Постанова

від 03.02.2025 по справі 927/921/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. Справа№ 927/921/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс ЛТД" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.12.2024

у справі №927/921/24 (суддя - Моцьор В.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Синюк Вероніки Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс ЛТД"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Синюк Вероніка Олександрівна звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс ЛТД" про стягнення 270023,98 грн, з яких: 248851,00 грн - борг за надані послуги, 19643,16 грн - пеня та 1529,82 грн - відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування №89 від 22.02.2024 в частині своєчасної та повної сплати вартості наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2024 відкрито провадження у справі №927/921/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позов відповідач визнав наявність боргу в повному обсязі та просив розстрочити виконання рішення суду.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.12.2024 у справі №927/921/24 позов Фізичної особи-підприємця Синюк В.О. задоволено повністю. З мотивувальної частини рішення також вбачається, що судом відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоресурс ЛТД" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у розстроченні його виконання та розстрочити виконання рішення протягом дев`яти місяців.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду заяви про розстрочення рішення суду не було в повному обсязі враховано поважні обставини, на які покликався відповідач, як на підставу розстрочення.

Згідно з аргументами скаржника, суд відмовляючи в розстроченні рішення не взяв до уваги введення на території України воєнного стану, погіршення соціально-економічної ситуації в Україні через постійні обстріли та відключення електроенергії, блокування з осені 2023 року пунктів пропуску на кордонах (українсько-польських /угорських/словацьких). Зазначені факти суттєво вплинули на український бізнес, зокрема, шляхом зменшення показників виробництва, продажів та платоспроможності, внаслідок чого контрагенти (в тому числі відповідача) виявили намір про розірвання договорів.

Окрім того відповідач зазначає, що загальна сума заборгованості підприємства по різним судовим справам орієнтовно складає 769751,98 грн, що суттєво впливає на його платоспроможність та економічний добробут.

На переконання скаржника, розстрочення виконання рішення суду не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс та суттєво полегшить фінансове навантаження відповідача, тоді як сплата одночасно всієї суми боргу може спричинити зупинення діяльності товариства.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу у справі №927/921/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс ЛТД" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.12.2024 у справі №927/921/24, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В межах встановлених судом процесуальних строків позивачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу відповідача, що в свою чергу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем, 22.02.2024 між Фізичною особою-підприємцем Синюк Веронікою Олександрівною (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоресурс ЛТД" (клієнт) укладено договір №89 транспортного експедирування, у відповідності до п. 1.1 якого експедитор зобов`язався за дорученням клієнта та за його рахунок організувати та надати транспортно-експедиторські послуги (а саме послуги пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу відповідно до цього договору).

На виконання умов договору позивачем за період з 09.04.2024 по 03.06.2024 надано відповідачу послуги з транспортного експедирування на загальну суму 308955,00 грн, що підтверджується актами надання послуг: №74 від 29.04.2024 на суму 97612,00 грн; №75 від 30.04.2024 на суму 68000,00 грн; №87 від 16.05.2024 на суму 68560,00 грн; №96 від 03.06.2024 на суму 74783,00 грн.

Проте відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково, сплативши лише 60104 грн.

30.06.2024 між сторонами складений та підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2024 року, згідно яким станом на 30.06.2024 заборгованість відповідача становила 288851,00 грн.

Наведені обставини щодо несплати заборгованості за договором стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю, однак просив суд розстрочити сплату боргу. В обґрунтування порушеної у відзиві на позов заяви відповідач посилався на військову агресію рф проти України, відключення електроенергії, блокування кордонів з Україною та наявність значної кредиторської заборгованості.

Суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу, пені та 3% річних. Водночас суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду вказавши, що відповідачем не підтверджено належними доказами наявності виняткових обставин, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання.

Убачається, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у розстроченні його виконання, отже в силу приписів ст. 269 ГПК України, предметом даного апеляційного перегляду є рішення суду в частині розгляду заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши приписи законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, виходячи з наступного.

За змістом положень ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (ч. ч. 4, 5 та 7 ст. 331 ГПК України).

З аналізу вказаної норми права судова колегія вважає за необхідне зауважити, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення/розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду / розстрочення виконання рішення є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16, від 15.03.2023 у справі №920/167/22.

Таким чином, надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, відповідач вказуючи на наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду покликається на воєнний стан, соціально-економічну ситуацію в Україні (постійні обстріли та відключення електроенергії), блокування кордонів з Україною та наявність у нього значної кредиторської заборгованості. Крім того відповідач зауважує, що він визнав заборгованість за договором та не має на меті уникнення її сплати.

Проаналізувавши наведені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс ЛТД" суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що так само як і відповідач, позивач також перебуває у складних соціально-економічних умовах спричинених введенням воєнного стану на території України (як-то, постійні обстріли території України, відключення електроенергії тощо), а тому вказані обставини не можуть бути підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Разом з тим наявність кредиторської заборгованості у відповідача, не є тими обставинами, з якими приписи процесуального закону пов`язують можливість надання розстрочки виконання рішення суду, оскільки відповідно до чинного законодавства зобов`язання мають виконуватись належним чином, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

У постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/-13 Верховний Суд відмітив, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.

Отже, складне фінансове становище скаржника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. При цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

На переконання колегії суддів, наведені скаржником обставини в обґрунтування порушеної заяви не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають його поточну підприємницьку діяльність, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення. Обставини, на які посилається скаржник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище скаржника є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.

До того ж, відповідач порушуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні ст. 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності тощо.

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції, крім іншого, також враховує, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг. Разом з тим розстрочення виконання рішення суду можливе при наявності дійсного бажання виконувати зобов`язання перед позивачем, але за наявності певних перешкод. У той же час з моменту звернення позивача до суду з даним позовом (вересень 2024 року) до апеляційного перегляду оскаржуваного рішення (лютий 2025 року) пройшло майже 5 місяців, проте відповідач не продемонстрував добросовісного ставлення до виконання свого обов`язку та протягом вказаного періоду не сплатив навіть частини заборгованості. Відтак скаржником не доведено як реальної неможливості виконання рішення суду, так і реальної можливості його виконати за умови надання розстрочення виконання на 9 місяців.

При цьому, стягувач згоду на розстрочення виконання рішення суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством, а відповідно і те, що заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

За приписами статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.12.2024 у справі №927/921/24 в оскаржуваній частині, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс ЛТД" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоресурс ЛТД" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.12.2024 у справі №927/921/24 (в оскаржуваній частині) залишити без змін.

3. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов