Рішення

від 20.11.2024 по справі 906/517/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/517/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Стретович Н.К.,

за участю представників сторін:

від позивача: Осадчук К.О. - виписка з ЄДР;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2:Федосюк В.О. - виписка з ЄДР;

від третьої особи на стороні позивача: Венгловська В.О. - довіреність №469 від 22.08.2024;

прокурор: Цеміна Н.Ю. - службове посвідчення №071195 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації

до 1. Ємільчинської селищної ради Житомирської області;

2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ"

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконними та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування речових прав на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку

Процесуальні дії по справі.

Керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Ємільчинської селищної ради Житомирської області та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у якому просить усунути перешкоди власнику - Житомирській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227 площею 25,5550 га шляхом:

- визнання незаконним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.11.2018 №6-4351/14-18-СГ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» в частині щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, площею 35,1145 га, що знаходиться за межами населених пунктів Ємільчинської селищної об`єднаної територіальної громади Звягельського району Житомирської області;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 №6-5026/14-18-СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» в частині щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, площею 35,1145 га, що знаходиться за межами населених пунктів Ємільчинської селищної об`єднаної територіальної громади Звягельського району Житомирської області;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га, припинивши право комунальної власності Ємільчинської селищної ради, обтяження, зареєстровані на вказану земельну ділянку;

- зобов`язання Ємільчинської селищної ради Житомирської області повернути на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, в межах та конфігурації земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227, відповідно до схеми розміщення земельних ділянок з кадастровими номерами 1821781800:03:000:0227 та 1821781800:05:000:0314, виготовленої сертифікованим інженером-землевпорядником Черненком В.О.

Ухвалою суду від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2024.

05.06.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву від 04.06.2024, згідно з яким останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т.1, а.с.168-180).

07.06.2024 до суду від Звягельської окружної прокуратури надійшло клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив (у порядку ст.ст.42, 119 ГПК України) від 06.06.2024 №54-84-2654вих-24 (т.1, .с.181-183).

Ухвалою суду від 10.06.2024 відкладено підготовче засідання на 01.07.2024.

17.06.2024 на адресу суду від Звягельської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив від 14.06.2024 №54-84-2747вих-24 (т.1, а.с.203-221).

19.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшли заперечення від 19.06.2024 (т.1, а.с.222-229).

28.06.2024 на адресу суду від Звягельської окружної прокуратури надійшли пояснення на заперечення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26.06.2024 №54-84-2962вих-24 (т.1, а.с.230-240).

Ухвалою суду від 01.07.2024 відкладено підготовче засідання на 15.07.2024.

12.07.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшли доводи та міркування стосовно доказів, доданих прокурором до позовної заяви, від 12.07.2024 (т.2, а.с.1-7).

Ухвалою суду від 15.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/517/24 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 18.09.2024.

08.08.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про визнання позову у повному обсязі від 08.08.2024, у якій останній просив також здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами та за відсутності представника Ємільчинської селищної ради, вирішити питання про розподіл судових витрат в порядку ст.130 ГПК України (т.2, а.с.11-14).

18.09.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшли пояснення від 18.09.2024, згідно з якими остання просила задовольнити позовні вимоги (т.2, а.с.52-57).

Ухвалою суду від 18.09.2024 відкладено розгляд справи по суті на 16.10.2024.

Ухвалою суду від 16.10.2024 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено розгляд справи на 20.11.2024.

Відповідач-1 уповноваженого представника в судове засідання не направив, поряд із цим, як зазначено вище, у заяві від 08.08.2024 просив здійснювати розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами.

Оскільки явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності останнього за наявними матеріалами, згідно зі ст.202 ГПК України.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті прокурор підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, стягнути з відповідачів сплачений судовий збір. Представники позивача і третьої особи погодилися з предметом та підставами позову, просили його задовольнити. Представник відповідача-2 заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві та письмових запереченнях.

Відповідач-1, як зазначено вище, до початку розгляду справи по суті визнав позов у повному обсязі, просив вирішити питання про розподіл судових витрат в порядку ст.130 ГПК України.

У засіданні 20.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем-1 вимог ст.ст.12, 122 ЗК України та відповідачем-2 вимог ст.ст.20, 122, 149 ЗК України, визначивши земельну ділянку лісового фонду з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227 площею 25,5550 га, що перебувала у власності Житомирської обласної державної адміністрації та постійному користуванні ДП «Ємільчинське лісове господарство», землями сільськогосподарського призначення, здійснивши її реєстрацію в Державному земельному кадастрі як земель запасу, незаконно сформувавши за її рахунок земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га, яку було передано і зареєстровано у комунальній власності Ємільчинської селищної ради Житомирської області (т.1, а.с.1-26).

Відповідач-1 визнав позов у повному обсязі, про що зазначено у заяві від 08.08.2024 (т.2, а.с.11).

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву від 04.06.2024 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки вважає, що висновки та доводи позивача щодо неправомірного прийняття наказів та відповідної реєстрації земельної ділянки є передчасними та необґрунтованими. Підставою розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки є розпорядження КМУ «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» від 31.01.2018 №60-р, наказ Держгеокадастру України від 15.03.2018 №45 та технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності. При складанні вказаної технічної документації не встановлено наявності в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 №643. Відповідач-2 звернув увагу, що згідно зі ст.ст.125, 126 ЗК України спірна земельна ділянка не була зареєстрована ні за лісогосподарським підприємством, ні за Житомирською обласною державною адміністрацією; спірна земельна ділянка не була сформованою відповідно до вимог чинного законодавства, а тому ГУ Держгеокадастру було правомірно її проінвентаризовано. Відповідач-2 вважає, що докази, надані прокурором на підтвердження того, що спірна земельна ділянка частково є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, є неналежними та недостатніми, з яких не можна встановити перетин спірної земельної ділянки із земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні ДСГП «Ліси України». Прокурором не доведено порушення відповідачем інтересів держави. Житомирська обласна державна адміністрація не є володільцем майна, щодо захисту якого прокурор звертається до суду, оскільки фактично право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за співвідповідачем, а відтак обраний прокуратурою спосіб захисту не є ефективним. На думку відповідача-2, ефективним способом захисту права власності у даному випадку є вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст.387 ЦК України. Звертаючись з позовом в інтересах держави, зокрема, в особі Житомирської обласної державної адміністрації прокурор не зважив і на те, що позов пред`явлений до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області як до відповідача за вимогами про визнання недійсними наказів. Отже позов керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області є позовом держави до неї самої (т.1, а.с.168-175).

Прокурор вважає викладені відповідачем-2 доводи безпідставними та необґрунтованими, такими, що не спростовують позовні вимоги. У відповіді на відзив від 14.06.2024 №54-84-2747вих-24 (т.1, а.с.203-218) прокурор вказав на те, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не лише повинно було сформувати землі як сільськогосподарські угіддя, а й встановити дійсний правовий статус земель, які інвентаризувалися. У випадку виявлення належності відповідних земель не до земель сільськогосподарського призначення Геокадастр не мав законних підстав для їх формування як земель сільськогосподарського призначення. Більше того, зазначений орган як законодавчо встановлений орган контролю за охороною та використанням земель, зобов`язаний був здійснити відповідний державний контроль, а не порушувати норми законодавства. ГУ Держгеокадастру у Житомирській області фактично втрутилося у право держави на землі лісового фонду, а саме вилучило такі землі із земель державного лісового фонду та постійного користування поза волею дійсного власника, зі зміною їх цільового призначення, що у подальшому призвело до безпідставної та незаконної передачі у комунальну власність земель державного лісового фонду з порушенням правового статусу відповідних земель та за відсутності згоди дійсного власника та постійного землекористувача. ГУ Держгеокадастру у Житомирській області для проведення інвентаризації земель повинно було використовувати не лише дані Державного земельного кадастру, а й правовстановлюючі документи на землю, видані до запровадження вказаної інформаційної системи, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227 було видано 06.11.2012 - до набрання чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Посилаючись на практику Верховного Суду, прокурор також вказав, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його володіння цими ділянками, а тому ефективним способом захисту у цьому випадку є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Таким чином, якщо незаконно сформована земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, а інша - належить до земель комунальної власності. За таких обставин повернення усієї земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності на іншу частину земельної ділянки, а часткове повернення неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав. Відповідно, зобов`язати відповідачів повернути незаконно сформовану земельну ділянку на користь держави у такому випадку буде неправомірним, при цьому здійснити її поділ неможливо. Тому ефективним способом захисту порушеного права у цих правовідносинах є заявления негаторного позову, у складі позовних вимог якого має бути вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Окрім того, прокурор зазначив, що даний спір, що виник між позивачем (Житомирською облдержадміністрацією) та відповідачем (ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), є компетенційним та підлягає судовому розгляду. У спірному випадку позивач і відповідач є різними державними органами та юридичними особами, що наділені в силу закону окремими повноваженнями. Так, Житомирська обласна державна адміністрація у спірних правовідносинах виступає розпорядником від імені українського народу землями державного лісового фонду; до повноважень ГУ Держгеокадастру у Житомирській області розпорядження землями лісового фонду не належить. Прокурор стверджує, що з огляду на незаконність дій ГУ Держгеокадастру у Житомирській області по формуванню спірної ділянки, у тому числі, за рахунок земель державного лісового фонду як землі державної власності сільськогосподарського призначення та подальшої її передачі у комунальну власність, ототожнення відповідача-2 з державою є неможливим.

Відповідач-2 у своїх письмових запереченнях від 19.06.2024 зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227, яка перебуває в користуванні ДСГП «Ліси України» відповідно до державного акта від 06.11.2012 серії ЯЯ №071263, не сформована в розумінні ст.79-1 ЗК України, а відтак встановити наявність накладки за правовстановлюючим документом неможливо. Також схема розміщення земельних ділянок, складена ОСОБА_1 , та викопіювання, надане Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», не містять координат поворотних точок меж земельної ділянки 1821781800:03:000:0227, відтак не можуть бути належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні ст.ст.76-78 ГПК України. Разом із цим відповідач-2 звернув увагу, що не ставить під сумнів чинність державного акта від 06.11.2012 серії ЯЯ №071263. У даній справі Житомирська обласна державна адміністрація не є ні фактичним, ні юридичним володільцем майна, щодо захисту якого звертається до суду прокурор, оскільки право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за співвідповідачем, про що внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому відповідач-2 вважає обраний прокуратурою спосіб захисту неефективним, що є самостійною підставою для відмови у позові. Окрім того, відповідач-2 стверджує, що даний спір не є компетенційним, оскільки не є спором суб`єктів владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, а стосується виключного правового статусу спірних земель (т.1, а.с.222-224).

Прокурор зі свого боку подав пояснення від 26.06.2024 №54-84-2962вих-24, згідно з якими вважає доводи відповідача-2, викладені у запереченні, безпідставними і необґрунтованими. Прокурор вказав на те, що надані ним докази є взаємодоповнюючими, містять, зокрема, графічну інформацію щодо місця розташування та конфігурації земельних ділянок, натомість відповідачами не надано жодних доказів на спростування накладення спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельну ділянку лісового фонду. Прокурор наголосив, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га частково сформована за рахунок земельної ділянки для ведення лісового господарства з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227 площею 25,5550 га; площа накладення складає 24,3902 га, отже лише частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 належить Житомирській обласній державній адміністрації, а тому підстави для витребування всієї спірної ділянки вістуні. За таких обставин прокурор вважає, що негаторний позов є належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави (т.1, а.с.230-237).

Відповідач-2 подав до суду письмові доводи та міркування стосовно доказів, доданих прокурором до позовної заяви, від 12.07.2024, у яких зазначено, що інформація стосовно накладення земельних ділянок надана ФОП Черненком В.О. на звернення прокуратури від 22.02.2024 №54-84-789 вих.24, проте таке звернення не додано до позову; схема розміщення земельних ділянок була виготовлена на запит окружної прокуратури, але такий запит відсутній, відтак встановити, які були правові підстави для надсилання цього запиту, чому вказані роботи виконувались ОСОБА_1 безоплатно та чи укладала прокуратура договір про надання таких послуг з ОСОБА_1 немає можливості; акт обстеження лісових насаджень філії «Ємільчинське лісове господарство» складений на виконання листа Звягельської окружної прокуратури, однак відповідачу-2 не є зрозумілим, на яких правових підставах прокурор дає вказівки іншим особам здійснювати будь-які дії щодо збирання та створення інформації для встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді; схема розміщення земельних ділянок, фрагмент накладки на ортофотоплан та інші документи, додані до позову, були отримані прокурором в порядку встановлення наявності підстав для представництва інтересів Житомирської обласної державної адміністрації в суді, проте така інформація надавалась не суб`єктом, в інтересах якого звертається прокуратура (т.2, а.с.1-3).

Третя особа у своїх поясненнях від 18.09.2024 просила задовольнити позовні вимоги з огляду на те, що в межах земельної ділянки площею 25,5550 га з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227 частково розташована земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності, що унеможливлює виготовлення технічної документації та користування земельними ділянками. Припинення права користування вищезазначеною земельної ділянкою в порядку, передбаченому ст.ст.141-149 ЗК України, не відбувалось. Отже, оскільки повноваження з розпорядження земельною ділянкою лісового фонду, що перебуває в постійному користуванні ДП «Ліси України», належить Житомирській обласній державній адміністрації, право на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 25,5550 га підлягає захисту шляхом усуненню перешкоди позивачу шляхом повернення земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га, в межах конфігурації розміщення земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227 (т.2, а.с.52-53).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 08.11.2011 №393 Державному підприємству «Ємільчинське лісове господарство» надано у постійне користування земельні ділянки для ведення лісового господарства загальною площею 160,5008 га за межами населених пунктів на землях місцевих рад Ємільчинського району, зокрема на території Великоглумчанської сільської ради площею 52,1929 га (т.1, а.с.39-55).

На підставі вказаного розпорядження Державному підприємству «Ємільчинське лісове господарство» видано державний акт від 06.11.2012 серії ЯЯ №071263 на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227 площею 25,5550 га, що розташована за межами населених пунктів на території Великоглумчанської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення лісового господарства. Державний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182170003000357 (т.1, а.с.56).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №823 припинено Державне підприємство «Ємільчинське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» (т.1, а.с.57-61).

Відповідно до передавального акта балансових рахунків, необоротних і оборотних активів, зобов`язань, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство», яке координується Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, від 02.01.2023, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 05.01.2023 №53, правонаступником щодо всього майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00991829) після його припинення шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Філія «Ємільчинське лісове господарство»), переходить до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Філія «Ємільчинське лісове господарство») (т.1, а.с.62-63).

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) від 15.03.2018 №45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» визначено провести у 2018 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад, згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій (т.1, а.с.64).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.11.2018 №6-4351/14-18-СГ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 728,5707 га (за межами населених пунктів) на території Ємільчинської об`єднаної територіальної громади (Андрієвицької, Березниківської, Великоглумчанської, Великояблунецької, Середівської сільських рад) Ємільчинського району Житомирської області з урахуванням Перспективного плану формування території громад Житомирської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 №901 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 №58-р) (2018 рік) (т.1, а.с.65-76).

20.11.2018 Відділом в Ємільчинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га з цільовим призначенням: 16.00 «Землі запасу», категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Підставою здійснення цієї державної реєстрації стало проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою, 30.10.2018, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1, а.с.77-80).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 №6-5026/14-18-СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» передано Ємільчинській селищній раді в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 5167,7586 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Ємільчинської селищної об`єднаної територіальної громади Ємільчинського району Житомирської області, згідно з актом приймання-передачі (т.1, а.с.97).

Так, за актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передало із державної власності, а Ємільчинська селищна рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки на території Ємільчинської селищної об`єднаної територіальної громади, зокрема, згідно з додатком до цього акта, земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га (т.1, а.с.98-103).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка 375415452 від 22.04.2024), 30.07.2019 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 №6-5026/14-18-СГ, акта приймання- передачі земельної ділянки від 22.12.2018 державним реєстратором Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області зареєстровано право комунальної власності Ємільчинської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1821781.800:05:000:0314 площею 35,1145 га (т.1, а.с.81).

З проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства (2019 рік) та державного акта від 06.11.2012 серії ЯЯ №071263 вбачається, що до складу земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», входять виділи №№1-17 кварталу 72 Глумчанського лісництва, за рахунок яких сформовано та передано в комунальну власність Ємільчинської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 (т.1, а.с.88-90).

Фрагмент накладки на ортофоплан межі кв.72 Глумчанського лісництва філії «Ємільчинське лісове господарство» ДП «Ліси України», наданий Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», також свідчить, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 частково розташована в межах виділів №№ 1-17 кварталу №72 Глумчанського лісництва та відноситься до земель лісового фонду (т.1, а.с.86-87).

Згідно планшета №7, складеного на основі матеріалів лісовпорядкування ДП «Ємільчинський лісгосп», квартал 72 площею 25,6 га Глумчанського лісництва філії «Ємільчинське лісове господарство» ДП «Ліси України» повністю відповідає конфігурації земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227, зображеній у державному акті від 06.11.2012 серії ЯЯ №071263, що підтверджує приналежність до земель лісогосподарського призначення (т.1, а.с.91).

До матеріалів справи також долучено схему розміщення земельних ділянок, надану сертифікованим інженером-землевпорядником Черненком В.О., з якої слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, площа накладення - 24,3902 га. Тобто земельна ділянка з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 частково сформована за рахунок земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» (філія «Ємільчинське лісове господарство») як правонаступника на підставі державного акта від 06.11.2012 серії ЯЯ №071263 (т.1, а.с.83-85).

Водночас на підтвердження обставин щодо наявності лісових насаджень на спірній земельній ділянці прокурором надано акт обстеження лісових насаджень філії «Ємільчинське лісове господарство» від 12.02.2024, складений комісією у складі головного лісничого, начальника відділу лісового господарства Філії «Ємільчинське лісове господарство» та лісничого Глумчанського лісництва Філії «Ємільчинське лісове господарство», з фототаблицями. Зокрема, при обстеженні лісових ділянок у виділах 1-17 кварталу 72 Глумчанського лісництва загальною площею 25,6 га встановлено наявність лісових насаджень, а саме експлуатаційних лісів віком від 18 до 36 років (т.1, а.с.92-96).

Таким чином прокурор стверджує, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, визначивши земельну ділянку лісового фонду землями сільськогосподарського призначення, здійснивши її реєстрацію в Державному земельному кадастрі як земель запасу, передавши земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га в комунальну власність Ємільчинської селищної ради, порушило право Житомирської обласної державної адміністрації на розпорядження спірною земельною ділянкою та вимоги ст.ст.20, 122, 149 ЗК України. Аналогічно Ємільчинська селищна рада внаслідок дій щодо незаконної реєстрації комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га порушила права Житомирської обласної державної адміністрації як її законного власника та вимоги ст.ст.12, 122 ЗК України. Вказані обставини, за посиланням прокурора, свідчать про порушення прав Житомирської обласної державної адміністрації як власника земельної ділянки лісового фонду загальною площею 25,5550 га та підлягають захисту шляхом повернення земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, в межах та конфігурації земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з п.3 ч.1ст.131-1 Конституції України,прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4ст.53 ГПК Україниунормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 174 цього Кодексу.

За положеннями ст.23 Закону України "Про прокуратуру",представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз положень ч.3ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст.6,7,13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі№826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі№912/2385/18, 06.07.2021 у справі №911/2169/20, 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Разом із цим чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 03.12.2019 у справі №920/121/19).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 висновувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Поряд із тим, встановлюючи підстави представництва прокурора, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер. Якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі (за умови наявної відповіді уповноваженого органу) дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковою, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №926/14/19).

Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченимиКонституцією Україниправовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

Порушення інтересів держави у даному випадку прокурор обґрунтовує тим, що землі лісового фонду площею 24,3902 га внаслідок незаконно проведеної інвентаризації (в частині включення лісових масивів до складу земель сільськогосподарського призначення) лісогосподарських земель під виглядом сільськогосподарських передано у комунальну власність. Ліс віком від 18 до 36 років може бути знищено, натомість суспільство втрачає можливість задоволення власних потреб у лісових ресурсах, які здійснюють водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції (ст.1 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч.1 ст.164 ЗК України).

Частиною 1 ст.15 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; інші питання, віднесені законами до їх повноважень (ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Згідно зі ст.19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація: здійснює на відповідній території управління об`єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об`єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад; здійснює управління майном інших суб`єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку.

Відповідно до ст.17 ЗК України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.3ст.122 ЗК України,обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частинами 2, 6 ст.149 ЗК України унормовано, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Отже у спірних правовідносинах розпорядником від імені Українського народу земельної ділянки державного лісового фонду, що перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», виступає Житомирська обласна державна адміністрація.

Як вбачається з матеріалів справи, Звягельська окружна прокуратура направляла на адресу Житомирської обласної державної адміністрації повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 25.03.2024 №54-84-1410вих-24 про виявлені порушення прав та інтересів держави, просила повідомити щодо обізнаності з такими, вжиття чи наміру вжиття заходів для їх відновлення шляхом пред`явлення відповідних позовів до суду або причини, що перешкоджають вжиттю таких заходів (т.1, а.с.158-161).

У відповідь листом від 05.04.2024 №2328/2-24/31 Житомирська обласна державна адміністрація повідомила про відсутність у неї документів на підтвердження факту накладення земельних ділянок, а відтак і відсутність підстав для самостійного звернення з позовом до суду, при цьому не заперечила проти вжиття прокуратурою заходів представницького характеру на захист інтересів держави та усунення перешкод для розпорядження спірною земельною ділянкою (т.1, а.с.162).

На виконання вимогч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Звягельська окружна прокуратура повідомила Житомирську обласну державну адміністрацію листом від 08.05.2024 №54-84-2183вих-24 про пред`явлення відповідного позову в інтересах держави в її особі (т.1, а.с.163).

Отже, позивачпроти подання прокурором позову в його інтересах не заперечив, ініціативи щодо самостійного звернення до суду не висловив, про намір ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявив, водночас не спростував і твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, що по-суті вказує на його бездіяльність в цій частині, а відтак і підставність звернення саме прокурора з відповідним позовом.

Зважаючи на те, що Житомирська обласна державна адміністрація не вжила жодних заходів щодо захисту та відновлення порушених прав та інтересів держави, суд дійшов до висновку, що керівник окружної прокуратури, дотримавшись вимогст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача як розпорядника спірної земельної ділянки

Щодо тверджень відповідача-2 про те, що позов керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області є позовом держави до неї самої суд зауважує, що підставою для подання прокурором позовної заяви стало прийняття ГУ Держгеокадастру у Житомирській області наказів з порушенням визначеної ч.ч.4, 5 ст.122 ЗК України компетенції. До повноважень ГУ Держгеокадастру у Житомирській області розпорядження землями лісового фонду не належить. Характер спору є таким, що за змістом ст.158 ЗК України може бути розглянутий та вирішений виключно судом, оскільки не лише стосується порушення законодавчо визначеної компетенції державних органів при розпорядженні землею державного лісового фонду, а й свідчить про незаконне вибуття такої ділянки з державної власності та подальшу передачу її на підставі оспорюваних наказів у комунальну власність в особі Ємільчинської селищної ради.

З підстав наведеного, суд розглядає спір про право між визначеним прокурором на захист інтересів держави у земельній сфері позивачем - Житомирською обласною державною адміністрацією та відповідачами: ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Ємільчинською селищною радою.

Відповідно до ч.1ст.13 Конституції України,земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (ст.5 ЛК України).

За змістом ст.55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно зіст.7 ЛК України,ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 8 ЛК Українивизначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно дост.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбаченост.122 ЗК України. Зокрема, ч.5 цієї статті визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст.57 ЗК України, ч.1ст.17 ЛК України).

Відповідно дост.47 ЛК України,лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів (ст.48 ЛК України).

Суд зауважує, що ВО «Укрдержліспроект» (Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект») створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №361/6826/16-ц, від 20.12.2023 у справі №916/1517/22).

Як зазначалось вище, наказом Держгеокадастру від 15.03.2018 №45 було визначено провести інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.

Судом встановлено, що на момент проведення інвентаризації земельна ділянка з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227 площею 25,5550 га (згідно державного акта від 06.11.2012 серії ЯЯ №071263) була сформована та не належала до земель сільськогосподарського призначення, відносилась до земель лісогосподарського призначення, перебувала у власності Житомирської обласної державної адміністрації та в постійному користуванні лісогосподарського підприємства ДП «Ємільчинське лісове господарство».

Слід відзначити, що постійним користувачем було набуто речові права на лісогосподарську ділянку з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227 площею 25,5550 га, з якої сформовано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, у листопаді 2012 року у порядку, передбаченому законом. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №071263 зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №181270003000357. У той же час лісогосподарська земельна ділянка не зареєстрована у Державному земельному кадастрі, оскільки такий розпочав функціонування лише з 01.01.2013.

Як вбачається з документації з інвентаризації, склад угідь земельної ділянки, яка в подальшому зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 1821781800:05:000:0314, - сіножаті.

Відповідно до п.1 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051 (надалі - Порядок), цей Порядок визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з додатком №4 Порядку «Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ)», група 002 підгрупа 01 «Сіножаті» включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

У той же час, підгрупа 01 групи 005 «Земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю» включає земельні лісові ділянки, які зайняті деревною та чагарниковою рослинністю, з повнотою насаджень в молодниках від 0,4 і більше, в інших вікових групах - від 0,3 і більше (тобто крони дерев займають рівномірно щонайменше 40 відсотків (30 відсотків) площі ділянки).

Зібраними у справі доказами, зокрема, планшетом, картографічними матеріалами, таксаційним описом, актом обстеження лісових насаджень, підтверджується заліснення спірної земельної ділянки (т.1, а.с.83-96). З таксаційного опису лісових насаджень вбачається, що у виділах 1-17 кварталу 72 Глумчанського лісництва, повнота насаджень лісу складає від 0,60 до 0,70.

За таких обставин, враховуючи вимоги Порядку ведення Державного земельного кадастру, частина земельної ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 24,3902 га, яка перебувала у постійному користуванні ДП «Ємільчинське лісове господарство» на підставі державного акта, не могла бути віднесена до земель сільськогосподарського призначення.

Викладене у своїй сукупності свідчить, що інвентаризацію проведено з порушенням положень Земельного та Лісового кодексів України та самого наказу про проведення інвентаризації від 15.03.2018 №45, а відтак п.2 наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 23.11.2018 №6-4351/14-18-СГ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 728,5707 га (за межами населених пунктів) на території Ємільчинської об`єднаної територіальної громади (Андрієвицької, Березниківської, Великоглумчанської, Великояблунецької, Середівської сільських рад) Ємільчинського району Житомирської області, на підставі якої було сформовано спірну земельну ділянку, підлягає скасуванню в частині включення до складу земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ємільчинського району Житомирської області лісового масиву виділів №№1-17 кварталу №72 Глумчанського лісництва філії «Ємільчинське лісове господарство» загальною площею 25,6 га.

Згідно з ч.5ст.116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 141 ЗК Україниунормовано, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.

Приписами ч.ч.3, 4ст.142 ЗК Українипередбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст.149 ЗК України (у редакції, чинній станом на дату реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 в Державному земельному кадастрі), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом (ч.1). Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.2). Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (ч.6). У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (ч.10).

У матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо погодження вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Враховуючи викладене і те, що інвентаризація лісогосподарських земель, що перебувають у розпорядженні та управлінні Житомирської обласної державної адміністрації, здійснена незаконно, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не уповноважене проводити реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення державної власності, розпоряджатися спірною земельною ділянкою шляхом її передачі в комунальну власність Ємільчинської селищної ради.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Встановивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, а не сільськогосподарського призначення, за відсутності жодних дій щодо надання згоди на зміну цільового призначення та отримання згоди землекористувача про передання у власність такої земельної ділянки, суд приходить до висновку, що накази Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.11.2018 №6-4351/14-18-СГ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» та від 22.12.2018 №6-5026/14-18-СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» в частині щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га прийняті з порушенням нормЗК України, а відтак підлягають визнанню недійсними та скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га та державної реєстрації всіх речових прав на вказану земельну ділянку суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера (ч.ч.1, 2 6 ст.16 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

За приписами ч.ч.1, 10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно зі ст.21 ЗК України,порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до п.1 ч.1ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 125 ЗК Українивстановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч.2ст.373 ЦК України,право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 3ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абз.2).

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно допункту 1частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абз.3).

Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

При цьому, в силу положень абз.1 ч.3ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень",відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

Оскільки право комунальної власності у Ємільчинської селищної ради на спірну земельну ділянку виникло на підставі протиправного наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 №6-5026/14-18-СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» і земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула з власності позивача з порушенням нормЗК України, то відповідне право у Ємільчинської селищної ради на законних підставах не виникало.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, як встановлено судом, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області порушено положення законодавства при затвердженні документації з інвентаризації земель та реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га як землі сільськогосподарського призначення, а також те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га накладається на землі лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ДСГП «Ліси України» (філія «Ємільчинське лісове господарство») як правонаступника та які не були у встановленому порядку вилучені, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га в Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню. Водночас слід скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га, припинивши право комунальної власності Ємільчинської селищної ради, обтяження, зареєстровані на вказану земельну ділянку.

Відповідно до ст.373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2ст.152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів, відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Відповідно дост.391 ЦК України,власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.2ст.152 ЗК України,власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом норм Земельного таЛісового кодексів України,землі лісогосподарського призначення мають особливий статус, а тому є обмеженими в обороті, тобто можуть надаватися у власність або у користування лише у виняткових випадках.

Зайняття земельної ділянки, яка належить до категорії обмежених в обороті, з порушеннямЗК України,ЛК УкраїнитаВК Українитреба розглядати як непов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісового фонду.

Так, власник земельної ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Беручи до уваги, що позивачем рішення про вилучення спірної земельної ділянки з державного лісового фонду, зміну її цільового призначення та передачу її у комунальну власність Ємільчинської селищної ради не приймалось, відтак право постійного користувача та дійсного володільця спірної землі до цього часу у законний спосіб не припинене, що вказує на те, що право власності спірною земельною ділянкою у Ємільчинської селищної ради, в силу законодавчо встановлених обмежень на оборот земель лісогосподарського призначення, не виникло.

Доказів на спростування обставин незаконності вибуття спірної земельної ділянки з власності держави до матеріалів справи відповідачами не надано.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку негаторний позов є ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідної земельної ділянки.

Суд вважає безпідставними аргументи відповідача-2 щодо невірно обраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Судувід 19.01.2022 у справі №363/2877/18, від 16.02.2022 у справі №363/669/17, від 18.01.2023 у справі №369/10847/19, від 20.12.2023 у справі 916/1517/22, зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

У даному випадку земельна ділянка з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 площею 35,1145 га частково сформована за рахунок земельної ділянки для ведення лісового господарства з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227 площею 25,5550 га. Площа накладення складає 24,3902 га, тобто лише частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314 належить Житомирській обласній державній адміністрації, а тому підстави для витребування всієї спірної земельної ділянки відсутні.

Суд зазначає, що при частковому накладенні земельних ділянок власник такої ділянки може, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тож у цьому випадкувимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним(дане визначено і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2023 у справі №370/457/20).

За таких обставин, заявлена прокурором вимога про зобов`язання Ємільчинської селищної ради Житомирської області повернути на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, в межах та конфігурації земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227, відповідно до схеми розміщення земельних ділянок з кадастровими номерами 1821781800:03:000:0227 та 1821781800:05:000:0314, виготовленої сертифікованим інженером-землевпорядником Черненком В.О., є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").

У рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що інші доводи та заперечення учасників справи ретельно досліджені, однак не прийняті до уваги, оскільки не спростовують встановлених вище обставин і наведених висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позову.

Поряд із цим судом враховано, що відповідач-1 скористався своїм правом, передбаченим п.1 ч.2ст.46 ГПК України, і визнав позовні вимоги у повному обсязі, що у даному випадку не суперечить закону і не порушує прав та інтересів інших осіб.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.2ст.129 ГПК України,судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи слідує, що при поданні даного позову Житомирською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 15140,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №923 (внутрішній номер 343957694) від 03.05.2024 (т.1, а.с.27).

Згідно з приписами ч.1ст.130 ГПК України та ч.3ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З підстав наведеного, у зв`язку з визнанням відповідачем-1 позову до початку розгляду справи по суті, Житомирська обласна прокуратура має право на повернення з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову в частині вимог про скасування державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку, пред`явлених до відповідача-1, в сумі3028,00 грн, у разі подання відповідного клопотання. Станом на момент ухвалення даного рішення питання про повернення судового збору судом не розглядається у зв`язку з відсутністю такого клопотання. Решта суми судового збору в цій частині покладається на відповідача-1 у розмірі 3028,00 грн.

Водночас, враховуючи висновок суду про задоволення позову та приписи ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача-2 в сумі 9084,00 грн, відповідно до змісту заявлених до нього позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.11.2018 №6-4351/14-18-СГ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» в частині щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, площею 35,1145 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Ємільчинської селищної об`єднаної територіальної громади Звягельського району Житомирської області.

3. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 №6-5026/14-18-СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» в частині щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, площею 35,1145 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Ємільчинської селищної об`єднаної територіальної громади Звягельського району Житомирської області.

4. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, площею 35,1145 га.

5. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, площею 35,1145 га, припинивши право комунальної власності Ємільчинської селищної ради, обтяження, зареєстровані на вказану земельну ділянку.

6. Ємільчинській селищній раді Житомирської області (вул. Соборна, буд. 18А, селище Ємільчине, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11201, код ЄДРПОУ 04347605) повернути на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (майдан ім. С.П.Корольова, буд.1, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 00022489) земельну ділянку з кадастровим номером 1821781800:05:000:0314, в межах та конфігурації земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821781800:03:000:0227, відповідно до схеми розміщення земельних ділянок з кадастровими номерами 1821781800:03:000:0227 та 1821781800:05:000:0314, виготовленої сертифікованим інженером-землевпорядником Черненком В.О.

7. Стягнути з Ємільчинської селищної ради Житомирської області (вул. Соборна, буд. 18А, селище Ємільчине, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11201, код ЄДРПОУ 04347605) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 3028,00 грн судового збору.

8. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 9084,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.12.24

Суддя Прядко О.В.

Друк: 1 - у справу;

- керівнику Звягельської окружної прокуратури на ел.пошту: nvmpzpost@zhit.gp.gov.ua;

- Житомирській обласній прокуратурі (до ел.каб.);

- сторонам і третій особі (до ел.каб).