Постанова

від 27.11.2024 по справі 916/960/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/960/22м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Шафарчук О.В., за посвідченням;

від ОМР: Асташенкова О.І., у порядку самопредставництва;

від ТОВ «Компанія Квантум»: Кукало О.М., за ордером;

від державного реєстратора Роздобудько Ю.С.: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Квантум

на рішення Господарського суду Одеської області

від 05 березня 2024 року (повний текст складено 15.03.2024)

у справі № 916/960/22

за позовом: Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Квантум

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області про виправлення описки від 05.04.2024)

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності, припинення права приватної власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно зведеного об`єкту незавершеного будівництва, -

суддя суду першої інстанції: Пінтеліна Т.Г.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 27.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 Керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі також позивач, ОМР) з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Компанія Квантум (далі також відповідач), якими просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни від 04.10.2021 за індексним номером 60744861 про реєстрацію права приватної власності ТОВ Компанія Квантум на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100);

- припинити право приватної власності ТОВ Компанія Квантум на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100);

- зобов`язати ТОВ Компанія Квантум звільнити земельну ділянку площею 0,1520 га з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 шляхом знесення розташованого на ній самочинно зведеного об`єкта незавершеного будівництва - автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на прийняття державним реєстратором, всупереч вимогам чинного законодавства, рішення про державну реєстрацію права власності на нерухомий об`єкт незавершеного будівництва за відсутністю містобудівних умов та документів, які відповідно до законодавства, надають право на виконання будівельних робіт, що свідчить про самочинність відповідного будівництва. Крім того, будівництво об`єкта нерухомості здійснено на земельній ділянці комунальної власності, яка не передавалась у власність чи користування відповідачу для обслуговування нерухомого майна об`єкта самочинного будівництва. Водночас, під час прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, стосовно земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва діяли обтяження, встановлені судовими процесуальними актами. Отже, у зв`язку з незаконним оформленням права власності на самочинний об`єкт незавершеного будівництва, державна реєстрація права власності за ТОВ Компанія Квантум на відповідний нерухомий об`єкт повинна бути скасована з одночасним припиненням такого права.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів Одеської міської ради, прокурор вказує на бездіяльність останньої, якою не вжито заходів цивільно-правового реагування щодо усунення відповідних порушень при забудові землі комунальної власності та створення перешкод у користуванні нею, що не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, у зв`язку із чим, відповідно до ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для вжиття Київською окружною прокуратурою м. Одеси заходів представницького характеру шляхом пред`явлення даного позову з метою захисту інтересів держави.

Разом із позовом до суду першої інстанції прокурором було подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони ТОВ Компанія Квантум, а також будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будь-яких будівельних робіт щодо об`єкта незавершеного будівництва автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100);

- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта незавершеного будівництва автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі №916/960/22 частково задоволено заяву прокурора про забезпечення позову у даній справі та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта незавершеного будівництва автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Вільямса,53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100).

В процесі розгляду справи №916/960/22 судом першої інстанції було залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Роздобудько Юлію Сергіївну.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі №916/960/22 (суддя Пінтеліна Т.Г.) позов Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено у повному обсязі. Крім того, вказаним рішення здійснено розподіл судових витрат.

У вказаному рішенні суд першої інстанції виходив із доведеності, наявними у матеріалах справи доказами, обставин самочинного будівництва відповідачем на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009, на яке було в подальшому зареєстровано право приватної власності реєстратором Роздобудько Ю.С. на підставі технічного паспорта та висновку щодо технічного стану, які в дійсності не видавались, а також, за відсутності документа, який відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт. Встановивши, що рішення державного реєстратора Роздобудько Ю.С. від 04.10.2021 за індексним номером 60744861 є незаконним, а відтак - підлягає скасуванню, суд першої інстанції вказав, що відповідно, і право приватної власності ТОВ Компанія Квантум на незавершене будівництво підлягає припиненню на підставі положень ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки незаконне набуття (реєстрація) права власності на об?єкт незавершеного будівництва - мийку самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею призводить до фактичного вибуття земельної ділянки відповідної площі, на якій розміщено вказаний об?єкт нерухомого майна, з комунальної власності територіальної громади м. Одеси, та позбавляє Одеську міську раду можливості розпоряджатись відповідною земельною ділянкою, то приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення об?єкту самочинного будівництва дозволить відновити порушене право територіальної громади міста на земельну ділянку, на якій розміщено спірний об?єкт нерухомого майна, в тому числі надасть можливість Одеській міській раді реалізовувати правомочності щодо володіння, розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Разом з цим, місцевий господарський суд зазначив про правомірність звернення до суду із відповідним позовом саме прокурора.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Квантум звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі №916/960/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, скаржник просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 року.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та не правильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ Компанія Квантум зазначає, що:

- судом першої інстанції не було встановлено, що позивачем порушено процедуру звернення до суду з вимогою про звільнення земельної ділянки, оскільки такому зверненню мало передувати, зокрема, встановлення факту самочинного будівництва та винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності саме органом державного архітектурно-будівельного контролю. Крім того, повинен бути встановленим факт невиконання відповідачем цього припису протягом встановленого строку, що і було б підставою для звернення позивача до суду з відповідними підставами. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що функцію винесення припису на себе не може взяти прокурор. На підтвердження цього аргументу, відповідач посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 28.11.2018 у справі №815/2311/15. Апелянт наголошує на тому, що в якості доказу судом прийнято Акт обстеження незаконно розміщених об`єктів, споруд та елементів на території м. Одеси від 01.02.2022 року, складений посадовими особами Київської районної адміністрації Одеської міської ради на запит прокуратури. При цьому судом не з`ясовано, що належні докази видання обов`язкових повідомлень (приписів) про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм. державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та доказів притягнення ТОВ "Компанія Квантум" до відповідальності за порушення законодавства у сфері містобудування та доказів направлення їх відповідачу, позивачем до матеріалів справи не надано. Водночас, за твердженням відповідача, судом першої інстанції не надано оцінки доказам того, що ТОВ "Компанія Квантум" вчиняються дії, спрямовані на належне оформлення документів на об`єкт будівництва та врегулювання питання щодо використання спірної земельної ділянки, про що свідчать долучені до матеріалів справи докази звернення ТОВ "Компанія Квантум" до Одеської міської ради з питання надання дозволу на розроблення документів щодо викупу земельної ділянки для розміщення і обслуговування автомобільної мийки за адресою: м. Одеса. вул. Академіка Вільямса, 53. Таким чином, судом задоволено вимоги позивача про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній самочинно зведеного об`єкта незавершеного будівництва - автомобільної мийки самообслуговування, щодо якого відповідачем вчиняються дії щодо збереження об`єкта будівництва та оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

- судом першої інстанції не досліджено відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради і недотримання передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку реалізації такого захисту, оскільки право органу місцевого самоврядування на звернення до суду із даним позовом виникло лише після прийняття остаточного рішення у судовій справі №916/731/21 щодо скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Компанія Квантум» на спірну земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, та витребування її у ТОВ «Компанія Квантум» на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради. При цьому, остаточне рішення у вказаній справі прийнято 19.12.2023. При цьому, прокурор звернувся до Одеської міської ради 20.01.2022 з питання про вжиття останньою заходів щодо звернення до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора щодо об`єкта незавершеного будівництва автомобільної мийки самообслуговування за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53. У відповідь на вказане звернення, Одеська міська рада повідомила прокуророві про те, що нею здійснюється підготовка та подання позовної заяви на підставі наданих виконавчими органами Одеської міської ради документів, які містять інформацію про порушення прав та інтересів територіальної громади м. Одеси, та зазначила, що на даний час відповідні документи про наявність незаконної реєстрації за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 до Департаменту не надходили. Також Департамент повідомив про направлення запитів до виконавчих органів Одеської міської ради, та після надходження інформації та її опрацювання буде вирішено питання щодо вжиття заходів реагування. Проте, прокурор звернувшись до суду з даним позовом у травні 2022 не довів неможливості реалізації відповідного захисту своїх прав самим позивачем (Одеською міською радою) або відсутності у нього процесуальної дієздатності. У підтвердження наведеної позиції апелянт посилається на правової правові висновки, наведені у: постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 (щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді), постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №260/97/22.

- зазначаючи про те, що Одеська міська рада не приймала рішень про передання відповідачу земельної ділянки у власність чи користування для обслуговування нерухомого майна, суд першої інстанції суд не надав оцінку тому факту, що для набуття ТОВ «Компанія Квантум» права власності на спірну земельну ділянку існували зовсім інші правові підстави, а саме: прийняття до складу учасників ТОВ «Компанія Квантум» ОСОБА_1 , яка внесла спірну земельну ділянку у якості частки статутного капіталу у негрошовій формі (т. 3, а.с. 32-33), у відповідності до Акту №1 приймання-передачі майна до статутного капіталу від 11.09.2020 (т. 3, а.с. 30-31), який станом на час розгляду даної справи (як підстава для державної реєстрації права власності на земельну ділянку) судом не скасований. З посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 11.09.2018 у справі №918/1377/16, від 12.06.2019 у справі №927/352/18 та від 10.09.2019 у справі №918/370/18, апелянт зауважує, що аналіз норм ст. 115 Цивільного кодексу України, ст.ст. 85, 140, 167 Господарського кодексу України та ст.ст. 12, 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», дає підстави дійти висновку про те, що акт приймання-передачі майна до статутного капіталу є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація переходу права власності на нерухоме майно від засновника до товариства, що є достатнім для підтвердження набуття товариством права власності. Скаржник наголошує, що судом першої інстанції взагалі не встановлювалась обставина, яка підтверджує те, що станом на час оформлення спірної реєстрації земельна ділянка належала на праві власності ТОВ «Компанія Квантум», що підтверджується відповідними документами, наявними у матеріалах справи.

- відповідач у даному випадку вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що для виникнення права власності на новостворене нерухоме майно необхідною є наявність таких фактів, як завершення будівництва та прийняття його до експлуатації, оскільки вказане суперечить положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з огляду на те, що даним Законом передбачено підстави для реєстрації права власності на новостворене майно у вигляді об`єкта незавершеного будівництва, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону. Водночас, частиною 1 ст. 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції від 20.08.2021, яка діяла на час прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора Роздобудько Ю.С., було передбачено перелік документів, необхідних для проведення державної реєстрації даного виду нерухомого майна.

- реєстраційна дія була проведена державним реєстратором Роздобудько Ю.С. у відповідності до ст.ст. 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції від 20.08.2021; підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень не було. Судом не надана оцінка тому, що позовна заява не містить належних доказів, яким чином було порушено права позивача реєстраційними діями, проведеними державним реєстратором.

- апелянт також наполягає на тому, що судом першої інстанції помилково вказано про існування перешкод для здійснення реєстраційних дій державним реєстратором Роздобудько Ю.С., пов`язаних з прийняттям 21.01.2021 ухвали Господарського суду Одеської області у справі №916/106/21 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі №916/731/21, оскільки вказаними судовими актами було заборонено ТОВ "Компанія Квантум" та особам, які діють від його імені або в інтересах, вчиняти дії, пов`язані з розпорядженням (включаючи відчуження та поділ) спірною земельною ділянкою (справа №916/106/21) та здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, поділу, об`єднання, передачі в оренду тощо земельної ділянки загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, а державним реєстраторам - здійснювати реєстрацію таких дій до набрання законної сили рішенням у справі (справа №916/731/21). Однак, державним реєстратором Роздобудько Ю.С. не проводились реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням, поділом, будь-яким іншим розпорядженням земельною ділянкою площею 0,1520 га з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, що додатково підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, наданими самим прокурором, а саме: інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.05.2022 щодо об`єкта нерухомого майна: незавершене будівництво, автомобільна мийка самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, згідно з якою відсутні зазначені вище обтяження.

- також судом безпідставно не прийнято докази відповідача щодо реєстрації права власності на об`єкт, який споруджено на підставі належним чином розробленої проектної документації, у відповідності до будівельних норм і правил, зокрема: Генерального плану міста Одеси, затвердженого Рішенням Одеської міської ради № 6489-VI від 25.03.2015 та Плану зонування території міста Одеса, що є публічною інформацією та розміщені на офіційному сайті Департамента архітектури та містобудування Одеської міської ради, відповідно до якого об`єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса,53 розташований в Зоні Ж-5 зоні змішаної житлової забудови та громадської забудови, призначеної для розташування, у тому числі, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення, комунальних об`єктів, окремих об`єктів загальноміського та районного значення; допустимі види використання - об`єкти автомобільного сервісу, станції технічного обслуговування та заміни мастила, автомийки тощо. Крім того, за розділом 4 проектної документації - «Конструктивні рішення» запроектована автомийка є навісом, збірною спорудою з легких металоконструкцій, на зведення яких нормами діючого законодавства не передбачено обов`язок відповідача отримувати дозвільні документи. Так, згідно до п. 6 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №406, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема: навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, літніх душових, гаражів, замощень, парканів тощо. Водночас, технічний паспорт, виготовлений 15.06.2021 на спірний об`єкт незавершеного будівництва експертом Журанським П.В., свідчить про те, що відповідачем, фактично, було проведено лише підготовчі роботи для подальшого встановлення збірно-розбірних конструкцій навісу автомийки. Однак, подальші дії з отримання дозвільних документів щодо об`єкту будівництва - автомийки з технічною будівлею - ТОВ «Компанія Квантум» не змогла здійснити, у зв`язку із поданням Київською окружною прокуратурою міста Одеси позовів до господарського суду та обтяженнями, які були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у цих судових справах.

- судом не надано оцінки тому, що вимоги, з якими звернулася Київська окружна прокуратура міста Одеси, мають своїм наслідком порушення права власності ТОВ «Компанія Квантум», гарантованого статтею 41 Конституції України; понесення апелянтом збитків у розмірі 2 706 524, 75 грн., що підтверджується кошторисною документацією на будівництво автомийки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, наявною у матеріалах справи.

Детальніше доводи ТОВ «Компанія Квантум» викладені в апеляційній скарзі.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 04.04.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Діброви Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Квантум на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі №916/960/22; розгляд справи призначено на 22.05.2024 року о 10:30 год.

02.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор не погоджується з доводами останньої, вважає її необґрунтованою та безпідставною, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Позиція прокурора полягає у тому, що позовну заяву Київською окружною прокуратурою м. Одеси у даній справі - №916/960/22 до суду подано 25.05.2022, тобто через 6 місяців після винесення постанови апеляційним судом 25.11.2021 у справі №916/731/21, якою було залишено без змін рішенням Господарського суду Одеської області від 23.07.2021 у справі №916/731/21, згідно з яким було скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Компанія Квантум» на земельну ділянку загальною площею 0,1520 га, вартістю 11 070 499,00 грн, з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 і витребувано спірну земельну ділянку на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради. Рішення суду набрало законної сили 25.11.2021 року, у відповідності до положень ст. 284 Господарського процесуального кодексу України.

Одеська міська рада мала достатній час для вжиття заходів позовного характеру відносно даних спірних правовідносин, але, цього не здійснила, а прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. При цьому, відсутність у матеріалах справи документів, про які зазначає апелянт (акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, приписи повноваженого органу у галузі архітектурно-будівельного контролю з вимогою про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності тощо) саме і свідчить про бездіяльність відповідних органів у сфері містобудування, спрямованих на захист інтересів держави, що дає підстави Київській окружній прокуратурі м. Одеси для вжиття представницьких повноважень.

Оскільки на момент звернення прокурора до суду зданим позовом, власником земельної ділянки є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради, яка жодних рішень щодо передачі спірної ділянки у власність чи користування іншим особам не приймала, то слід вважати, що спірна земельна ділянка вибула з її володіння поза її волею.

Питання щодо правових підстав набуття права власності ТОВ «Компанія Квантум» на спірну земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 53 встановлювались чинним судовим рішенням в іншій господарській справі - №916/731/21, яке є преюдиційним, а тому вказані обставини не досліджувались при розгляді справи №916/960/22.

Прокурор також не погоджується з доводами апелянта про законність рішення державного реєстратора та зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 27-1 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (в редакції, чинній на дату прийняття реєстратором Роздобудько Ю.С. рішення від 04.10.2021 за індексним номером 60744861), для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва); 3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта (крім випадків, коли такий документ внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва). Однак, підставою для державної реєстрації права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва у даному випадку зазначено технічний паспорт та висновок щодо технічного стану об`єкта нерухомого майна №600/16/21 від 01.07.2021, видані ФОП Петак Іриною Василівною. Водночас, відповідно до листа сертифікованого інженера з технічної інвентаризації ФОП Петак Ірини Василівни (АЕ №005817), остання ніколи не проводила технічну інвентаризацію, не виготовляла та не видавала будь-яких довідок та документів на об`єкт незавершеного будівництва - автомобільну мийку самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53. Вивченням електронної реєстраційної справи № 2471070451100 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що перевірка факту проведення технічної інвентаризації об`єкта державним реєстратором не проводилась. Відтак, реєстратором Роздобудько Ю.С. зареєстровано право приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва на підставі технічного паспорта та висновку щодо технічного стану, які в дійсності не видавались. Таким чином, за позицією прокурора, реєстратор Роздобудько Ю.С. мала відмовити в державній реєстрації прав на підставі відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV.

Щодо посилання відповідача на те, що спірний нерухомий об`єкт не є капітальною спорудою, то прокурор звертає увагу на те, що за наслідками проведення обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 посадовими особами Київської райадміністрації та певних Департаментів ОМР, встановлено наявність на земельній ділянці об`єкту - фундаментної подушки, що спростовує твердження апелянта про те, що в проектній документації зазначено, що запроектована автомийка є тимчасовою спорудою, а саме навісом, збірною спорудою з легких металоконтрукцій, а не капітальною спорудою.

Більш детально доводи прокурора викладені останнім у відзиві на апеляційну скаргу.

У зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Колоколова С.І. з 13.05.2024 по 24.05.2024 у відпустці, судове засідання, призначене на 22.05.2024 у даній справі не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 було продовжено розгляд апеляційної скарги ТОВ Компанія Квантум на розумний строк та повідомлено учасників даної справи про те, що її розгляд відбудеться 26.06.2024 року о 10:30 год.

Однак, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Діброви Г.І. з 24.06.2024 по 28.06.2024 та з 01.07.2024 по 26.07.2024, судове засідання у справі №916/960/22 не відбулось, про що складено відповідну довідку судового засідання від 26.06.2024, в якій зазначено також про те, що про дату наступного судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.09.2024 визначено, що наступною датою розгляду апеляційної скарги ТОВ Компанія Квантум на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у даній справі є 02.10.2024 року о 10:00 год.

У зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Колоколова С.І. у відпустці з 26.09.2024 по 09.10.2024, розпорядженням керівника апарату суду від 30.09.2024 №418 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/960/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 для розгляду справи №916/960/22 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І

Ухвалою суду від 30.09.2024 справу №916/960/22 прийнято до свого провадження вказаною судовою колегією.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 судове засідання відкладено на 27.11.2024 о 10:30 год.

12.11.2024 від державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни до суду надійшла заява про розгляд справи №916/960/22 без участі третьої особи, що було враховано судовою колегією.

25.11.2024 до суду надійшли письмові пояснення ТОВ Компанія Квантум, в яких апелянт посилаючись на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 19.03.2024 у справі №915/1439/21, наполягає на тому, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на самочинно побудоване майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, про що також зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22.

В судовому засіданні 27.11.2024 представник ТОВ Компанія Квантум, виклавши свою правову позицію по справі, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив останню задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник прокуратури заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Представник Одеської міської ради підтримав позицію прокуратури.

Державний реєстратор у судове засідання не з`явився, свого представника до суду не направив; про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та надіслане третьою особою клопотання про розгляд справи без її участі; з огляду на те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представника третьої особи.

У судовому засіданні 27.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану постійні повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування апеляційної колегії у відпустках, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга ТОВ Компанія Квантум розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як зазначає прокурор, Київською окружною прокуратурою м. Одеси в рамках здійснення конституційної функції представництва інтересів держави вивчено питання законності проведення державної реєстрації права власності на об?єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, за наслідком чого встановлено, що рішенням державного реєстратора Затишанської селишної ради Роздільнянського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни від 04.10.2021 за індексним номером 60744861 зареєстровано право приватної власності ТОВ «Компанія Квантум» (код ЄДРПОУ 31068996) на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100).

Підставою для державної реєстрації права власності на спірний об?єкт незавершеного будівництва зазначено технічний паспорт та висновок щодо технічного стану об?єкта нерухомого майна № 600/16/21 від 01.07.2021, видані ФОП Петак Іриною Василівною.

Відповідно до листа сертифікованого інженера з технічної інвентаризації ФОП Петак Ірини Василівни (AE №005817), остання ніколи не проводила технічну інвентаризацію, не виготовляла та не видавала будь-яких довідок та документів на об?єкт незавершеного будівництва - автомобільну мийку самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (т. 1 а.с. 39).

Вивченням електронної реєстраційної справи №2471070451100 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно прокурором встановлено, що перевірка факту проведення технічної інвентаризації об?єкта державним реєстратором не проводилась.

Крім того, прокурором встановлено, що державна реєстрація права власності на вищевказане незавершене будівництво також проведена за відсутності документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт. У електронній реєстраційній справі №2471070451100 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказаний документ відсутній.

Опрацюванням порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/reestri) встановлено, що дозвільні документи на будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 - не зареєстровано.

Крім того, 01.02.2022 Київською районною адміністрацією за участі посадових осіб Департаменту архітектури та містобудування ОМР, Департаменту земельних ресурсів ОМР, Департаменту благоустрою ОМР, Управління ДАБК ОМР проведено обстеження та встановлено, що на земельній ділянці загальною площею 0,1520 га з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 знаходиться об?єкт - фундаментна подушка (т. 1 а.с. 44-55).

При цьому, в ході обстеження встановлено, що містобудівні умови та обмеження на проектування об?єкта будівництва за вказаною адресою відсутні, а також, згідно з відомостями з Реєстру будівельної діяльності, відсутня інформація щодо отримання права на виконання будівельних робіт.

Як встановлено судом першої інстанції, з електронної реєстраційної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2471070451100 вбачається, що державний реєстратор Роздобудько Ю.С. перед прийняттям оспорюваного рішення про державну реєстрацію об?єкта незавершеного будівництва від 04.10.2021 за індексним номером 60744861, здійснила пошук в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в Державних рестрах, що функціонували до 2013 за кадастровим номером земельної ділянки 5110136900:32:008:0009, на якій реєструвався об?єкт незавершеного будівництва (індексний номер витягу 277939995 від 04.10.2021), в якому зазначено відомості про наявність діючого обтяження стосовно земельної ділянки у вигляді заборони на нерухоме майно, внесеного на підставі ухвали Господарського суду від 21.01.2021 у справі №916/106/21 (номер запису про обтяження: 40291982).

Крім того, станом на дату прийняття державним реєстратором Роздобудько Ю.С. спірного рішення про державну реєстрацію об?екта незавершеного будівництва від 04.10.2021 за індексним номером 60744861, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено обтяження стосовно земельної ділянки у вигляді заборони на нерухоме майно на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі за №916/731/21 (номер запису обтяження 45911222).

Також, судом першої інстанції встановлено, що в подальшому, у справі №916/731/21 було прийнято рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2021, яким частково задоволено позов Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ Компанія Квантум: скасовано державну ресстрацію права власності товариства на земельну ділянку загальною площею 0.1520 га, вартістю 11070499,00 грн, з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, і витребувано спірну земельну ділянку на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Вказане рішення залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного Господарського суду від 25.11.2021.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на виконання вищевказаного судового рішення 22.12.2021 внесено відомості про припинення права власності ТОВ Компанія Квантум на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, та зареєстровано право власності за територіальною громадою м. Одеси.

Доказів прийняття Одеською міською радою рішень щодо передання спірної земельної ділянки у власність чи користування для мети здійснення відповідної будови чи обслуговування цього нерухомого майна у матеріалах справи не міститься.

Як зазначає прокурор, враховуючи наявність судового рішення, яким повернуто земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 її належному власникові Одеській міській раді, відсутність дозвільних документів у ТОВ Компанія Квантум на будівництво об`єкту нерухомості, реєстрації права власності об`єкту самочинного незавершеного будівництва на земельній ділянці комунальної власності, яка для цієї мети не передавалась відповідачу, Одеська міська рада до цього часу на вжила належних заходів захисту інтересів територіальної громади.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідним позовом.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо аргументів апелянта про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Системне тлумачення положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

У даному випадку, обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави, прокурор зазначив, що Одеська міська рада, будучі власником спірної земельної ділянки, обізнаною про виявлені правопорушення, маючи відповідні повноваження, всупереч інтересам територіальної громади (оскільки незаконна реєстрація права приватної власності на спірний об?єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Акпдеміка Вільямса, 53 створює перешкоди у користуванні територіальною громадою м. Одеси належною ій земельного ділянкою під самочинно зведеним та зареєстрованим об?єктом) не зверталась за їх захистом до суду.

В матеріалах цієї справи міститься лист Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси від 20.01.2022 №374вих-22, адресований Одеській міській раді, в якому прокурор повідомив про виявлені правопорушення та просив у найкоротший термін надати інформацію, чи вживались Одеською міською радою заходи щодо звернення з позовом про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності на незавершене будівництво спірного нерухомого майна, або з іншими позовними вимогами для захисту відповідних інтересів територіальної громади. Також, прокурор просив Одеську міську раду надати інформацію, чи плануються останньою вживатись заходи позовного характеру за вказаними прокурором фактами. При цьому, у вказаному листі прокурором було зазначено, що даний лист надсилається в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру, з метою вирішення питання щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, за обставинами незаконної реєстрації права приватної власності за ТОВ Компанія Квантум на об?єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (т. 1 а.с. 98-101).

У відповідь на вказаний лист, Директор юридичного департаменту Одеської міської ради листом від 15.02.2022 №18-пр/вих повідомив прокуророві, що відповідна позовна заява станом на час відповіді Одеською міською радою не подавалась (т. 1 а.с. 102).

В подальшому, прокурор в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру направив Одеській міській раді відповідне повідомлення від 18.04.2022 (т. 1 а.с. 103) та звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом.

При цьому, судова колегія звертає увагу на висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), відповідно до яких метою звернення прокурора до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", є надання такому органу можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову до суду.

Таким чином, бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (постанова Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №910/8317/23).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради і дотримано передбачений ст. 23 Закону України Про прокуратуру порядок реалізації такого захисту.

Позиція апелянта відносно того, що право органу місцевого самоврядування на звернення до суду із даним позовом виникло лише після прийняття остаточного рішення у судовій справі №916/731/21 щодо скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Компанія Квантум» на спірну земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009 та витребування її у ТОВ «Компанія Квантум» на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради оцінюється колегією суддів критично, виходячи з наступного.

Апеляційною колегією встановлено, що рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/731/21 винесено 23.07.2021. Після апеляційного перегляду вказаного рішення, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 останнє залишено в силі.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальносп, встановленоі законом (ст. 326 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, апеляційна колегія наголошує на тому, що оскарження постанови суду апеляційної інстанції не впливає на набрання нею законної сили, відтак, рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2021 у справі №916/731/21 про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Компанія Квантум» на спірну земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009 та витребування її у ТОВ «Компанія Квантум» на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради набрало законної сили 25.11.2021 (з набранням чинності постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі №916/731/21) та було обов`язковим для виконання.

Аналогічна позиція наведена Верховним Судом у постанові від 12.09.2023 у справі №910/13216/22.

Матеріали справи свідчать, що позовну заяву Київською окружною прокуратурою м. Одеси у даній справі - №916/960/22 подано до господарського суду 25.05.2022, тобто через 6 місяців після набрання чинності судовим рішенням у справі №916/731/21, що свідчить про помилковість вищенаведених тверджень апелянта.

Щодо суті спору.

Позов у цій справі поданий прокурором на захист права комунальної власності на землю, оскільки дії відповідача перешкоджають Одеській міській раді реалізовувати всі правомочності власника щодо земельної ділянки, на якій знаходиться спірний об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно з частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 ст. 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 80 Земельного кодексу України суб?єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів даної справи, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009, яка належить до земель комунальної власності, є Одеська міська рада, а відтак, позивач як орган, через який територіальна громада м. Одеси здійснює своє право власності, уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, зокрема вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Судова колегія зазначає, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ні для власної забудови, ні іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, крім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 та постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №921/252/23.

З урахуванням викладеного судова колегія вказує, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Приписи зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Так, згідно із ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 не була відведена для мети будови на неї автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею, Одеською міською радою не приймались рішення щодо передання земельної ділянки ТОВ "Компанія "Квантум" у власність чи користування для обслуговування спірного нерухомого майна, оскільки на спростування вказаного у матеріалах справи не міститься жодного документу. Крім того, у матеріалах справи також відсутні будь-які дозвільні документи на здійснення підготовчих та будівельних робіт за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, що свідчить про те, що недобудована автомобільна мийка існує незаконно, а відтак, - є самочинним будівництвом.

Щодо доводів апелянта про те, що будівництво об`єкту здійснювалось, згідно проектної документації, за якою запроектована автомийка є навісом, збірною спорудою з легких металоконструкцій, на зведення яких нормами діючого законодавства не передбачено обов`язок відповідача отримувати дозвільні документи, то судова колегія зазначає наступне.

Порядок оформлення й отримання дозвільних документів на будівництво об`єктів регламентовано Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, Порядком виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт від 13.04.2011 №466, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №3038-VI, об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури (крім трубопроводів внутрішньогосподарських меліоративних систем).

Судова колегія звертає увагу на те, що аналіз статті 26 Закону №3038-VI дає підстави зазначити, що процес отримання дозвільної документації на будівництво можна ініціювати лише після:

- одержання замовником або проектувальником вихідних даних;

- розробки проектної документації та проведення у випадках, передбачених законодавством, її експертизи;

- затвердження проектної документації.

Порядок, вимоги й основний перелік дозвільних документів, що надають право на виконання будівельних робіт, різняться залежно від класу наслідків об`єкта, який планують будувати.

Клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі клас наслідків) це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я та життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які перебуватимуть зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Основні вимоги та рекомендації щодо визначення класу наслідків (відповідальності) встановлені ст. 32 Закону та національним стандартом ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.05.2013 №195.

Усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки СС1; середні наслідки СС2; значні наслідки СС3.

Судова колегія зазначає, що враховуючи положення законодавства, можна скласти наступний алгоритм дій для отримання дозвільної документації на будівництво об`єктів, які належать до об`єктів із незначними наслідками (СС1).

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону №3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо їх не було виконано раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на вказаних вище об`єктах надано після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Для подання відповідного повідомлення замовнику (його уповноваженій особі) потрібно:

- отримати вихідні дані (порядок отримання вихідних даних регламентовано ст. ст. 29, 30 Закону №3038-VI, положеннями наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 №289, яким затверджено Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, а також іншими нормативно-правовими актами),

- розробити та затвердити проектну документацію на будівництво (порядок реалізації зазначених дій регламентовано ст. 31 Закону, положеннями Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45, ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво, Порядком затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 №560, та іншими нормативно-правовими актами).

При цьому, повідомлення про початок виконання підготовчих/будівельних робіт оформлюється за формою, згідно з відповідним додатком до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт та подається до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об`єкта, не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання підготовчих/будівельних робіт.

Порядок подання повідомлення про початок виконання підготовчих/будівельних робіт урегульовано ст. ст. 35, 36 Закону№3038-VI, Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт.

Виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт заборонено.

Без отримання містобудівних умов та обмежень проект будівництва розробляють на підставі будівельного паспорта забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

Судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах даної справи відсутні документи на підтвердження надсилання ТОВ «Компанія Квантум» на адресу відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею.

Також, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 - відсутні, а також, згідно з відомостями з Реєстру будівельної діяльності, відсутня інформація щодо отримання права на виконання будівельних робіт, що є ознаками самочинного будівництва.

Водночас земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 не відноситься до числа присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

Разом з тим, як зазначалось вище, апелянт посилається на положення п. 6 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №406 (далі Перелік №406).

Так, згідно до п. 6 вказаного Переліку, не потребують документів, що дають право на виконання будівельних робіт, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема: навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків.

Тобто, даним пунктом (6) визначено відповідний перелік об`єктів, які не потребують оформлення дозвільної документації, коли будівництво планується на присадибній, садовій або дачній ділянці, до яких земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 не відноситься.

Таким чином, посилання апелянта на п. 6 Переліку №406 є помилковим.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що апелянт своїми аргументами протиричить фактичним обставинам даної справи, а саме: 01.02.2022 Київською районною адміністрацією за участі посадових осіб Департаменту архітектури та містобудування ОМР, Департаменту земельних ресурсів ОМР, Департаменту благоустрою ОМР, Управління ДАБК ОМР проведено обстеження та встановлено, що на земельній ділянці загальною площею 0,1520 га з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 знаходиться об`єкт - фундаментна подушка. Наявність фундаментної подушки на вказаній земельній ділянці також підтверджується фотофіксацією, наявною у матеріалах справи та не оспорюється відповідачем. Разом з цим, у пункті 6 Переліку №406, на який посилається скаржник, чітко зазначено, що не потребують документів, що дають право на виконання будівельних робіт, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів.

Разом з тим, апеляційна колегія вказує на те, що розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться, у тому числі, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, інших нормативно-правових актів, рішень Одеської міської ради та її виконавчих органів.

Згідно із Правилами благоустрою території міста Одеси, затвердженими рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 №1631-VI (зі змінами), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, у тому числі пункти дрібно-роздрібної торговельної мережі одноповерхові споруди, що виготовляються з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту (п. 6.4.1).

У Порядку розміщення споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі - Порядок 244) визначено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1.3. Порядку 244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно з п. 2.1 Порядку 244, підставою для розміщення тимчасових споруд є паспорт прив`язки.

Для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає певні документи (п. 2.6 Порядку 244).

Паспорт прив`язки оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти днів з дня подання зазначеної заяви (п. 2.7. Порядку).

Пунктом 2.20 Порядку 244 зазначено, що встановлення тимчасових споруд здійснюється відповідно до паспорта прив`язки.

Згідно з п. 2.30 Порядку 244, розміщення ТС самовільно забороняється.

Таким чином, судова колегія зазначає, що протиправно розміщена ТС - тимчасова споруда, яка розміщується, зокрема, без отримання оформленого у встановленому порядку паспорту прив`язки (аналогічна позиція застосована Верховним Судом у поставі від 16.02.2021 у справі №523/11340/15-а).

Апеляційний суд вказує, що у матеріалах даної справи відсутній паспорт прив`язки спірного об`єкту незавершеного будівництва - автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53.

Відтак, посилання апелянта на те, що в проектній документації зазначено, що запроектована автомийка є тимчасовою спорудою, а саме навісом, збірною спорудою з легких металоконтрукцій не може бути взята до уваги.

Разом з тим, як зазначалось вище, з огляду на матеріали справи вбачається, що на вказаний об`єкт незавершеного самочинного будівництва за ТОВ "Компанія "Квантум" 04.10.2021 зареєстровано право власності (номер запису про право власності 44295070), про що свідчить наявна у матеріалах справи інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що відсоток готовності об`єкту незавершеного будівництва складає 18,2%.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

При цьому, положеннями ст. 181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Окрім того, визначення нерухомого майна містить і стаття 1 Закону України "Про іпотеку", згідно якої нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" об`єкт незавершеного будівництва не вважається об`єктом нерухомого майна.

Відтак, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які використовуються (були використані) в процесі цього будівництва (створення нерухомого майна).

У випадку, коли об`єктом незавершеного будівництва є лише сукупність належних забудовнику будівельних матеріалів, визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ (об`єкт нерухомого майна) у розумінні ст. 181 та ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно. Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду: від 18.12.2019 у справі №916/633/19, від 25.09.2024 у справі №918/146/23.

Статтею ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - у редакції станом на моменти винекнення спірних правловідносин), для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва); 3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта (крім випадків, коли такий документ внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва).

Як вже було встановлено вище судом апеляційної інстанції та не спростовано матеріалами даної справи, документів, які відповідно до законодавства надають право на виконання будівельних робіт, у відповідача не міститься, а тому, останні не надавались державному реєстратору, що суперечить вищенаведеній нормі законодавства.

Відповідно до інформації з Державногоу реєстру речових прав на нерухоме майно щодо електронної реєстраційної справи за №2471070451100, державним реєстратором Роздобудько Ю.С. зареєстровано право власності на спірний об?єкт незавершеного будівництва на підставі технічного паспорту та висновку щодо технічного стану об?єкта нерухомого майна № 600/16/21 від 01.07.2021, що видані ФОП Петак Іриною Василівною.

Тобто, технічної інвентаризації, яка вимагається положеннями ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", також не проводилась.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.10 Закону України Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями зокрема, встановлює наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної рестрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приимає віповідні рішення.

Під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов?язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Відповідно до Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681 Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, з 1 серпня 2021 року державним реєстратором має забезпечуватися перевірка інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про результати проведення технічної інвентаризації.

Однак, судом першої інстанції встановлено, а відповідачем не спростовано, що перевірка факту проведення технічної інвентаризації об?єкта державним реєстратором не проводилась.

Більш того, матеріали справи свідчать про те, що ФОП Петак Ірина Василівна взагалі заперечується факт видачі будь-яких документів відносно об?єкту незавершеного будівництва - автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, про що свідчить лист сертифікованого інженера з технічної інвентаризації ФОП Петак Ірини Василівни (AE №005817), який міститься у матеріалах даної справи.

Таким чином, апеляційні доводи ТОВ «Компанія Квантум» стосовно того, що державним реєстратором Роздобудько Ю.С. проведено державну реєстрацію спірного об`єкта незавершенного будівництва у відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є неспроможними.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Проте, у даному випадку державна реєстрація права власності на спірний об?єкт незавершеного будівництва було здійснено державним реєстратором Роздобудько Ю.С., хоча і за відсутності необхідних документів, які можуть бути підставою для вчинення таких реєстраційних дій у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, державний реєстратор не додержав вищенаведених приписів законодавства, належним чином не перевірив надані відповідачем документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, а сама реєстрація проведена за відсутності переліку необхідних документів, тому таку реєстрацію не можна вважати законною.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону (визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України).

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Зазначена норма містить чіткі способи захисту порушеного права, зокрема: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, відтак, позовні вимоги прокурора у даній справі про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Роздобудько Юлії Сергіївни від 04.10.2021 за індексним номером 60744861 про реєстрацію права приватної власності ТОВ Компанія Квантум на незавершене будівництво (реєстраційний номер об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100) є такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), а відтак, позовні вимоги щодо припинення права приватної власності ТОВ Компанія Квантум на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100) є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо твердження апелянта про обрання позивачем неефективного способу захисту.

Сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 (на яку посилається скаржник у письмових поясненнях) виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим ст. 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, п. 57 постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17, п. 89 постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, п. 55 постанови ВП ВС від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені ст. 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами 3-5 ст.і 376 Цивільного кодексу України встановлено, що таке право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Наведене також зазначено Великою Палатою Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, яка вказала, що належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

3 огляду на викладене, правомірною є позовна вимога щодо звільнення ТОВ Компанія Квантум земельної ділянки шляхом знесення об?єкту незавершеного будівництва - мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53.

Щодо аргументів апелянта відносно того, що позивачем порушено процедуру звернення до суду з вимогою про звільнення земельної ділянки, оскільки такому зверненню мало передувати, зокрема, винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності органом державного архітектурно-будівельного контролю, то судова колегія вказує, що даний факт лише свідчить про підтвердження позиції прокурора відносно обґрунтування підстав для представництва в суді з огляду на те, враховуючи наведену апелянтом бездіяльність компетентного органу.

Також до правовідносин цієї справи не може бути застосована правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №815/2311/15, оскільки у справі №815/2311/15 адміністративним судом здійснювався розгляд публічно-правового спору, визначальна ознака якого те, що цей спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин та публічний орган чи посадова особа у цих відносинах здійснює владні управлінські функції. В межах цієї справи здійснювався розгляд спору про право між суб`єктами приватно-правових відносин, тобто розглядалася вимога власника про захист свого приватного права. З огляду на зазначене правовідносини у наведених скаржником справах і у цій справі не є подібними.

Стосовно позиції апелянта, що Одеська міська рада не приймала рішень про передання відповідачу земельної ділянки у власність чи користування для обслуговування нерухомого майна, оскільки набуття ТОВ «Компанія Квантум» права власності на спірну земельну ділянку отримало через внесення останньої до статутного капіталу Підприємства у якості його частки, а тому, станом на час оформлення спірної реєстрації земельна ділянка належала на праві власності ТОВ «Компанія Квантум».

Як зазначалось вище, господарським судом розглядалась справа №916/731/21 в межах якої було встановлено наступне:

- рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.02.2013, за результатом розгляду справи №1512/10136/2012, встановлено факт належності спірної земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади міста Одеси. Судове рішення у вказані справі набрало законної сили 22.06.2015;

- 15.11.2017 було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (підставою виникнення права власності вказано рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.02.2013 у справі №1512/10136/2012);

- відсутність доказів правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку на підставі іпотечного договору;

- порушення державним реєстратором Манютою С.В. чинного законодавства шляхом реєстрації 01.03.2019 права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 , оскільки жодних доказів про прийняття Одеською міською радою будь-яких рішень про передачу спірної земельної ділянки у власність інших осіб, зокрема, ОСОБА_1 , не існує; однак, 01.03.2019 було припинено право комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- подальше передання на підставі акту приймання-передачі майна №1 від 11.09.2020 ОСОБА_1 спірної земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ Компанія Квантум;

- 15.09.2020 реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ТОВ «Компанія Квантум».

Господарський суд, дослідивши встановлені факти, рішенням від 23.07.2021 у справі №916/731/21 дійшов висновку про те, що ТОВ Компанія Квантум не було є добросовісним набувачем спірного майна, скасував державну реєстрацію права власності ТОВ Компанія Квантум на спірну земельну ділянку та витребував її у ТОВ Компанія Квантум на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

При цьому, суд звернув увагу на те, що ОСОБА_1 як засновник ТОВ Компанія Квантум, передаючи 11.09.2020 спірну земельну ділянку у власність ТОВ Компанія Квантум в якості майнового внеску до статутного капіталу, знала, що спірна земельна ділянка не була вільною від незареєстрованих прав інших осіб.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вказане судова колегія не враховує твердження відповідача щодо підстав набуття права на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009.

Разом з тим, реєстрація права приватної власності ТОВ Компанія Квантум на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: АДРЕСА_1 відбулась 04.10.2021, згідно з рішенням державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни.

Але, як наведено вище, рішення у справі №916/731/21, яким було скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ Компанія Квантум на спірну земельну ділянку та витребувано її у відповідача на користь Одеської міської ради, було ухвалено 23.07.2021.

Тобто, ТОВ «Компанія Квантум» станом на дату реєстрації права власності на об`єкт незавершеного самочинного будівництва, розташованого на земельній ділянці, було обізнано з існуючим судовим спором та прийнятим рішенням судом першої інстанції не на свою користь, однак, продовжило здійснювати заходи щодо оформлення відповідної державної реєстрації спірного об`єкта.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила:

1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

У цьому контексті Верховний Суд ще раз звертає увагу на те, що відповідно до чітких та зрозумілих вимог чинного законодавства обов`язковою умовою використання земельної ділянки під забудову є наявність в особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне її зайняття. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для повернення самовільно зайнятої земельної ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними.

Зважаючи на наведене та враховуючи встановлені у справі №916/731/21 обставини, колегія суддів зауважує, що перед здійсненням початку спірного будівництва та реєстрації права власності на нього, ознайомившись зі змістом земельного та цивільного законодавства, проявивши розумну обачність да добросовісність, відповідач міг та повинен був знати про незаконність своїх дій за відсутності у ТОВ «Компанія Квантум» правовстановлюючих документів на землю комунальної власності. Проігнорувавши вимоги чинного законодавства, відповідач фактично взяв на себе ризики, пов`язані, в тому числі, із можливим знесенням самочинно збудованого об`єкта будівництва.

Тож, надаючи оцінку правомірності втручання держави у право на мирне володіння майном, судова колегія враховує, що поведінка відповідача щодо спорудження самочинного будівництва за відсутності земельної ділянки, відведеної для цієї мети, не була добросовісною і у нього не було законних підстав вважати, що реєстрація права власності на об`єкт самочинного незавершеного будівництва, без дотримання вищенаведених вимог чинного законодавства, підміняє цей порядок та здатна легітимізувати об`єкт, самочинно збудований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Одеси.

За таких обставин право органу місцевого самоврядування повернути самовільно зайняту земельну ділянку, з огляду на встановлені у даній справі обставини, гарантоване чинним законодавством України (ст. 212 Земельного кодексу України) та не порушує критерію пропорційності втручання у мирне володіння майном.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Тому решту доводів апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Апеляційні доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, в яких скаржнику судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, а тому аргументи ТОВ «Компанія Квантум», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду, викладених у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі №916/960/22, яке винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 року у справі №916/960/22 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.12.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяЯрош А.І.