Ухвала

від 23.01.2025 по справі 910/19921/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/19921/23

Касаційний господарський суд у складі судді Верховного Суду Мамалуя О. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024

у складі колегії суддів: Барсук М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

та на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2024

суддя: Чинчин О.В.

у справі № 910/19921/23

за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13"

до державного підприємства "Наш Дім",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України,

про скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/19921/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 4 Закону встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позов у цій справі подано у 2023 році.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

Предметом позову в зазначеній справі є три вимоги немайнового характеру (скасування державної реєстрації на три групи нежитлових приміщень). Отже, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у розмірі 12883,20 грн ((3 х 2684 грн) х 200 % х 0,8). До касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додана квитанція від 20.12.2024 № 4324-8885-4007-6088 про сплату судового збору у сумі 5368,00 грн, проте зазначена квитанція не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством порядку, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду, скаржник долучив до клопотання копію квитанції від 20.12.2024 № 4324-8885-4007-6088 про сплату судового збору у сумі 5368,00 грн, з якої вбачається, що в графі "призначення платежу" зазначено: 101 40283552; Судовий збір, за позовом ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВБАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "АНРІ БАРБЮСА-12", Верховний Суд (Касаційний господарський суд).

Згідно з приписами частин першої та другої статті 9 Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Згідно з пунктом 37 розділу ІІ Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема "призначення платежу".

Платник заповнює реквізит "призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (пункт 41 розділу ІІ Інструкції).

Слід зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/) в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі. Разом з тим, у графі "Призначення платежу" обов`язково необхідно вказати, зокрема, номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Отже, зазначена вище платіжна інструкція не може бути прийнята як належний доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, оскільки у платіжному документі в графі "призначення платежу" взагалі відсутні відомості щодо судових рішень, за оскарження яких справляється судовий збір, а також не зазначено номера справи у якій вони були прийняті.

Таким чином, додана скаржником до касаційної скарги квитанція від 20.12.2024 № 4324-8885-4007-6088 про сплату судового збору у сумі 5 368,00 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку.

Водночас Суд зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, встановлена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок).

Цей Порядок розроблено зокрема на виконання статті 7 Закону та визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету (пункт 2 розділ І Порядку).

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку.

Згідно з приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Зі змісту частини другої статті 174 ГПК України вбачається, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі 12883,20 грн.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/19921/23 залишити без руху.

2. Надати об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду О. О. Мамалуй