає майнові права на квартиру з наступними характеристиками: житловий будинок АДРЕСА_9 ; номер квартири АДРЕСА_10 ; кількість кімнат 3; загальна площа 99,60 кв.м.; житлова площа 42,10 кв.м. Сплачена покупцем вартість майнових прав на квартиру 1142112, 50 грн. (т. 1 а.с. 56).

Згідно акта прийому-передачі квартири покупцю від 27.08.20215 року компанія (ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд») побудувала та передає, а покупець ( ОСОБА_2 ) сплатив 100% вартості та приймає квартиру АДРЕСА_5 ) (т. 1 а.с. 57).

Як вбачається з копій квитанції наданих відповідачем ОСОБА_2 , останній здійснював оплату на користь ПАТ «ХК «Київміськбуд» з призначенням платежу дог. к/п м/п №6189/РН-К від 14.05.2014 року за вищевказаним договором купівлі-продажу майнових прав від 14.05.2014 року та додатковими угодами до нього в період з 21.05.2014 року по 13.11.2014 року на загальну суму 1148827, 67 грн. (т. 2 а.с. 17-21).

Отже, відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира, загальною площею 99,6 кв.м., житловою площею 42,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , дата державної реєстрації 24.11.2015 року, підстава свідоцтво про право власності, серія та номер 49361306, виданий 08.12.2015 року, видавник Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Вказані обставини підтверджуються Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2015 року №49362037 (т. 1 а.с. 58).

Згідно заяви на видачу готівки від 25.03.2013 року батько позивача ОСОБА_13 знімав готівку з депозитного рахунку у розмірі 422238, 22 грн. (т. 2 а.с. 76).

Також за відповідачем зареєстрований транспортний засіб «Mitsubishi L 200, 2013 року, що не заперечується відповідачяем та підтверджується довідкою з регіонального сервісного центру МВС у м. Києві (вх. №31/26-109аз від 06.12.2018 року (т. 1 а.с. 42).

В ході розгляду справи судом встановлено, що вказаний транспортний засіб було придбано 14.06.2014 року.

08.10.2014 року між третьою особою ТОВ «Трейдент-Юг» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір купілі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трайденг-Юг», відповідно до якого ТОВ «Трейдент-Юг» зобов`язується передати частку в статутному капіталі товариства розміром 50% у власність ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 79-80).

Протколом №10 загльних зборів ТОВ «Трайдент-Юг» від 10.10.2014 року прийнято рішення, про те, що вклад ОСОБА_2 складає 21000, 00 грн., що становить 50% від розміру статутного капіталу товариства (т. 1 а.с. 81-82).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськиї формувань засновниками ТОВ «Трайдент-Юг» є ОСОБА_2 , з розміром внеску до статутного фонду- 21000, 00 грн. та ОСОБА_10 , з розміром внеску до статутного фонду- 21000, 00 грн. (т. 1 а.с. 72-78).

Згідно довідки ТОВ «Трейдент-Юг» за вих. №04/40 від 13.02.2019 року, вбачається, що з 2014 року по теперішній час загальними зборами учасників ТОВ «Трейдент-Юг» питання щодо виплати девідендів учасникам товариства не вирішувалось та дивіденти не виплачувались (т. 2 а.с. 23).

Станом на час винесення рішення, відповідач ОСОБА_2 не є учасником ТОВ «Трейдент-ЮГ», проте являється директором вказаного товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

19.10.2017 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) відповідно до якого сума вкладу складає 35200, 00 дол. США (т. 1 а.с. 86

Як вбачається з доданих до матеріалів справи заяв на видачу готівки, відповідачем, ОСОБА_2 було отримато з депозитношо рахунку 19.10.2017 року - 930176, 40 грн., 13.04.2018 року суму 984882, 67 грн., 17.05.2018 року - 272306, 18 грн., 28.11.2018 року - 1065138,76 грн., 01.03.2018 року - 35198, 97 грн. , 30.03.2018 року - 272309, 00 грн.(т.1 а.с. 83, 84, 85, 88, 90 т. 3 а.с. 53).

Згідно наданої відповіді з АТ «Альфа-Банк» від 09.09.2021 року за період з 01.01.2018 року по 31.08.2020 року на ім`я ОСОБА_2 були відкриті рахунки в банку АТ «Укрсоцбанк» НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , які закриті на теперішній час (т. 3 а.с. 24).

Як вбачається з відповіді АТ «Укрсиббанк» від 17.09.2021 року, у ОСОБА_2 відкрито наступні рахунки: картковий рахунок № НОМЕР_1 у форматі IBAN НОМЕР_8 дата відкриття 06.10.2018 року; № НОМЕР_9 / НОМЕР_10 в UAN, дата відкриття 30.09.2014 року (т.3 а.с. 26).

Відповідно до відповіді філії акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України в м. Києві», у ОСОБА_2 , відкриті наступні рахунки: депозит «Оптимальний» № НОМЕР_11 від 06.06.2018 року в гривні, депозит «Оптимальний» №161470 від 25.10.2018 року в гривні, депозит «Новорічний» №179180 від 21.12.2018 року в дол. США та картковий рахуноу № НОМЕР_12 від 05.09.2019 року (т. 3 а.с. 32).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання доходів доходи ОСОБА_2 становлять: за період січень 2016 року - ТОВ «Трейдент-Юг» 10500, 00 грн.; за лютий 2016 року - АТ «Укрсиббанк» 0,62 грн.; за лютий, березень, квітень 2014, січень 2017 року - ТОВ «Трайденг- Юг» 10500,00 грн., 10500,00 грн., 10531, 52 грн., 12000, 00 грн.;за лютий 2017 року - АТ «Укрсиббанк» 0,62 грн.; за лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березнь 2018 року, квітень 2018 року - ТОВ «Трайдент-Юг» 12000, 00 грн., 12000, 00 грн., 822200, 00 грн., 82200, 00 грн., 82200, 00 грн., 92200, 00 грн., 89800, 00 грн.; за січень 2019 року - АТ «Укрсиббанк» 186, 34 грн.; за січень 2019 року, за лютий 2019 року, за квітень 2019 року, за січень 2020 року, за лютий 2020 року, за березень 2020 року, за квітень 2020 року - 87500, 00 грн,, 52500, 00 ггрн., 478400, 00 грн., 55843, 24 грн., 52733, 76 грн., 52500, 00 грн., 52503, 14 грн., 52500, 00 грн. (т. 3 а.с. 30).

02.04.2018 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір застави майнових прав №22184, предмет якої є застава в розмірі 272309,00 грн. та заставою забезпечується вионання усіх зобов`язань ТОВ «Трейдент-Юг» (т. 1 а.с. 91-94).

Також в матеріалах справи містяться договори поставки від 28.03.2017 року, 30.10.2017 року, 06.06.2018 року, 08.02.2018 року, 08.02.2018 року, 17.07.2018 року, 01.08.2018 року, які укладені між ТОВ «Трайдент-Юг» та ПАТ «Укргазвидобування» (т. 1 а.с. 106-133, 134- 146, 147- 162, 163- 178, 179- 194, 195- 211, 212- 232).

15.02.2108 року між ТОВ «Олімп Мотор» та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №76, предметом якого є автомобіль «Hyndai loniq», ціна договору була - 824373, 00 грн. (т. 2 а.с. 79-81).

Згідно акта приймання-передачі транспортного засобу від 19.02.2018 року на виконання умов договору купівлі-продажу транспортного засобу №76 від 16.02.2018 року ТОВ «Олімп Мотор» в особі директора ОСОБА_14 та ОСОБА_6 склали даний акт, що є невід`ємною частиною договору куплі-продажу транспортного засобу марки «Hyundai loniq», 2017 р.к. (т. 2 а.с. 84).

Відповідно до довідки Центрального відділення публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк Україна» від 06.08.2019 року №164-2/3973 вбачається, що мати відповідача ОСОБА_6 у вказаному банку мала наступні рахунки: в євро - НОМЕР_13, НОМЕР_14; в доларах США - НОМЕР_15, НОМЕР_16 (т.2 а.с. 235).

У вказаній вище довідці встановлено, що за період з 01.01.2014 року по 31.12.2-14 року з вищевказаних рахунків клієнтом та довіреною особою ОСОБА_2 , який діяв відповідно до довіреності від 08.05.2014 року б/н було знято кошти в сумі 18134, 85 євро та 30744, 00 долларів США.

Суд звертає увагу, на те, що розписка від 01.02.2011 року (т. 3 а.с. 54) судом не досліджувалась, оскільки 30.03.2023 року в судовому засіданні судом постановлено повернути вказану розписку позивачу ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що є братом позивача та зустрічався з відповідачем два рази, знає, що сторони жили спільно у його сестри. При знайомстві з ОСОБА_2 за спільною розмовою обговорювали придбиння спільної з позивачем квартири, оскільки ОСОБА_16 сподобалась квартира на березі річки.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні зазначив, що позивач для нього являється двоюрідною сестрою та вказав, що знає, що квартира біля річки йшла на виплату, та цю тему вони обговорювали разом. Також вказав, що позивач зі своїм сином та відповідач жили разом, а в червні-липні 2014 року спільно відпочивали в Туречинні.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , яка являється подругою позивача з дитинства та кумою, дала показання, згідно з якими, вказала, що знає ОСОБА_16 (відповідача) з зими 2014 року, а також бачила в квартирі позивача чоловічі речі.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що знає відповідача з кінця 2009 року, коли переїхав до будинку, ОСОБА_16 проживав у ньому з колишньою дружиною. В 2010 році відповідач став його кумом. Зазначає, що в 2014 році за за адрксою вул. Пчілки позивача Юлію ні разу не бачив, а тільки бачив дитину мельком.

В судовому засідані свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є матір`ю відповідача, вказала, що сина з позивачем познайомила вона, оскільки була лікарем дитини ОСОБА_1 в 2014 році. Також, вказує, що її син не міг інвестувати кошти, оскільки в нього не було грошей, бо він спортсмен, в такому інвестуванні йому допомагала вона з батьком. Вона допомагала сину тим, що вкладали гроші в забудови, в нерухомість, оскільки вони з чоловіком, гарно заробляли. Автомобіль сину вони також придали за власні кошти.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні дала показання, в яких вказала що перебуває у сусідських відносин зі сторонами. З весни 2014 року помітила, що позивач почала приїзджати з відповідачем, та вона через день бачила їх вдвох.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (частина перша та друга статті 21 СК України).

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 в справі № 588/350/15.

Вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільно нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки. Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі № 554/8023/15-ц).

Аналогічні правові висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 в справі 280/1710/18 (провадження № 61-18514св20).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На підтвердження позовних вимог стороною позивача надано: фототакартки сторін (на підтвердження сумісного проживання та відпочинку), договір про туристичне обслуговування, заявлено клоптання про допит свідків тощо.

Однак з огляду на документи та докази, надані стороною позивача до позову на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували факт спільного проживання сторін однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу в період час з 15.02.2014 року по 28.05.2015 року, ведення спільного бюджету, спільної діяльності, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, їх ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловими приміщеннями та транспортним засобом, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, і фактично позов ґрунтується виключно на поясненнях позивача, заінтересованого в даному спорі, та свідків з її сторони.

Суд критично ставиться до долучених до позову у якості доказів квитанцій про оплату комунальних послуг за адресою місця проживання позивача, так як окрім самого факту нарахування оплати за надані послуги, квитанції не відображають ведення спільного бюджету сторін.

За змістом норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Положеннями ч. 6 ст. 81 чинного ЦПК України прямо передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, і аналогічні вимоги встановлено ч. 4 ст. 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, саме по собі твердження позивача у позові про спільне проживання з відповідачем в період час з 15.02.2014 року по 28.05.2015 року, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15-ц, згідно якої факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, переписка в мережі вайбер, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Позивач також обґрунтовує позовні вимоги показаннями свідків, однак вказані свідки є родичами та знайомими позивача, тому можуть давати свідчення на користь позивача. Тому суд повинен критично ставитись до вказаних свідків.

Крім того суд зазначає, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду у справі № 531/295/19 від 08.12.2021).

Доводи позивача щодо спільної присутності на святах, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю.

Також сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Поряд з цим, відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем не доведено наявності законних підстав для встановленя факту проживання однією сім`єю у спірний період, не доведено порушення її прав та/чи інтересів, що є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, - суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю позивача та відповідача.

Щодо позовних вимог позивача про визнання спільною сумісною власністю подружжя за сторонами транспортного засобу «Mitsubishi L200, 2013 року та визнання за нею права власностві на частину вказано транспортного засобу; про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 та визнання за нею на частину права власнсості; про стягнення з відповідача на користь позивача вартості частки ТОВ «Трейденг-ЮГ», суд зазначає, що право власності на вказане майно відповідачем набуто до реєстрації шлюбу з позивачем, та суд не знайшов достатніх підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю позивача та відповідача.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно (спірний автомобіль та двохкімнатну квартиру) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Тому вказане майно не є спільною сумісною власністю позивача та відповідача в розумінні ст. 60 СК України, та відповідно не підлягає поділу між ними.

Щодо вимоги позивача про стягнення коштів з відповідача в розмірі частини, отриманих відповідачем 28.11.2018 року по депозитному вкладу рахунок 26305258697301 в розмірі 18949, 00 дол. США, що на момент заявленої вимоги становить 503096, 00 грн., суд звертає увагу на те, що станом на 28.11.2018 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішення суду лише в серпні 2020 року, та під час судового розгляду стороною позивача не доведено, що спірна сума грошових коштів витрачена відповідачем не в інтересах сім`ї сторін за час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, а виключно на особисті потреби відповідача, а отже підстави для стягнення заявлених грошових коштів з відповідача відсутні.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми в розмірі 412186, 50 грн., що складає частину вартості транспортного засобу «Hyundai loniq», суд зазначає, що в ході розгляду справи судом встановлено, що вищевказаний транспортний засіб є власністю ОСОБА_6 , матері відповідача, належних та допустимих доказів на підтвердження придбання відповідачем транспортного засобу «Hyundai loniq» на спільні кошти сторін під час перебування у зареєстрованому шлюбі позивачем до суду не надано, а тому вказаний транспорний засіб не є спільною сумісною власністю, а отже відсутні законні підстави для його поділу між сторонами.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача частини всіх банківських вкладів відповідача, суд так само вимушений відмовити з огляду на те, що позивачем не зазначається період за який було відкрито такі банківські вклади, які саме та в якому розмірі такі вклади позивач просить суд визнати спільною сумісною власністю.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог про встановлення факту спільного проживання з відповідачем без реєстрації шлюбу в період 15 лютого 2014 року по 28 травня 2015 року, визнання нерухомого та рухомого майна, зареєстрованого за відповідачем, спільною сумісною власністю сторін, та поділу майна подружжя, а отже позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви, та витрати на правничу допомогу, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 21, 57, 60, 63, 69, 70, 74 СК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 15, 19, 76-81, 141, 158, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ "Трайдент-Юг» про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 18.11.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда