Рішення

від 02.12.2024 по справі 903/830/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2024 року Справа № 903/830/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн", с. Жорниська, Яворівський р-н, Львівська обл.

до відповідача: фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича, смт. Торчин, Луцький р-н, Волинська обл.

про стягнення 160429,00 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

30.09.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн" до фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича про стягнення 160429,00 грн заборгованості за дистриб`юторським договором №Д020 від 24.12.2020. Розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно дистриб`юторського договору № Д020 від 24.12.2020.

Ухвалою суду від 03.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України; одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; в строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; встановлено позивачу строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторони, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин.

Відповідач ухвалу суду отримав 10.10.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600292720430 від 16.10.2024.

Строк для подання відзиву - по 25.10.2024.

07.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що фізична особа - підприємець Нестеренко Віктор Іванович на момент початку широкомасштабного вторгнення з боку російської федерації був зареєстрований як ФОП за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, свою господарську діяльність ФОП Нестеренко Віктор Іванович здійснював у двох магазинах зареєстрованих за адресами: Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця І. Чеберка, будинок 35; Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Магістральна (колишня назва вул. Карла Маркса), будинок 176/178. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, датою тимчасової окупації міста Пологи є 03 березня 2022 року. На момент надання відзиву на позовну заяву місто Пологи залишається окупованим. Магазин розташований в приміщені за адресою: Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Магістральна (колишня назва вул. Карла Маркса), будинок 176/178 розграбований військовослужбовцями російської федерації, а всі товарно матеріальні цінності вкрадені, знищенні, зіпсовані, документи ФОП (пов`язані із його фінансового - господарською діяльністю, за період з 01.01.2012 року до 03.03.2022 року), які зберігали в цьому приміщенні магазину, під час цього пограбування також були вкрадені, знищенні, зіпсовані. Факт пограбування магазину, який знаходився за адресою: Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Магістральна (колишня назва вул. Карла Маркса), будинок 176/178, підтверджується витягом ЄРДР кримінального провадження №12022080000000133. Відповідач повідомляє про неможливість оплатити товар ТОВ «Каргілл Енімал Нутрішн», оскільки він залишився без коштів та всього майна, яке було до 24.02.2024. Доступ до товарно-матеріальних цінностей та документів був втрачений через окупацію міста Пологи збройними формуваннями російської федерації 03 березня 2022 року.

07.10.2024 від відповідача надійшов уточнений відзив на позовну заяву, в якому відповідач, посилаючись на настання форс-мажорних обставин, викликаних військовою агресією російської федерації, просить суд у задоволенні позову відмовити.

07.10.2024 позивач у клопотанні від 06.10.2024 просить суд витребувати у позивача оригінал договору № Д020 від 24.12.2020, оскільки його примірник знаходиться або знищений на окупованій території.

07.10.2024 відповідач у відзиві від 06.10.2024 зазначає, що не мав можливості звернутися до ТПП для отримання сертифікату, просить суд визнати наявність форс-мажорних обставин та відмовити у задоволенні позову.

16.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання про повернення без розгляду відзиву та уточненого відзиву відповідача, оскільки відзиви не містять відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача, відповідачем не додано до відзивів доказів надіслання їх позивачу та подання уточнюючого відзиву не передбачене ГПК.

21.10.2024 від позивача надійшла заява про надання для дослідження оригіналів письмових доказів та клопотання про повернення оригіналів доказів після їх дослідження.

Суд розглянувши клопотання представника позивача про повернення без розгляду відзиву та уточненого відзиву відповідача залишив його без задоволення, з огляду на таке.

Щодо доводів представника позивача про повернення відзиву без розгляду, у зв`язку із відсутністю відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача.

Частиною 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його (ч. 4 ст. 170 ГПК України), а ч. 10 ст. 165 ГПК України визначає право суду вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

В даному випадку, відповідач не входить до осіб з переліку, передбачених ч. 6 ст. 6 ГПК України, на які в покладено обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а одне лише не зазначення у відзиві про відсутність електронного кабінету не може бути підставою для повернення відзиву без розгляду. Разом з тим, 08.10.2024 відповідач зареєструвався в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується заявою про вступ у справу від 09.10.2024.

Щодо доводів представника позивача, що законом не передбачено подання «уточненого відзиву», суд зазначає, що ГПК дійсно не передбачено права відповідача на подання «уточненого відзиву», однак в разі надходження до суду такого відзиву, останній, виходячи з його змісту, конкретних обставин справи, строків, наданих для відповідача на надання відзиву, розцінюється як відзив на позов, оскільки надмірний формалізм є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Разом з тим, згідно ч. 5 ст. 165 ГПК України копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідачем подано докази надіслання уточненого відзиву електронною поштою на адресу: provimi_ua@cargil.com, яка зазначена в позовній заяві, як електронна пошта позивача та denys_stepanyuk@cargil.com, яка вказана як електронна пошта представника позивача, отже позивач та його представник ознайомлені із змістом відзиву.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каргілл Енімал Нутрішн» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Нестеренком Віктором Івановичем (дистриб`ютор) укладено дистриб`юторський договір № Д020 (далі - Договір) (а.с. 8-13).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність дистриб`юторів, а дистриб`ютори зобов`язуються прийняти і оплатити товари, в т.ч., але не виключно корми, кормові добавки, премікси (товар) на умовах зазначених в даному Договорі.

Згідно із п. 1.2 Договору асортимент, кількість та ціна товару визначається у рахунку-фактурі та/або у видаткових накладних для кожного дистриб`ютора окремо.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється партіями на умовах FCA (в редакції Інкотермс 2020 в частині що не суперечить умовам даного Договору) місце поставки: Львівська обл, Кам`янка-Бузький р-н, с. Запитів, вул. Київська, 236 та/або Львівська обл., Яворівський район, с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1», та/або Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. Смілянська, 131 або DAP (в редакції Інкотермс 2020 в частині що не суперечить умовам даного Договору) місце поставки: склад відповідного дистриб`ютора, що розташований за адресою, вказаною у замовленні дистриб`ютора. В разі наявності протиріч між умовами цього договору та Інкотермс 2020, перевагу мають та застосовуються умови Договору.

Згідно п. 3.1 Договору вартість товару вказується у рахунку та/або у видатковій накладній.

Згідно із п. 3.7 Договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом банківського переказу на банківський рахунок постачальника, що зазначений у рахунках та/або видаткових накладних. Обов`язок дистриб`ютора з оплати товару вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів в повному обсязі на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється кожним дистриб`ютором, що входить до групи дистриб`юторів, з відстрочкою платежу 30 календарних днів з дати виписування видаткової накладної на товар. Кожен із дистриб`юторів, що входять до групи дистриб`юторів, підписуючи цей договір, безвідклично та безумовно погоджується із тим, що у випадку, якщо на момент отримання постачальником від відповідного дистриб`ютора коштів за товар, поставлений згідно цього договору, у такого дистриб`ютора буде наявна прострочена заборгованість перед постачальником за цим договором або будь-якими іншими договорами, укладеними із постачальником, постачальник, незважаючи на відомості, вказані дистриб`ютором у графі «Призначення платежу» відповідного платіжного доручення, має право в односторонньому порядку самостійно а) зарахувати отримані від дистриб`ютора кошти в погашення заборгованості такого дистриб`ютора, за цим або будь-яким іншим договором, укладеним із постачальником, котра виникла у найдавніший період, до повного її погашення або б) зарахувати отримані від дистриб`ютора кошти в погашення штрафних санкцій та/ або процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих такому дистриб`ютору, за цим або будь-якими іншими договорами, укладеними із постачальником. Протягом трьох робочих днів з моменту надсилання постачальником відповідного запиту дистриб`ютори зобов`язані надати постачальнику лист із зазначенням скорегованих відомостей про призначення платежу, вказаного у запиті постачальника.

Відповідно до п. 3.8-1 Договору, кожен із дистриб`юторів, котрий входить до групи дистриб`юторів, має право оплачувати товар за будь-якого іншого дистриб`ютора, що входить до групи дистриб`юторів. При цьому в призначенні платежу дистриб`ютор зобов`язаний вказати номер та дата укладення відповідного дистриб`юторського договору та договору поруки, найменування дистриб`ютора, за якого здійснюється оплата. Якщо зазначені відомості у призначені платежу не вказані, відповідний дистриб`ютор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня після здійснення платежу надати листа із зазначенням вищезгаданих відомостей. В разі не надання дистриб`ютором такого листа в обумовлений термін, постачальник має право зарахувати такі кошти в порядку, визначеному в договорі.

Згідно із п. 13.1 Договору даний договір вступає в силу з 31.12.2020 та діє по 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторін. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення Договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на тих самих умовах на 1 календарний рік.

В пункті 13.3 Договору зазначено, що закінчення строку дії або дострокове розірвання Договору не звільняє сторони від проведення взаємних розрахунків, оплати штрафних санкцій та відшкодування збитків. Незважаючи на закінчення строку дії або розірвання Договору, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання дистриб`юторами зобов`язань з оплати за товар.

Відповідно до п. 13.7 Договору цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у кількості автентичних примірників, що відповідають кількості сторін цього договору, кожен із яких має однакову юридичну силу. Наявність підпису відповідної сторони на цьому Договорі підтверджує те, що така сторона отримала оригінал примірника такого Договору.

Згідно видаткової накладної № 84 від 13.01.2022, укладеної на виконання Договору, відповідач отримав товар на загальну суму 198 429,00 грн (а.с. 15). Видаткова накладна підписана сторонами без зауважень.

Отримання даного товару відповідачем в повному обсязі також підтверджується товарно-транспортною накладною № 84 від 13.01.2022, підписаною відповідачем без зауважень (а.с. 16).

Суд вказує про те, що зазначені вище накладні підписані повноважними представниками сторін, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару відповідачу згідно накладної № 84 від 13.01.2022 на суму 198 429,00 грн та прийняття даного товару відповідачем без зауважень, а тому, суд дійшов висновку, що дані накладні є належними, допустимими та достовірними доказами при вирішенні даного спору, адже, підтверджують факт виконання умов договору з боку позивача та факт виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати даного товару.

Із врахуванням п. 3.8. Договору відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 14.02.2022, однак 25.02.2022 лише частково здійснив оплату товару в розмірі 38 000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача, доданою до матеріалів справи (а.с. 19).

Отже, станом на день розгляду справи 160 429,00 грн відповідачем не сплачені, внаслідок чого в останнього й утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги викладене, оскільки, договір, укладений між сторонами чинний, докази визнання його недійсним в матеріалах справи відсутні, договір є обов`язковим для виконання сторонами, не виконання відповідачем обов`язку оплатити в повному обсязі отриманий товар у встановлені договором строки, враховуючи часткову оплату товару, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн" обґрунтованими належними та допустимими доказами, підставними та таким, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

У пунктах 75-77 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, зазначено, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 також зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих собою, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Верховний Суд також звертає увагу, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (постанова ВС від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21). 53. Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди (постанова ВС від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Відповідно до п.п. 9.1.-9.3. Договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання чи неналежне виконання стало наслідком обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього договору. До цих обставин надзвичайного характеру відносяться: повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, а також війна, оголошена чи неоголошена, військові дії, зміна географічних меж триваючої антитерористичної операції, початок нової антитерористичної операції, введення воєнного чи надзвичайного стану, блокади, ембарго, інші міжнародні чи національні санкції, валютні обмеження, стихійні лиха або сезонні природні явища, акти або дії органів державного управління та будь-які інші обставини поза контролем сторін. Не вважається обставинами непереборної сили відсутність у боржника відповідних коштів. У разі виникнення вказаних в пункті 9.1. цього Договору обставин, сторона, яка зазнала їх вплив, повинна негайно (протягом 48 годин) сповістити про них в письмовій формі іншу сторону. Повідомлення повинно містити дані про характер обставин, а також про оцінку їх можливого впливу на виконання стороною своїх зобов`язань за цим Договором і строк виконання зобов`язань.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про настання обставин, вказаних у п. 9.1. Договору, а відповідно до п. 9.2. Договору, якщо сторона не направить або несвоєчасно направить повідомлення, яке передбачене в пунктах 9.3. та 9.4. цього Договору, вона позбавляється права посилатися на такі обставини непереборної сили.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн" (Львівська обл., Яворівський р-н, с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1», код ЄДРПОУ 32730400) заборгованість в розмірі 160429,00 грн та 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору, а всього 162 851,40 грн (сто шістдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят одна грн 40 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Бідюк