Рішення

від 02.12.2024 по справі 927/921/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/921/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

позивач: Фізична особа - підприємець Синюк Вероніка Олександрівна,

код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД»,

код ЄДРПОУ 41332207, вул. Каштанова, 17, м. Чернігів, Чернігівська область, 14037;

e-mail: bioresources_ltd@ukr.net

предмет спору: про стягнення 270 023,98 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Фізична особа-підприємець Синюк Вероніка Олександрівна звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» про стягнення 270 023,98 грн, з яких: 248 851,00 грн боргу за надані послуги, 19 643,16 грн пені, 1 529,82 грн відсотків річних, а також 20 000 грн витрат на оплату правничої допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування №89 від 22.02.2024 в частині своєчасного та повної сплати вартості наданих послуг.

Ухвалою суду від 02.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та встановлення їм строків для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень шляхом доставки ухвали суду від 03.10.2024 до їх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд 03.10.2024 11:21, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

11.10.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому визнає наявність боргу в повному обсязі. Посилається на наступне: польські та угорські перевізники систематично блокували польсько-українські та угорсько-українські кордони; транспорт відповідача, в якому транспортувався товар, стояв в черзі на пункті пропуску по 30 днів, часті та довгі відключення електроенергії призвели до негативних наслідків для бізнесу. Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду шляхом поділу суми боргу на щомісячні платежі, посилаючись на те, що поточний фінансовий стан підприємства не дозволяє виплати борг в повному обсязі одноразовою сплатою.

Також від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн у зв`язку з їх неспівмірністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

22.02.2024 між Фізичною особою-підприємцем Синюк Веронікою Олександрівною (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» (Клієнт) було укладено Договір №89 транспортного експедирування (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Експедитор зобов`язується за дорученням Клієнта та за його рахунок організувати та надати транспортно-експедиторські послуги (а саме послуги пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу відповідно до цього Договору).

Підтвердженням факту надання послуги є оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМR) з відмітками вантажовідправника, перевізника, експедитора, одержувача вантажу, митних органів, а також акт наданих послуг, який підписується двома сторонами договору. СМR передається Клієнту разом з актом наданих послуг (п. 1.3. Договору).

Клієнт надає, а Експедитор приймає до перевезення автомобільним транспортом вантажі на підставі підтверджених заявок Клієнта (п.3.1. Договору).

Клієнт оплачує послуги та роботи Експедитора надані за цим Договором протягом п`яти календарних днів з моменту отримання оригіналу рахунку, акту виконаних робіт, підписаного Експедитором, у двох екземплярах, екземпляра СМR з відміткою отримувача про прийняття вантажу в повному обсязі та податкової накладної, підписаної уповноваженою особою Експедитора (п.4.5. Договору).

Згідно з п. 5.9. Договору у випадку затримки оплати рахунків Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожну добу прострочення. Доплати Експедитору, передбачені цією статтею, здійснюються Клієнтом в гривнях по курсу НБУ.

Цей Договір набуває чинності з дня підписання сторонами і діє до 21.02.2025, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем за період з 09.04.2024 по 03.06.2024 надало відповідачу послуги з транспортного експедирування на загальну суму 348 955 грн 00 коп., що підтверджується Актами надання послуг: №74 від 29.04.2024 на суму 97 612 грн 00 коп.; №75 від 30.04.2024 на суму 68 000 грн 00 коп.; №87 від 16.05.2024 на суму 68 560 грн 00 коп.; №96 від 03.06.2024 на суму 74 783 грн 00 коп. на загальну суму 308 955 грн. 00 коп., підписаними сторонами.

За твердженням позивача, оригінали рахунків, актів наданих послуг та належно оформлених CMR відповідач отримав:

- 29.04.2024 - рахунок №74 від 29.04.2024 на суму 97 612 грн. 00 коп., Акт надання послуг №74 від 29.04.2024 та СМR 1104-01;

- 30.04.2024 - рахунок №75 від 30.04.2024 на суму 68 000 грн 00 коп., Акт надання послуг №75 від 30.04.2024 та СМR AVC-2002;

- 16.05.2024 - рахунок №87 від 16.05.2024 на суму 68 560 грн 00 коп., Акт надання послуг №87 від 16.05.2024 та СМR 0905-02;

- 03.06.2024 - рахунок №96 від 03.06.2024 на суму 74 783 грн. 00 коп., Акт надання послуг №96 від 03.06.2024 та СМR 2405-01.

Відповідач свої зобов`язання за Договором виконав частково, сплативши: 24.05.2024 - 20 104 грн 00 коп.; 12.07.2024 - 40 000 грн 00 коп., що разом складає 60 104 грн 00 коп.

Між сторонами складений та підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2024 року, згідно з яким станом на 30.06.2024 заборгованість відповідача становила 288 851,00 грн.

Станом на день звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена і становить 248 851,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань зі своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з транспортного експедирування, які врегульовані Главою 65 ЦК України.

Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, а саме надав транспортно-експедиційні послуги, що підтверджено міжнародними товарно-транспортними накладними СМR 1104-01; СМR AVC-2002; СМR 0905-02; СМR 2405-01 та Актами надання послуг №74 від 29.04.2024, №75 від 30.04.2024, №87 від 16.05.2024 та №96 від 03.06.2024 та на загальну суму 348 955 грн 00 коп., що не заперечується відповідачем.

У п.4.5. Договору сторони визначили, що Клієнт оплачує послуги та роботи Експедитора надані за цим Договором протягом п`яти календарних днів з моменту отримання оригіналу рахунку, акту виконаних робіт, підписаного Експедитором, у двох екземплярах, екземпляра СМR з відміткою отримувача про прийняття вантажу в повному обсязі та податкової накладної, підписаної уповноваженою особою Експедитора.

Відповідач отримав зазначені документи: 29.04.2024 (рахунок №74 від 29.04.2024 на суму 97 612 грн. 00 коп., Акт надання послуг №74 від 29.04.2024 та СМR 1104-01); 30.04.2024 (рахунок №75 від 30.04.2024 на суму 68 000 грн 00 коп., Акт надання послуг №75 від 30.04.2024 та СМR AVC-2002); 16.05.2024 (рахунок №87 від 16.05.2024 на суму 68 560 грн 00 коп., Акт надання послуг №87 від 16.05.2024 та СМR 0905-02); 03.06.2024 (рахунок №96 від 03.06.2024 на суму 74 783 грн. 00 коп., Акт надання послуг №96 від 03.06.2024 та СМR 2405-01), що не заперечується відповідачем.

Отже розрахуватися за надані позивачем послуги відповідач повинен був у строк до:

-06.05.2024 (04.05.2024 та 05.05.2024 - вихідні дні) на суму 97 612 грн. 00 коп.;

-06.05.2024 (05.05.2024 - вихідний день) на суму 68 000 грн 00 коп.;

-21.05.2024 на суму 68 560 грн 00 коп.;

-10.06.2024 (08.06.2024 та 09.06.2024 - вихідні дні) на суму 74 783 грн. 00 коп.

Відповідач здійснив часткову оплату наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг з порушенням встановленого у Договорі строку, а саме: 24.05.2024 - 20 104 грн 00 коп.; 12.07.2024 - 40 000 грн 00 коп., що разом складає 60 104 грн 00 коп.

З аналізу здійснених відповідачем оплат судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг.

Заборгованість відповідача становить 248 851,00 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2024 року, підписаний сторонами, та визнається відповідачем у повній сумі.

На підставі наведених вище норм права та наявних в матеріалах справи письмових доказів, враховуючи визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 248 851,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 19 643,16 грн пені за період з 11.06.2024 по 24.09.2024.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.9. Договору у випадку затримки оплати рахунків Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожну добу прострочення. Доплати Експедитору, передбачені цією статтею, здійснюються Клієнтом в гривнях по курсу НБУ.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг, а тому, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу та пред`явлено до стягнення 19 643,16 грн пені за період з 11.06.2024 по 24.09.2024.

Щодо вимог про стягнення 3% річних.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами,

Відповідно до поданого розрахунку, позивачем нараховано відповідачу 1529,82 грн за період з 11.06.2024 по 24.09.2024.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку 3 % річних, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем Договору, суд вважає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1529,82 грн за період з 11.06.2024 по 24.09.2024.

Щодо розстрочення виконання рішення суду.

Відповідач у відзиві на позов просить розстрочити виконання рішення суду шляхом поділу його частинами: листопад 2024 року - 30 000,00 грн, грудень 2024 року - 30 000,00 грн, січень 2025 року - 30 000,00 грн, лютий 2025 року - 30 000,00 грн, березень 2025 року - 30 000,00 грн, квітень 2025 року, травень 2025 року - 30 000,00 грн, червень 2025 року - 30 000,00 грн, липень 2025 року.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що польські та угорські перевізники систематично блокували польсько-українські та угорсько-українські кордони, а транспорт відповідача, в якому транспортувався товар, стояв в черзі на пункті пропуску по 30 днів, крім того, відбувалися відключення електроенергії і все це мало негативні наслідки для бізнесу.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 Господарського кодексу України).

Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки або розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку або розстрочку закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов з урахуванням всіх обставин справи.

Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідачем належними доказами не доведено наведені ним обставини.

Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження існування таких виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, суд відмовляє у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 270 023,98 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.

У позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема 20 000,00 грн - витрати пов`язані із наданням правової допомоги (вивчення документів, підготовка позовної заяви та подача її до суду: 10 год. по 2000 грн за годину роботи.

При розрахунку вартості години роботи адвоката враховуються витрати, які пов`язанні з процесом надання послуг, а саме: оплата праці адвоката, витрати на оренду офісу, оплата комунальних послуг (вода, електроенергія, водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, прибирання офісу), послуги поштового зв`язку, оплата за користування інтернетом, послуги мобільного зв`язку, витрати на оплату канцелярських товарів, амортизація оргтехніки та інших основних засобів задіяних у процесі надання послуг, оплата за використання правових електронних аналітичних систем (ActiveLex), оплата доступу до державних реєстрів (опендатбот, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу позивачем надано договір на надання адвокатських послуг №15/08/2024 від 15.08.2024, укладений між ФОП Синюк Веронікою Олександрівною (Замовник) та Адвокатським об`єднанням «Міжнародний правовий консалтинг», в особі керуючого партнера Черниша Олександра Миколайовича (Виконавець); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №568 від 10.03.2011.

Згідно з умовами п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язується надати Замовнику адвокатські послуги, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах визначених цим Договором.

У п.2.1 Договору сторони визначили, що Виконавець надає Замовнику, зокрема, наступні послуги:

-розробляє, підписує та подає позовну заяву до суду про стягнення заборгованості з ТОВ «БІОРЕСУРС ЛТД» за Договором транспортного експедирування №89 від 22.02.2024, яка складає 248 851 грн 00 коп., з ПДВ, без врахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних. Має право завіряти копії документів, які подає до суду в якості доказів по справі;

-представляє інтереси Замовника, у суді першої інстанції з усіма правами наданими Замовнику, як позивачу;

-здійснює збір доказів необхідних для належного виконання Виконавцем своїх обов`язків за даним Договором.

Вартість послуг, що надаються за даним Договором визначається сторонами за результатами їх надання та фіксується в Акті прийому-передачі наданих послуг. На умовах передплати Замовник сплачує Виконавцю 20 000 грн 00 коп. на протязі тридцяти календарних днів від дати укладання даного Договору (п.3.1. Договору).

Платіжною інструкцією №613 від 25.09.2024 сплачено позивачем 20 000,00 грн авансу за адвокатські послуги згідно договору №15/08/2024 від 15.08.2024.

На виконанням умов Договору адвокат Черниш О.М. склав та подав до Господарського суду Чернігівської області позов ФОП Синюк Вероніки Олександрівни до ТОВ «БІОРЕСУРС ЛТД» про стягнення 270 023,98 грн заборгованості за Договором транспортного експедирування №89 від 22.02.2024.

Таким чином, позивачем доведено та підтверджено належними доказами надання йому професійної правової допомоги на суму 20 000,00 грн.

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги заперечив щодо стягнення витрат у розмірі 20 000,00 грн та просив суд відмовити у задоволенні вказаної вимоги, вважаючи витрати на адвокатську допомогу неспівмірними до предмета позову.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Господарський суд, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи, що розмір адвокатських витрат становить 7,4% від суми позову, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України, вирішив покласти на відповідача відшкодування документально підтверджених витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 4 вказаної статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору на суму 4050,36 грн покласти на відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс ЛТД" (код ЄДРПОУ 41332207, вул. Каштанова, б.17, м. Чернігів, 14010) на користь Фізичної особи - підприємця Синюк Вероніки Олександрівни (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 248 851,00 грн боргу, 19 643,16 грн пені, 1 529,82 грн відсотків річних, 20 000 грн витрат на оплату правничої допомоги та 4050,36 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор