Постанова

від 25.11.2024 по справі 915/955/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/955/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: К.А. Будник

від відповідача: С.Є Зотіков

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2024 (суддя В.С. Адаховська, м.Миколаїв, повний текст складено 31.07.2024)

у справі №915/955/23

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення вартості безпідставно набутого майна,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №14/4-392-23 від 01.06.2023 (вх. № 7891/23) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК», в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову №14/4-571-23 від 02.08.2023 (вх.№10361/23 від 07.08.2023), просило стягнути з відповідача на користь позивача 899575,43грн вартості безпідставно набутого майна природного газу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (далі Положення №867), на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було покладено спеціальні обов`язки постачати природний газ виробникам теплової енергії на умовах та у порядку, визначених у Положенні №867.

Пунктом 11 Положення №867 було передбачено, що виробник теплової енергії отримував право з 01.11.2018 по 20.05.2021 придбавати природний газ у Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за умови дотримання належного рівня розрахунків з Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та погашення існуючої заборгованості.

На підставі Положення №867 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК», 21.09.2020 було укладено договір постачання природного газу №20/21-2301-ТЕ-22.

Позивач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» порушило умови щодо своєчасності розрахунків з компанією, тобто порушило пункт 11 Положення №867, з огляду на що згідно умов пункту 6.2. укладеного між ними договору у товариства виник обов`язок самостійно припинити споживання природного газу.

Натомість відповідач, будучи обізнаним про обов`язок самостійно припинити використання природного газу, такий обов`язок не виконав, та у березні, квітні, травні 2021 року відібрав природний газ загальним обсягом 27194,20 куб.м, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС, з огляду на що у вказаний період Товариство з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» набуло природний газ всупереч меті і юридичному змісту договору постачання природного газу №20/21-2301-ТЕ-22 від 21.09.2020 та Положення №867.

За вказаною позовною заявою Господарським судом Миколаївської області ухвалою від 21.06.2023 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 211703,57грн вартості безпідставно набутого майна природного газу, а також 3175,55 грн витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в решті позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач у порушення погодженого ним же у договорі постачання природного газу №20/21-2301-ТЕ-22 від 21.09.2020 механізму споживання природного газу, який передбачає відбір газу виключно за умови дотримання пункту 11 Положення №867, такий механізм не виконав, споживання природного газу не припинив, а продовжив його відбір, однак вже не на підставі цього договору.

Враховуючи те, що у відповідача не було права на споживання природного газу в березні травні 2021 року на підставі договору, а інші угоди на постачання спожитого відповідачем з ресурсу позивача природного газу в обсязі 27194,20 куб.м між сторонами не укладались, суд дійшов висновку, що товар отримано без достатніх для цього підстав, у зв`язку з чим на спірні правовідносини розповсюджуються норми статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд першої інстанції, врахувавши, що оскільки повернути природний газ немає можливості з об`єктивних причин, адже він використаний на опалення для населення, позивач може просити тільки стягнення вартості безпідставно набутого майна. Тобто, у даному разі позивачем заявлено саме кондиційний позов.

В той же час, визначаючи розмір стягнення, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивач визначив вартість безпідставно набутого природного газу у не передбачений частиною другою статті 1213 Цивільного кодексу України спосіб, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, у розмірі, який Товариство з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» визнало у заяві про часткове визнання позову від 04.07.2024.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2024 у справі № 915/955/23 змінити, позов задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, встановивши, що у спірному періоді Товариство з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» відібрало природний газ не на підставі договору постачання природного газу №20/21-2301-ТЕ-22 від 21.09.2020, суд необґрунтовано застосовував до спірних правовідносин ціни, визначені у такому договорі, та згідно із частиною четвертою статті 191 Господарського процесуального кодексу України мав відмовити відповідачу у прийнятті заяви про часткове визнання позову, оскільки таке визнання суперечить вимогам статей 1212 - 1213 Цивільного кодексу України та Положенню №867.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, погоджуючись з мотивами оскаржуваного рішення суду, просив залишити його без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 16.08.2024 за вх.№3172/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024.

19.08.2024 від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява (вх.№3172/24/Д1 від 19.08.2024) про залучення до матеріалів справи доказів надсилання сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2024 у справі №915/955/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/955/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

27.08.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/955/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2024 у справі №915/955/23. Встановлено учасникам справи строк до 18.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

17.09.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» - адвокатом Зотіковим Сергієм Євгеновичем через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№3172/24/Д3 від 18.09.2024).

Одночасно представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» - адвокат Зотіков Сергій Євгенович просив розглянути апеляційну скаргу в режимі відеоконференції за його участю поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№3597/24 від 23.09.2024).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 розгляд справи №915/955/23 призначено на 21.10.2024 о 12:00 год, та, крім того, забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» - адвоката Зотікова Сергія Євгеновича у судовому засіданні 21.10.2024 о 12:00 год у справі №915/955/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалами суду від 30.09.2024 та від 02.10.2024 забезпечено участь представника позивача та представника відповідача в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 21.10.2024, оголошено перерву до 25.11.2024 о 15:00год.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 21.10.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2024 у справі №915/955/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

Цією ж ухвалою суду від 21.10.2024 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про дату, час та місце проведення наступного судового засідання. Крім того, забезпечено участь представників сторін у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судових засіданнях представники сторін надавали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

Третя особа про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялась належним чином, проте не скористалась своїм правом участі у жодному судовому засіданні апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника третьої особи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

21.09.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» (споживачем) було укладено договір постачання природного газу №20/21-2301-ТЕ-22 (надалі - договір).

Згідно преамбули договору сторони укладали його, керуючись Законом України «Про ринок природного газу», Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (надалі Положення), Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору (з урахуванням додаткової угоди №9 від 30.04.2021) Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» передає Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» природний газ у березні, квітні, травні 2021 року у таких обсягах: 20,0 тис.куб.м у березні 2021 року; 7,5 тис .куб.м у квітні 2021 року; 2,5 тис.куб.м у травні 2021 року.

У пункті 2.3. договору сторони погодили, що підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику для включення його до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи, за умови дотримання споживачем пункту 3.2. цього договору.

У відповідності до пункту 3.2. договору постачання газу здійснюється Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виключно за умови одночасного виконання таких умов:

1)виконання споживачем вимог пункту 11 Положення;

2)включення споживача постачальником до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС. Включення споживача постачальником до реєстру здійснюється виключно за yмови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення;

3)відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

Якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення, постачальник протягом періоду порушення вимог пункту 11 Положення не здійснює постачання природного газу за цим договором та не передає споживачу замовлений згідно пункту 2.1 цього договору обсяг (об`єм) природного газу (пункт 3.3. договору).

При настанні обставин, зазначених в пункті 3.3. цього договору, постачальник направляє споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається на електронну адресу, зазначену в розділі 12 цього договору, а також оператору ГРМ, зазначеному в пункті 2.6. цього договору. Газопостачання припиняється постачальником з дати, зазначеної в повідомленні (пункт 3.4. договору).

Пунктом 3.5. договору передбачено, що відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення, покладаються виключно на споживача.

Згідно із підпунктом 5 пункту 6.2. договору споживач зобов`язався самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі:

-порушення строків оплати за договором про постачання природного газу;

-перевищення обсягів використання газу, зазначених в пункті 2.1. цього договору, без їх коригування додатковою угодою;

-невключення/виключення споживача до/з реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС;

-інших випадках, передбачених цим договором та законодавством.

У пункті 10.6. договору сторони визначили, що договір, з усіма додатками і доповненнями, складений за повного розуміння предмета та умов договору.

Як вказував позивач, відповідач порушив вимоги пункту 11 Положення №867, у зв`язку з чим у Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не було правових підстав постачати Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» природний газ у березні травні 2021 року, а у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» виник обов`язок самостійно припинити використання природного газу у зазначеному періоді.

Листом від 26.02.2021 №23/3-245-21 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» самостійно припинити газоспоживання з 07 год 00 хв 01.03.2021.

Листом 26.03.2021 №23/3-424-21 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» самостійно припинити газоспоживання з 07 год 00 хв 01.04.2021.

Листом від 30.04.2021 №23/3-619-21 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» самостійно припинити газоспоживання у встановлені законодавством порядку та строки.

Відтак, як стверджує позивач, з 01.03.2021 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перестало бути постачальником для Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» на підставі договору, виключивши споживача з реєстру.

Як свідчить надана Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» інформація щодо остаточної алокації відборів відповідача, у спірний період відповідачем було відібрано природний газ у березні 2021 року в обсязі 18324,32 куб.м, у квітні 2021 року в обсязі 6245,56 куб.м та у травні 2021 року в обсязі 2624,32 куб.м.

Отже, згідно відомостей з інформаційної платформи у березні травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» спожило природний газ загальним обсягом 27194,20 куб.м.

Позивач зазначав, що не подавав природного газу у вказаному об`ємі для відбору споживачу. Однак у зазначений період Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» відібрало 27194,20 куб.м природного газу, що призвело до негативного небалансу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у розмірі різниці між поданими Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у газотранспортну систему та відібраними Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» обсягами природного газу, що підтверджується алокацією оператора газотранспортної системи та призвело до виникнення у Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» обов`язку здійснити плату за такий небаланс.

Також матеріали справи містять договір на транспортування природного газу №1907000468, укладений 23.12.2019 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі договір №1907000468).

Відповідно до положень пунктів 8.4., 9.3., 9.6. договору №1907000468 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» має сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» вартість добових небалансів на підставі надісланого рахунку, навіть за умови незгоди з вартістю добових небалансів, а також ще до врегулювання розбіжностей у судовому порядку.

За умовами пунктів 9.1., 9.2. договору №1907000468, у разі виникнення у Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» добового небалансу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» здійснює купівлю/продаж природного газу НАК «Нафтогаз України» в обсягах добового небалансу.

Отже, позивач зазначав, що у момент отримання природного газу на точці виходу ГТС для врегулювання негативного небалансу такий газ подається вже як придбаний замовником в оператора, а тому Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як власник придбаного таким чином газу, має за нього розрахуватися з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» навіть за наявності заперечень.

31.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» складено односторонній акт №03-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 року (далі акт №03-2021), відповідно до якого оператором ГТС на підставі договору №1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» обсягом 49144179,14 куб.м на загальну суму 457324576,13 грн.

20.04.2021 Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» здійснено оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 457324576,13 грн за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2021 року згідно акту №03-2021, що підтверджується банківською випискою від 20.04.2021.

30.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» складено односторонній акт №04-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року (далі акт №04-2021), відповідно до якого оператором ГТС на підставі договору №1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» обсягом 25985870,14 куб.м на загальну суму 238068148,23грн.

20.05.2021 Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» здійснено оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 238068148,23 грн за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року згідно акту №04-2021, що підтверджується банківською випискою від 20.05.2021.

31.05.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» складено односторонній акт № 05-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць травень 2021 року (далі акт №05-2021), відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на підставі договору №1907000468 здійснено врегулювання щодобових небалансів Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» обсягом 2530448,17 куб.м на загальну суму 9721536,50 грн.

18.06.2021 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» здійснило оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» 9721536,50 грн за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць травень 2021 року згідно акту №05-2021, що підтверджується банківською випискою від 18.06.2021.

Таким чином, за доводами позивача, у березні травні 2021 року природний газ був відібраний Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» саме з ресурсу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», однак без згоди останнього та не на підставі договору ПСО постачання природного газу №20/21-2301-ТЕ-22 від 21.09.2020.

У письмових поясненнях № ТОВВИХ-23-9567 від 14.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» зазначило, що можливість стверджувати, що небаланс замовників послуг транспортування створився та був врегульований по якомусь окремому споживачу, а також відокремити подачі на точках входу для такого споживача у оператора ГТС відсутня.

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» повідомило, що замовником послуг транспортування Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС код 56X9300000003502) врегульовано обсяги добових небалансів за березень 2021 року, квітень 2021 року та травень 2021 року.

Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XQ0000VJN1K00H (Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК») за періоди з 01.03.2021 по 31.03.2021, з 01.04.2021 по 30.04.2021 та з 01.05.2021 по 19.05.2021 внесено в алокацію постачальника Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС код 56X9300000003502) та становлять: з 01.03.2021 по 31.03.2021 18324,32 куб.м, з 01.04.2021 по 30.04.2021 6245,56 куб.м та з 01.05.2021 по 19.05.2021 2624,32 куб.м. Інформація про обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XQ0000VJN1K00H за період з 20.05.2021 по 31.05.2021, оператором газорозподільної системи Акціонерним товариством «Миколаївгаз» до інформаційної платформи Оператора ГТС не надавалась.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери постачання природного газу.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначені Законом України «Про ринок природного газу».

За змістом статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» (зараз і надалі в редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин):

-постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів;

-постачальник природного газу - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;

-оператор газотранспортної системи суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

-оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

-споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 Закону «Про ринок природного газу»).

Статтею 11 Закону «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.

Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі також НАК «Нафтогаз України») було покладено спеціальні обов`язки постачати природний газ виробникам теплової енергії на умовах та в порядку, визначених у цьому Положенні.

Як зазначалось, 21.09.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» (споживачем) було укладено договір постачання природного газу №20/21-2301-ТЕ-22 (надалі - договір).

Згідно преамбули договору сторони укладали його, керуючись, зокрема, Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (надалі Положення №867).

Відповідно до пункту 2.1. договору (з урахуванням додаткової угоди №9 від 30.04.2021) Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» передає Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» природний газ у березні, квітні, травні 2021 року у таких обсягах: 20,0 тис.куб.м у березні 2021 року; 7,5 тис.куб.м у квітні 2021 року; 2,5 тис.куб.м у травні 2021 року.

У відповідності до пункту 3.2. договору постачання газу здійснюється Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виключно за умови одночасного виконання таких умов:

1)виконання споживачем вимог пункту 11 Положення;

2)включення споживача постачальником до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС. Включення споживача постачальником до реєстру здійснюється виключно за yмови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення;

3)відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

Якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення, постачальник протягом періоду порушення вимог пункту 11 Положення не здійснює постачання природного газу за цим договором та не передає споживачу замовлений згідно пункту 2.1 цього договору обсяг (об`єм) природного газу (пункт 3.3. договору).

При настанні обставин, зазначених в пункті 3.3. цього договору, постачальник направляє споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається на електронну адресу, зазначену в розділі 12 цього договору, а також оператору ГРМ, зазначеному в пункті 2.6. цього договору. Газопостачання припиняється постачальником з дати, зазначеної в повідомленні (пункт 3.4. договору).

Пунктом 3.5. договору передбачено, що відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення, покладаються виключно на споживача.

Згідно із підпунктом 5 пункту 6.2. договору споживач зобов`язався самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі:

-порушення строків оплати за договором про постачання природного газу;

-перевищення обсягів використання газу, зазначених в пункті 2.1. цього договору, без їх коригування додатковою угодою;

-невключення/виключення споживача до/з реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС;

-інших випадках, передбачених цим договором та законодавством.

Суд першої інстанції, встановивши наведені вище обставини справи, зазначив, що у договорі сторони погодили механізм, відповідно до якого постачання природного газу здійснюється за умови дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» вимог пункту 11 Положення №867, останнє самостійно контролює використання газу та самостійно припиняє використання природного у випадку порушення вимог щодо розрахунків.

Пунктом 11 Положення № 867, чинного на момент укладання договору, передбачено, зокрема, що виробник теплової енергії має право з 01.11.2018 по 20.05.2021 придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК «Нафтогаз України» у разі виконання таких умов:

1)укладення виробником теплової енергії договору постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України» відповідно до законодавства;

2)виконання виробником, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» або якому надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс або індивідуально визначене майно з вироблення теплової енергії, що використовувалися виробником теплової енергії, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», обов`язку щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.

Крім того, виробнику теплової енергії необхідно виконати одну з таких умов:

-досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за усіма укладеними з НАК «Нафтогаз України» договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків (у період з 1 грудня 2018 р. до 1 квітня 2019 р. не нижче 78 відсотків, а для виробника теплової енергії, управління майном якого здійснює Фонд державного майна і який використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, у період з 16 листопада 2018 р. до 1 квітня 2019 р. та у період з 1 жовтня 2019 р. до 20 травня 2021 р. не нижче 60 відсотків); або

-укладення з НАК «Нафтогаз України» договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором у рамках реалізації Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (за наявності відповідної заборгованості) та виконання зазначеного договору; або

-подання виробником теплової енергії до НАК «Нафтогаз України» погодженого НАК «Нафтогаз України» та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. щодо всіх договорів з НАК «Нафтогаз України»), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої НАК «Нафтогаз України», та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ.

Таким чином, як встановив суд першої інстанції, згідно із пунктом 11 Положення №867 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» мало право придбавати газ у Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у разі виконання хоча б однієї із зазначених вище умов, однак товариство такі умови не виконало, а саме:

щодо першої умови відповідно до укладених між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» договорів постачання природного газу: станом на 23.02.2021 рівень розрахунків становив 85%, а розмір заборгованості становив 820987,07грн; станом на 23.03.2021 рівень розрахунків становив 85%, а розмір заборгованості становив 885947,39 грн; станом на 23.04.2021 рівень розрахунків становив 86%, а розмір заборгованості становив 813649,44 грн. Отже, відповідачем не було виконано умови щодо розрахунків;

щодо другої умови між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором не укладались.

щодо третьої умови Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» не було подано до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» графіки погашення заборгованості.

Також місцевий господарський суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дотримання відповідачем вимог пункту 11 Положення №867. Як свідчать надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» матеріали разом із поясненнями, у спірний період відповідачем не вживалися заходи щодо самостійного припинення споживання природного газу, а було відібрано природний газ у травні 2021 року в обсязі 18324,32 куб.м, у квітні 2021 року в обсязі 6245,56 куб.м та у травні 2021 року в обсязі 2624,32 куб.м.

Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, місцевий господарський суд зазначив, що між сторонами існували господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір постачання природного газу.

Господарський суд Миколаївської області зазначив, що зміст правочину свідчить про письмову домовленість сторін відносно того, що постачальник зобов`язаний постачати, а споживач має право отримувати товар виключно у випадку дотримання пункту 11 Положення №867, чого зроблено споживачем не було (у матеріалах справи наявна інформація про стан розрахунків станом на 23.02.2021, 23.03.2021, 23.04.2021, а також відомості про сальдо та операції споживача, відповідно до яких рівень розрахунків останнього у спірний період був нижче 90 відсотків за відсутності договору реструктуризації всього існуючого боргу або погодженого в установленому порядку графіку погашення заборгованості). Факт недотримання приписів пункту 11 Положення №867 не заперечується Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК».

Крім того, суд першої інстанції встановив, що внаслідок порушення договору постачання природного газу з боку споживача, на підставі частини першої статті 611 Цивільного кодексу України настав правовий наслідок, встановлений договором, у вигляді припинення зобов`язання постачальника постачати природний газ на виконання договору у березні травні 2021 року, у зв`язку з чим, отримавши вимоги постачальника, споживач мав припинити споживання, однак з ресурсу постачальника в названих трьох місяцях отримав загалом 27194,20 куб.м природного газу. Споживання зазначеного обсягу газу відповідачем також не заперечується.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, позивач вважає, що у відповідача виникли зобов`язання, пов`язані із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За положенням статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

При цьому, кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна (постанови Верховного Суду України від 25.10.2017 у справі №3-905гс17, Великої Палати Верховного Суду: від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №924/173/19, від 29.05.2019 у справі № 757/42443/15-ц).

Вимога про повернення потерпілому майна, набутого безпідставно згідно зі статями 1212, 1213 Цивільного кодексу України є основною в кондикційному зобов`язанні.

Таким чином, враховуючи те, що у відповідача не було права на споживання природного газу в березні травні 2021 року на підставі договору, а інші угоди на постачання спожитого відповідачем з ресурсу позивача природного газу в обсязі 27194,20куб.м між сторонами не укладались, суд першої інстанції дійшов висновку, що товар отримано без достатніх для цього підстав, у зв`язку з чим на спірні правовідносини розповсюджуються норми статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Також, як зазначив місцевий господарський суд, оскільки повернути природний газ немає можливості з об`єктивних причин, адже він використаний на опалення для населення, позивач може просити тільки стягнення вартості безпідставно набутого майна. Тобто, у даному разі позивачем заявлено саме кондикційний позов.

Скаржник в апеляційній скарзі погоджується з таким висновком суду, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, однак не погоджується зі стягнутою судом вартістю безпідставно набутого майна.

Визначаючи розмір стягнення, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивач визначив вартість безпідставно набутого природного газу у не передбачений частиною другою статті 1213 Цивільного кодексу України спосіб, оскільки у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну його предмета) позивач просив стягнути з відповідача 899575,43 грн вартості безпідставно набутого майна, водночас, ціна позову визначена шляхом множення 27194,20 куб.м (обсяг спожитого газу) на 27,5664 грн за 1 куб.м без ПДВ (середній рівень цін на природний газ відповідно до публікацій інформаційних видань та за результатами торгів за період з 01.11.2022 по 29.11.2022) плюс 20% ПДВ. Факт того, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» розрахувало вартість безпідставно набутого майна не на підставі частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України, а саме, виходячи з середнього рівня цін на природний газ у листопаді 2022 року, у той час як розгляд судом справи про повернення майна розпочато 21.06.2023 (позов подано 12.06.2023), суд вказав, що позивачем не доведено правильність визначеної ним вартості безпідставно набутого майна в розмірі 899575,43 грн. Відтак, зважаючи на те, що позивачем не надано належного розрахунку позовних вимог, суд зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд виснував, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, у розмірі, який відповідач визнав у заяві про часткове визнання позову від 04.07.2024, виходячи із договірних цін у березні травні 2021 року на загальну суму 211703,57 грн, у тому числі: за березень 2021 року в сумі 140955,59 грн (18342,32 х 7684,72/1000), за квітень 2021 року в сумі 49815,30 грн (6245,32 х 7976,42/1000), за травень 2021 року в сумі 20932,68 грн (2624,32 х 7976,42/1000).

При цьому суд зазначив, що враховуючи завдання господарського судочинства, буде справедливим та логічним, якщо за результатами розгляду справи відбудеться компенсація за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК», яке спожило 27194,20куб.м газу, на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 211703,57 грн, незважаючи на те, що, по-перше, позивач не надав належний розрахунок позовних вимог, а, по-друге, визнання відповідачем позову ґрунтується на бажанні розповсюдити дію договору на березень травень 2021 року, тобто на період, коли останній з наведених вище причин не діяв.

Колегія суддів вважає, що суд необґрунтовано застосовував до спірних правовідносин ціни, визначені у такому договорі, та згідно із частиною четвертою статті 191 Господарського процесуального кодексу України мав відмовити відповідачу у прийнятті заяви про часткове визнання позову, оскільки таке визнання суперечить вимогам статей 1212 - 1213 Цивільного кодексу України та Положенню №867.

Колегія суддів вважає, що оскільки природний газ не може бути повернутий в натурі, правомірним є відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

На переконання колегії суддів, розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.

У письмових поясненнях від 02.07.2024 позивач повідомив, що актуальна ціна природного газу станом на момент вирішення спору по суті, становить 15395,78 грн з ПДВ за 1000 куб. м.

Окрім цього, у розділі 5 позовної заяви «Щодо ціни позову та судового збору» та розділі 2 письмових пояснень від 02.07.2024 «Щодо стягнення вартості безпідставно набутого природного газу» компанія повідомила суду спеціалізовані інформаційні джерела для визначення вартості природного газу, а саме веб-сайт Товарної біржі «Українська енергетична біржа» (https://www.ueex.com.ua/exchangequotations), а також веб-сайт ТОВ «Оператор ГТС України» (https://tsoua.com/kliyentam/marzhynalna-tsina/).

Викладене свідчить, що до матеріалів справи позивачем було долучено як відомості щодо вартості природного газу станом на момент звернення до суду, так повідомлено спеціалізовані інформаційні джерела для визначення вартості природного газу.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 82 Господарського процесуального кодексу України суд з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення їх змісту.

Судова колегія зазначає, що веб-сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд був не позбавлений можливості провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням).

Згідно із усталеною практикою Верховного Суду, якщо позивачем неправильно здійснено розрахунок позовних вимог, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.

Таким чином, не погодившись із визначеною позивачем вартістю природного газу, суд не був позбавлений можливості самостійно з використанням даних зі спеціалізованих джерел в мережі Інтернет здійснити власний розрахунок суми, яка підлягає стягненню.

Колегією суддів встановлено, що за інформацією, розміщеною на сайті за посиланням https://tsoua.com/kliyentam/marzhynalna-tsina/, ціна газу на липень 2024 року (станом на місяць ухвалення рішення) становить 15122,86 грн з ПДВ за 1000 куб.м.

Апеляційним господарським судом застосовано вказану ціну на природний газ та встановлено, що вартість природного газу яка підлягає відшкодуванню позивачеві, становить 411253,81 грн (15,12285 грн х 27194,20 куб.м (обсяг спожитого газу)).

З огляду на викладене та враховуючи стягнення з відповідача 211703,57 грн, апеляційний суд дійшов висновку, що з відповідача слід достягнути ще 199550,24 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною четвертою статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За наведених обставин Південно-західний апеляційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, дійшов висновку про часткове задоволення позову і часткове задоволення апеляційної скарги та зміну оскаржуваного судового рішення в частині суми, яка підлягає стягненню з відповідача у якості вартості безпідставно набутого майна.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку із частковим задоволенням позову та частковим задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2024 у справі №915/955/23 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

« 1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 411253,81 грн /чотириста одинадцять тисяч двісті п`ятдесят три гривні 81 копійку/ вартості безпідставно набутого майна природного газу, а також 6207,07 грн /шість тисяч двісті сім гривень 07 копійок/ витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

3.Відмовити в решті позовних вимог».

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3590,69грн /три тисячі п`ятсот дев`яносто гривень 69 копійок/ витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.12.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя Г.І. Діброва