Постанова

від 05.11.2024 по справі 910/8139/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа№ 910/8139/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасун О.І. (ордер серія АА №1490249 від 30.09.2024)

від відповідача: Бовсуновська С.О. (ордер серія АІ №1693181 від 02.09.2024)

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.08.2024 про задоволення частково заяви про забезпечення позову

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРГО ПРОПЕРТІ" про забезпечення позову

у справі №910/8139/24 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРГО ПРОПЕРТІ"

до ОСОБА_1

про стягнення 7 056 000, 00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРГО ПРОПЕРТІ" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу - ОСОБА_1 , виявлене під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову - 7 056 000 (сім мільйонів п`ятдесят шість тисяч) грн 00 коп.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем вчиняються дії щодо відчуження нерухомого майна, що може свідчити про ускладнення виконання рішення суду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Бовсуновська Світлана Олександрівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/8139/24, визнавши причини його пропуску поважними, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/8139/24 та відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРГО ПРОПЕРТІ" про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що:

1) накладення арешту на майно було здійснено без належних підстав і доказів, що відповідач намагався ускладнити виконання рішення суду.

2) суд не вирішив питання зустрічного забезпечення позову, що є порушенням процедури.

3) передача майна доньці відповідача була зумовлена погіршенням стану здоров`я останньої.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 апеляційну скаргу у справі №910/8139/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 витребувано у господарського суду міста Києва копії матеріалів справи №910/8139/24. Відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/8139/24 до надходження копії матеріалів справи (матеріалів оскарження ухвали) на адресу Північного апеляційного господарського суду.

19.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли копії матеріалів справи №910/8139/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/8139/24, відкрито апеляційне провадження у справі №910/8139/24, справу №910/8139/24 призначено до розгляду на 22.10.2024

30.09.2024 від представника заявника надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано з огляду на наступне:

1) дії відповідача мали на меті ускладнення або унеможливлення виконання судового рішення, з огляду на передачу значної частини нерухомого майна на користь третьої особи;

2) арешт майна є необхідним заходом для запобігання можливому відчуженню майна відповідачем, що могло б перешкодити виконанню майбутнього рішення суду;

14.10.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить відкласти розгляд справи, оскільки уповноважений представник відповідача перебування на лікуванні за межами Києва у санаторії, та не може прибути до судового засідання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 клопотання відповідача задоволено, розгляд справи відкладено до 05.11.2024.

05.11.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень про слати заборгованості в повному обсязі.

У судовому засіданні, 05.11.2024 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просила її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРГО ПРОПЕРТІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОУКРЛЕНД" у розмірі 7 056 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.08.2024.

05.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд накласти арешт на рухоме та/або нерухоме майно, що належить відповідачу - ОСОБА_1 , виявлене під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову - 7 056 000,00 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідач добровільно не виконав договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати вартості частки статутного капіталу ТОВ «Агроукрленд», у зв`язку з цим наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 може здійснити подальше відчуження майна на користь третіх осіб, що призведе до неможливості виконання рішення суду в частині повернення майна позивача, що і є кінцевою метою судового захисту позивача.

Крім того, представник позивача акцентував увагу суду на тому, що 25.07.2024 відповідач відчужив групу нежитлових приміщень, які належали ОСОБА_1 , та 50 % частки в статутному капіталі ТОВ «Глобал Рантьє» на користь ОСОБА_2 , номінальною вартістю 5 000 000,00 грн., що свідчить про дії відповідача по відчуженню свого майна з метою ускладнення чи неуможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

За наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, оскільки на переконання суду невиконання відповідачем договірних зобов`язань та його дії щодо відчуження майна, створюють ризик ускладнення виконання майбутнього судового рішення. Суд визнав заявлені заходи забезпечення позову обґрунтованими та адекватними, оскільки вони відповідають реальності ризиків та підтверджені достатніми доказами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Як вже зазначалось вище, заходи забезпечення позову повинні відповідати принципу адекватності, оскільки обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Агроукрленд» у розмірі 7 056 000,00 грн, в той час як заявник у своїй заяві просив накласти арешт на рухоме майно та/або нерухому майно, що належить відповідачу - ОСОБА_1 , яке не є спірним.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна має стосуватись саме майна, що належить до предмета спору. Тобто, в даному випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги у даній справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19.

У своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що за рахунок майна, на яке буде накладено арешт, можуть у подальшому (у разі задоволення позову) бути задоволені вимоги стягувача під час реалізації такого майна.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, в яких наголошено на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається із резолютивної частини оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 09.08.2024, суд застосував заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту як нерухоме майно, що належить відповідачу - ОСОБА_1 , виявлене під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову - 7 056 000,00 грн.

При цьому позивачем будь-яких доказів на підтвердження відсутності грошових коштів на банківських рахунках відповідача станом на момент звернення із заявою про забезпечення позову до матеріалів справи не надано.

За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать ОСОБА_1 , і які знаходяться на всіх її рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах для задоволення вимог про стягнення 7 056 000,00 грн, не можна стверджувати як про доцільність накладення арешту на майно відповідача, так і про те, що у разі задоволення позову вимоги позивача будуть задовольнятись саме за рахунок нерухомого майна відповідача.

За таких обставин вимоги заявника, наведені в заяві про забезпечення позову, щодо накладення арешту на майно відповідача не співвідносяться з предметом позову. Зі змісту заяви позивача про забезпечення позову не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, сам по собі факт порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем у розумінні приписів ГПК України не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідача заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Невиконання відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом і саме ці вимоги є предметом розгляду суду у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не вказано обставин, які переконливо свідчили б про негативні фінансові показники і потенційну неможливість виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, а також про те, що грошові кошти або майно, які належать ОСОБА_1 на момент пред`явлення позову у даній справі, може зникнути або зменшитися за кількістю настільки, що це могло б істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Тому саме лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що станом на 23.10.2024 заборгованість за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Агроукрленд» у розмірі 7 056 000,00 грн, відповідачем сплачена в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвалу господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/8139/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ЛАРГО ПРОПЕРТІ" про забезпечення позову.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/8139/24 задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/8139/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРГО ПРОПЕРТІ" про забезпечення позову.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРГО ПРОПЕРТІ" (04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 26, кв 36, ЄДРПОУ 44646396) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3028,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 02.12.2024

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко