Ухвала

від 02.12.2024 по справі 913/350/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

02 грудня 2024 року м. Харків Справа № 913/350/24

Провадження №14/913/350/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс», м. Київ

до Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація

про стягнення 309 366 581 грн 90 коп.

Суддя Смола С.В.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» (далі ТОВ «Торговий дім «Онікс») через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до держави Російська Федерація про стягнення завданих збройною агресією Російської Федерації збитків в розмірі 309 366 581 грн 90 коп., що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 7 867 198,83 доларів США або 7 317 644,30 Євро, з яких:

сума збитків у вигляді втрачених активів в розмірі 237 888 782 грн 00 коп., що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 6 049 516,83 доларів США або 5 626 934,50 Євро;

сума збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 24.02.2022 до 03.04.2024 в розмірі 17 196 210 грн 28 коп., що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 437 300,00 доларів США або 406 752,88 Євро;

сума збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 03.04.2024 до 03.04.2029 в розмірі 54 281 589 грн 62 коп., що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 1 380 382,00 доларів США або 1 283 953,91 Євро.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.11.2024 у справі №913/350/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» до Російської Федерації про стягнення 309 366 581 грн 90 коп. задоволено повністю: стягнуто з держави Російська Федерація (адреса представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації: вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119049, код ISO RU/RUS 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, будинок 11, офіс 1/7, ідентифікаційний код 42954374) збитки в розмірі 309366581,90 грн, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 7867198,83 доларів США або 7317644,30 Євро, з яких: 237 888 782 грн 00 коп. - сума збитків у вигляді втрачених активів, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 6049516,83 доларів США або 5626934,50 Євро, 17 196 210 грн 28 коп. - сума збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 24.02.2022 по 03.04.2024, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 437 300,00 доларів США або 406 752,88 Євро, 54 281 589 грн 62 коп. - сума збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 03.04.2024 по 03.04.2029, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.04.2024 1 380 382,00 доларів США або 1 283 953,91 Євро; стягнуто з держави Російська Федерація (адреса представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації: вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119049, код ISO RU/RUS 643) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 847 840 грн 00 коп.

Позивач у позовній заяві повідомив про те, що докази сплати гонорару Адвокатському об`єднанню «Лекс груп» буде надано суду на протязі п`яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.

19.11.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 913/350/24.

В поданій заяві позивач, посилаючись на положення ст.ст.123, 126, 129, 244 ГПК України, просить суд приєднати до матеріалів справи №913/350/24 докази, що підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а також просить ухвалити додаткове рішення у справі №913/350/24 про стягнення з Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» судових витрат понесених на правничу допомогу у даній справі в розмірі 31 536 658 грн 19 коп.

Як зазначає позивач, ним понесені витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 31 536 658 грн 19 коп., які складаються із гонорару успіху в розмірі 10% від фактично задоволеної рішенням суду суми стягнення 30 936 658 грн 19 коп. та понесених витрат на правничу допомогу в сумі 600 000 грн 00 коп., що підтверджується завіреними копіями наступних документів: договором про надання правничої допомоги від 01.03.2024; додатковою угодою від 01.03.2024 №1 до договору про надання правничої допомоги від 01.03.2024; актом від 30.03.2024 №03/24 приймання передачі наданих послуг на суму 100 000 грн 00 коп.; актом від 30.04.2024 №04/24 приймання передачі наданих послуг на суму 100 000 грн 00 коп.; актом від 31.05.2024 №05/24 приймання передачі наданих послуг на суму 100 000 грн 00 коп.; актом від 30.06.2024 №06/24 приймання передачі наданих послуг на суму 100 000 грн 00 коп.; актом від 31.07.2024 №07/24 приймання передачі наданих послуг на суму 100 000 грн 00 коп.; актом від 31.08.2024 №08/24 приймання передачі наданих послуг на суму 100 000 грн 00 коп.

Отже, ТОВ «Торговий дім «Онікс» сплатило АО «Лекс груп» за надану правничу допомогу у судовій справі про стягнення заподіяних збитків завданих збройною агресією Російської Федерації за березень-серпень 2024 року в розмірі 600 000 грн 00 коп., що підтверджується актами.

Відповідно до п.3.1 Договору про надання правової допомоги від 01.03.2024 позивач зобов`язався сплатити АО «Лекс груп» винагороду у розмірі 10% від фактично задоволеної судовим рішенням на його користь суми з Російської Федерації.

За наслідками розгляду справи №913/350/24 по суті заявлених позовних вимог відповідно до рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2024 судом було стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в загальному розмірі 309 366 581 грн 90 коп.

Отже, гонорар Адвокатського об`єднання у даній справі складає 10% від фактично задоволеної судовим рішенням на користь позивача суми в розмірі 309 366 581 грн 90 коп. і становить 30 936 658 грн 19 коп., про стягнення якого позивач звернувся до суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.11.2024 заява передана на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою від 19.11.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» від 19.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №913/350/24; призначено судове засідання з розгляду заяви на 29.11.2024.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.11.2024 №109-р відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) призначено повторний автоматизований розподіл заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» від 19.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №913/350/24, у зв`язку із перебуванням судді Євгена Лісовицького у період з 20.11.2024 до 04.12.2024 у відпустці.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 заява передана для розгляду судді Смолі С.В.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах «Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі «Лука проти Румунії», пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11) від 09.01.2013 було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п.1 ст.6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У рішенні по справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (Заява №33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.38 ГПК України) з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Пунктом 4 ч.1 ст.35 ГПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Частинами 1, 9 ст.39 ГПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У силу положень п.12 ч.3 ст.12 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст.126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п.5 ч.1 ст.237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Зокрема, відповідно до положень ч.4 ст.129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Разом з тим, положеннями ст.221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, наведених в огляді судової практики Верховного Суду щодо судових витрат у господарському та цивільному судочинстві за 2018 рік серпень 2024 року (постанова від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, додаткова постанова від 22.02.2024 у справі 910/9714/22, постанова від 25.04.2024 у справі №907/37/22, постанова від 29.02.2024 у справі №911/2131/20, постанова від 27.02.2024 у справі №910/6416/22), у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у ст.ст.2 та 15 ГПК України, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, відповідно до ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, наведених в огляді судової практики Верховного Суду щодо судових витрат у господарському та цивільному судочинстві за 2018 рік серпень 2024 року (постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, додаткові постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 15.06.2022 у справі №910/12876/19) при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду, наведеної у постановах від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.02.2024 у справі №916/576/23, від 29.08.2023 у справі №910/10324/22, від 07.07.2023 у справі №917/1655/21, від 20.05.2024 у справі №463/641/17), загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим у ч.5 ст.129 ГПК України, ч.3 ст.141 ЦПК України наведеної норм визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК, ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 ГПК України, ч.ч.4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

Частиною 13 ст.32 ГПК України передбачено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, ще одним основним принципом, який у відповідності до вищезазначених положень процесуального законодавства має забезпечуватися при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката є принцип незмінності складу суду.

Указаний принцип спрямований на те, що саме суддя, який розглядав справу та ухвалював відповідне рішення, ураховуючи предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин учасників справи, ретроспективно оцінює перебіг судового процесу та надає оцінку поданим стороною на підтвердження понесення нею витрат на професійну правничу допомогу адвоката доказам, за результатами якої приймає додаткове рішення.

У справі №913/350/24 відповідне рішення за результатами розгляду заявлених позовних вимог ухвалювалося суддею Лісовицьким Є.А., а тому з огляду на положення ст.ст.32, 244 ГПК України, саме указаним суддею має вирішуватися питання про ухвалення додаткового рішення.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначення судді Смоли С.В. для розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» від 19.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №913/350/24, відбулося з порушенням зазначених вище приписів процесуального законодавства, що в силу ст.35 ГПК України виключає можливість розгляду вказаної заяви суддею Смолою С.В.

Отже, з метою забезпечення довіри усіх учасників процесу до складу суду, що розглядає дану справу, заява судді Смоли С.В. про самовідвід підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.40 ГПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Водночас, оскільки в даному випадку порушення порядку визначення судді сталося внаслідок безпідставної передачі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» від 19.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №913/350/24 іншому судді і цю обставину неможливо усунути шляхом нового автоматизованого розподілу заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» від 19.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №913/350/24 разом зі справою за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» до держави Російська Федерація про стягнення завданих збройною агресією Російської Федерації збитків в розмірі 309 366 581 грн 90 коп. підлягають поверненню на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Керуючись ст.ст. 35, 38-40, 232 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву судді Смоли С.В. про самовідвід задовольнити.

2. Відвести суддю Смолу С.В. від розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» від 19.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №913/350/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» до держави Російська Федерація про стягнення завданих збройною агресією Російської Федерації збитків в розмірі 309 366 581 грн 90 коп.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Онікс» від 19.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №913/350/24 разом зі справою №913/350/24 передати відділу документального забезпечення роботи суду для повернення на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 02.12.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.

Суддя Сергій СМОЛА