Рішення

від 22.11.2024 по справі 916/476/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/476/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Ю.І. Мостепаненко

при секретарі судового засідання А.О. Ігнатишеній

за участю представників сторін:

від позивача - Фомін А.І. (адвокат за ордером);

від відповідача 1 - Лебедін Ю.І. (адвокат за ордером);

від відповідача 2 - не з`явився;

від відповідача 3 - Лазебний Г.В.; Лебедін Ю.І. (адвокат за ордером);

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Громадська організація Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними з моменту укладення: договору підряду на виконання будівельних робіт від 05.06.2017 № 05/06/17, договору підряду на виконання будівельних робіт від 25.04.2018 № 25/04/18, договору поруки № 01/05/18 від 01.05.2018 та договору поруки № 12/06/17 від 12.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне. Як вказує позивач, в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває справа № 523/10040/20 за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Також позивач зауважує, що 06.11.2020 року отримав копію ухвали про відкриття провадження від 28.07.2020 року разом з копією апеляційної скарги та доданими до позовної заяви копіями документів. Так, позивач додає, що разом із отриманою позовною заявою товариство отримало копії: договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 р.; акту передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 р.; договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 р.; акту передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 р.; договору поруки № 01/05/18 від 01.05.2018 р.; договору поруки № 12/06/17 від 12.06.2017 р. Проте, за ствердженнями позивача, останній не має інформації про вказані договори та акти, вважає ці договори та акти такими, що вчинені не в інтересах ГО ТОВ Комбі-2, а з метою завдати шкоди останньому, а саме безпідставно заволодіти грошовими коштами, належними товариству.

З огляду на викладене, позивач вважає укладення спірних договорів з порушенням приписів матеріального права, а саме статей 92, 232, 237, 238 ЦК України, принципів розумності і добросовісності, з порушенням визначених повноважень, та вчинені внаслідок зловмисної домовленості сторін (виведення в майбутньому активів ГО ТОВ Комбі-2, при тому, що позивач будь-яких робіт від ОСОБА_5 за наслідками вчинення договорів не отримав), а отже, спірні правочини призведуть до втрати позивачем належних йому грошових коштів. Вказані обставини, серед іншого, позивач називає підставою для визнання таких правочинів недійсними, відповідно до вимог статті 215 ЦК України.

При цьому, позивач зазначає, що ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем, яка серед іншого здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад (дата державної реєстрації: 15.08.2002, дата запису: 19.10.2005, номер запису: 25560170000023614), є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5%. Проте, як зауважує позивач, договори підряду містять інформацію про ОСОБА_1 без зазначення, що вона діє як фізична особа-підприємець. Тобто, за ствердженнями позивача, фактично надані договори підряду укладені суб`єктом господарювання, а зазначення ОСОБА_1 як сторони договорів підряду - фізичної особи без статусу підприємця, на думку позивача, має на меті лише можливість звернення з позовом до суду загальної юрисдикції, щоб уникнути розгляду справи у господарському суді та, вірогідно, уникнути питань щодо первинних документів бухгалтерської документації, які обов`язково повинна зберігати фізична особа-підприємець за результатами здійснення підприємницької діяльності. Більш того, як зазначає позивач, укладення договору з ОСОБА_1 , як з фізичною особою (не підприємцем), є фінансово невигідним для юридичної особи, оскільки, в такому разі виникають зобов`язання у контрагента - юридичної особи щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску, військового збору та податку на доходи, оскільки позивач виступає, в такому разі, як податковий агент відповідно до ст. 168 ПК України. Як вказує позивач, загальний розмір податкового навантаження при укладенні договору підряду з фізичною особою не підприємцем становить 18% (податок з доходів) + 1,5% (військовий збір) + 22% (ЄСВ). Вказане, на переконання позивача, свідчить, що договори підряду та акти виконаних робіт підписані ОСОБА_3 , який на дату, зазначену в оспорюваних договорах, перебував на посаді голови правління організації, діяв не в інтересах останньої, оскільки укладення договору з ОСОБА_1 , як з фізичною особою-підприємцем на третій групі єдиного податку зі ставкою 5%, було би доцільним та більш вигідним для позивача з точки зору оподаткування.

Також ГО ТОВ Комбі-2 зазначає, що надані позивачем документи фактично містять суперечливу інформацію, а відповідно виникають сумніви щодо реальності господарської операції, дійсності договорів, переліку начебто виконаних робіт та розрахунку вартості цих робіт. Крім того, як зауважує позивач, ремонтні роботи дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці на території ГО ТОВ Комбі-2 та дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11 на території організації та дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території ГО ТОВ Комбі-2 станом на дати, які зазначені в оспорюваних договорах та актах, не проводились ОСОБА_5 , що може бути підтверджено свідками, що є членами вказаної організації.

Про відсутність реального характеру оскаржуваних підрядних договорів, за ствердженнями позивача, може свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість виконання робіт ОСОБА_5 самостійно з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних виконання дорожньо-будівельних робіт або послуг, відсутність у ОСОБА_5 необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному позивачем в кошторисах, актах до договорів, що були надані до суду. Таким чином, на переконання позивача, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій ОСОБА_5 повинна мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами, та які сукупно з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для визнання робіт виконаними.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що до позову додається візуалізація території ГО ТОВ Комбі-2, на якій схематично зазначено дорогу, яка була прокладена в 2017 році (при цьому ОСОБА_5 до цих робіт не має ніякого стосунку), з якої видно, що асфальтне покриття, яке було прокладене в період перебування на посаді голови Комбі-2 Лазебного Г.В., не співвідноситься з інформацією про виконані роботи, які зазначені в актах приймання-передачі робіт, що складені відповідно до оспорюваних договорів підряду.

Між тим, позивач додає, що в період перебування на посаді голови ГО ТОВ Комбі-2 фактично була прокладена дорога по території земельної ділянки площею 0,13 га з кадастровим номером 5122783200:01:002:1679, що перебуває у приватній власності та не перебуває у користуванні громадської організації, що свідчить про те, що за кошти ГО ТОВ Комбі-2 головою організації - ОСОБА_3 було протиправно організовано ремонтні роботи дорожніх покриттів, що перебувають у приватній власності третіх осіб та перебувають за межами території, яку використовує ГО ТОВ Комбі-2.

При цьому, позивач зауважує, що ремонтні роботи дорожнього покриття в період перебування ОСОБА_3 на посаді голови ГО ТОВ Комбі-2 було проведено лише в міжквартальній вулиці на території організації, а не як зазначено в актах до оскаржуваних договорів підряду дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці на території ГО ТОВ Комбі-2 та дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11 на території ГО ТОВ Комбі-2 та дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15. Більш того, як зазначає позивач, вказані роботи не проводилися ОСОБА_7 . На підтвердження вказаної інформації, на переконання позивача, необхідне проведення огляду доказів, а саме дорожніх покриттів на території ГО ТОВ Комбі-2 за їх місцезнаходженням відповідно до ст. 85 ЦПК України.

Таким чином, позивач вважає за необхідне, щоб ОСОБА_5 надала відповідні належні та допустимі докази того, що підрядні роботи на території ГО ТОВ Комбі-2 реально проводилися саме ОСОБА_5 або її субпідрядниками.

Разом з тим, позивач зауважує, що на даний момент ГО ТОВ Комбі-2 не має в розпорядженні печатки, відтиск якої стоїть на документах, колишній голова організації - ОСОБА_3 будь-які документи не передавав ГО ТОВ Комбі-2.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 незаконно перебував на посаді Голови ГО ТОВ Комбі-2, що встановлено рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.02.2020 року у справі № 504/4430/17, яким було визнано недійсним в повному обсязі з моменту його прийняття рішення загальних зборів Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2, оформлене протоколом від 09.04.2017 р., яким ОСОБА_3 було обрано головою.

За ствердженнями позивача, ОСОБА_3 , незаконно перебуваючи на посаді Голови, здійснив збір коштів на ремонт: дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці на території ГО ТОВ Комбі-2 та дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11 на території ГО ТОВ Комбі-2 та дорожніх поверхонь дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території організації станом на дати, які зазначені в договорах. Також позивач вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що в розпорядженні ГО ТОВ Комбі-2 перебувають копії актів виконаних робіт, підписаних ОСОБА_3 та ФОП Казак Русланом Михайловичем за фактично ті ж самі роботи з ремонту дорожніх поверхонь на території ГО ТОВ Комбі-2, що, начебто, проводилися в той же період часу ОСОБА_5 .

Більш того, зазначення саме в актах до оскаржуваних договорів про дату сплати вартості послуг, а саме - не пізніше 01.06.2020 року, на думку позивача, є сумнівним, оскільки це фактично направлене на збільшення строку позовної давності у разі звернення до суду та обґрунтування того, чому протягом двох років ОСОБА_1 не зверталася до ГО ТОВ Комбі-2 з претензіями щодо невиконання грошових зобов`язань за договорами підряду.

Також позивач звертає увагу суду на те, що стосовно ОСОБА_3 Суворовським районним судом Одеської області було винесено рішення від 22.10.2019 року у справі № 523/11640/19, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь громадської організації шкоди, завданої незаконним звільненням працівників у розмірі 207610,51 грн. З огляду на те, що ГО ТОВ Комбі-2 фактично стягує з ОСОБА_3 грошові кошти за шкоду, завдану незаконним звільненням працівників громадської організації, припинення повноважень ОСОБА_3 на посаді голови ГО ТОВ Комбі-2, за ствердженнями позивача, мотиви ОСОБА_3 при складенні оспорюваних договорів підряду та актів до вказаних договорів були зумовлені саме його бажанням фактично помститися ГО ТОВ Комбі-2 та умисно завдати шкоди останній шляхом складення оспорюваних договорів для подальшого незаконного стягнення грошових коштів з ГО ТОВ Комбі-2, хоча за оспорюваними договорами будь-яких ремонтних робіт дорожніх поверхонь ОСОБА_5 не проводилося.

Щодо договорів поруки № 01/05/18 від 01.05.2018 р. та № 12/06/17 від 12.06.2017 р., укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , позивач зазначає, що вказані договори також є сумнівними, оскільки ОСОБА_2 ніякого відношення до ГО ТОВ Комбі-2 немає, з огляду на що позивач вважає вказані договори поруки фіктивними та укладеними виключно з метою реалізації умислу незаконно стягнути з ГО ТОВ Комбі-2 грошові кошти за роботи, які фактично не надавалися ОСОБА_1 . Крім того, позивач вважає, що дати договорів, підписані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не відповідають реальному часу, коли вказані договори були виготовлені, зважаючи на що, є об`єктивні причини вважати, що договори було складено безпосередньо перед поданням ОСОБА_1 позову до суду у справі № 523/10040/20 з метою завдання в подальшому шкоди позивачу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.02.2021 року вказану справу № 916/276/21 розподілено до розгляду судді Д`яченко Т.Г.

23.03.2021 р. від представника відповідача-1 ОСОБА_1 надійшов до господарського суду відзив на позовну заяву (вх. № 7969/21), відповідно до якого відповідач-1 заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд повністю відмовити у задоволенні позову у господарській справі № 916/476/21. В обґрунтування заперечень відповідач вказує наступне.

По-перше, відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що договори підряду, укладені між ГО ТОВ Комбі-2 та ОСОБА_5 були укладені з нею як з фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем з метою уникнення розгляду справи у господарському суді, є лише його припущенням і не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Так, відповідач вказує, що при укладанні договорів підряду остання ніяк не могла передбачити той факт, що задля отримання грошових коштів за виконання будівельних робіт відповідно до умов вищезазначених договорів їй доведеться звертатись до суду, або те, що позивач звернеться до суду з позовом про визнання вказаних договорів недійсними. Окрім того, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на фінансову невигідність укладення договорів підряду ГО ТОВ Комбі-2 з ОСОБА_5 як фізичною особою без статусу підприємця, оскільки відповідно до п. п. 168.1, 168.2 ст. 168 ПК України податковий агент (в даному випадку ГО ТОВ Комбі-2) просто зобов`язаний утримати податок на доходи фізичних осіб за рахунок фізичної особи, якій буде здійснювати оплату за виконані роботи (в даному випадку за рахунок ОСОБА_5 ), а не за свій власний рахунок, з огляду на що позивач не несе жодних додаткових витрат у разі укладення договорів підряду з фізичною особою без статусу підприємця.

Разом з тим позивач наголошує, що суперечності між договором підряду № 05/06/17 і договором підряду № 25/04/18 та між актами передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 р. та від 29.07.2018 р. відсутні, оскільки будівельні роботи дорожніх поверхонь 11-го ряду здійснювались ОСОБА_5 як під час виконання умов договору підряду № 05/06/17, так і під час виконання умов договору підряду № 25/04/18. Так, відповідач зауважує, що зі змісту договору підряду № 05/06/17 та акту передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 р. вбачається, що будівельні роботи завершувались 11-м рядом, а з договору підряду № 25/04/18 та акту передачі-приймання виконаних робіт від 25.04.2018 року вбачається, що будівельні роботи починались з 11-го ряду. Відтак, позивач вказує, що частина дорожніх поверхонь 11-го ряду була відремонтована у 2017 році, а інша частина у 2018 році.

Окрім того, як вказує позивач, відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівельних робіт № 2 за липень 2018 року вбачається, що розрахунок вартості будівельних робіт здійснювався з урахуванням ремонтних робіт дорожніх поверхонь 11-го ряду, з огляду на що позивач перед виконанням самих будівельних робіт, затверджуючи проектно-кошторисну документацію, був згоден з об`ємом робіт, зазначеним у такій документації і не зазначав про будь-які суперечності.

По-друге, відповідач зазначає, що на підтвердження заявлених вимог позивач посилається на обов`язок ОСОБА_1 мати та зберігати первинні документи, які містять в собі відомості щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій та факт здійснення господарських операцій і якщо таких документів в неї немає, то, на думку позивача, вона не здійснювала ремонтні роботи на території ГО ТОВ Комбі-2. З таким висновком позивача відповідач не погоджується, оскільки відповідно до п. 296.1 ст. 296 ПК України відповідач-1 зобов`язана вести та зберігати лише книгу обліку доходів, при цьому оскільки ОСОБА_5 відповідно до законодавства, яке діяло під час виконання умов спірних договорів, не була зобов`язана зберігати та вести будь-які первинні документи, окрім книги обліку доходів, вона цього і не робила. Окрім того, відповідач, посилаючись на п. 5 наказу Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 вказує, що книга обліку доходів заповнюється фізичною особою-підприємцем у разі фактичного отримання грошових коштів за виконані роботи, проте до сьогодні позивач не сплатив ОСОБА_5 жодних грошових коштів за виконані нею будівельні роботи відповідно до умов спірних договорів, а тому жодних записів в даній книзі бути не може. Зважаючи на викладене вище, відповідач зазначає, що посилання позивача на той факт, що в ОСОБА_5 відсутні первинні документи, як на доказ того, що роботи насправді не здійснювались, є безпідставними та ніяким чином не підтверджують недійсність спірних договорів та актів виконаних робіт.

По-третє, відповідач додає, що у позовній заяві позивач зазначає, що ремонтні роботи дорожніх поверхонь на території ГО ТОВ Комбі-2 не проводились ОСОБА_5 і нібито у 2017 році ремонтні роботи дорожніх поверхонь були здійснені тільки на міжквартальній вулиці. Як вказує відповідач, з позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує того, що у 2017 році здійснювались ремонтні роботи дорожніх поверхонь міжквартальної вулиці, однак не надає жодного належного та допустимого доказу того, що ці роботи не здійснювались відповідачем-1 та навіть не вказує, ким саме у 2017 році були проведені ремонтні роботи на міжквартальній вулиці, а лише припускає те, що до цих робіт ОСОБА_5 не має жодного відношення. Водночас, відповідач наголошує, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях і відповідно до вимог ст. 74 ГПК України позивач зобов`язаний надати належні та допустимі докази своїх доводів, чого ним не було зроблено. Також відповідач зазначає, що з метою підтвердження того, що ремонтні роботи дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11, 8, 9, 11-15 на території ГО ТОВ Комбі-2 у 2017-2018 роках не здійснювались ОСОБА_5 , позивач додав до позовної заяви фотографії рядів 3, 4, 8, 9, 12, які, нібито, розташовані на території ГО ТОВ Комбі-2. Однак, на переконання відповідача, із доданих фотографій ніяким чином неможливо встановити, що на них зображені саме 3, 4, 8, 9, 12 ряди, які розташовані території ГО ТОВ Комбі-2, а не ряди будь-якого іншого гаражного кооперативу. Окрім того, відповідач додає, що у якості доказів до позовної заяви позивач додав лише фотографії 3, 4, 8, 9, 12 рядів, однак інші ряди (10, 11, 13, 14, 15), не зрозуміло з яких підстав, не були ним сфотографовані та фотодокази не було додано до суду. Зазначене, за ствердженнями відповідача, вказує на той факт, що позивач вибірково надає до суду інформацію з метою введення суд в оману та уникнення сплати грошових коштів відповідачу-1 за виконані ремонтні роботи дорожніх поверхонь відповідно до умов спірних договорів.

При цьому, відповідач зазначає, що із наданих позивачем документів не зазначено, що ремонтні роботи проводились ФОП Аветян В.Г. саме відносно дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці, дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11, дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території ГО ТОВ Комбі-2, а лише зазначається площа асфальтного покриття та адреса здійснення таких робіт. Між тим, відповідач зауважує, що відповідно до договорів про надання послуг № 0508 від 05.08.2019 р., №_Д20/2007 від 20.07.2020 р., № 20/0511 від 05.11.2020 р. та акту здачі-прийняття робіт - ремонтні роботи асфальтного покриття здійснювались ФОП ОСОБА_8 лише у вересні 2019 року, липні та листопаді 2020 року, а спірні договори підряду були укладені між позивачем та відповідачем-1 у 2017 та 2018 роках, і ремонтні роботи відповідно до умов цих договорів були здійснені в цей час. Відтак, відповідач наголошує, що позивач міг за цей проміжок часу ще декілька разів здійснювати ремонтні роботи дорожніх поверхонь, однак це не виключає того, що роботи також здійснювались і у 2017 та 2018 роках ОСОБА_5 .

З огляду на викладене, відповідач зазначає, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що ремонтні роботи дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці, дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11, дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території ГО ТОВ Комбі-2 не здійснювались відповідачем-1.

По-четверте, як вказує відповідач, в якості підстави для визнання спірних договорів недійсними, позивач стверджує, що такі договори вчинені внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Із посиланнями на ст.ст. 73, 74, 76 ГПК України відповідач зауважує, що у даному випадку предметом доказування для позивача виступають обставини, які підтверджують факт зловмисної домовленості ОСОБА_3 та ОСОБА_5 під час укладення оспорюваних договорів підряду на виконання будівельних робіт та актів передачі-приймання виконаних робіт та позивач повинен надати до суду належні та допустимі докази, які підтверджують наявність усіх трьох ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості. На підтвердження зловмисної домовленості позивач стверджує, що ГО ТОВ Комбі-2 не має в розпорядженні печатки, відтиск якої стоїть на договорах підряду та актах передачі-приймання виконаних робіт. При цьому, відповідач зазначає, що при втраті печатки керівництво ГО ТОВ Комбі-2 повинно було здійснити дії, направлені на пошуки такої печатки, направити до правоохоронних органів заяву про вчинення правопорушення, пов`язаного з крадіжкою печатки, визнати втрачену печатку такою, що вже не діє і відповідно повідомити про її недійсність або інші дії. Не зважаючи на це, за ствердженнями відповідача, позивач не надав до суду жодного письмового підтвердження того, що зазначеної печатки не має в його розпорядженні, про те, що вона була в нього викрадена, що він намагався її відшукати або про те, що вона вже була визнана ним недійсна.

Крім того, відповідач вказує, що надані позивачем квитанції та банківські виписки ніяким чином не вказують на наявність хоча б однієї із ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості, і тим більше не заперечують того, що ОСОБА_5 насправді здійснювала ремонтні роботи дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці, дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11, дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території ГО ТОВ Комбі-2.

Також, у якості доказів зловмисної домовленості між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , позивач надав до суду копії письмових документів, а саме копії актів здачі-приймання робіт, підписаних ОСОБА_3 та ФОП Казак Р.М., копії рахунків за виконані роботи та копії квитанцій прибуткового касового ордеру, підписаних ФОП Казак Р.М., а також у позовній заяві позивач зазначає, що оригіналів зазначених письмових доказів у нього немає і ніколи не було, оскільки нібито ФОП Казак Р.М. не надав оригінали цих документів ГО ТОВ Комбі-2. Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що, у даному випадку, позивач ніяким чином не міг завіряти копії таких документів у встановленому законом порядку, оскільки ніколи не бачив оригінали таких документів і відповідно не міг порівняти копії з оригіналами, а тому такі докази вже не можуть бути взяті до уваги судом, так як вони завірені з порушенням приписів ст. 91 ГПК України.

З огляду на викладене, на переконання відповідача, усі вищеперелічені доводи та докази, які були заявлені позивачем, є недопустимими, ніяким чином не стосуються предмета доказування і не підтверджують наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а тому такі докази не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки являються неналежними, а усі зазначені в позові аргументи є лише припущеннями позивача.

19.04.2021 р. позивач - ГО Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 звернулося до суду із клопотання про призначення судової технічної експертизи документів (вх. № 10682/21 від 19.04.2021), в якому останній просив суд проведення експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення якої поставити наступні питання:

1) Чи відповідає дата договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 р. давності виготовлення цього документа, в тому числі: давності нанесення печатного тексту на папір відповідного документа? давності виконання підпису представником кожної із сторін у відповідному документі? давності нанесення відтиску печатки кожної із сторін на відповідному документі?

2) Чи відповідає дата акту передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 р., який є додатком до договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 р. даті виготовлення такого документа, в тому числі: давності нанесення печатного тексту на папір відповідного документа? давності виконання підпису представником кожної із сторін у відповідному документі? давності нанесення відтиску печатки кожної із сторін на відповідному документі?

3) Чи відповідає дата договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 р. давності виготовлення цього документа, в тому числі: давності нанесення печатного тексту на папір відповідного документа? давності виконання підпису представником кожної із сторін у відповідному документі? давності нанесення відтиску печатки кожної із сторін на відповідному документі?

4) Чи відповідає дата акту передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 р., який є додатком до договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 р. давності виготовлення цього документа, в тому числі: давності нанесення печатного тексту на папір відповідного документа? давності виконання підпису представником кожної із сторін у відповідному документі? давності нанесення відтиску печатки кожної із сторін на відповідному документі?

5) Чи відповідає дата договору поруки № 01/05/18 від 01.05.2018 р. давності виготовлення такого документа, в тому числі: давності нанесення печатного тексту на папір відповідного документа? давності виконання підпису представником кожної із сторін у відповідному документі? давності нанесення відтиску печатки кожної із сторін на відповідному документі?

6) Чи відповідає дата договору поруки № 12/06/17 від 12.06.2017 р. давності виготовлення цього документа, в тому числі: давності нанесення печатного тексту на папір відповідного документа? давності виконання підпису представником кожної із сторін у відповідному документі? давності нанесення відтиску печатки кожної із сторін на відповідному документі?

В обґрунтування поданого клопотання позивачем було зазначено суду, що позивач вважає, що договір підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 року, акт передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 року, що є додатком до договору підряду № 05/06/17 від 05.06.2017 року, договір підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 р., акт передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 р., що є додатком до договору підряду № 25/04/18 від 25.04.2018 р. фактично вчинені внаслідок зловмисної домовленості колишнього голови ТОВ Комбі-2 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При цьому, за твердженнями позивача, ОСОБА_1 будь-які підрядні роботи не проводила на території громадської організації, з огляду на що, спірні договори та акти містять недостовірну інформацію. Також, позивачем було зазначено суду, що на даний момент ТОВ Комбі-2 не має в розпорядженні печатки, відтиск якої стоїть на документах, колишній голова організації ОСОБА_3 будь-які документи, печатки не передавав ТОВ Комбі-2. На переконання позивача, вказані договори підряду, акти до них, договори поруки мають суттєве значення для вирішення справи по суті, оскільки саме на підставі цих письмових доказів відповідач обґрунтовує виникнення правовідносин щодо ремонтних робіт. На думку позивача, факт підписання цих договорів та актів в період, що не відповідає зазначеним у договорі та часу перебування ОСОБА_3 на посаді голови ТОВ Комбі-2 має фактичне значення для справи, що розглядається, оскільки буде спростовувати той факт, що між ТОВ Комбі-2 та відповідачем були укладені відповідні договори підряду та акти приймання-передачі виконаних робіт. При цьому, використовуючи підроблені договори та акти, відповідачі порушують право ТОВ Комбі-2, оскільки намагаються незаконним шляхом, не маючи на те підстав, отримати від позивача грошові кошти. Також, у поданому клопотанні позивач просив суд з метою проведення судової технічної експертизи документів по справі № 916/476/21 витребувати у ОСОБА_1 оригінали наступних документів: договір підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 року, акт передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 р., який є додатком до договору підряду № 05/06/17 від 05.06.2017 р., договір підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 р., акт передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 р., який є додатком до договору підряду № 25/04/18 від 25.04.2018 року, договір поруки № 01/05/18 від 01.05.2018 р. та договір поруки № 12/06/17 від 12.06.2017 р., оскільки позивач не має в своєму розпорядженні оригіналів вказаних документів.

23.06.2021 від ОСОБА_1 надійшов до господарського суду супровідний лист (вх. 16887/21), до якого були долучені оригінали вказаних вище документів: договорів підряду, актів передачі-приймання виконаних робіт та договорів поруки, які були повернуті відповідачу-1 за клопотанням останнього від 13.01.2023 за вх. № 1333/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2021 клопотання Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 (від 19.04.2021 р. вх. № 10682/21) задоволено та призначено у справі № 916/476/21 судову технічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю Незалежний інститут судових експертиз та на вирішення судової технічної експертизи поставлено наступні питання: 1) Чи відповідає дата договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 р. даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на договорі підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 р. у той час, яким датовано документ? 2) Чи відповідає дата Акту передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 р. до договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 р. даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на Акті передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 р. до договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017р. у той час, яким датовано документ? 3) Чи відповідає дата договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 р. даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 р. у той час, яким датовано документ? 4) Чи відповідає дата Акту передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 р. до договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 р. даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на Акті передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 р. до дооговору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018р. у той час, яким датовано документ? 5) Чи відповідає дата договору поруки № 01/05/18 від 01.05.2018 р. даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на договору поруки № 01/05/18 від 01.05.2018 р. у той час, яким датовано документ? 6) Чи відповідає дата договору поруки № 12/06/17 від 12.06.2017 р. даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на договорі поруки № 12/06/17 від 12.06.2017 р. у той час, яким датовано документ? Також вказаною ухвалою суду витрати по оплаті проведення судової технічної експертизи покладено на позивача Громадську організацію Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2.

13.09.2021 р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Незалежний інститут судових експертиз надійшло клопотання щодо призначення експерта та надання дозволу на пошкодження документів (вх. № 24138/21), відповідно до якого товариством повідомлено, що проведення експертизи в справі № 916/476/21 доручено ОСОБА_9 , який відповідає вимогам ст. 69 ГПК України, а також за відсутності заперечень (відводів) щодо кандидатури експерта товариство просить суд надати дозвіл згідно з п. 4 ст. 103 ГПК України на часткове пошкодження підписів, відбитків печаток, текстів в досліджуваних оригіналах документів відповідно до переліку.

12.10.2021 р. від представника відповідача-1 надійшли до господарського суду заперечення на клопотання (вх. № 26909/21), згідно з яким відповідач-1 просить суд клопотання директора ТОВ Незалежний інститут судових експертиз про доручення проведення фізико-хімічної експертизи в справі № 916/476/21 ОСОБА_9 залишити без задоволення. В обґрунтування поданих заперечень відповідач, із посиланнями на ч. 1 ст. 69 ГПК України, ч.ч. 1, 3 ст. 10, ч. 4 ст. 21 Закону України Про судову експертизу, вказав, що ОСОБА_9 не відповідає вимогам вказаного законодавства, тому не може проводити технічну експертизу в рамках даної справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2021 р. клопотання ТОВ Незалежний інститут судових експертиз щодо призначення експерта, погодження строків проведення експертизи та надання дозволу на пошкодження документів від 13.09.2021 р. (вх. № 24138/21) задоволено, доручено проведення судової технічної експертизи у справі 916/476/21 ОСОБА_9 ; надано дозвіл на часткове пошкодження підписів, відбитків печаток та текстів в досліджуваних оригіналах документів; погоджено строк виконання експертизи до 90 днів; провадження у справі №916/476/21 зупинено до одержання результатів експертизи; матеріали справи № 916/476/21 надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Незалежний інститут судових експертиз.

16.02.2022 р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Незалежний інститут судових експертиз надійшли матеріали господарської справи № 916/476/21 разом із висновком експерта № 9920 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи, складеного 11.02.2022 р. судовим експертом Юрченко Є.М.

14.12.2022 р. від представника відповідача-1 ОСОБА_1 надійшли до господарського суду пояснення (вх. № 28384/22), відповідно до яких відповідач-1 просить суд відхилити, як доказ, висновок експерта № 9920 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів в господарській справі № 916/476/21, виготовлений та підписаний судовим експертом Юрченко Є.М. та відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. У вказаних поясненнях відповідач зазначає, що до компетенції господарського суду належить визначення експертної установи, яка має здійснювати судову експертизу, з урахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 7 Закону України Про судову експертизу, щодо доручення виключно експертам державних спеціалізованих установ проведення криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз. При цьому, відповідач вказує, що відповідно до п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерств Юстиції України 08.10.1998 року № 53/5, технічна експертиза документів є підвидом криміналістичної експертизи, яка згідно з положеннями ч. 3 ст. 7 Закону України Про судову експертизу здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. З огляду на викладене, відповідач наголошує, що висновок фізико-хімічної експертизи від 11.02.2022 р., складений експертом ТОВ Незалежний інститут судових експертиз Юрченком Є.М., є недопустимим доказом, оскільки така експертиза повинна була бути проведена виключно державними спеціалізованими установами та експертом, внесеним до Державного реєстру атестованих судових експертів, тоді як ТОВ Незалежний інститут судових експертиз є приватною особою, а судовий експерт Юрченко Є.М. не внесений до відповідного державного реєстру.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2022 по справі № 916/276/21 (суддя Д`яченко Т.Г.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, позовну заяву Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено; визнано недійсним договір підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 р., укладений між Громадською організацією Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 та ОСОБА_5 ; визнано недійсним договір підряду на виконання будівельних робіт № 24/04/18 від 25.04.2018 р., укладений між Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 та ОСОБА_5 ; визнано недійсним договір поруки № 01/05/18 від 01.05.2018 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ; визнано недійсним договір поруки № 12/06/17від 12.06.2018р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ; в задоволенні позовних вимог Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 до ОСОБА_3 відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 6810,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 165000,00 грн. витрат за проведення експертного дослідження; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 55000,00 грн. витрат за проведення експертного дослідження.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2023 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2022 у справі № 916/476/21 скасовано, справу № 916/476/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій у даній справі, Верховний Суд зазначив наступне. Так, Верховним Судом було зауважено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2021 призначено у справі № 916/476/21 судову технічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ Незалежний інститут судових експертиз. Колегія суддів зауважила, що, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій не встановили, яку саме експертизу було проведено експертами ТОВ Незалежний інститут судових експертиз при наданні відповідного висновку, та до якого виду експертиз вона належать. При цьому, колегія суддів зазначила, що технічна експертиза документів є підвидом криміналістичної експертизи. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 7 Закону України Про судову експертизу криміналістична експертиза повинна проводитися виключно державними спеціалізованими установами. Водночас вибір експерта залежить саме від того, який вид експертизи буде проводитись, оскільки для певних видів експертних досліджень законодавцем імперативно визначено експертів. Отже, Верховний Суд зауважив, що, не встановивши, яка ж саме експертиза (експертне дослідження) було проведено експертом ТОВ Незалежний інститут судових експертиз при наданні висновку у цій справі, та до якого виду експертиз вона належить, суди попередніх інстанцій не з`ясували чи є такий висновок експертизи допустимим доказом у цій справі у розумінні ст. 77 ГПК України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо допустимості наданого позивачем доказу висновку експерта, наданого ТОВ Незалежний інститут судових експертиз, є передчасними, а оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 86, 236 ГПК України, так як судами не оцінено допустимість цього доказу окремо, не надано належної оцінки усім доказам у справі, а також не надано належної відповіді на усі аргументи скаржника.

21.09.2023 року після перегляду Верховним Судом справа № 916/476/21 надійшла до Господарського суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.09.2021 року вказану справу № 916/476/21 передано на розгляд судді Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2023 р. суддею Мостепаненко Ю.І. прийнято справу № 916/476/21 до провадження та підготовче засідання призначено на 16 жовтня 2023 р. о 13:45 год.

В судовому засіданні 16.10.2023 представник позивача підтримав раніше подане до суду клопотання про призначення судової технічної експертизи документів (вх. № 10682/21 від 19.04.2021) та із урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 по зазначеній справі, просив суд її проведення доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, гарантувавши при цьому сплату за її проведення; представник відповідача 1 та відповідача 3 заперечував щодо задоволення клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи документів (вх. № 10682/21 від 19.04.2021).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 р. призначено у справі № 916/476/21 повторну судово-технічну експертизу документів, на розгляд якої поставити наступні питання:

1) Чи відповідає дата договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на договорі підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 у той час, яким датовано документ?

2) Чи відповідає дата Акту передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 до договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на Акті передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 до договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 у той час, яким датовано документ?

3) Чи відповідає дата договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на договору підряду на виконання будівельних робіт №25/04/18 від 25.04.2018 у той час, яким датовано документ?

4) Чи відповідає дата Акту передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 до договору підряду на виконання будівельних робіт №25/04/18 від 25.04.2018 даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на Акті передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 до договору підряду на виконання будівельних робіт №25/04/18 від 25.04.2018 у той час, яким датовано документ?

5) Чи відповідає дата договору поруки №01/05/18 від 01.05.2018 даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на договору поруки №01/05/18 від 01.05.2018 у той час, яким датовано документ?

6) Чи відповідає дата договору поруки №12/06/17 від 12.06.2017 даті виготовлення такого документа та чи нанесений печатний текст на папір, виконані підписи представником кожної із сторін та нанесено відтиск печатки кожної із сторін на договору поруки №12/06/17 від 12.06.2017 у той час, яким датовано документ?

Також, вказаною ухвалою суду доручено проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; витрати за проведення експертизи покладено на Громадську організацію Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2; зобов`язано громадську організацію надати до суду докази оплати експертизи, а саме платіжне доручення або виписку з банку по банківському рахунку; зобов`язано ОСОБА_1 надати до суду оригінали документів: договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017; акту передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 до договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017; договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018; акту передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 до договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018; договору поруки № 01/05/18 від 01.05.2018; договору поруки № 12/06/17 від 12.06.2017; провадження у справі № 916/476/21 на час проведення експертизи зупинено.

30.10.2023 р. до господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про надання оригіналів документів (вх. № 38695/23), в якій відповідачем-1 на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 р. по справі № 916/476/21 надано оригінали наступних документів: договору підряду № 05/06/17 від 05.06.2017 р., акту передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 р. до договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 р., договору підряду № 25/04/18 від 25.04.2018 р., акту передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 р. до договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 р., договору поруки від 12.06.2017 р., договору поруки від 01.05.2018 р.

01.11.2023 року на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 року супровідним листом № 916/476/21/6750/2023 за підписом керівника апарату суду матеріали справи № 916/476/21 було надіслано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

26.12.2023 р. за вх. № 47039/23 до господарського суду від експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів та рахунок на оплату зазначеної експертизи. Також, заступник директора КНДІСЕ МЮУ просить суд погодити більш розумний строк проведення експертизи, тобто понад 90 календарних днів, посилаючись на поточну завантаженістю фахівців КНДІСЕ щодо проведення експертиз різної категорії складності за кримінальними, цивільними та господарськими справами та у зв`язку з тим, що призначена експертиза по суті є комплексною, і потребує поетапного дослідження з декількох судово-експертних спеціальностей, відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 р. провадження у справі № 916/476/21 поновлено з 09.02.2024 р. та розгляд клопотання призначено на 09 лютого 2024 року о 12:00 год.

09.02.2024 р. від представника позивача надійшли до господарського суду пояснення (вх. № 5377/24), в яких позивач просить суд врахувати зазначену в поясненнях інформацію при прийняті рішення про надання інформації Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Судове засідання, призначене на 09.02.2024 о 12:00 год., не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2024 р. розгляд клопотання призначено на 22 лютого 2024 р. о 15:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 р. клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вх. № 47039/23 від 26.12.2023р.) задоволено частково; надано дозвіл на часткове пошкодження підписів, відбитків печатки та текстів в досліджуваних оригіналах документів; погоджено КНДІСЕ МЮУ строк проведення експертизи понад 90 днів; направлено матеріали справи № 916/476/21 до КНДІСЕ МЮУ для продовження проведення експертного дослідження за наявними матеріалами; провадження у справі № 916/476/21 на час проведення експертизи зупинено.

26.02.2024 р. до суду від Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 надійшла заява (вх. № 7800/24), згідно з якою позивач просить суд у відповіді на клопотання експерта про надання додаткових матеріалів також поставити питання про співмірне зменшення вартості проведення експертизи з огляду на те, що відсутні порівняльні зразки, а відповідно їх дослідження не буде проводитися.

Також 26.02.2024 р. від позивача надійшла до господарського суду заява щодо перегляду вартості експертизи у справі № 916/476/21 (вх. № 7801/24), відповідно до якої громадська організація просить суд розглянути питання співмірного зменшення вартості проведення експертизи у справі № 916/476/21, з огляду на те, що відсутні порівняльні зразки, а відповідно їх дослідження не буде проводитися, а також надіслати відповідний рахунок ГО ТОВ Комбі-2 для здійснення оплати.

27.05.2024 до Господарського суду Одеської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист (вх. № 21109/24), в якому інститут зазначив, що ухвала суду від 16.10.2023 про призначення повторної судово-технічної експертизи документів у справі № 916/476/21 залишається без виконання, а матеріали справи повертаються до суду, з огляду на незабезпечення виконання ухвали суду в частині оплати вартості проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 р. провадження у справі № 916/476/21 поновлено з 10.07.2024 р. та підготовче засідання призначено на 10 липня 2024 р. о 14:00 год.

10.07.2024 р. від представника позивача Фоміна А.І. до господарського суду через систему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про виклик експерта (вх. № 26496/24), в якому позивач просить суд викликати як експерта ОСОБА_9 для надання роз`яснень висновку експерта № 9920 від 11.02.2022 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів в господарській справі № 916/476/21 та надання відповідей на питання суду та учасників справи.

В судовому засіданні 10.07.2024 р. оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі № 916/476/21 на 21.08.2024 о 14:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 р. повідомлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відкладення підготовчого засідання у справі № 916/476/21 на 21 серпня 2024 р. о 14:00 год.

08.08.2024 р. від відповідача-3 ОСОБА_3 надійшли до господарського суду заперечення на клопотання позивача про виклик експерта ОСОБА_9 (вх. № 29629/24), в яких відповідач-3 заперечує проти заявленого позивачем клопотання та вказує, що ОСОБА_9 на час надання висновку експерта № 9920 від 11.02.2022 в господарській справі № 916/476/21 в розумінні ст. 69 ГПК України не є експертом та не відповідає вимогам зазначеної статті, а тому клопотання про виклик експерта ОСОБА_9 в судове засідання для надання роз`яснень не підлягає задоволенню.

Судове засідання, призначене на 21.08.2024 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 20.08.2024 на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 р. призначено підготовче засідання у справі № 916/476/21 на 25 вересня 2024 р. о 16:30 год.

В судовому засіданні 25.09.2024 р. судом розглянуто подане позивачем клопотання про виклик експерта (вх. № 26496/24 від 10.07.2024 р.), у задоволенні якого відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

Також, в судовому засіданні 25.09.2024 р. оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/476/21 до розгляду по суті на 09.10.2024 о 15:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2024 р. повідомлено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про те, що розгляд справи № 916/476/21 по суті призначено на 09 жовтня 2024 р. о 15:30 год.

Судом протокольною ухвалою від 09.10.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.11.2024 о 15:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 р. повідомлено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про оголошення перерви при розгляді справи № 916/476/21 по суті на 06 листопада 2024 р. о 15:00 год.

Судове засідання, призначене на 06.11.2024 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 24.10.2024 р. на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 р. призначено судове засідання щодо розгляду справи № 916/476/21 по суті на 22.11.2024 о 15:00 год.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, при цьому відповідачі проти заявленого позову заперечували та просили у його задоволенні відмовити.

При цьому, враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 29.10.2024 № 4024-IX, господарський суд розглядає справу № 916/2387/24 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1 та відповідача-3, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

05.06.2017 р. між Громадською організацією Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 (замовник) та ОСОБА_10 ( ОСОБА_1 ) було укладено договірпідряду № 05/06/17 на виконання будівельних робіт, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати ремонтні роботи дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці на території Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2, дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11 на території Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2, адреса розташування об`єкта: АДРЕСА_1 .

Матеріали справи містять Акт передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 р. до договору підряду № 05/06/17 на виконання будівельних робіт від 15.09.2017 р.

12.06.2017 між ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_10 ( ОСОБА_1 ) (кредитор) було укладено договір поруки № 12/06/17, згідно з яким визначено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання Громадською організацією Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 всіх зобов`язань за договором підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017 р.

25.04.2018 між Громадською організацією Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 (замовник) та ОСОБА_10 ( ОСОБА_1 ) укладено договір підряду № 25/04/18 на виконання будівельних робіт, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати ремонтні роботи дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2, адреса розташування об`єкта: АДРЕСА_1 .

Матеріали справи містять Акт передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 р. до Договору підряду № 25/04/18 на виконання будівельних робіт від 25.04.2018 р.

01.05.2018 між ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_10 ( ОСОБА_1 ) (кредитор) було укладено договір поруки № 01/05/18, згідно з яким визначено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання Громадською організацією Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 всіх зобов`язань за договором підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 р.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що Громадська організація Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 не має інформації про вказані договори та акти, вважає ці договори та акти такими, що вчинені не в інтересах позивача, з метою завдати шкоди, а саме безпідставно заволодіти грошовими коштами, належними позивачу. Позивач ставить під сумнів дійсність та реальність договорів підряду та актів, які начебто були складені за результатами виконання цих договорів підряду. Про договори позивачу було невідомо, будь-яких звернень до позивача з боку ОСОБА_1 з приводу погашення будь-якої заборгованості не надходило.

Так, відповідно до п. 1.1 договору підряду № 05/06/17 ОСОБА_7 , яка виступає підрядником, зобов`язувалась виконати ремонтні роботи дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці на території позивача, дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11 на території позивача. Відповідно до Акту передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017, який є додатком до згаданого вище договору підряду, ОСОБА_7 в повному обсязі і відповідно до умов договору підряду № 05/06/17 здійснила ремонтні роботи дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці на території позивача та дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11 на території позивача. Відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівельних робіт № 3 за серпень 2017 року вартість здійснених ремонтних робіт дорожніх поверхонь рядів 10, 11 складає 31000,00 грн.

Згідно з п.п. 2.2, 2.5 договору підряду № 05/06/17 оплата за виконані роботи здійснюється після підписання замовником актів передачі-приймання робіт. Кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником не пізніше 01 червня 2020 року.

Відповідно до п. 1.1 договору підряду № 25/04/18 ОСОБА_7 зобов`язувалась виконати ремонтні роботи дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території позивача. Адреса розташування об`єкта: АДРЕСА_1 . Відповідно до Акту передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 р., який начебто був укладений між підрядником і замовником і є додатком до договору підряду № 25/04/18, ОСОБА_7 в повному обсязі і відповідно до умов договору підряду № 25/04/18 здійснила ремонтні роботи дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території ГО позивача, у свою чергу замовник, тобто позивач, жодних претензій до підрядника немає.

Таким чином, позивач стверджує, що документи фактично містять суперечливу інформацію та відповідно виникають сумніви щодо реальності господарської операції, дійсності договорів, переліку начебто виконаних робіт та розрахунку вартості цих робіт.

Задовольняючи позов під час попереднього розгляду справи, суд першої інстанції (рішення від 19.12.2022) виходив із того, що оспорювані договори не були укладені та не були узгоджені сторонами в момент їх підписання, вони складені та підписані пізніше від дати їх укладення, тобто сторони не узгодили їх умов та не підписали правочини. Суд першої інстанції зазначив, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів цілком вірогідним є факт неукладення договорів та відсутність волевиявлення на виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків за ними; відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами виконання таких договорів або вчинення відповідних дій щодо виконання умов договорів. Враховуючи відсутність доказів, що засвідчують дії, спрямовані на виконання умов оспорюваних договорів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про відсутність схвалення та виконання спірних правочинів, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ Комбі-2 до ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що сторонами за оспорюваними договорами були ГО "КОМБІ 2", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 не є стороною цих правочинів, а лише здійснював підписання договорів від імені позивача як керівник.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції (постанова від 10.05.2023), зазначив, що відповідачами не було доведено належними та допустимими доказами укладення договорів підряду від 05.06.2017 № 05/06/17 та від 25.04.2018 № 25/04/18. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що після отримання висновку експерта є підстави для встановлення факту невчинення (неукладення) договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017, договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018, оскільки вони виготовлені орієнтовно після спливу двох років від тих дат, що зазначені в цих договорах. Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про доведення позивачем того, що договори не укладалися, оскільки докази, надані позивачем на підтвердження обставин неукладення спірних договорів, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачами на їх спростування.

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.08.2023 року, скасовуючи постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2022 по даній справі № 916/476/21, вказав, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2021 призначено у справі № 916/476/21 судову технічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ Незалежний інститут судових експертиз. Колегія суддів зауважила, що, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій не встановили, яку саме експертизу було проведено експертами ТОВ Незалежний інститут судових експертиз при наданні відповідного висновку, та до якого виду експертиз вона належать. При цьому колегія суддів зазначила, що технічна експертиза документів є підвидом криміналістичної експертизи. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 7 Закону України Про судову експертизу криміналістична експертиза повинна проводитися виключно державними спеціалізованими установами. Водночас вибір експерта залежить саме від того, який вид експертизи буде проводитись, оскільки для певних видів експертних досліджень законодавцем імперативно визначено експертів. Отже, Верховний Суд зауважив, що, не встановивши, яка ж саме експертиза (експертне дослідження) було проведено експертом ТОВ Незалежний інститут судових експертиз при наданні висновку у цій справі, та до якого виду експертиз вона належить, суди попередніх інстанцій не з`ясували чи є такий висновок експертизи допустимим доказом у цій справі у розумінні ст. 77 ГПК України.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій щодо допустимості наданого позивачем доказу висновку експерта, наданого ТОВ Незалежний інститут судових експертиз, є передчасними, а оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 86, 236 ГПК України, так як судами не оцінено допустимість цього доказу окремо, не надано належної оцінки усім доказам у справі, а також не надано належної відповіді на усі аргументи скаржника.

Наразі, господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсними з моменту укладення договорів підряду від 05.06.2017 № 05/06/17 та від 25.04.2018 № 25/04/18, договорів поруки від 01.05.2018 № 01/05/18 та від 12.06.2017 № 12/06/17 з підстав, визначених статтями 203, 215, 232, 241 Цивільного кодексу України.

В силу вимог ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості ізабезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 виснував про те, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України законодавцем визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, за вимогами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, його метою позивач фактично визначив усунення порушень його, як власника відповідного майна, прав, які виникли в результаті накладення на таке майно іпотечного застереження, та, внаслідок чого, позивач позбавлений можливості у повному обсязі таким майном розпоряджатися.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частинами 1 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Недодержання кожної із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 608/969/13-ц, від 27.11.2019 у справі № 725/2330/14-ц, від 27.03.2019 у справі № 460/3388/13 (предметом позову у зазначених справах є визнання недійсним договору).

Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності та волевиявлення сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Із урахуванням викладеного недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 908/3326/19, від 10.11.2020 у справі № 910/9305/19, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 05.04.2018 у справі № 910/8493/17.

Як було зазначено вище, позовні вимоги, в т.ч. обґрунтовані тим, що у ГО ТОВ Комбі-2 відсутня інформація про оспорювані договори та акти, остання вважає їх такими, що вчинені не в інтересах позивача, а з метою завдання шкоди - безпідставного заволодіння грошовими коштами, належними позивачу, з огляду на що, позивач ставить під сумнів дійсність та реальність договорів підряду та актів, які начебто були складені за результатами виконання цих договорів підряду. Крім того, позивач наголошує, що ремонтні роботи станом на дати, які зазначені в оспорюваних договорах та актах, не проводилися ОСОБА_5 , з огляду на що, акти приймання-передачі містять недостовірну інформацію. Таким чином, позивач зазначає, що дати договорів та актів, підписаних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не відповідають реальному часу, коли вказані договори були виготовлені, з огляду на що такі договори є фіктивними.

Як вбачається з матеріалів справи, під час попереднього розгляду справи ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2021 призначено у справі № 916/476/21 судову технічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ Незалежний інститут судових експертиз. При цьому, обґрунтовуючи необхідність призначення судової експертизи у даній справі, позивач стверджував, що факт підписання договорів підряду та актів в період, що не відповідає зазначеним у договорі та часу перебування ОСОБА_3 на посаді голови ГО ТОВ Комбі-2, має фактичне значення для справи, що розглядається, оскільки буде спростовувати той факт, що між Громадською організацією Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 та ОСОБА_1 були укладені відповідні договори підряду та акти приймання-передачі виконаних робіт.

Так, 16.02.2022 р. до господарського суду від ТОВ Незалежний інститут судових експертиз надійшли матеріали господарської справи № 916/476/21 разом із висновком експерта № 9920 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи, складеного 11.02.2022 р. судовим експертом Юрченко Є.М. Як вбачається із вказаного висновку експерта № 9920 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів в господарській справі № 916/476/21 від 11.02.2022, наданий Товариством з обмеженою відповідальністю Незалежний інститут судових експертиз, тексти, підписи ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 та відбитки печатки Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 на акті передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 до договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017, акті передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 до договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018, договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017, договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018 та договору поруки № 12/06/17 від 12.06.2017, договору поруки № 01/05/18 від 01.05.2018 виконано в один період квітень-жовтень 2020 року, що не відповідає датам, зазначеним в документах.

Разом з тим, заперечуючи проти вказаного висновку фізико-хімічної експертизи № 9920 від 11.02.2022 р. ОСОБА_1 посилається на те, що такий висновок всупереч положенням ч. 3 ст. 7 Закону України Про судову експертизу та п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерств Юстиції України 08.10.1998 року № 53/5, складений експертом ТОВ Незалежний інститут судових експертиз Юрченком Є.М., а відтак є недопустимим доказом, оскільки така експертиза в обов`язковому порядку повинна бути проведена виключно державними спеціалізованими установами та експертом, внесеним до Державного реєстру атестованих судових експертів, тоді як ТОВ Незалежний інститут судових експертиз є приватною особою, а судовий експерт Юрченко Є.М. не внесений до відповідного державного реєстру.

При цьому, ОСОБА_3 , звертаючись із касаційною скаргою на рішення ГСОО від 19.12.2022 та постанову ПЗАГС від 10.05.2023 по даній справі № 916/476/21, в т.ч. послався на постанову Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 369/1481/14-ц, в якій Верховний Суд, враховуючи вимоги положень Цивільного-процесуального кодексу України, чинного станом на 2004 рік, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, статей 7, 10 Закону України Про судову експертизу, зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що висновок експерта є недопустимим доказом недійсності оспорюваного правочину. Суд вказав, що оскільки почеркознавча експертиза, яка належить до категорії криміналістичних експертиз, проводиться державними спеціалізованими установами, а експертиза у справі була проведена приватним підприємством, засновником якого є фізична особа, що суперечить положенням статті 7 Закону України Про судову експертизу, тому, з урахуванням відсутності інших доказів на підтвердження позовних вимог щодо недійсності правочину, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому, господарський суд наголошує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 29.08.2023 по даній справі, скасовуючи рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та направляючи справу № 916/476/21 на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, вказав, зокрема, наступне: У справі № 396/1481/14-ц розглядався позов про визнання недійсними договорів оренди землі, актів визначення меж в натурі та приймання-передачі земельної ділянки в оренду. Позов у справі № 396/1481/14-ц був обґрунтований посиланнями позивача на неукладення та непідписання спірного правочину та необізнаність позивача про їх існування, тому позивач вважав, що правочини не відповідали його внутрішній волі. У справі № 396/1481/14-ц вирішувалося питання щодо належності та допустимості доказу висновку почеркознавчої експертизи. Колегія суддів вважає, що спірні правовідносини у справі № 396/1481/14-ц є подібними із правовідносинами у справі № 916/476/21, яка розглядається, за предметом та підставами позову, а також правовим регулюванням. Крім того, у справі № 916/476/21, що розглядається, як і у справі № 396/1481/14-ц, суди керувалися положеннями Закону України Про судову експертизу, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Верховний Суд з урахуванням встановлених обставин дійшов висновків про правильність застосування судом апеляційної інстанції у справі № 396/1481/14-ц положень Закону України Про судову експертизу та обґрунтованість рішення апеляційного суду щодо неналежності та недопустимості доказу укладення оспорюваних правочинів у справі № 396/1481/14-ц висновку експерта.

З огляду на викладений висновок Верховного Суду, господарський суд під час розгляду даної господарської справи № 916/476/21 має враховувати висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 18.04.2018 у справі № 396/1481/14-ц.

Відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про судову експертизу законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про судову експертизу передбачено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України Про судову експертизу організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України Про судову експертизу та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі Інструкція № 53/5) та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Інструкцією № 53/5 передбачено вимоги, яким має відповідати висновок експерта, а також і порядок призначення експертизи.

Під час попереднього розгляду справи відповідачі зазначали, що висновок експерта, який покладено в основу оскаржуваних судових рішень, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки Господарський суд Одеської області доручив проведення судової технічної експертизи двом особам: ТОВ Незалежний інститут судових експертиз та експерту ОСОБА_9 ; висновок складено особою, яка не є атестованим експертом у вказаній галузі.

Відповідно до частини 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Згідно з частинами 1 3 статті 10 Закону України Про судову експертизу судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про судову експертизу висновок експерта у господарській справі може бути наданий державною спеціалізованою установою, судовим експертом, який не є працівником такої установи та іншим фахівцем (експертом) з відповідної галузі знань у порядку та на умовах, визначених Законом України Про судову експертизу (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 910/701/17).

Водночас, відповідно до частини 3 статті 7 Закону України Про судову експертизу виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Так, господарський суд зауважує, що відповідно до пункту 1.2.1 Інструкції № 53/5 технічна експертиза документів є підвидом криміналістичної експертизи. Згідно з вимогами частини 3 статті 7 Закону України Про судову експертизу криміналістична експертиза повинна проводитися виключно державними спеціалізованими установами.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (частина 2 статті 7 Закону України Про судову експертизу).

Таким чином, технічна експертиза документів є підвидом криміналістичної експертизи, а тому може проводитись виключно державними спеціалізованими установами.

Водночас, вказану технічну експертизу документів, яка є підвидом криміналістичної експертизи, було проведено не державною спеціалізованою установою, а приватною.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, господарський суд доходить висновку, що висновок фізико-хімічної експертизи № 9920 від 11.02.2022 р., складений судовим експертом Юрченко Є.М., не приймається судом як належний доказ на підтвердження позовних вимог та відповідно вказаний висновок не може бути покладений в основу рішення, оскільки таку експертизу проведено ТОВ Незалежний інститут судових експертиз та висновок складено судовим експертом, які відповідно до законодавства не мали правових підстав проводити судову технічну експертизу документів.

Відтак, вказаний висновок № 9920 від 11.02.2022 р. є недопустимим доказом недійсності оспорюваних правочинів, оскільки технічна експертиза документів, яка відноситься до категорії криміналістичних експертиз, проводиться державними спеціалізованими установами, тоді як ця експертиза була проведена приватним підприємством, що суперечить положенням статті 7 Закону України Про судову експертизу.

При цьому, господарський суд зауважує, що висновок експерта не служить особливим засобом доказування, закон спеціально підкреслює, що висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється за загальними правилами оцінки доказів, тобто об`єктивно, всебічно, з урахуванням усіх доказів у справі в сукупності.

Між тим, господарський суд додає, що під час нового розгляду справи, в судовому засіданні 16.10.2023 представник позивача підтримав раніше подане до суду клопотання про призначення судової технічної експертизи документів (вх. № 10682/21 від 19.04.2021) та із урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 по даній справі, просив суд її проведення доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, гарантувавши при цьому сплату за її проведення. З огляду на викладене, Господарського суду Одеської області ухвалою від 16.10.2023 р. призначив у справі № 916/476/21 повторну судово-технічну експертизу документів, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; витрати за проведення експертизи поклав на Громадську організацію Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2. Проте 27.05.2024 до господарського суду від КНДІСЕ надійшов лист (вх. № 21109/24), в якому інститут зазначив, що ухвала суду від 16.10.2023 про призначення повторної судово-технічної експертизи документів у справі № 916/476/21 залишається без виконання, а матеріали справи повертаються до суду з огляду на незабезпечення виконання ухвали суду в частині оплати вартості проведення експертизи.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що повторна судово-технічна експертиза документів не була проведена КНДІСЕ саме з підстав не здійснення громадською організацією оплати вартості проведення експертного дослідження.

Крім того, господарський суд зазначає, що 10.07.2024 р. від представника позивача Фоміна А.І. до господарського суду через систему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про виклик експерта (вх. № 26496/24), в якому позивач просить суд викликати як експерта ОСОБА_9 для надання роз`яснень висновку експерта № 9920 від 11.02.2022 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів в господарській справі № 916/476/21 та надання відповідей на питання суду та учасників справи. Проти вказаного клопотання ОСОБА_3 заперечив, про що зазначив в запереченнях на клопотання позивача про виклик експерта ОСОБА_9 (вх. № 29629/24 від 08.08.2024), вказавши, що ОСОБА_9 на час надання висновку експерта № 9920 від 11.02.2022 в господарській справі № 916/476/21 в розумінні ст. 69 ГПК України не є експертом та не відповідає вимогам зазначеної статті, а тому клопотання про виклик експерта ОСОБА_9 в судове засідання для надання роз`яснень не підлягає задоволенню.

Розглянувши вказане клопотання позивача про виклик експерта ОСОБА_9 (вх. № 26496/24), господарським судом відмовлено в його задоволенні, з огляду на те, що вказаний висновок фізико-хімічної експертизи № 9920 від 11.02.2022 р. не прийнято судом як належний доказ на підтвердження позовних вимог, про що зазначено судом вище, оскільки технічну експертизу документів проведено ТОВ Незалежний інститут судових експертиз та висновок складено судовим експертом, які відповідно до законодавства не мали правових підстав проводити таку експертизу.

Крім того, позивач, посилаючись на ст. 232 ЦК України, наголошує на тому, що оспорювані договори вчинені внаслідок зловмисної домовленості колишнього голови організації ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Згідно з частиною першою статті 232 ЦК України правочин який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку з вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 357/6663/16-ц зазначено, що відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

У постанові від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в частині застосування статті 232 ЦК України зазначила, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 522/15095/15-ц зазначено, що тлумачення статті 232 ЦК України свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання.

Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

Близький за змістом висновок також міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 182/3593/17.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 753/7290/17 вказано про те, що за змістом статті 232 ЦК України необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Критерій зловмисності не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють.

З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

При цьому, словосполучення у своїх інтересах слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Зазначена норма права передбачає також добросовісність поведінки особи-представника, який діє від імені іншої особи на підставі довіреності або в силу своїх повноважень.

Законом не встановлено виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність дій. Проте, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (статті 12 ЦК України), висновок про добросовісність поведінки особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала ця особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді.

Обґрунтовуючи вчинення оспорюваних договорів внаслідок зловмисної домовленості колишнього голови організації ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позивач зазначає наступне: по-перше, ОСОБА_5 не проводила будь-які підрядні роботи на території ГО ТОВ Комбі-2, що можуть також підтвердити члени-свідки організації, оскільки ремонтні роботи проводились ФОП Аветян В.Г. саме відносно дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці, дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11, дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території ГО ТОВ Комбі-2, про що свідчать договори про надання послуг № 0508 від 05.08.2019 р., №_Д20/2007 від 20.07.2020 р., № 20/0511 від 05.11.2020 р.; по-друге, на даний момент в розпорядження ГО ТОВ Комбі-2 не має в розпорядженні печатки, відтиск якої стоїть на документах, оскільки колишній голова ОСОБА_3 не передавав громадській організації будь-які документи, в т.ч. й печатку; по-третє, ОСОБА_3 , незаконно перебуваючи на посаді голови, здійснив збір коштів на ремонт: дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці на території ГО ТОВ Комбі-2 та дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11 на території ГО ТОВ Комбі-2 та дорожніх поверхонь дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території організації станом на дати, які зазначені в договорах, що може бути також підтверджено квитанціями, які ОСОБА_3 видавав членам організації та показаннями свідків членів організації, які було зібрано готівкою, однак не внесено на рахунок ГО ТОВ Комбі-2; по-четверте, в розпорядженні ГО ТОВ Комбі-2 перебувають копії актів виконаних робіт, підписаних ОСОБА_3 та ФОП Казак Русланом Михайловичем за фактично ті ж самі роботи з ремонту дорожніх поверхонь на території ГО ТОВ Комбі-2, що начебто проводилися в той же період часу ОСОБА_5 , а також є документи, якими підтверджується приймання ФОП Казак Р.М. від ОСОБА_3 грошових коштів в рахунок оплати за проведення ремонтних робіт дорожніх поверхонь рядів 10-11 на території ГО ТОВ Комбі-2, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 13/18 від 04.08.2017 р., в якій проставлено підпис ОСОБА_4 та печатку ФОП Казака Р.М., відтак вказана квитанція демонструвалася ОСОБА_3 як доказ того, що гроші, зібрані ним з членів організації, були використанні на будівництво дороги на території ГО ТОВ Комбі-2.

Стосовно зазначено господарський суд вказує наступне.

По-перше, суд зауважує, що із наявних в матеріалах справи копій договорів про надання послуг № 0508 від 05.08.2019 р., №_Д20/2007 від 20.07.2020 р., № 20/0511 від 05.11.2020 р., укладених між ГО ТОВ Комбі-2 та ФОП Аветян В.Г. вбачається, у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з підготування та влаштування щебенево-насипного покриття, улаштування покриття з гарячих асфальтобетонних сумішей на території ГО ТОВ Комбі-2 за адресою: АДРЕСА_1 , в обсязі та на умовах, визначених цими договорами. Відтак, із вказаних договорів не вбачається детальної інформації, яка би вказувала на те, що ФОП Аветян В.Г. виконані передбачені такими договорами роботи саме відносно спірних дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці, дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11, дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території ГО ТОВ Комбі-2. Більш того, господарський суд зауважує, що вказані договори датовані 05.08.2019, 20.07.2020 та 05.11.2020, а відтак роботи, які були виконані за вказаними договорами, здійснювалися не у спірний період (2017-2018 роки), а через 2-3 роки після укладення договорів, які оспорює позивач. Також, судом не приймаються до уваги твердження позивача стосовно того, що непроведення ОСОБА_5 підрядних робіт на території ГО ТОВ Комбі-2 можуть також підтвердити члени-свідки організації, оскільки належних та допустимих доказів вказаному позивачем до матеріалів справи не надано. Між тим, господарським судом не приймаються додані позивачем до матеріалів позову фотографії рядів 3, 4, 8, 9, 12, які, на переконання позивача, розташовані на території ГО ТОВ Комбі-2, так як із доданих фотографій неможливо встановити, що на них зображені саме 3, 4, 8, 9, 12 ряди, які розташовані саме на території ГО ТОВ Комбі-2, а не ряди будь-якого іншого товариства/організації. Відтак, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ремонтні роботи дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці, дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11, дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території ГО ТОВ Комбі-2 не здійснювалися ОСОБА_5 .

По-друге, господарським судом критично оцінюються твердження позивача стосовно того, що в розпорядження ГО ТОВ Комбі-2 відсутня печатка, відтиск якої стоїть на документах, оскільки колишній голова ОСОБА_3 не передавав громадській організації будь-які документи, в т.ч. й печатку. Так, суд зауважує, що в матеріалах даної господарської справи відсутні докази вчинення Громадською організацією Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 дій, спрямованих на пошуки такої печатки та документів, які, за ствердженнями позивача, колишній голова не передав організації, в т.ч., але не виключно, звернень до правоохоронних органів із заявами про вчинення правопорушення, пов`язаного із крадіжкою печатки, документів, визнання втраченої печатки такою, що вже не діє та відповідно повідомлення про її недійсність.

По-третє, твердження позивача стосовно того, що ОСОБА_3 , незаконно перебуваючи на посаді голови, здійснив збір коштів на ремонт: дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці на території ГО ТОВ Комбі-2 та дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11 на території ГО ТОВ Комбі-2 та дорожніх поверхонь дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території організації станом на дати, які зазначені в договорах, що підтверджено квитанціями, які ОСОБА_3 видавав членам організації та показаннями свідків членів організації, які було зібрано готівкою, однак не внесено на рахунок ГО ТОВ Комбі-2, господарський суд вважає необґрунтованими. Так, із зі змісту наявних в матеріалах справи копій квитанцій до прибуткового касового ордеру вбачається, що грошові кошти, які надавались членами ТОВ Комбі-2, були призначені на: асфальт центральної вулиці, при цьому в таких квитанціях не вказано, що кошти надавалися саме на здійснення ремонту дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці, дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11, дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11 -15 на території ТОВ Комбі-2. Також суд додає, що більша частина квитанцій взагалі не містить дату здійснення внесків, з огляду на що не можливо встановити коли та ким саме зазначені грошові кошти були зібрані.

По-четверте, стосовно посилань позивача на квитанцію до прибуткового касового ордеру № 13/18 від 04.08.2017 р., в якій проставлено підпис ОСОБА_4 та печатку ФОП Казака Р.М., з огляду на що вказана квитанція демонструвалася ОСОБА_3 як доказ того, що гроші, зібрані ним з членів організації, були використанні на будівництво дороги на території ГО ТОВ Комбі-2, господарський суд зазначає наступне. Як вказує сам же позивач, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця лише 01.06.2018 р., з огляду на що надана копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 13/18 від 04.08.2017 р. не є належним доказом того, що вона була оформлена ФОП Казаком Р.М. Те саме ж стосується й актів виконаних робіт, підписаних ФОП Казак Р.М. Більш того, позивач зазначає, що оригінали зазначених письмових доказів в нього відсутні й ніколи не було, оскільки ФОП Казак Р.М. не надав оригінали вказаних документів ГО ТОВ Комбі-2. Із зазначеного вбачається, що ГО ТОВ Комбі-2 не має та не мала у своєму розпорядженні оригіналів доказів, на які посилається. Між тим, суд зауважує, що матеріали даної господарської справи не містять доказів звернення організацією до ФОП Казак Р.М. про надання оригіналів таких доказів ГО ТОВ Комбі-2.

Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, без якого змагальність як принцип не існує. Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, господарський суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності зловмисної домовленості представника ОСОБА_3 із відповідачем-1 - ОСОБА_5 , оскільки сам лише факт укладення оспорюваних договорів без надання відповідних доказів не може свідчити про зловмисну домовленість сторін.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, господарський суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності усіх ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони, з огляду на що відсутні підстави для визнання недійсними з моменту укладення договорів підряду на виконання будівельних робіт від 05.06.2017 № 05/06/17 та від 25.04.2018 № 25/04/18, договорів поруки № 01/05/18 від 01.05.2018 та № 12/06/17 від 12.06.2017.

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії).

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо відсутності підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 не відповідають вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення суду відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Громадської організації Товариство по спільній охороні транспортних засобів Комбі-2 до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 грудня 2024 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко