Постанова

від 12.11.2024 по справі 910/19921/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. Справа№ 910/19921/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Муковоз В.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Ізовіта А.М.;

від відповідача: Невкритий В.Ю.;

від третьої особи: Хайновський О.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 (повний текст складено 14.06.2024)

та апеляційні скарги Державного підприємства "Наш Дім" та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 (повний текст складено 05.07.2024)

у справі №910/19921/23 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13"

до Державного підприємства "Наш Дім"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фонду державного майна України

про скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Наш Дім" про скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зареєстровані за відповідачем об`єкти нерухомого майна є допоміжними приміщеннями будинку, використовуються співвласниками багатоквартирного будинку відповідно до їх функціонального призначення та не можуть бути самостійним об`єктом права власності. Крім того, відповідач в порушення ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснив реєстрацію права господарського відання на спірні об`єкти без рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. За таких підстав, позивач просить Суд скасувати державну реєстрацію права господарського відання Державного підприємства «Наш Дім» на групу нежитлових приміщень №6, №10, №2/4, що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 13.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №910/19921/23 в задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" до Державного підприємства "Наш Дім" про скасування державної реєстрації - відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено, що спірні нежитлові приміщення є допоміжними, а не є окремими нежилими приміщеннями, які з самого початку так будувались, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" на користь Державного підприємства "Наш Дім" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Суд першої інстанції, врахувавши складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, у зв`язку з чим суд зменшив витрати відповідача на професійну правничу допомогу до 40 000 грн. 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/19921/23 від 12.06.2024 та ухвалити нове, яким скасувати державну реєстрацію права господарського відання Державного підприємства "Наш Дім" на групу нежитлових приміщень №6, №10, №2/4.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- спірні приміщення не використовувались для інших потреб, ніж як для обслуговування будинку та власників квартир, підвищення їх життєвого комфорту, побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням;

- дії відповідача, спрямовані на реєстрацію за ним права власності на спірні приміщення є неправомірними;

- суд першої інстанції помилково посилається на надані позивачем технічні паспорти, як на докази підтвердження функціонального призначення спірних приміщень, як окремих об`єктів нерухомого майна;

- твердження суду першої інстанції про ненадання матеріалів технічної інвентаризації є необґрунтованим, оскільки такі документи відсутні у позивача, та не передані ДП «Наш Дім» до Фонду державного майна України;

- відповідач здійснив державну реєстрацію прав господарського відання на спірні нежитлові приміщення будинку лише 22.03.2021 року та 19.05.2021 року, тобто після того, як втратив статус балансоутримувача будинку, а відповідно і право розпорядження будь яким майном, яке не закріплено у нього на праві господарського відання;

- в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на належність спірних об`єктів нерухомого майна відповідачу на праві господарського відання.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анрі Барбюса-13» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/19921/23 від 03.07.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анрі Барбюса-13» на користь Державного підприємства "Наш Дім" витрат на правову допомогу у розмірі 99 000,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- наданий представником відповідача акт від 17.06.2024 не містить переліку наданих послуг, отже відсутня можливість визначити співмірність витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг);

- позивач є неприбутковою організацією, яка здійснює свою діяльність виключно для сприяння утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку;

- сума судових витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності їхнього розміру, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та є неспіврозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Наш Дім" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/19921/23 від 03.07.2024 в частині відмови у задоволенні заяви і ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" на користь Державного підприємства "Наш Дім" витрати на правову допомогу у розмірі 99 000,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, відповідачем були понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу на загальну суму 99 000, 00 грн, які підтверджені наданими доказами;

- ГПК України не встановлює вимог від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання нею доказів на підтвердження хронометражу витрачання адвокатом часу при наданні послуг, а також не містить критеріїв для визначення адвокатської допомоги у відповідності до стажу професійної діяльності адвоката.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/19921/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя, судді: Кропивна Л.В., Шевчук С.Р.

Ухвалою суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №910/19921/23 та призначено справу до розгляду на 17.09.2024.

Ухвалою суду від 24.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/19921/23 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №910/19921/23 та призначено справу до розгляду на 17.09.2024.

Ухвалою суду від 26.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Наш Дім" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/19921/23 для спільного розгляду з апеляційними скаргами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/19921/23 та призначено справу до розгляду на 19.07.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2024 про звільнення судді Шевчук С.Р., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку та перебування судді Кропивної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/19921/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалами суду від 17.09.2024 прийнято до свого провадження апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/19921/23 та апеляційну скаргу Державного підприємства "Наш Дім" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/19921/23 та відкладено розгляд справи до 01.10.2024.

26.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли клопотання про витребування доказів, відповідно до яких останній просив витребувати у Фонду державного майна України, Державного підприємства "Наш Дім" документи, що підтверджують передачу відповідачу на праві господарського відання спірних об`єктів нерухомого майна.

Також, 25.09.2024 та 27.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копій відповідей на адвокатські запити від Фонду державного майна України та Міністерства економіки України.

Ухвалою суду від 30.09.2024 задоволено заяву представника Державного підприємства "Наш Дім" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.10.2024 судове засідання відкладено до 29.10.2024 та зобов`язано Фонд державного майна України надати витяги з Єдиного реєстру об`єктів державної власності № 10-15-4963, виданий 09.03.2021, № 10-15-10228 виданий 06.05.2021, які подавались для державної реєстрації права господарського відання Державного підприємства "Наш Дім"на групи нежитлових приміщень № 6, № 10, № 2/4, які знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул.. Тютюнника Василя, буд. 13 та зобов`язано Фонд державного майна України надати документи, на підставі яких:

- до Єдиного реєстру об`єктів державної власності (витяг з Реєстру № 10-15-4963 виданий 09.03.2021) були внесені відомості щодо перебування у Державного підприємства "Наш Дім" на праві господарського відання групи нежитлових приміщень № 2/4 (третій поверх), загальна площа (кв.м.), 117,9 кв.м., які знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул.. Тютюнника Василя, буд. 13;

- до Єдиного реєстру об`єктів державної власності (витяг з Реєстру № 10-15-10228 виданий 06.05.2021) були внесені відомості щодо перебування у Державного підприємства "Наш Дім" на праві господарського відання групи нежитлових приміщень № 6 (2-й поверх), загальна площа 170,3 кв.м., які знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 13;

- до Єдиного реєстру об`єктів державної власності (витяг з Реєстру № 10-15-4963 виданий 09.03.2021) були внесені відомості щодо перебування у Державного підприємства "Наш Дім" на праві господарського відання групи приміщень № 10 (третій поверх), загальна площа 52,5 кв.м., які знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул.. Тютюнника Василя, буд. 13.

Ухвалою суду від 29.10.2024 судове засідання відкладено до 12.11.2024 та зобов`язано Державне підприємство "Наш Дім" надати копії акту приймання-передачі від 12.04.2001, за яким з балансу Київського заводу "Радар" на баланс відповідача було передано багатоквартирний будинок № 13 за вулицею Анрі Барбюса у місті Києві та копію наказу Київського заводу "Радар" від 27.04.2001 №150, відповідно до якого будинок передано безкоштовно за рахунок зменшення статутного фонду з балансу заводу на баланс відповідача.

Позиції учасників справи

06.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

12.08.2024 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України №443 від 28.12.1999 "Про створення державного підприємства "Наш дім" вирішено створити Державне підприємство "Наш дім" з правами юридичної особи на базі рухомого та нерухомого майна відокремленого підрозділу Київського заводу "Радар".

У відповідності до акту приймання - передачі від 12.04.2001 з балансу заводу "Радар" на баланс Державного підприємства "Наш дім" передано будинок №13 по вул.Анрі Барбюса в м. Києві.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі України об`єктами державної власності" від 23.03.2014 № 408-р Державне підприємство "Наш дім" було передано із сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 року у справі №910/9663/16, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 та постановою Верховного Суду від 16.05.2019 року, позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анрі Барбюса-13» задоволено частково, зобов`язано Державне підприємство "Наш дім" передати багатоквартирний будинок №13 по вул. Анрі Барбюса в місті Києві в управління Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" разом із відповідною технічною документацією; в іншій частині позову відмовлено. (т.1 а.с.21-58)

У вказаному рішенні встановлено, що 16.01.2016 на установчих зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою місто Київ, вул. Анрі Барбюса, 13, було прийнято рішення, оформлене відповідним протоколом, про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13".

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.02.2016 було здійснено державну реєстрацію юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13", номер запису 10701020000061899.

Згідно з п.п.1.1, 2.1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" створено власниками квартир/нежилих приміщень багатоквартирного будинку №13 на вул.Анрі Барбюса міста Києва, з метою сумісного управління спільним майном та забезпечення його належної експлуатації, а також для захисту своїх прав та законних інтересів щодо володіння, користування і розпорядження таким майном.

Пунктом 2.2 статуту ОСББ передбачено, що завданням та предметом діяльності ОСББ, зокрема, є належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; забезпечення захисту прав і законних інтересів співвласників багатоквартирного будинку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном; сприяння співвласникам багатоквартирного будинку в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками багатоквартирного будинку своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю ОСББ.

29.02.2016 на загальних зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" були прийняті рішення, оформлені протоколом №1, зокрема, про самостійне управління всім багатоквартирним будинком №13 по вул.Анрі Барбюса, 13 силами і засобами ОСББ "Анрі Барбюса-13" відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку.

18.03.2016 на загальних зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" були прийняті рішення, оформлені протоколом №2, зокрема, про визначення ОСББ "Анрі Барбюса-13" балансоутримувачем всього багатоквартирного будинку №13 по вул.Анрі Барбюса в місті Києві , надання згоди щодо прийняття вказаного будинку на баланс ОСББ "Анрі Барбюса-13" та утворення відповідної комісії, яка у встановлений чинним законодавством України строк здійснить заходи, пов`язані із прийомом-передачею даного будинку з балансу Державного підприємства "Наш дім" на баланс ОСББ "Анрі Барбюса-13"; про звернення до Державного підприємства "Наш дім" з пропозицією щодо призначення та спрямування уповноваженого представника підприємства для прийняття участі у роботі комісії із прийому - передачі багатоквартирного будинку №13 по вул.Анрі Барбюса в місті Києві з балансу Державного підприємства "Наш дім" на баланс ОСББ "Анрі Барбюса-13"; про здійснення прийому-передачі технічної та іншої документації багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 у встановлений чинним законодавством України строк.

Державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ченківським О.О. було проведено примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9663/16 (наказ від 21.02.2019), у зв`язку з чим 08.11.2019 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 59436999.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по вул. Василя Тютюнника №13 в м. Києві, оформленим протоколом №9 від 06.01.2020 року, зокрема, прийнято на баланс багатоквартирний будинок в Києві по вулиці Анрі Барбюса (Василя Тютюнника) 13.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по вул. Василя Тютюнника №13 в м. Києві, оформленим протоколом №10 від 10.02.2020 року, затверджено, зокрема, функціональне призначення приміщень другого та третього поверхів будинку №13 по вул. Василя Тютюнника у м. Києві та визначено, що дані приміщення є допоміжними приміщеннями ОСББ для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №337433716 вбачається, що 19.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шершун Наталією Костянтинівною здійснено державну реєстрацію права власності (правовий режим майна - право господарського відання) за Державним підприємством "Наш Дім", на групу нежитлових приміщень №6 у житловому будинку (2 поверх) загальною площею 170,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2366431280000), підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58315779 від 24.05.2021, номер запису - 42109178.

22.03.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шершун Наталією Костянтинівною здійснено державну реєстрацію права власності (правовий режим майна - право господарського відання) за Державним підприємством "Наш Дім", на групу приміщень №10 у житловому будинку (3 поверх) загальною площею 52,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2321720080000) за адресою м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 57297802 від 25.03.2021, номер запису - 41179078.

22.03.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шершун Наталією Костянтинівною здійснено державну реєстрацію права власності (правовий режим майна - право господарського відання) за Державним підприємством "Наш Дім", на групу нежитлових приміщень №2/4 у житловому будинку (3 поверх) загальною площею 117,9 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2321700280000), підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 57297267 від 25.03.2021, номер запису - 41178621.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що такі дії є незаконними та такими, що порушують права позивача як балансоутримувача багатоквартирного будинку по вул. Тютюнника Василя, 13 у м. Києві щодо володіння, користування та розпорядження спільною сумісною власністю багатоквартирного будинку, в тому числі усіма належними нежитловими приміщеннями. Позивач зазначає, що вказані приміщення є допоміжними приміщеннями будинку, використовуються співвласниками багатоквартирного будинку відповідно до їх функціонального призначення та не можуть бути самостійним об`єктом права власності.

Крім того, за твердженням позивача, відповідач в порушення ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснив реєстрацію права господарського відання на спірні об`єкти без рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. За таких підстав, позивач просить скасувати державну реєстрацію права господарського відання Державного підприємства «Наш Дім» на групу нежитлових приміщень №6, №10, №2/4, що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 13.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У ч. 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За змістом наведеної норми, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 вищевказаного Закону спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

У Рішенні від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" під допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку розуміють приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), в той час як нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) зазначено, що «Законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004, у якому зазначено, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 06.08.2019 у справі №914/843/17, від 08.04.2020 у справі №915/1096/18).

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц).

Як вбачається з технічного паспорту на групу нежитлових приміщень №2/4 за адресою: АДРЕСА_2 станом на 28.09.2020 та відповідної експлікації приміщень №2/4, призначення приміщень: основне - приміщення №№1, 7-12, підсобне - №№2-6, загальна площа приміщень 117,9 кв.м., житлова - 113,1 кв.м., допоміжна - 4,8 кв.м. Згідно з характеристикою групи нежитлових приміщень №2/4, рік спорудження/реконструкції 1944.

Як вбачається з технічного паспорту на групу нежитлових приміщень №10 за адресою: АДРЕСА_2 станом на 28.09.2020 та відповідної експлікації приміщень №10, призначення приміщень: основне - приміщення №№6-8, підсобне - №№1-5, загальна площа приміщень 52,5 кв.м., житлова - 39,9 кв.м., допоміжна - 12,6 кв.м. Згідно з характеристикою групи нежитлових приміщень №10, рік спорудження/реконструкції 1944.

Як вбачається з технічного паспорту на групу нежитлових приміщень №6 за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13 станом на 28.09.2020 та відповідної експлікації приміщень №6, призначення приміщень: основне - приміщення №№2-4, 7-11, підсобне - №№1, 5-6, 12-13, загальна площа приміщень 170,3 кв.м., житлова - 146,7 кв.м., допоміжна - 23,6 кв.м. Згідно з характеристикою групи нежитлових приміщень №6, рік спорудження/реконструкції 1944.

Як вбачається з технічного паспорту на групу нежитлових приміщень №6/7,8 (ІІ поверх) за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13 станом на 26.02.2020 року та відповідної експлікації групи нежитлових приміщень №6/7,8, призначенням приміщень є коридор, хол, вузлова, гардеробна, кладова, вбиральня, архів, кладова, кімната для інвентарю, підсобне приміщення, візкова, коридор, вбиральня, балкони, усього по приміщеннях 170,5 кв.м., з яких основна - 118,6 кв.м., допоміжна (підсобна) - 50,7 кв.м., літніх, неопалювальних приміщень - 1,2 кв.м.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, з відповідних технічних паспортів не вбачається, що група нежитлових приміщень №6 загальною площею 170,3 кв.м., №10 загальною площею 52,5 кв.м., №2/4 загальною площею 117,9 кв.м., що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 13 є допоміжними приміщеннями в розумінні вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки саме лише посилання позивача на те, що всі без винятку приміщення багатоквартирного будинку є допоміжними не може бути достатнім доказом того, що спірні приміщення не є нежитловими а відносяться саме до допоміжних, а їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир.

Так, зокрема, позивачем не доведено, що спірні приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками є допоміжними, та що у них знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку (в якості колясочних, комор, тощо).

Більше того, як вірно зазначено судом першої інстанції та вбачається з технічних паспортів на групу нежитлових приміщень:

- №2/4 за адресою: АДРЕСА_2 станом на 28.09.2020 та відповідної експлікації приміщень №2/4, призначення приміщень: основне - приміщення №№1, 7-12, підсобне - №№2-6, загальна площа приміщень 117,9 кв.м., житлова - 113,1 кв.м., допоміжна - 4,8 кв.м.

- №10 за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13 станом на 28.09.2020 та відповідної експлікації приміщень №10, призначення приміщень: основне - приміщення №№6-8, підсобне - №№1-5, загальна площа приміщень 52,5 кв.м., житлова - 39,9 кв.м., допоміжна - 12,6 кв.м.

- №6 за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13 станом на 28.09.2020 та відповідної експлікації приміщень №6, призначення приміщень: основне - приміщення №№2-4, 7-11, підсобне - №№1, 5-6, 12-13, загальна площа приміщень 170,3 кв.м., житлова - 146,7 кв.м., допоміжна - 23,6 кв.м.

Отже, надані позивачем технічні паспорти не підтверджують, що нежитлові приміщення №6, загальною площею 170,3 кв.м., №10 загальною площею 52,5 кв.м., №2/4 загальною площею 117,9 кв.м., що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 13, є допоміжними приміщеннями, а навпаки вбачається, що вказані приміщення є ізольованими, тобто окремими нежитловими приміщеннями та є самостійними об`єктами нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення.

Також з вказаних доказів взагалі не вбачається, що призначенням спірних нежитлових приміщень є обслуговування власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням, на що посилається апелянт.

Крім того, з характеристик груп нежитлових приміщень №2/4, нежитлових приміщень №10, нежитлових приміщень №6 за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13 станом на 28.09.2020 вбачається, що їх рік спорудження/реконструкції 1944.

Проте, матеріали справи не містять технічної інвентаризації станом на момент спорудження спірних нежитлових приміщень та станом на момент проведення реконструкції, перебудови (у разі їх проведення), проектної документації, акта введення будинку в експлуатацію, з яких вбачалось, що нежитлові приміщення №6, загальною площею 170,3 кв.м., №10 загальною площею 52,5 кв.м., №2/4 загальною площею 117,9 кв.м., що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 13, є допоміжними, а не з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо) й не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Доводи апелянта, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2019 у справі № 910/9663/16 йому не було передано матеріали технічної інвентаризації на момент спорудження спірних нежитлових приміщень, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не було замовлено власну експертизу, яка б підтвердила віднесення спірних приміщень до допоміжних та не заявлено клопотання про проведення такої експертизи судом.

Посилання апелянта на рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , оформлене протоколом №10 від 10.02.2020 року, яким затверджено, зокрема, функціональне призначення приміщень другого та третього поверхів будинку №13 по вул. Василя Тютюнника у м. Києві та визначено, що дані приміщення є допоміжними приміщеннями ОСББ для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців правомірно відхилене судом першої інстанції, оскільки норми Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не наділяють збори співвласників визначення й затвердження функціонального призначення нежитлових приміщень у будинку.

Посилання позивача на технічний паспорт на групу нежитлових приміщень №6/7,8 (ІІ поверх) за адресою: АДРЕСА_2 станом на 26.02.2020 року також правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки предметом позову у даній є справі є група нежитлових приміщень №6 у житловому будинку (2 поверх) за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13, а технічний паспорт стосується групи нежитлових приміщень №6/7,8 за спірною адресою, з якого неможливо виокремити які з перелічених в експлікації приміщення відносяться до нежитлового приміщення №6.

А тому, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що нежитлові приміщення №6, загальною площею 170,3 кв.м., №10 загальною площею 52,5 кв.м., №2/4 загальною площею 117,9 кв.м., які знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 13 є допоміжними в розумінні вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а не є окремими нежилими приміщеннями, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що проведена 19.05.2021 державна реєстрація права господарського відання за Державним підприємством "Наш Дім" на спірну групу нежитлових приміщень №6 у житловому будинку (2 поверх) загальною площею 170,3 кв.м., 22.03.2021 на групу приміщень №10 у житловому будинку (3 поверх) загальною площею 52,5 кв.м., 22.03.2021 на групу нежитлових приміщень №2/4 у житловому будинку (3 поверх) загальною площею 117,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 не суперечить вимогам чинного законодавства України з огляду на недоведеність позивачем, що вказані приміщення є допоміжними та на них розповсюджується режим спільного майна співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. (ч.1 ст. 22 Закону)

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. (в редакції, чинній на дату проведення реєстраційних дій).

Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з абз. 1 п. 12 Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (п. 18 Порядку).

Позивачем не було заявлено такої підстави позову для скасування державної реєстрації права господарського відання Державного підприємства «Наш Дім» на спірне нерухоме майно через порушення державним реєстратором вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при здійсненні оскаржуваної державної реєстрації, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно не здійснювалась правова оцінка відповідним обставинам.

А тому, оскільки позивач не надав доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів в результаті проведення державної реєстрації права господарського відання за відповідачем, так як на спірні нежитлові приміщення не розповсюджуються норми ст. 382 ЦК України, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" на користь Державного підприємства "Наш Дім" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано договір про надання юридичної допомоги від 17.01.2024, укладений між Фізичною особою - підприємцем Невкритим В.Ю. (виконавець) та Державним підприємством «Наш Дім» (замовник), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги (ДК 021:2015 79110000-8 Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи).

Згідно з п.2.1 Договору обов`язки виконавця по договору: надати послуги, виконати роботу, а саме: надання правничої (правової) допомоги у Господарському суді міста Києва у справі № 910/19921/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анрі Барбюса-13» до Державного підприємства «Наш Дім» скасування державної реєстрації.

Вартість послуг (робіт) по договору складає: 99 000,00 грн. (п.4.1 Договору)

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відповідачем було подано Акт прийому наданих послуг від 17.06.2024 року, інформаційне повідомлення про зарахування кошів №1795 від 21.02.2024 р. на суму 99 000,00 грн.

Доводи позивача, що відповідач в порушення умов ст. 126 ГПК України не надав доказів понесених правничих витрат з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг), колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст.26 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили фіксований розмір вартості наданих послуг - 99 000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Так, у клопотанні від 17.06.2024 відповідача наведено опис наданих послуг, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз позовної заяви, підготовка та направлення відзиву, підготовка та направлення заперечень, участь у судових засіданнях.

Доводи позивача щодо неналежної деталізації виконаних робіт та не погодження їх з відповідачем колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Оскільки пунктом 4.1 Договору сторони визначили фіксований розмір вартості наданих послуг, а тому доводи позивача щодо неналежної деталізації опису наданих послуг колегія суддів відхиляє.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Позивач у поданих запереченнях на заяву про розподіл судових витрат та в клопотанні про зменшення їх розміру посилається на неспіврозмірність заявленої суми.

У даному випадку колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважили Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналізуючи надані відповідачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, колегією суддів враховано правову позицію, доказове наповнення, обсяг та зміст поданого відповідачем відзиву на позов та заперечень по суті спору.

А тому, з огляду на предмет позову та підстави позовних вимог, оцінюючи фактичні витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги, що запропонований відповідачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу у суді першої інстанції у даному випадку не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також розумності, співмірності та пропорційності, зважаючи на викладені позивачем заперечення проти стягнення означеного розміру витрат відповідача на оплату послуг адвоката, а також керуючись принципом розумності судових витрат, з урахуванням усіх встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн.

При цьому посилання як позивача стосовно того, що суд першої інстанції не врахував наведені аргументи щодо неспівмірності заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, так і посилання відповідача на необхідності покладення на позивача всієї суми правничої допомоги є безпідставними, оскільки як свідчить зміст оскарженого додаткового рішення, суд першої інстанції під час вирішення питання розподілу витрат врахував позиції обох сторін та дійшов до висновку про необхідність покладення на позивача лише 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу, з розподілом яких колегія суддів погоджується.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/19921/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 та апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" і Державного підприємства "Наш Дім" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/19921/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/19921/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 покласти на позивача.

4. Матеріали справи № 910/19921/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 02.12.2024 у зв`язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. з 14.11.2024 по 15.11.2024 на лікарняному, 18.11.2024 у відпустці, з 19.11.2024 по 22.11.2024 на лікарняному, з 25.11.2024 по 29.11.2024 у відпусті.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко