Рішення

від 02.12.2024 по справі 299/7423/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 до Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, Виноградівська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Пийтерфолвівськоїсільскої ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувася до суду з позовом до Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, Виноградівська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Пийтерфолвівськоїсільскої ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 41 рік померла мати позивача ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Пийтерфолвівської сільської ради видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 19.02.2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в Угорщині помер батько позивача ОСОБА_4 , про що уповноваженим органом Угорської республіки видано свідоцтво про смерть на ім`я ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 30.11.2022 року.

Через те, що у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 30.11.2022 року батько позивача записаний як ОСОБА_6 , 24.02.2023 року рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області справа №299/816/23, встановлено факт, що має юридичне значення, яким підтверджено родинний зв`язок про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Секешфегервар Угорщина, який у свідоцтві про смерть записаний як ОСОБА_6 , є рідним батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

28.09.2021 року батько позивача ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_7 .

За результатами розгляду заяви державним нотаріусом заведено спадкову справу та присвоєно номер справі у спадковому реєстрі 68381766, про що видано витяг.

За життя батько позивача ОСОБА_4 не вспів оформити право на спадщину за законом після смерті своєї матері, оскільки житловий будинок із надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , рахувався за бабусею позивача ОСОБА_7 , яка була матір`ю батька позивача, а на момент ОСОБА_8 був прописаний разом із спадкодавцем.

20.01.2023 року, після смерті батьків позивача, рішенням виконавчого комітету Пийтерфолвівської сільської ради Закарпатської області №4 встановлено піклування над неповнолітнім дитиною сиротою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та призначено йому піклувальника його бабусю ОСОБА_2 .

03.10.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із своєю бабусею піклувальником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулись до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори із заявою на відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька.

03.10.2024 року завідувач Виноградівською державною нотаріальною конторою Боричок Катерина Василівна видала лист за № 325/01-16 яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_5 , через те, що спадкоємцем не представлено правовстановлюючий документ щодо належності спадкового майна спадкодавцеві.

Житловий будинок із надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно погосподарської книги №1 с. Форголань, по господарському обліку № 0767-3 рахується за померлою ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак бабуся позивача не вспіла за собою зареєструвати право власності на житловий будинок з надвірними спорудами.

Його син позивач у відповідності до вимог ч. 4 ст.1268 ЦК України прийняв спадщину, оскільки на момент смерті був неповнолітнім і не відмовився у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1273 ЦК України від прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.

У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За спадкодавцем ОСОБА_7 , після її смерті рахувався житловий будинок із надвірними спорудами, а спадкоємець ОСОБА_4 прийняв спадщину, однак не вспів її за собою зареєструвати. Право на прийняття належної йому частки спадщини перейшло на його сина позивача ОСОБА_1 , який у відповідності до вимог ч. 4 ст.1268 ЦК України прийняв спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця і на даний час є неповнолітнім.

Таким чином через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.

Для подальшого утримання та збереження майна необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, не існує.

Таким чином, позивач, який в порядку спадкування за законом успадкував спадкове майно, яке згідно положень закону належить йому з часу відкриття спадщини, не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення нею повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном, вважає, що є всі правові підстави звернутися до суду із позовом про визнання за нею права власності на вищевказане спадкове майно.

Сторони у судове засідання не з`явилися, подали зави про розгляд справи без їх участі.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.

У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 19.02.2021 року (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в Угорщині помер батько позивача ОСОБА_4 , про що уповноваженим органом Угорської республіки видано свідоцтво про смерть на ім`я ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 30.11.2022 року (а.с.13-14 зв.).

Родинні відносини позивача з померлими підтверджується свідоцтвом про народження виданого повторно Серія НОМЕР_3 від 12.01.2022 року (а.с. 8).

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області, справа №299/816/23, встановлено факт, що має юридичне значення, яким підтверджено родинний зв`язок про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Секешфегервар Угорщина, який у свідоцтві про смерть записаний як ОСОБА_6 , є рідним батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15-16).

28.09.2021 року батько позивача ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_7 .

За результатами розгляду заяви державним нотаріусом заведено спадкову справу та присвоєно номер справі у спадковому реєстрі 68381766, про що видано витяг (а.с.17).

За життя батько позивача ОСОБА_4 не встиг оформити право на спадщину за законом після смерті своєї матері, оскільки житловий будинок із надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

20.01.2023 року, після смерті батьків позивача, рішенням виконавчого комітету Пийтерфолвівської сільської ради Закарпатської області №4 встановлено піклування над неповнолітнім дитиною сиротою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та призначено йому піклувальника його бабусю ОСОБА_2 (а.с.10, 11-11 зв.).

ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори із заявою на відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, однак 03.10.2024 року листом за № 325/01-16 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_5 , через те, що спадкоємцем не представлено правовстановлюючий документ щодо належності спадкового майна спадкодавцеві (а.с.17 зв.).

Відповідно до вимог ст. 1268 ч. 4 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Житловий будинок із надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно погосподарської книги №1 с. Форголань, по господарському обліку № 0767-3 рахується за померлою ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько спадкоємця позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Його син позивач у відповідності до вимог ч. 4 ст.1268 ЦК України прийняв спадщину, оскільки на момент смерті був неповнолітнім і не відмовився у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1273 ЦК України від прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.

У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Із вказаного вбачається, що за спадкодавцем ОСОБА_7 , після її смерті рахувався житловий будинок із надвірними спорудами, а спадкоємець ОСОБА_4 прийняв спадщину, однак не вспів її за собою зареєструвати. Право на прийняття належної йому частки спадщини перейшло на його сина позивача ОСОБА_1 , який у відповідності до вимог ч. 4 ст.1268 ЦК України прийняв спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця і на даний час є неповнолітнім.

Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька. Спадщину прийняв. Інші спадкоємці претензій до спадкового майна не мають.

Належність спадкодавцю спадкового майна доведено належними та допустимими доказами.

За вказаних обставин позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийВ. В. Леньо