Постанова

від 27.11.2024 по справі 922/221/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/221/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люботинський Хлібопродукт"</a>

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 (Радіонова О. О. - головуюча, судді: Істоміна О. А., Медуниця О. Є.) і рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 (суддя Калініченко Н. В.) у справі

за позовом керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Люботинський Хлібопродукт"</a>, (2) Акціонерного товариства "Східно - Український Банк "Грант"

про усунення перешкод та визнання права власності.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - "Позивач", ФДМУ) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люботинський Хлібопродукт"</a> (далі - "Відповідач-1", ТОВ "Люботинський Хлібопродукт") та Акціонерного товариства "Східно - Український Банк "Грант" (далі - "Відповідач-2", АТ "Східно - Український Банк Грант"), в якому просив усунути перешкоди ФДМУ у користуванні і розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту шляхом:

- визнання недійсним іпотечного договору нерухомого майна від 27.07.2021 №25/1юр, укладеного між АТ "Східно - Український Банк "Грант" і ТОВ "Люботинський хлібопродукт", який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.07.2021 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 59489246, номер запису про іпотеку: 43173135;

- повернення ФДМУ від ТОВ "Люботинський Хлібопродукт" частини приміщення підвалу "пд", а саме: "бомбосховища-VI" площею 12.9 м2, "бомбосховища-VII" площею 26.50 м2 та "убиральні-VIII" площею 1.9 м2 (загальною площею 41.3 м2), яка є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям з обліковим номером 79233 та яка вбудована в адміністративно-виробничу будівлю літ. "А-2" загальною площею - 2 207,40 м2, яка є частиною комплексу нежитлових будівель за адресою: вул. Деповська, 127, м. Люботин, Харківська область з реєстраційним номером нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 403529063112;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Люботинський Хлібопродукт" на нерухоме майно за адресою: вул. Деповська, 127, м. Люботин, Харківська область з реєстраційним номером нерухомого майна: 403529063112;

- визнати за ФДМУ право державної власності на частину приміщення підвалу "пд", а саме "бомбосховище-VI" площею 12.9 м2, "бомбосховище-VII" площею 26.50 м2 та "убиральню-VIII" площею 1.9 м2 (загальною площею 41.3 м2), яка є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям з обліковим номером 79233 та яка вбудована в адміністративно-виробничу будівлю літ. "А-2" загальною площею - 2 207,40 м2, яка є частиною комплексу нежитлових будівель за адресою: вул. Деповська, 127, м. Люботин, Харківська область з реєстраційним номером нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 403529063112.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор пояснював, що у зв`язку з військовою агресією росії проти України та введенням на всій території України воєнного стану Харківською окружною прокуратурою проведено вивчення стану додержання вимог законодавства в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд).

3. Під час вчинення згаданих дій з`ясовано, зокрема, що у процесі приватизації цілісного майнового комплексу "Люботинського хлібозаводу № 6", який відбувався з 1996 по 2002 роки до об`єктів приватизації було включено частину приміщення підвалу, яка є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям з обліковим номером 79233, в той час як чинним на той час законодавством було встановлено пряму заборону приватизацію таких об`єктів.

4. На переконання Прокурора, спірне нерухоме майно - протирадіаційне укриття є обмежено оборотоздатним, а можливість його вибуття з державної власності законодавством взагалі не передбачена.

5. Оскільки наразі спірне протирадіаційне укриття зареєстровано за Відповідачем-1 та більше того, у складі адміністративно-виробничої будівлі передано в іпотеку Відповідачеві-2, існують усі підстави для усунення перешкод державі у користуванні згаданим майном в обраний Прокурором спосіб.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

6. Господарський суд Харківської області рішенням від 13.05.2024, яке Східний апеляційний господарський суд своєю постановою від 14.08.2024 залишив без змін, позов Прокурора задовольнив частково.

7. Вирішив визнати за ФДМУ право державної власності на спірне протирадіаційне укриття, а також усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні ним, шляхом повернення Позивачеві та скасування державної реєстрації права приватної власності Відповідача-1 на нерухоме майно за адресою: вул. Деповська, 127, м. Люботин, Харківська область з реєстраційним номером нерухомого майна: 403529063112. В іншій частині позову суд відмовив.

8. Господарський суд першої інстанції погодився з доводами Прокурора про те, що спірна частина приміщення підвалу є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям, що в силу чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства унеможливлювало його передачу у приватну власність.

9. Звідси виснував, що зайняття Відповідачем-1 спірного приміщення потрібно розглядати як порушення права власності держави, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідним майном, незважаючи на те, що приватний власник зареєстрував своє "право" власності на цей об`єкт.

10. Ураховуючи наведене констатував, що для поновлення порушеного права держави у спірних правовідносинах слід усунути перешкоди у користуванні вказаним майном, шляхом визнання права державної власності на нього, зобов`язання Відповідача-1 повернути це майно державі та скасування державної реєстрації права приватної власності на комплекс будівель, до складу якого входить спірне протирадіаційне укриття.

11. Задоволення ж вимоги про визнання недійним іпотечного договору нерухомого майна від 27.07.2021 №25/1юр, укладеного між АТ "Східно - Український Банк "Грант" і ТОВ "Люботинський хлібопродукт" у спірних правовідносинах необхідним суд не вважав та вказав, що у зв`язку із тим, що спірне протирадіаційне укриття із власності держави вибути не могло, правочин на підставі якого Відповідач-1 зареєстрував своє право приватної власності на нього, а також вказаний договір іпотеки в частинах, що стосуються цього майна є нікчемними, а відтак визнання їх недійсними у судовому порядку законом не вимагається.

Касаційна скарга

12. Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ "Люботинський хлібопродукт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. Касаційна скарга подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

14. В обґрунтування наявності заявлених підстав касаційного оскарження скаржник зазначає таке:

- суди попередніх інстанцій безпідставно ототожнили поняття "бомбосховище" та "протирадіаційне укриття" і як наслідок неправильно застосували приписи пункту 7 Декрету Кабінеті Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92 і не врахували у цій частині висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.10.2019 у справі № 918/249/17 та від 15.08.2023 у справі № 918/862/22; крім цього, суди не врахували, що на час проведення процедури приватизації спірні приміщення взагалі не мали статусу ані бомбосховища, ані протирадіаційного укриття, і відповідно не впливали на законність проведеної приватизаційної процедури; у цій частині суди не врахували, введений у ГПК України стандарт доказування "вірогідність доказів";

- суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не врахували у цій частині висновку Верховного Суду із постанови від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21;

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 15, 16, 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не врахували висновку Верховного Суду щодо правильного застосовування цих статей у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 12.06.2024 у справі № 918/938/23 (щодо належності та ефективності віндикаційного позову);

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 257, 267, 391, 392 ЦК України та не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосування цих статей із постанов від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22, від 05.03.2019 у справі № 917/377/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (стосуються відмінної правової природи позовів про визнання права власності та про усунення перешкод у користуванні майном), внаслідок чого дійшли помилкових висновків про те, що позовну давність з вимогами у цій справі Прокурор не пропустив.

Узагальнені доводи інших учасників справи

15. Відзив ФДМУ на касаційну скаргу і письмові пояснення Прокурора Верховний Суд не розглядає, адже подані ці заяви з пропуском, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження строку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

16. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Керничний Н. І.), представника Позивача (Божинський В. В.) і представника Відповідача-1 (Загорулько Є. О.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

18. В ході розгляду цієї справи суди встановили, що розпорядженням Регіонального відділення по Харківській області Фонду державного майна від 01.11.1996 № 1309Р було затверджено план приватизації цілісного майнового комплексу "Люботинського хлібозаводу № 6" та вирішено підготувати наказ про створення відкритого акціонерного товариства на базі цілісного майнового комплексу вказаного державного підприємства.

19. Відповідно до наказу Регіонального відділення по Харківській області Фонду державного майна від 19.11.1996 № 2356П створено Відкрите акціонерне товариство "Люботинський хлібозавод" та передано у власність останньому рухоме та нерухоме майно цілісного майнового комплексу "Люботинського хлібозаводу № 6", зокрема, будівлю виробничого корпусу за адресою вул. Деповська, 127, м. Люботин, Харківська область.

20. Наказом Регіонального відділення по Харківській області Фонду державного майна від 15.04.2002 № 400-П завершено процес приватизації Відкритого акціонерного товариства "Люботинський хлібозавод". Відповідно до зазначеного наказу державна частка у статутному фонді цього товариства відсутня.

21. Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації та складених за її результатами технічних паспортів у складі виробного корпусу адміністративно-виробничій будівлі літ. "А-2" за адресою вул. Деповська, 127, м. Люботин, Харківська область знаходиться вбудований підвал літ. "пд".

22. Згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану підвалу літ. "пд" у вказаному підвалі розташоване "бомбосховище" площею 12.9 м2, "бомбосховище" площею 26.50 м2 та "убиральня" площею 1.9 м2 (загальна площа становить 41.3 м2).

23. Водночас як слідує із паспорту протирадіаційного укриття № 79233 від 15.10.2007 (дата прийняття в експлуатацію - 1961 рік, 1988 рік), облікової картки захисної споруди цивільного захисту № 79233 від 01.08.2023 (дата прийняття в експлуатацію - 1950 рік) та паспорту захисної споруди цивільного захисту № 79233 від 01.08.2023 (дата прийняття в експлуатацію - 1950 рік) означені приміщення відносяться до протирадіаційного укриття.

24. Приписами частини другої статті 300 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

26. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у цьому провадженні виходить із встановлених судами попередніх інстанцій обставин того, що до переліку об`єктів, які у процесі приватизації цілісного майнового комплексу "Люботинського хлібозаводу № 6" відведено у приватну власність було включено частину приміщення підвалу "пд", яке є протирадіаційним укриттям.

27. Заперечення ТОВ "Люботинський хлібопродукт" щодо вказаного висновку суд касаційної інстанції не приймає, позаяк констатує, що такі заперечення стосуються виключно питань переоцінки доказів, а не питань правозастосування.

28. Твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 06.09.2023 у справі № 918/938/22, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо дотримання стандарту доказування "вірогідність доказів") є безпідставними, позаяк надані касаційним судом у згаданих постановах висновки стосуються загальних підходів до оцінки доказів при з`ясуванні обставин будь-якої господарської справи, а тому вони не можуть бути покладені у заперечення висновків судів попередніх інстанцій у даній справі, які ґрунтуються на оцінці судами іншої сукупності доказів та за іншого предмета доказування.

29. Так само відхиляє колегія суддів й аргументи скаржника про неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду із постанови від 30.10.2019 у справі № 918/249/17, оскільки ключовою особливістю обставин тієї справи є те, що суди попередніх інстанцій у ній не визначили категорії спірної захисної споруди, тоді як у цій справі суди попередніх інстанцій чітко встановили, що спірне приміщення є саме протирадіаційним укриттям.

30. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 918/862/22 взагалі є безпідставним, адже процитований у касаційній скарзі пункт вказаної постанови висновків щодо застосовування правових норм не містить.

31. По суті спірних правовідносин колегія суддів зауважує, що відповідно до Указу Президента України від 26.11.1994 № 699/94, об`єкти, які перебували у державній власності та віднесені Державною програмою приватизації на 1994 рік до груп Б, В і Г, підлягали перетворенню у відкриті акціонерні товариства. В свою чергу, засновниками з боку держави таких відкритих акціонерних товариств визначено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах та містах, які починаючи з 01.01.1995 є правонаступниками органів, уповноважених управляти державним майном, щодо управління майном об`єктів, зазначених у статті 1 цього Указу.

32. В статті 2 згаданого Указу затверджено об`єкти, на які його дія не поширювалася. Зокрема передбачено, що дія цього Указу не поширювалася на об`єкти, що не підлягають приватизації згідно чинного законодавства.

33. Згідно з приписами частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній станом на час приватизації) не підлягають приватизації об`єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій.

34. 07.07.1992 Верховною Радою України прийнято постанову № 2545-XII, якою затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств та введено в дію Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

35. Відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств, затвердженої вказаною постановою, зі змінами діючими з 1994 року, Державна програма приватизації - це складова частина програми створення ринкової економіки України. Програму розроблено відповідно до Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законів України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про приватизаційні папери", а її положення є обов`язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування.

36. При цьому, пунктом 1.3 Державної програми приватизації майна державних підприємств чітко передбачено, що до об`єктів, що не підлягали приватизації, окрім іншого віднесено протирадіаційні споруди.

37. Крім того, пунктом 7 декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92, яким затвердженого Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (у редакції, чинній станом на дату приватизації) також імперативно визначалося, що протирадіаційні споруди відносилися до об`єктів, що не підлягали приватизації.

38. Таким чином, враховуючи наведені правові норми, а також фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до переліку об`єктів, які у процесі приватизації цілісного майнового комплексу "Люботинського хлібозаводу № 6" відведено у приватну власність було неправомірно включено частину приміщення підвалу "пд" ("бомбосховище" площею 12.9 м2, "бомбосховище" площею 26.50 м2 та "убиральню" площею 1.9 м2 (загальною площею 41.3 м2)), яке є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям з обліковим номером 79233, оскільки такі споруди відносилися до об`єктів, що не підлягали приватизації, і відповідно, можливості зміни власника не передбачали.

39. За наведеного, доводи ТОВ "Люботинський хлібопродукт" про правомірність перебування у його власності спірного приміщення підвалу "пд" є необґрунтованими, в той час як протилежні висновки судів попередніх інстанцій є такими, що зроблені з правильним застосовуванням правових норм.

40. Відповідно до частин першої та другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

41. Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

42. Враховуючи, що спірне протирадіаційне укриття не могло бути приватизовано, тобто право власності держави на нього не могло бути передано приватній особі, як правильно виснували суди попередніх інстанцій, поновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах могло відбутися внаслідок заявлення саме негаторного позову, тобто вимоги про усунення перешкод у користуванні майном яку, як вже зазначалося, Прокурор в інтересах держави в особі ФДМУ у цій справі, серед інших, також заявив.

43. Розглядаючи доводи касаційної скарги у цій частині, зокрема, щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду із постанови від 12.06.2024 у справі № 918/938/23, колегія суддів виходить з того, що ГПК України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.

Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

44. З оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що їх висновок про те, що належному способу захисту прав держави у спірних правовідносинах відповідає заявлення саме негаторного позову цілком узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

45. Враховуючи, що висновки Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного господарського суду, суд касаційної інстанції вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій за наведених скаржником обґрунтувань у цій частині немає.

46. Так само немає і підстав для скасування оскаржуваних рішень через неправильне застосовування статей 256, 267 ЦК України, оскільки як виснувано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.

47. Звідси доводи касаційної скарги про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності у спірних правовідносинах Верховний Суд вважає безпідставними.

48. Щодо ж аргументів Відповідача-1 про те, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не врахували у цій частині висновку Верховного Суду із постанови від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, то колегія суддів такі аргументи також вважає безпідставними, позаяк констатує, що цитовані скаржником у скарзі гарантії, які випливають із принципу "належного урядування" (рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти Україні") стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар.

49. У вказаних висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 і за цим відповідні доводи скаржника відхиляє.

50. Водночас суд касаційної інстанції погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково задовольнили вимоги Прокурора про визнання права власності держави на спірне протирадіаційне укриття, а також скасування державної реєстрації права власності Відповідача-1 на належне йому нерухоме майно за адресою: вул. Деповська, 127, м. Люботин, Харківська область з реєстраційним номером нерухомого майна: 403529063112, оскільки вони у цій частині не врахували, що у зв`язку із належністю та ефективністю у спірних правовідносинах такого способу захисту порушеного права власності держави як негаторний позов, задоволення інших вимог у даному випадку необхідним не було. Більше того, задоволення останньої взагалі створило прогалину в реєстрі речових прав щодо права власності скаржника на належну йому нерухомість.

51. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

52. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

53. Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог Прокурора про визнання права власності держави на спірне протирадіаційне укриття, а також скасування державної реєстрації права власності Відповідача-1 на належне йому нерухоме майно у даному випадку належало відмовити, тоді як суди безпідставно ці вимоги задовольнили.

54. Таким чином, підстава касаційного оскарження, визначена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України в межах здійснення касаційного провадження у цій справі, знайшла своє часткове підтвердження. Між тим правильності рішень судів по суті спору це не змінює.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

56. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосовуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 311 ГПК України).

57. Враховуючи наведені положення процесуального Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, Верховний Суд вирішив, що подана ТОВ "Люботинський Хлібопродукт" касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення і постанова скасуванню в частині задоволення позовних вимог Прокурора про визнання права власності держави на спірне протирадіаційне укриття, а також скасування державної реєстрації права власності Відповідача-1 на належне йому нерухоме майно з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові. В іншій частині оскаржувані рішення і постанова підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

58. В порядку частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України судові витрати підлягають розподілу шляхом стягнення з Харківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люботинський Хлібопродукт"</a> 68 985, 20 грн судового збору (сума включає усі судові інстанції).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люботинський Хлібопродукт"</a> задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 і рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі № 922/221/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про:

(1) усунення перешкод Фонду державного майна України у користуванні і розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Люботинський хлібопродукт"</a> на нерухоме майно за адресою: вул. Деповська, 127, м. Люботин, Харківська область з реєстраційним номером нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 403529063112;

(2) визнання за Фондом державного майна України права державної власності на частину приміщення підвалу "пд", а саме "бомбосховище-VI" площею 12.9 м2, "бомбосховище-VII" площею 26.50 м2 та "убиральню-VIII" площею 1.9 м2 (загальною площею 41.3 м2), яка є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям з обліковим номером 79233 та яка вбудована в адміністративно-виробничу будівлю літ. "А-2" загальною площею - 2207,40 м2, яка є частиною комплексу нежитлових будівель за адресою вул. Деповська, 127, місто Люботин, Харківська область з реєстраційним номером нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 403529063112.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 і рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі № 922/221/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люботинський Хлібопродукт"</a> (62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Деповська, 127, код ЄДРПОУ 44126716) 68 985, 20 грн судового збору.

4. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.