Постанова

від 26.11.2024 по справі 903/538/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Справа № 903/538/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 у №903/538/24 (повний текст складений 19.09.2024)

за заявою Фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі №903/538/24

за позовом: Фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка

про стягнення 569240,77 грн

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 у справі №903/538/24 заяву представника фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.

Стягнуто із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, врахував обставини справи, доведеність порушеного права позивача, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру та обсягу наданих послуг адвокатом, та дійшов висновку, що 20 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка звернулося 07.10.2024 до суду із апеляційною скаргою, в якій просить зупинити дію рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 у справі №903/538/24. Відкрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 у справі №903/538/24. Витребувати матеріали справи №903/538/24 із Господарського суду Волинської області. Ухвалити судове рішення, яким додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 у справі №903/538/24 скасувати. Скаржник повідомляє, що його витрати на правничу (правову) допомогу становитимуть орієнтовно 5000,00 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- заявником разом із заявою про прийняття додаткового рішення не було подано доказів на підтвердження фактичних витрат на оплату правової допомоги, не надано договору про надання правової допомоги, акту наданих послуг тощо;

- заявлений до відшкодування розмір витрат на правовому допомогу є неспівмірним.

18.10.2024 матеріали справи №903/538/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 у справі №903/538/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "26" листопада 2024 р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 19.11.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

25.11.2024 на адресу суду від ФОП Томчука Андрія Михайловича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 залишити без змін.

25.11.2024 на адресу суду від ФОП Томчука Андрія Михайловича надійшла заява щодо розміру витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи у розмірі 30 000,00 грн.

26.11.2024 на адресу суду від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка надійшли заперечення, в якому відповідач просить відмовити у приєднанні до матеріалів справи відзиву Томчука А.М. на апеляційну скаргу, відмовити в приєднанні заяви щодо розміру витрат, які сторона має сплатити у зв`язку із розглядом справи. Апеляційну скаргу ПОСП ім. І. Франка на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 у справі №903/538/24 задоволити повністю.

Учасники справи не з`явилися в судове засідання, про час, дату і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Щодо відзиву позивача на апеляційну скаргу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 1 статті 263 встановлено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою від 28.10.2024 суд встановив строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 19.11.2024. Зазначену ухвалу позивачу доставлено до електронного кабінету 29.10.2024 о 14:51 год.

Таким чином, строк на подання відзиву у цій справі сплинув 19.11.2024. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу 25.11.2024, а отже із спливом встановленого строку.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів залишає відзив позивача на апеляційну скаргу без розгляду у зв`язку із пропущенням строку на його подання.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного додаткового рішення суду, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.06.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка про стягнення 569240,77 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.09.2024 позов фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича задоволено; стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на користь фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича 569240,77 грн основного боргу, а також 6830,89 грн витрат по сплаті судового збору.

09.09.2024 позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 20000,00 грн витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 у справі №903/538/24 заяву представника фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайлович щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

За приписами частини третьої статті 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Крім того, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, тощо.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Слід також зауважити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу та зазначив у заяві від 03.09.2024, що такі витрати становлять 20000,00 грн, докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані у встановлений ч.8 ст.129 ГПК України строк.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.09.2024 позов фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича задоволено; стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на користь фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича 569240,77 грн основного боргу, а також 6830,89 грн витрат по сплаті судового збору.

09.09.2024 позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 20000,00 грн витрат на правову допомогу.

Судом встановлено, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими позивачем доказами:

- копією договору про надання правничої допомоги від 30.04.2024;

- копією додатку 1 до договору про надання правової допомоги від 30.04.2024;

- копією акту від 06.09.2024 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 30.04.2024.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2024 між адвокатом Євораускас Александрас Йоно (адвокат) та фізичною особою-підприємцем Томчуком Андрієм Михайловичем (клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги (далі договір).

Згідно п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених даним договором. Правова допомога надається у підготовці відповідних документів (претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, тощо) направлених на сплату (стягнення) заборгованості у загальному розмірі 649240,77 грн за договором оренди обладнання № 132400046 від 23.02.2024, який укладено між фізичною особою-підприємцем Томчуком Андрієм Михайловичем та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка, з подальшим представництвом інтересів клієнта у судах всіх інстанцій до моменту прийняття судового рішення, яке набере законної сили та не буде оскаржено жодною із сторін справи (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору за виконання роботи, що передбачена умовами цього договору, клієнт сплачує суму, в розмірі, порядку та строки, що визначені у додатку 1 до цього договору.

30.04.2024 додатком 1 до договору про надання правової допомоги від 30.04.2024 сторони визначили розмір та порядок оплати послуг адвоката за надання правової допомоги (п.1 додатку).

У п.2 додатку сторони домовились встановити фіксовані розміри оплати за надання правової допомоги, зокрема, за прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог клієнта вартість послуги становить 20000,00 грн.

На виконання умов договору про надання правничої допомоги позивачу надано наступні послуги згідно з актом приймання-передачі наданих послуг: підготовка претензії № 1 від 02.05.2024 (2 години); підготовка позовної заяви (4 години); підготовка заяви від 09.07.2024 про повний розгляд справи без участі представника позивача; підготовка заяви від 03.09.2024 щодо розміру витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи (0,5 години); контроль ходу розгляду справи № 903/538/24 (1 година).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Надані докази підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 903/538/24 у заявленому обсязі на загальну суму 20000,00 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи скаржник, що позивачем не надано докази на підтвердження понесених фактичних витрат на правничу допомогу, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи та доказами, які долучені до заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Крім того, в суді першої інстанції відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 21.05.2024 у справі №914/1029/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

За таких обставин, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і кількість судових засідань, тривалість розгляду справи судом першої інстанції, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, із урахуванням вимог статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 20000,00 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 у №903/538/24 залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2024 у №903/538/24 - без змін.

2. Справу №903/538/24 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "29" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.