Ухвала

від 18.11.2024 по справі 161/19015/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/19015/24

Провадження № 4-с/161/76/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретарясудового засідання Тарновської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк Оксани Валеріївни у межах виконавчого провадження №28979120, заінтересована особа: ПАТ «Альфа Банк»,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває вказана скарга. Скарга мотивована тим, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №28979120 з примусового виконання виконавчого листа №6-2070, виданого 12.07.2011 року щодо стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 19170,22 грн.

Скаржник вказує, що 07.10.2024 року звернулась у Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою щодо зняття арешту з нерухомого майна, який накладений постановою державного виконавця Другого відділу виконавчої служби Луцького міського управління юстиції №28979120 від 29.09.2011 року, внесений до державного реєстру заборон відчуження №11669581 від 30.09.2011 року.

Зазначає, що 10.10.2024 року на дану заяву отримала відповідь №243847 від головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк О.В., з якої вбачається, що виконавчий лист №6-2070 від 12.07.2011 року надійшов на адресу відділу 29.09.2011 року. В подальшому державним виконавцем Другого ВДВС Луцького міського управління юстиції 21.03.2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно даний виконавчий документ на виконання до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надходив та станом на 10.10.2024 року на виконанні не перебуває. У Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відсутні правові підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції з примусового виконання виконавчого листа №6-2070 виданого 12.07.2011 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 170,22 грн.

Крім того, вказує, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на належне їй майно, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору з боржника, є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння своїм майном.

Посилаючись на вищевикладене скаржник просить суд:

1) Зобов?язати Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_1 та заборону на відчуження даного майна, які були накладені постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції з примусового виконання виконавчого листа №6-2070 виданого 12.07.2011 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 170,22 грн.

2) Зобов?язати Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії по вилученню з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, запис про державну реєстрацію обтяження, винесений державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції з примусового виконання виконавчого листа №6-2070 виданого 12.07.2011 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 170,22 грн.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2024 року вказана скарга прийнята до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні з викликом учасників справи.

Представник Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк О.В. у письмовій заяві щодо задоволення скарги на дії, бездіяльність головного державного виконавця заперечила та просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник заінтересованої особи у письмових поясненнях від 05.11.2024 року повідомив, що загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк». Крім того, АТ «Сенс Банк» заперечує проти всіх доводів скаржника та проти всіх обставин, якими скаржник обгрунтовує свою скаргу. Узагальнені доводи зводяться до того, що наразі судове рішення боржником не виконано, беречи до уваги норми чинного законодавства та пропуск відповідного строку для подачі скарги, подана скарга є безпіставною та задоволенню не підлягає. Вказує, що заявником в поданій скарзі не надано жодного доказу, що про порушення відповідного права вона дізналася в жовтні 2024 року та заявником не ставиться питання про поновлення відповідного строку, так як строк звернення з відповідною скаргою становить 10 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. У заяві від 14.11.2024 року просить відмовити у задоволенні скарги та проводити розгляд справи у відсутності представника АТ «Сенс Банк».

У відповіді на пояснення заінтересованої особи від 08.11.2024 року скаржник просить розгляд справи проводити у її відсутності, скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

Відповідно до ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку, що у її задоволенні слід відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що у листі від 10.10.2024 року №243847 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк О.В. вказано, що правові підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції з примусового виконання виконавчого листа №6-2070 виданого 12.07.2011 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 170,22 грн. Крім того, вказано, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку перебувало виконавче провадження за №28979120 з примусового виконання виконавчого листа №6-2070 виданого 12.07.2011 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 170,22 грн. Даний виконавчий документ надійшов на адресу відділу 29.09.2011 року. В подальшому державним виконавцем Другого ВДВС Луцького міського управління юстиції у Волинській області Іщенко Г.С. 21.03.2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 2. ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно даний виконавчий документ на виконання до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції не надходив та станом на 10.10.2024 року на виконанні не перебуває (а.с. 5).

Станом на дату розгляду справи рішення суду, яким із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 170,22 грн., не виконано.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

За приписами частини 1 статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року 1404-VІІІ (далі - Закон), у редакції чинній на момент повернення виконавчого листа, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.

Законом передбачені порядок та підстави оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).

Так, державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Також державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно приписів частин 1, 2 ст. 40 Закону «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Таким чином, зняття арешту з майна боржника передбачено як наслідок закінчення виконавчого провадження державним виконавцем.

Між тим, виконавче провадження, у межах якого було накладено обтяження не було закінчено, а виконавчий лист був повернутий стягувачеві з підстав відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.

За такого, у державного виконавця при поверненні виконавчого листа були відсутні підстави для зняття арешту, не має для цього підстав і на даний час, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що жодних підстав для визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк О.В. судом не встановлено, а також те, що наразі судове рішення боржником не виконано, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні скарги у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260, 353, 447-451 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії, бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк О.В. у межах виконавчого провадження №28979120, заінтересована особа: ПАТ «Альфа Банк», відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк