Ухвала

від 29.11.2024 по справі 363/4480/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"29" листопада 2024 р. Справа № 363/4480/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д. розглянувши заяву адвоката Лобікова Дмитра Валентиновича, який здійснює представництво ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Вишгородського нотаріального округу Київської області Єременко Тетяна Миколаївна про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа.

Адвокат ОСОБА_4 , який здійснює представництво ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити ОСОБА_3 здійснювати дії щодо відчуження майна набутого на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 622 та 623, виданим 31.07.2024 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, а саме: квартири загальною площею 78,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер: 3221886401:35:043:0459 площею 0,071 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки кадастровий номер: 3221886401:35:043:0160 площею 0,5212 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіля марки «SUBARU», модель «TRIBEKA», тип-легковий-загальний універсал, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову адвокат Лобіков Д.В. посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер свекор позивачки ОСОБА_5 10.01.2024 року позивач як законний представник інтересів малолітнього ОСОБА_2 , звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Після звернення до нотаріальної контори позивачу стало відомо, що за життя ОСОБА_5 складено два заповіти згідно яких, останній заповів все своє майно ОСОБА_3 . Однак, позивач вважає, що при складанні заповітів ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки за життя обіцяв все своє майно заповісти онуку ОСОБА_2 .

Враховуючи норму ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно до п.1, 2, 3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви; одночасно з пред`явленням позову; після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, згідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв проз забезпечення позову» №9 від 22.12.2006р., розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсним заповіту від 14.09.2023 року складеного померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним заповіту від 16.10.2023 року складеного померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на характер спірних правовідносин та обсяг позовних вимог, а також беручи до уваги заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що матеріалами заяви про забезпечення позову доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а саме відчуження відповідачем нерухомого та рухомого майна, що є предметом даної цивільної справи, тому суд приходить до висновку про доцільність задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заборонити ОСОБА_3 здійснювати дії щодо відчуження майна набутого на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 622 та 623, виданим 31.07.2024 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, а саме:

- квартири загальною площею 78,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки кадастровий номер: 3221886401:35:043:0459 площею 0,071 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельної ділянки кадастровий номер: 3221886401:35:043:0160 площею 0,5212 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- автомобіля марки «SUBARU», модель «TRIBEKA», тип-легковий-загальний універсал, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).

Боржник: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню і має силу виконавчого документу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до 29 листопада 2027 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційногосуду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Суддя О.Д.Рудюк