Повістка

від 20.11.2024 по справі 926/5602/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. Справа №926/5602/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддяЖелік М.Б.

суддіГалушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівцігаз Збут б/н від 08.11.2024 (вх. №01-05/3179/24 від 08.11.2024) про ухвалення додаткової постанови

у справі №926/5602/23

за позовом: Керівника Чернівецької окружної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул.28 Червня, 69) в інтересах держави в особі: Новоселицької міської ради (60300, Чернівецька обл., м.Новоселиця, вул.Чкалова, 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівцігаз Збут (58018, м.Чернівці, вул.Сидора Воробкевича, 1-А)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 900565,00 грн.

за участю представників сторін: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2024 у справі №926/5602/23 позовні вимоги керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новоселицької міської ради до ТОВ Чернівцігаз Збут про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до бюджету в сумі 900565,00 грн. задоволено частково; визнано недійсними додаткові угоди до договору на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими №41НВ587-203-20 від 27.03.2020, який укладений між ТОВ Чернівцігаз Збут та Новоселицькою міською радою, зокрема: №2 від 09.07.2020, №3 від 31.07.2020, №4 від 31.08.2020, №5 від 15.09.2020, №6 від 02.10.2020, №7 від 04.11.2020, №8 від 24.11.2020, №9 від 14.12.2020, №10 від 30.12.2020, №13 (без дати), та додаткову угоду №12 від 18.01.2020 в частині включення до суми договору 129595,46 грн. та встановлення загальної суми договору 1458936,62 грн.; стягнуто з ТОВ Чернівцігаз Збут на користь Новоселицької міської ради сплачені кошти в сумі 724918,38 грн.; стягнуто з ТОВ Чернівцігаз Збут на користь Чернівецької обласної прокуратури судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 10874,33 грн. та судовий збір в сумі 16654,00 грн. за вимоги немайнового характеру; стягнуто з Новоселицької міської ради на користь Чернівецької обласної прокуратури судовий збір в сумі 16654,00 грн. за вимоги немайнового характеру; в решті позовних вимог відмовлено; заяву адвоката Попова В.Д., який діє в інтересах ТОВ Чернівцігаз Збут (вх.№1162 від 29.04.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з Новоселицької міської ради на користь ТОВ Чернівцігаз Збут витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.; в решті заяви (вх.1162 від 29.04.2024) відмовлено.

06.11.2024 постановою Західного апеляційного господарського в задоволенні вимог апеляційних скарг ТОВ Чернівцігаз Збут від 12.06.2024 (вх. №01-05/1662/24 від 12.06.2024) та Чернівецької обласної прокуратури б/н та дати (вх. №01-05/1777/24 від 21.06.2024) відмовлено; рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2024 у справі № 926/2506/23 залишено без змін; судові витрати покладено на скаржника.

08.11.2024 представником ТОВ Чернівцігаз Збут подано до суду апеляційної інстанції заяву (вх. №01-05/3179/24 від 08.11.2024) про прийняття додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу з доказами понесених витрат. У поданій заяві просив здійснювати її розгляд без виклику сторін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.11.2024 заяву ТОВ Чернівцігаз Збут про прийняття додаткової постанови призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.11.2024. Звернуто увагу позивача на право подати заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

15.11.2024 представником позивача подано до суду заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якій він просить суд відмовити у задоволенні поданої заяви у повному обсязі з огляду на те, що представником відповідача в порушення вимог ст. 126 ГПК України не подано попереднього розрахунку сум судових витрат, що очікував понести відповідач за результатами апеляційного перегляду рішення господарського суду; в задоволенні обох апеляційних скарг як прокурора, так і відповідача було відмовлено; задоволення відповідної заяви призведе до втрат міського бюджету, перешкодить належним чином фінансувати першочергові потреби соціально незахищених верств населення, медицини та освіти.

19.11.2024 представником заявника подано до суду апеляційної інстанції заперечення на заперечення позивача щодо розподілу судових витрат у справі № 926/5602/23, в якому зазначено, що заява подана в частині відшкодування витрат пов`язаних із розглядом апеляційної скарги першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури на рішення господарського суду Чернівецької області від 23.05.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора. Свою позицію обґрунтовує тим, що першою заявою по суті спору є відзив на позовну заяву, до якого представником відповідача додано попередній (орієнтований) розрахунок суми судового збору. При цьому, нормами ГПК України не передбачено обов`язок подання попереднього розрахунку суми судових витрат разом із апеляційною скаргою, у зв`язку з чим доводи позивача в цій частині підлягають спростуванню. Окрім того, позивачем не було надано ні клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, ні жодного доказу щодо не співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим адвокатом на виконання робіт.

В судовому засіданні 06.11.2024 сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду поданої заяви не заявили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду заяви, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівцігаз Збут про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, в сукупності з матеріалами справи та поданими заявником на підтвердження понесених витрат доказами, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3)розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України). Між тим суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).

Водночас, положеннями частини першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша). Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Аналогічні висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

Як встановлено судом, представник відповідача звернувся до суду 08.11.2024 (тобто після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції) із заявою про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 24 000 грн., в якій просив суд: прийняти дану заяву до розгляду та здійснити її розгляд без виклику сторін; долучити до матеріалів справи та оцінити додані до цієї заяви наступні докази: копію звіту про фактично надані послуги від 08.11.2024 за додатковою угодою №200 від 15.01.2024 до договору про надання правової допомоги від 30.11.20217 № 38АChrZA91-17; копію акта наданих послуг №120 від 08.11.2024 за додатковою угодою №200 від 15.01.2024 до договору про надання правової допомоги від 30.11.20217 № 38АChrZA91-17; стягнути з Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на користь заявника 24 000,00 грн. витрат пов`язаних із розглядом апеляційної скарги першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора.

Водночас, колегія суддів акцентує увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач до закінчення судових дебатів зробив заяву про розподіл 24 000 грн. (понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу), як і не зробив заяву про те, що докази на підтвердження їх понесення будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Твердження представника заявника зазначені ним у поданій заяві щодо повідомлення суду апеляційної інстанції про надання доказів щодо витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в порядку положень ст. 129 ГПК України спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи та звукозаписами судових засідань.

Таким чином, у цій справі заявником не лише не подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи у першій заяві по суті спору, але і не вчасно визначено розмір цих витрат з метою їх розподілу відповідно до вимог частини третьої статті 126 ГПК України та не зроблено відповідної заяви про розподіл цієї суми. Зазначене на думку суду порушує принципи змагальності та правової визначеності господарського судочинства.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів виснує, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог стосовно заявлення до відшкодування суми судових витрат (крім судового збору), з огляду на що в задоволенні поданої заяви про ухвалення додаткової постанови слід відмовити.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що нормами процесуального закону не визначено обов`язку щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом із апеляційною скаргою та подання такого представником у суді першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст.124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст.124 ГПК особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

Матеріали справи містять попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікуються понести у зв`язку з розглядом справи №926/5602/23 поданий представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву до господарського суду Чернівецької області, однак колегія суддів акцентує увагу на тому, що він не містить розрахунку витрат, які сторона планує понести у суді апеляційної інстанції, зазначеної інформації не містить і жоден інший документ адресований суду відповідачем.

З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що неподання заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило іншій стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Таким чином законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів виснує, що заявником не подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи у першій заяві по суті спору, не вчасно визначено розмір цих витрат з метою їх розподілу відповідно до вимог ч.2 ст. 126 ГПК України, не зроблено відповідної заяви про розподіл цієї суми до закінчення судових дебатів, як і заяви про надання доказів на підтвердження відповідного розміру витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, з огляду на що в задоволенні поданої заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівцігаз Збут б/н від 08.11.2024 (вх. №01-05/3179/24 від 08.11.2024) про ухвалення додаткової постанови у справі №926/5602/23 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 02.12.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддяОрищин Г.В.