Рішення

від 26.11.2024 по справі 917/1229/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 Справа № 917/1229/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., за участю представника позивача - Стельмаха Ю.М., представника відповідача - Корольова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", вул. Б. Хмельницького, 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ", вул.Садова, 1, с. Верхня Жужманівка, Кременчуцький район, Полтавська область

про стягнення 425 999,98 грн ,

встановив:

26.07.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до відповідача Селянського (фермерського) господарства "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" про стягнення 425 999,98 грн штрафу за договором купівлі - продажу №1000089235 від 25.04.2024 року (вх. №1290/24).

В прохальній частині позовної заяви позивач також просив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а також просив стягнути на його користь судовий збір у розмірі 6 390,00 грн.

Ухвалою від 31.07.2024 року суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

01.08.2024 року до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 10421) на виконання ухвали суду від 31.07.2024 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 05.08.2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

12.09.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12031), де зазначено, що враховуючи добросовісну поведінку відповідача по виконанню умов договору купівлі - продажу № 1000089235 від 25.04.2024 року та безпідставну відмову позивача у прийняття товару, невжиття позивачем заходів до зменшення збитків сторін, на думку СФГ "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" відсутні всі підстави для застосування штрафних санкцій в розмірі 425 999,98 грн.

Також відповідач просив поновити пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву (з додатками).

13.09.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. 12096).

Ухвалою від 16.09.2024 року суд ухвалив розгляд справи № 917/1229/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 01.10.2024 року на 11:30 год., клопотання СФГ "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. №12031 від 12.09.2024 року) - задовольнити, поновити відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву (вх. №12031 від 12.09.2024 року).

17.09.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1229/24 (вх. №12247).

Ухвалою від 19.09.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача - Стельмаха Ю. М. про його участь у судовому засіданні 01.10.2024 року о 11:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1229/24.

В судове засідання 01.10.2024 року позивач не направив свого повноважного представника, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа - копії ухвали від 16.09.2024 року (а. с. 124).

Представник відповідача також не з`явився в судове засідання 01.10.2024 року, подавши через загальний відділ (канцелярію) суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із його зайнятістю у розгляді кримінальної справи в Крюківському районному суді м. Кременчука (вх. № 12978 від 01.10.2024 року).

Відповідачем у відзиві було заявлено клопотання щодо витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" посвідчення якості товару, поставленого СФГ "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" згідно ТТН №15 від 01.05.2024 року, ТТН №102 від 27.04.2024 року, ТТН №103 від 27.04.2024 року, ТТН №101 від 27.04.2024 року, буде розглянуто в підготовчому судовому засіданні за участю представників учасників справи.

Ухвалою від 01.10.2024 року суд продовжив строки підготовчого провадження на 30 днів. Відклав підготовче засідання на 31.10.2024 року на 10:00 год. Ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, забезпечити проведення судового засідання у справі № 917/1229/24, призначеного на 31.10.2024 року на 10:00 год. для представника позивача Стельмаха Ю. М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 31.10.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 26.11.2024 на 09:00 год.

01.11.2024 року від відповідача надійшла заява (вх. 14599), в якій відповідач зазначив, що враховуючи той факт що невиконання умов договору купівлі-продажу з поставки товару настало через необґрунтовані дії позивача, що безпідставно відмовився приймати товар, якому очевидно стало більш вигідно невиконання СФГ "Підприємець Ліц" умов договору для стягнення штрафних санкцій та отримання додаткової матеріальної вигоди, ніж належне виконання відповідачем договору, керуючись принципом справедливості, пропорційності та співмірності, вважає, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій (30 % від суми договору) не підлягають стягненню з відповідача, а у разі якщо суд дійде висновку про задоволення позову, доцільним є зменшення штрафних санкцій до 3 % від суми договору.

В судовому засіданні 26.11.2024 року представники учасників справи підтримали свої вимоги і заперечення, наведені в заявах по суті.

В судовому засіданні 26.11.2024 року після виходу з нарадчої кімнати суд за результатами розгляду справи оголосив вступну та резолютивну частини рішення, роз`яснив строки і порядок оскарження рішення та набрання ним законної сили.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між ТОВ «Суффле Агро Україна» (Покупець, позивач) та СФГ «ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ» (Продавець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу № 1000089235 від 25.04.2024 року (Договір, арк. справи 9-10).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов`язується на умовах СPT у строк до 05.05.2024 року здійснити поставку 200 тон кукурудзи 3 класу урожаю 2023 року вартістю 1419 999,96 гривень на зерновий склад ТОВ "Термінал Боріваж" за адресою: Одеська область, смт Нові Білярі, вул. Індустріальна, 10.

Вказаний Договір був укладений за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

26 квітня 2024 року представником Позивача з електронної адреси nshytmaniuk@soufflet-ag.com на електронну адресу Відповідача v.ogir@in.ua було надіслано електронний лист. До електронного листа додано транспортну інструкцію з картою проїзду на Термінал Боріваж та зразком заповнення ТТН, де вказано всю необхідну інформацію для відвантаження товару (арк. справи 18-20). В транспортній інструкції та в зразку заповнення ТТН пунктом вивантаження зазначено ТОВ «Термінал «Боріваж» , Одеська область, смт. Нові Білярі.

Крім того, 14.05.2024 року Позивач через систему обміну документами «Вчасно» повторно направив Відповідачеві лист з вимогою про відвантаження товару із зазначенням місця поставки Товару автомобільним транспортом: Одеська область, смт. Нові Білярі, вулиця Індустріальна 10, одержувач ТОВ «Термінал «Боріваж». Того ж дня, Відповідачеві було направлено на його юридичну адресу письмову вимогу №1433 від 14.95.2024 року про поставку товару або сплату штрафу (арк. справи 21).

В обґрунтування позову позивач вказував, що відповідач поставку товару не здійснив, а тому позивач на підставі пункту 6.3 Загальних умов закупівлі зерна від 01.08.2023 року за невиконання зобов`язання нарахував та заявив до стягнення з відповідача 425 999,98 гривень.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги: копії витягу з ЄДРЮО,ФОП та ГФ, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.04.2018 року, довіреності від 10.04.2023 року, Договору купівлі - продажу від 25.04.2024 року, Паперова копія електронного документа, а саме копія загальних умов закупівлі зерна від 01 серпня 2023 року, Паперова копія електронного листа від 26.04.2024 року, Паперова копія доданого до електронного листа електронного документа ТТН Боріваж, а саме: електронного документа Товарно - транспортна накладна, Паперова копія доданих до електронного листа файлу, а саме електронного документа інструкція Боріваж по прийманню зернових вантажів на терміналі ТОВ «Боріваж», Паперова копія електронного документа лист ТОВ «ЛУІ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна» схема роботи з електронним кабінетом водія, копрії вимоги вих. №1433 від 14 травня 2024 року, опису вкладення у рекомендований лист, поштової квитанції від 22.05.2024 року, даних з сайту Укрпошта від 22.07.2024 року, Паперова копія скріншоту з сайту edo.vchasno.ua щодо укладення договору та направлення вимоги, Паперова копія скріншоту з сайту edo.vchasno.ua щодо змісту вимоги, Паперова копія електронного листа від 24.04.2024 року, Паперова копія доданого до електронного листа сканованого документа, а саме Витяг з реєстру платників податків, Паперова копія доданого до електронного листа сканованого документа, а саме Виписка з ЄДР СФГ «Підприємець Ліц» від 19.12.2022 року, Паперова копія доданого до електронного листа скановного документа, а саме Виписка з ЄДР СФГ «Підприємець Ліц» від 01.02.2024 року, Паперова копія доданого до електронного листа сканованого документа, а саме довідка про банківські реквізити, Паперова копія доданого до електронного листа сканованого документа, а саме довідка про набуття статуса платника податків, Паперова копія доданого до електронного листа сканованого документа, а саме статут СФГ «Підприємець Ліц», Паперова копія доданого до електронного листа файлу Фірмовий бланк Ліц.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на наступне:

- відповідно до умов договору, продавець зобов`язався у строк до 05.05.2024 року здійснити поставку 200 тон кукурудзи 3 класу урожаю 2023 року на зерновий склад ТОВ "Термінал Боріваж" за адресою: Одеська область, смт Нові Білярі, вул. Індустріальна, 1;

- відповідачем було поставлено покупцеві на зерновий склад В "Термінал Боріваж" кукурудзу згідно ТТН № 15 від 01.05.2024 року в кількості 24,180 т., ТТН № 102 від 27.04.2024 року в кількості 25,340 т., ТТН № 103 від 27.04.2024 року в кількості 26,080 т., ТТН № 101 від 27.04.2024 року в кількості 24,520 т.;

- за результатами лабораторних аналізів, проведених на зерновому складі ТОВ "Термінал Боріваж" складено Акти повернення № 691 від 29.04.2024 року, № 720 від 02.05.2024 року, № 692 від 29.04.2024 року, № 693 від 29.04.2024 року, де зазначено, що частка "зіпсованого зерна" складає від 1,3 % до 2,22 %;

- якість товару відповідає умовам п. 2.10 договору, з огляду на що продавець необґрунтовано відмовився приймати товар;

- невиконання умов договору є наслідком необґрунтованих дій з боку позивача, що полягають у безпідставній відмові у прийнятті товару;

- в діях відповідача відсутній такий обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності як вина;

- позивач взагалі відмовився приймати товар без коригування ціни на той випадок, якщо він вважає, що товар поставлено не належної якості.

Перелік доказів, доданих відповідачем до відзиву: ТТН ОСОБА_7, ТТН ОСОБА_6, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Акт повернення ОСОБА_7, Акт повернення ОСОБА_6, Акт повернення ОСОБА_8, Акт повернення ОСОБА_9, Лист ОСОБА_3 , Лист ОСОБА_10, Лист ОСОБА_4 , Лист ОСОБА_5 , Підтвердження направлення адвокатського запиту ТОВ Суффле Агро Україна, Адвокатські запити.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі подані учасниками справи докази.

У справі, що розглядається предметом доказування, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання встановлення наявності чи відсутності факту прострочення відповідача та застосування за таке прострочення штрафних санкцій, стягнення яких і є предметом даного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до пункту А15 Договору, Продавець підтверджує, що він в повній мірі ознайомлений та беззаперечно погоджується із положеннями Загальних умов закупівлі зерна від 01 серпня 2023 року (надалі - Загальні умови), які оприлюднені на веб-сайті Покупця https://www.soufflet-agro.com.ua/uk/ та є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до п.3.2 Загальних умов, сторони можуть погодити місце поставки додатково шляхом обміну електронними листами, шляхом направлення продавцю транспортних інструкцій. Крім того, п.10.4 Загальних умов, передбачено, що всі первинні документи можуть передаватися між сторонами в електронному вигляді за допомогою сервісів електронного документообігу «Вчасно», який розміщений за посиланням https://vchasno.ua.

Відповідач як на докази виконання ним умов договору щодо поставки кукурудзи посилається на ТТН № 15 від 01.05.2024 року в кількості 24,180 т., ТТН № 102 від 27.04.2024 року в кількості 25,340 т., ТТН № 103 від 27.04.2024 року в кількості 26,080 т., ТТН № 101 від 27.04.2024 року в кількості 24,520 т (арк. справи 66-69).

Відхиляючи заперечення відповідача суд зазначає, що лабораторією ТОВ «Термінал «Боріваж» встановлено, що відсоток зіпсованих зерен становить від 1,3% до 2,22% , отже такий показник перевищує встановлений в ДСТУ показник якості зіпсованих зерен (1%).

Наведене свідчить про невиконання Відповідачем умов договору щодо поставки товару належної якості.

Відповідно до п.4.2 Загальних умов закупівлі зерна, незалежно від базису поставки, Товар вважається переданим Продавцем Покупцю за якістю у відповідності до посвідчення якості (форма 47) або довідки/відмітки на товаро - супровідних документах лабораторії, виданої зерновим складом чи іншим фактичним вантажоодержувачем, що здійснює фактичне приймання товару.

Однак, за результатами лабораторних аналізів, проведених на зерновому складі ТОВ "Термінал Боріваж" складено Акти повернення № 691 від 29.04.2024 року, № 720 від 02.05.2024 року, № 692 від 29.04.2024 року, № 693 від 29.04.2024 року. В актах повернення зазначено, що вантаж підлягає поверненню, оскільки частка "зіпсованого зерна" складає від 1,3 % до 2,22 % (арк. справи 70-73). У товаро-транспортних накладних, на які посилається Відповідач, відсутня відмітка про прийняття товару за якістю, натомість міститься відмітка про повернення.

Суд відхиляє посилання відповідача на п. 2.10. договору купівлі-продажу № 1000089235 від 25.04.2024 року "Вимоги якості для кукурудзи", який передбачає наступні вимоги до якісних показників поставленого товару:

- максимальна вологість -14,5 %;

- битих зерен - макс. 5,0 %;

- пошкоджених зерен - макс. 5,0, включаючи пошкоджені сушінням 2,0

макс.;

- сміттєві домішки - макс. 2,0 %;

- макс. допустимий рівень хлорпірифос-етилу та/чи хлорпірифос-метилу не більше 0,01 мг/кг;

- товар зі ступенем зараженості комахами вище першого ступеня не допускається;

Так, згідно п.2.1.1, п.2.1.2 Загальних умов закупівлі зерна, якість зерна повинна відповідати якісним характеристикам, зазначеним в Умовах, а в інших випадках - відповідного ДСТУ, що підлягає застосуванню в залежності від типу/класу зерна. Відповідність якості товару визначається лабораторією зернового складу відповідно до місця поставки.

ДСТУ 4525-2006 (кукурудза) розрізняє такі поняття як зіпсовані зерна та пошкоджені зерна.

Відповідно до положень п. 3.1.1.6 ДСТУ 4525-2006 (кукурудза) пошкоджене зерно це цілі і биті зерна кукурудзи зі зміненим кольором оболонок, з ендоспермом від кремового до світло-коричневого кольору, а також з нормальним, ендоспермом, але з потемнілим зародком від світло- коричневого до чорного кольору, без видимого нальоту пліснявих грибів на поверхні або під оболонкою в зоні зародка внаслідок пошкодженості морозом, самозігрівання, сушіння та ураження хворобами.

Пункт 3.1.2.4 ДСТУ 4525-2006 (кукурудза) визначає, що зіпсоване зерно це цілі і биті зерна кукурудзи з явно зіпсованим ендоспермом від коричневого до чорного кольору; з крихкою консистенцією ендосперму, запліснявілі - за наявністю видимого нальоту пліснявих грибів на поверхні зерна і (або) в зоні зародка під оболонкою.

Згідно таблиці 2 ДСТУ 4525-2006, відсоток пошкоджених зерен для кукурудзи 3 класу не повинен перевищувати 7%, а відсоток зіпсованих зерен не повинен перевищувати 1%.

Таким чином, суд погоджується із зауваженнями позивача, що пошкоджене і зіпсоване зерно це різні показники якості зерна, які мають різні величини, а тому не є тотожними.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 Цивільного кодексу України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони мали передбачити при укладенні Договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором покладаються на нього.

Відповідно до п. 6.3 Загальних умов закупівлі зерна від 01.08.2023 року у разі затримки поставки товару на строк понад 30 днів, продавець зобов`язується сплатити штраф в розмірі 30% вартості непоставленого товару.

З огляду на вищенаведене, у зв`язку із порушення строків поставки Товару, на підставі п. 6.3 Загальних умов закупівлі зерна, Позивачем правомірно нараховано Відповідачу штраф у розмірі 425 999,98 гривень (30 % від вартості непоставленого товару).

Відповідач у заяві (вх. 14599) просив суд зменшити суму штрафу до 3%, посилаючись на те, що невиконання умов договору купівлі-продажу з поставки товару настало через необґрунтовані дії позивача, що безпідставно відмовився приймати товар, якому очевидно стало більш вигідно невиконання СФГ "Підприємець Ліц" умов договору для стягнення штрафних санкцій та отримання додаткової матеріальної вигоди, ніж належне виконання відповідачем договору, керуючись принципом справедливості, пропорційності та співмірності, вважає, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій (30 % від суми договору) не підлягають стягненню з відповідача, а у разі якщо суд дійде висновку про задоволення позову, доцільним є зменшення штрафних санкцій до 3 % від суми договору.

Позивач заперечував проти зменшення штрафу.

Суд зазначає, що положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, ст. 233 ГК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, які прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, строк виконання зобов`язання, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов`язання, строків його виконання та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Суд також звертає увагу, що відповідач є господарюючим суб`єктом, який несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

В даному випадку відповідачем не доведено жодними доказами та обґрунтуваннями факт винятковості обставин невиконання взятого ним на себе зобов`язання.

Відповідач не посилався на наявність виняткових обставин або на свій фінансовий стан, заявляючи клопотання про зменшення штрафу, лише вказував на необґрунтовані дії позивача, що безпідставно відмовився приймати товар, якому очевидно стало більш вигідно невиконання СФГ "Підприємець Ліц" умов договору для стягнення штрафних санкцій та отримання додаткової матеріальної вигоди, ніж належне виконання відповідачем договору.

Однак, як встановлено судом вище, саме Відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару належної якості.

Зменшення суми нарахованого штрафу до 3% фактично б нівелювало значення даного виду неустойки як засобу відповідальності, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення боржником від відповідальності та привести до порушення балансу інтересів сторін.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку Відповідача, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

У суду відсутні підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного:

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ПІДПРИЄМЕЦЬ ЛІЦ" (вул.Садова, 1, с. Верхня Жужманівка, Кременчуцький район, Полтавська область, ідентифікаційний код 21059173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Б. Хмельницького, 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, ідентифікаційний код 34863309) 425 999,98 грн штрафу, 6390 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 02.12.2024 року

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.