Рішення

від 02.12.2024 по справі 343/2219/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2219/24

Провадження №: 2-а/343/34/24

РІШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого суддi Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Нікіфорової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області адміністративну справу № 343/2219/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано - Франківській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Малетина А.Я.,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник адвокат Малетин А.Я., звернувся до суду із позовом (а.с. 14-17), в якому просить:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3065577 від 16.09.2024;

- стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Вважає, що оскаржувана постанова є безпідставною, незаконною, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що відповідачем не правильно розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, не надано факту керування ним транспортним засобом, йому не було роз`яснено його прав, передбачених чинним законодавством. У зв`язку із цим просить оскаржувану постанову скасувати.

Представником відповідача ГУНП в Івано Франківській області Бичаєм Н.Р. подановідзив(а.с. 36-39), в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Заперечення проти позову мотивує тим, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і такою, що винесена на підставі належних доказів. Так, поліцейськими було зупинено керований позивачем ОСОБА_1 транспортний засіб. Підійшовши, працівники поліції представились, назвали причину зупинки та ними було встановлено, що позивач є особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами. Після цього, позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, заслухано його пояснення та винесено оскаржувану постанову. Доводи позивача ОСОБА_1 є безпідставними та фактично зводяться до того, щоб уникнути адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Малетин А.Я. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити із підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що постанова Індустріального районного суду м. Дніпропетровська належним чином не завірена. Оскаржувана постанова містить скорочення, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Івано - Франківській області у судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату і час проведення такого був повідомленим у встановленому законом порядку

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 04.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу ОСОБА_1 строк на усунення недоліків такої.

15 жовтня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Малетина А.Я. через систему «Електронний суд» надійшла заява на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 15.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи.

05 листопада 2024 року від представника відповідача ГУ НП в Івано Франківській області Бичая Н.Р. через систему «Електронний суд» надійшов відзив.

Судове засідання призначене 08.11.2024 було відкладено у зв`язку із клопотанням представника позивача.

08 листопада 2024 року представник позивача через систему "Електронний суд" сформував заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 12.11.2024 завдолено.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3065577 від 16.09.2024 (а.с. 2), ОСОБА_1 , 16.09.2024 о 23.24 год., в м. Долина, по вул. Д.Галицького, керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування Ідустріальним судом м. Дніпро (справа №202/5684/24 від 03.06.2024), чим порушив вимоги п. 2.1. а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 20400 грн.

Відповідно до копії постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2024, яка набрала законної сили 14.06.2024 (справа №202/5864/24), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с. 43-44).

З оглянутого в судовому засіданні оптичного диску із відеозаписами (а.с. 46), судом встановлено, як за транспортним засобом марки «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , рухається патрульний автомобіль поліції та за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольору подає вимогу про зупинку. За кермом даного транспортного засобу перебуває позивач ОСОБА_1 . Останній не заперечує факт керування ним транспортним засобом та пояснює, що везе товариша у лікарню, оскільки його покусала собака. Поліцейським було встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Позивач ОСОБА_1 не заперечив даного факту, навпаки пояснив, що йому про це відомо, він штраф оплатив, а тому просить поліцейський не складати відносно нього адмінматеріали та «ввійти в його становище». Після цього, поліцейським було проведено розгляд справи, а саме: роз`яснено позивачу ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, складено постанову, ознайомлено з такою позивача та вручено йому копію такої.

Таким чином, між сторонами виник спір відносно правомірності винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача та наявності чи відсутності підстав для її скасування.

ІV. Оцінка суду:

заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить такого висновку.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно із ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, передбачені ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Судом встановлено, що постановою суду, позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Суд звертає увагу, шо постанова суду від 03.06.2024 набрала законної сили 14.06.2024, оскаржувана постанова винесена 16.09.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Факт керування транспортним засобом повністю підтверджений матеріалами справи, зокрема, відеозаписами долученими до матеріалів справи.

Отже, оскільки судове рішення про позбавлення права керування транспортними засобами набрало законної сили 14.06.2024, відтак, станом на 16.09.2024 позивач ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортним засобом, а тому в силу приписів ч. 4 ст. 126 КУпАП, позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за цією статтею.

При цьому, доводи позивача ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом суд відхиляє, оскільки факт керування ним автомобілем повністю підтверджується оглянутим в судовому засіданні оптичним диском із відеозаписами та визнав,що сплатив штраф у розмірі 17 000 гривень. Так, судом було встановлено, що транспортним засіб, яким керував позивач ОСОБА_1 було зупинено поліцейськими. Позивач перебував за кермом та пояснював куди він їде. Жодних заперечень, що він не є водієм, позивач не заявляв.

Безпідставними є і доводи про те, що позивачу ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав, передбачених чинним законодавством, оскільки такі також повністю спростовуються оглянутим в судовому засіданні оптичним диском із відеозаписами.

Відхиляє суд і доводи представника позивача в частині того, що постанова суду, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП належним чином не завірена, суд відхиляє, оскільки стороною відповідача до відзиву додано копію постанови суду взятої з Єдиного державного реєстру судових рішень з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до судових рішень".

Безпідставними є доводови сторони позивача про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови, постанова суду про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністартивної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ще не набрала законної сили, оскільки такі повністю спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо - транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить переконання, що відповідач належними та допустимими доказами довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова винесена правомірно та скасуванню не підлягає. За таких обставин у задоволенні пред`явленого позов належить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21.01.1999), зокрема, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у даній справі.

V. Розподіл судових витрат:

оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому, зважаючи на вимоги ст. 139 КАС України, понесені позивачем витрати відповідачем не відшкодовуються.

На підставі викладеного, ст. 2, 9, 72-77, 90 КАС України, ст. 7, 33, 126, 222, 245, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст. 254, 258, 285, 293, 294 КУпАП, ст. 241, 246, 250-251, 255, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано - Франківській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Івано - Франківській області, місцезнаходження м. Івано - Франківськ, вул. Української Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 40108798.

Суддя: І.М.Андрусів