Рішення

від 02.12.2024 по справі 308/4234/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4234/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участю секретаря судових засідань Гефнер К.-С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

учасники провадження:

прокурор Нірода М.В.,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення нею кримінального правопорушення, у сумі 95057 грн 71 коп.

Позов обґрунтовано тим, що Ужгородською окружною прокуратурою вивчено питання стану повернення надміру виплачених коштів у вигляді соціальної допомоги сім`ям з дітьми внаслідок приховування чи навмисного подання неправдивих даних про їх дохід і майновий стан та з інших питань. Встановлено, що в результаті шахрайських дій, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою незаконного збагачення, знаючи, що не має права на отримання допомоги, приховавши інформацію про постійне проживання разом з біологічним батьком дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично не маючи статусу одинокої матері, в період із 01 січня 2017 року по 30 квітня 2021 року, діючи з прямим умислом, шляхом обману, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів незаконно отримала грошові кошти в сумі 95057 гривень 71 копійок на утримання своїх малолітніх дітей, якими вона заволоділа, в результаті чого державі в особі Управління соціального захисту населення Ужгородської РДА заподіяні матеріальні збитки на суму 95057 гривень 71 копійок.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду від 12.05.2023 у справі №308/6950/23, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1,2 ст.190 КК України та призначено покарання. Зазначений вирок набрав законної сили 13.06.2023 року та в апеляційному порядку не оскаржувався.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся, а в добровільному порядку ОСОБА_2 не відшкодувала завдані збитки. Завдана вказаним кримінальним правопорушенням шкода в розмірі, встановленому вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.05.2023 року, в сумі 95 057,71 грн згідно з листом Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації на даний час засудженою не відшкодована.

Отже, враховуючи вищевказані обставини наявні правові підстави для стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , коштів в розмірі 95 057,71 грн.

У спорах щодо відшкодування збитків, завданих державі органом виступає Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, а в подальшому Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, яким належним чином не здійснено захист інтересів держави, зокрема, не вжито заходів щодо відшкодування майнової шкоди, окрім направлення листа від 05.02.2024 року за №152/01-27 до Ужгородської окружної прокуратури з повідомленням про несплату ОСОБА_5 суми завданої шкоди.

У свою чергу, збитки, які з вини ОСОБА_5 заподіяні державі, негативно впливають на фінансування інших бюджетних програм, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі соціального забезпечення і пов`язаних з ними державних гарантій, що є підставою для звернення прокурором в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

На виконання вимог частини 4 статті 23Закону України«Про прокуратуру» представник позивача повідомляє, що Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області належним чином повідомлене про вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в його інтересах з метою стягнення шкоди завданої інтересам держави внаслідок вчинення кримінальних правопорушень громадянкою ОСОБА_5 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

05.09.2024 року до суду надійшла заява представника Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації розгляд справи у їх відсутності.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2024 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Прокурор у судовому засіданні просив задоволити позов у повному обсязі з мотивів викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце засідання повідомлялась належним чином. Про причини неявки не повідомила. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріалисправи,оцінивши наданісуду доказиу їхсукупності тавзаємозв`язку,виходячиз їхналежності тадопустимості, суд встановив наступне.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ч.3, 4 ст.23Закону України«Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині третій, четвертій статті 56цього Кодексу визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56ЦПК України та статті 23Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила свої висновки, зроблені, зокрема у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може захищати інтереси держави. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Ужгородська окружна прокуратура звернулася до Управління соціального захисту населення Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області із запитом про вжиті заходи захисту порушених інтересів держави.

У відповідь на запит листом №152/01-27 від 05.02.2024 року Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області повідомлено, що станом на 05.02.2024 року кошти в розмірі 95057,71 грн. ОСОБА_5 не повертались. При цьому цивільний позов щодо відшкодування завданих збитків Управлінням соціального захисту населення Ужгородської РДА до судових органів не подавався.

Ужгородська окружна прокуратура звернулася до Управління соціального захисту населення Ужгородської РДА із повідомленням в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», у якому проінформовано про обставини, встановлені вироком Ужгородського міськрайонного суду від 12.05.2024 року та зазначено, що Ужгородською окружною прокуратурою буде здійснюватися представництво в суді законних інтересів держави в особі Управління соціального захисту населення Ужгородської РДА до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 95057,71 грн.

Вказане свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо нездійснення захисту інтересів держави.

Сам факт незвернення до суду Управління соціального захисту населення Ужгородської РВА з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав за мету отримати відшкодування шкоди, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує (неналежно виконує) свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, про що і було зазначено у даній позовній заяві.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду із позовом, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів Управління соціального захисту населення Ужгородської РДА у суді, визначивши, у чому полягає порушення інтересів держави, та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Управління соціального захисту населення Ужгородської РДА, яке не вжило заходів щодо подання позовної заяви до суду.

У даному випадку інтерес держави полягає у відшкодуванні шкоди, оскільки Управління соціального захисту населення Ужгородської РДА не вжито заходів щодо стягнення такої.

Суд враховує, що частина четверта статті 23Закону України «Про прокуратуру» передбачає можливість оскарження суб`єктом владних повноважень наявності підстав для представництва його інтересів прокурором і таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Управління соціального захисту населення Ужгородської РДА наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржувало, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в їх особі не висловлювало.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та застосоване судом законодавство, позиція суду та оцінка доводів учасників справи.

Відповідно до ч.1ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

У частині 1статті 16Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Судом встановлено, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.05.2024 у справі №308/6950/23 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою. ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.190 КК України, і призначено їй покарання: за ч.1ст.190КК України у виді громадських робіт на строк 200 (двохсот) годин; за ч.2 ст.190КК України у виді позбавлення волі на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.70КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 покарання у позбавлення волі на 2 (два) роки.

Судом у вироку визнано доведеним, що ОСОБА_2 в період часу з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2021 року, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, подала до Управління праці і соціального захисту населення Ужгородської РДА, документи, які містили неправдиві відомості щодо її місця проживання та її дітей без батька, так як відповідно до ч. 4 ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, право на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має.

На підставі вказаних документів, рішенням начальника Управління праці і соціального захисту населення Ужгородської РДА, в період із 01 січня 2017 року по 30 квітня 2021 року, ОСОБА_2 , в порушення Закону України«Про державну,допомогу сім`ямз дітьми» та п.49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27 грудня 2001 року, незаконно було призначено допомогу на дітей одиноким матерям в загальній сумі 95057 гривень 71 копійок. Протягом всього періоду отримання соціальної допомоги як одинокої матері, ОСОБА_2 постійно проживала з батьком її дітей ОСОБА_3 , з яким вела спільне господарство та разом з яким виховувала спільних дітей, не перебуваючи офіційно у шлюбі, усвідомлюючи, що факт встановлення батьківства є підставою для припинення виплат соціальної допомоги як одинокій матері, умисно, в супереч взятих на себе зобов`язань при зверненні з заявою в Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської РДА, з метою отримання матеріального прибутку, приховувала від Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської РДА факт спільного проживання з батьком дітей ОСОБА_3 , тобто фактично не маючи статусу одинокої матері.

В результаті шахрайських дій ОСОБА_2 фактично не маючи статусу одинокої матері, в період із 01 січня 2017 року по 30 квітня 2021 року, діючи з прямим умислом, шляхом обману, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, незаконно отримала грошові кошти в сумі 95057 гривень 71 копійок на утримання 6 малолітніх дітей, якими вона заволоділа, тим самим завдала Управлінню соціального захисту населення Ужгородської РДА матеріальних збитків на суму 95057 гривень 71 копійок.

Даний вирок набрав законної сили 13.06.2023 року та в апеляційному порядку не оскаржувався.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Відповідно до ст.128КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту вироку вбачається, що при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_1 цивільний позов не розглядався, що також підтверджується листом №1522/01-27 від 05.02.2024 року Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області.

Загальні положення відшкодування шкоди визначені ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.05.2021 р. у справі №761/12945/19.

Сторона відповідача не спростувала розмір шкоди, встановлений вироком Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області від 12.05.2023 року у справі № 308/6950/23.

У п.2 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни "Пропрактику розглядусудами цивільнихсправ запозовами провідшкодування шкоди"від 27.03.1992року №6 судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Статтею 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи зазначені положення чинного законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в загальному розмірі 95057,71 гривень, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В порядку п. 6 ч. 1 ст.5Закону «Просудовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, що відповідає положенням частини 6 статті 141ЦПК України в розмірі 3028,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22,23,1166,1167,1177,1192 ЦК України, ст.ст. 2,10,49,76,77-81,89,141,177,209,210,223,247,265,274,279,280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави в особі Управління соціального захисту населення Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області (код ЄДРПОУ: 03192951, Банк: Державна казначейська служба України, м.Київ, розрахунковий рахунок: НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення у сумі 95057 (дев`яносто п`ять тисяч п`ятдесят сім гривень)грн. 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 3028(три тисячі двадцять вісім гривень) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Небесної Сотні,6,

Управління соціального захисту населення Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області, юридична адреса: Ужгородський район, смт. Середнє, вул. Лінська, 9, фактичне місцезнаходження: м.Ужгород, вул. Минайська, 40, ідентифікаційний код юридичної особи: 03192951.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 02.12.2024.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник