Рішення

від 26.11.2024 по справі 574/259/24

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/259/24

Провадження №2/574/159/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина» про визнання договору земельної ділянки недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернуся досуду зпозовом до ТОВ «Калина» про визнання договору земельної ділянки недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, який мотивує тим, що він є власником земельної ділянки розміром 3,2699 га, кадастровий номер 5920980400:04:002:0141, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області. Право власності підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія Р2 №654504 від 20.11.2002 року.

У грудні 2021 року він дізнався про наявність договору оренди вищевказаної земельної ділянки від 01.09.2014 року, який ніби то укладено між ним та ПП «Буринські аграрні інвестиції» (правонаступником якого є відповідач), який зареєстровано 27.11.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Буринського РУЮ Сумської області, номер запису про інше речове право: 7851699, строк дії договору оренди становить 15 років.

20.12.2018 року ПП «Буринські аграрні інвестиції» припинило своє існування як юридична особа шляхом реорганізації, правонаступником якого є ТОВ «Калина».

Стверджує, що договір оренди вищевказаної земельної ділянки він не підписував, підпис, що проставлений в оспорюваному договорі оренди землі, йому не належить. ПП «Буринські аграрні інвестиції», правонаступником якого є відповідач, безпосередньо до нього стосовно укладання договору оренди земельної ділянки, не зверталося. Жодних примірників договору для підписання йому не надавалося (не направлялося) і кому належить підпис на вищезазначеному договорі оренди землі йому не відомо.

Для доведення обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог надає висновок почеркознавчої експертизи за №СЕ-19/119-23/1517-ПЧ від 20.04.2023 р, яка проведена в межах судової справи №731/600/21, в якому було зазначено, що: «Підпис від імені ОСОБА_3 у розділі «Реквізи сторін:» у графі «Орендодавець» у рядку «Орендодавець____( ОСОБА_3 )» у договорі оренди землі від 01.09.2014 року, укладеному між ОСОБА_3 та ПП «Буринські аграрні інвестиції», щодо земельної ділянки площею 3,2699 га, кадастровий номер 5920980400:04:002:0141, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою відповідно до зразків, наданих на експертизу».

Рішенням Буринського районного суду від 15.06.2023р. у справі № 731/600/21 (д.н.з.с. 23.11.2023р.) встановлено ту обставину, що підпис в оспорюваному договорі оренди не належить позивачу.

Зазначає, що закон не встановлює жодних обмежень щодо визнання договору недійсним після того, як було встановлено, що він виконувався/виконується сторонами (частково виконувався/частково виконується).

Вважає, що сам по собі факт отримання ним орендної плати, не свідчить про те, що ним підписувався оспорюваний договір оренди. Фактичне користування орендарем (відповідачем) земельною ділянкою позивача, і відповідно, отримання прибутку від використання цієї земельної ділянки, є підставою для сплати власнику земельної ділянки (позивачу) плати за користування цією земельною ділянкою. Також в даному випадку доцільно застосувати конструкцію віндикаційного позову, а не негаторного, оскільки саме такий спосіб захисту в даному випадку буде належним та ефективним.

Так як земельна ділянка з кадастровим номером 5920980400:04:002:0141 перейшла у володіння та користування відповідача на підставі оспорюваного договору оренди. У випадку задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного договору оренди недійсним, відповідач буде володіти та користуватися належною йому земельної ділянкою незаконно, без відповідної правової підстави. Враховуючи це, необхідно витребувати земельну ділянку від відповідача, який незаконно, без відповідної правової підстави, заволодів нею.

На підставі викладеного, ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 01.09.2014 р. укладений між ним та ПП «Буринські аграрні інвестиції», правонаступником якого є ТОВ «Калина» , витребувати з чужого незаконного володіння на його користь земельну ділянку з кадастровим номером 1220980400:04:002:0141 від ТОВ «Калина», а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області від 01.04.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

17.04.2024року відпредставника відповідачаТОВ «Калина» адвокатаЛитвиненко Д.Г.надійшов відзивна позовнузаяву,в якому воназаявлені позовні вимогине визналав повномуобсязі,вважає їхнеобґрунтованими,безпідставними танедоведеними. Також вказує,що обраний позивачем спосіб захисту стосовно визнання договору оренди землі недійсним є неналежним і не ефективним, що є окремою підставою для відмови в задоволенні даної вимоги.

У позовній заяві вказано що підставою для недійсності Договору оренди землі є відсутність вольової дії позивача та недотримання форми вчинення правочину.

Однак, регулярне отримання позивачем орендної плати спростовує відсутність волевиявлення останнього на укладення оспорюваного договору оренди землі, а також свідчить про його обізнаність з фактом існування і умовами договору оренди землі, який є єдиною підставою для сплати орендної плати.

Крім того, фактичне виконання умов договору протягом тривало періоду протягом якого позивач був обізнаний з фактом існування і умовами договору оренди землі, суперечить принципу «добросовісної поведінки».

Вимога позивача «повернути земельну ділянку із чужого незаконного володіння» вже була розглянута судом під час винесення рішення по справі №731/600/21, що відповідно унеможливлює її повторний розгляд.

Вважає, що твердження позивача, що він дізнався про існування оспорюваного договору оренди землі лише у 2021 є нічим не підтвердженим, а тому позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Крім того, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а відтак, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений.

Враховуючи вищевикладене представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «АФ «Калина» про визнання договору земельної ділянки недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння в повному обсязі.

Представником позивача ОСОБА_3 адвокатом Бровком Р.М. 22.04.2024 року подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що при укладанні оспорюваного договору оренди, не було додержано вимоги, яка є необхідною для чинності (дійсності) правочину, а саме недотримання форми, в якій мав би вчинятися оспорюваний договір оренди (ч.4 ст.203 ЦК України). Відповідно такий договір має бути визнаний судом недійсним (не неукладеним, не невчиненим).

Вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивач, який хоч і не підписував договір оренди, проте погодився з його умовами, оскільки не зрозуміло, яким чином, позивач може погодитися з його умовами, враховуючи те, що він не вивчав зміст оспорюваного договору в силу того, що фізично не бачив його та не мав до нього доступу.

Звертає увагу, що отримання позивачем коштів від відповідача здійснювалось через відділення "Укрпошти", де в розрахункових документах не зазначалося призначення платежу, тому вказана обставина не свідчить про те, що позивач знав про існування оспорюваного договору та був обізнаний з його умовами.

З змісту позовних вимог, які заявлені у справі 731/600/21, точно визначити який саме був позов (віндикаційний чи негаторний) не можливо, а тому позовні вимоги у даній справі та у справі 731/600/21, не можна вважати тотожними. П

Також вважає, що спливу строку позовної давності не відбулося, так як право на звернення до суду за захистом свої прав виникло у позивача з моменту коли йому стало відомо про те, що підпис в оспорюваному договорі оренди не належить йому, про що він дізнався 20.04.2023 з висновку почеркознавчої експертизи № СЕ-19/119-23/1517-ПЧ у справі 731/600/21.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 24.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився та про причини неявки не повідомив.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адвокат Бровко Р.М. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, а також не заперечував проти розгляду справи за відсутності позивача. Також представник позивача пояснив, що як повідомив йому ОСОБА_3 , він не знав від кого та за, що саме йому надходять кошти через відділення "Укрпошти", та про існування договору оренди дізнався лише в 2021 році під час розгляду справи №731/600/21. Крім того представник позивача вказав, що непідписання позивачем договору оренди землі, що було встановлено висновком експерта та рішенням суду, свідчить про те, що акт приймання-передачі земельної ділянки позивач також не підписував.

Представник відповідача ТОВ «Калина» - адвокат Литвиненко Д.Г. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши поясненняпредставникапозивача тапредставника відповідача,повно тавсебічноз`ясувавшивсіфактичніобставини,наякихґрунтуютьсязаявлені вимогита запереченняпротиних,об`єктивнооцінившидокази,якімаютьзначеннядля розглядусправи івирішенняїїпосуті,судприходитьдонаступнихвисновків.

Судом встановлено,що ОСОБА_3 направіприватної власностіналежитьземельна ділянкаплощею3,27гадляведення товарногосільськогосподарськоговиробництва,якарозташованана територіїОлександрівськоїсільськоїради,що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія Р2 № 654504, виданим 20.11.2002 року на підставі розпорядження голови Буринської районної державної адміністрації від 24.09.2002 р. №220 та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4 (а.с.17-18).

Згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка, кадастровий номер 5920980400:04:002:0141, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована території Олександрійської сільської ради Буринського району Сумської області на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (а.с.13).

01.09.2014 року між орендодавцем ОСОБА_3 , з одного боку та орендарем ПП «Буринські Аграрні Інвестиції» з другого було укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номером земельної ділянки 5920980400:04:002:0141, загальною площею 3,2699 га, у тому числі рілля 3,2699 га. Відповідно п.8 зазначеного договору, договір укладено на 15 років (а.с.19-22).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 27.11.2014 року державним реєстратором Буринського РУЮ Сумської області Гладченко С.Л., на підставі договору оренди землі виданого 01.09.2014 року внесено записи під індексним номером 17536918 про реєстрацію за ПП «Буринські Аграрні Інвестиції» права оренди на вищевказану земельну ділянку (а.с.15).

З запиту про детальну інформацію про юридичну особу вбачається, що 20.12.2018 року внесено запис про припинення ПП «Буринські Аграрні Інвестиції» внаслідок реорганізації та його правонаступником є ТОВ «Калина» (а.с.11).

Відповідно висновку експерта №СЕ-19/119/-23/1517-ПЧ від 20.04.2023, підпис від імені ОСОБА_3 у розділі «Реквізи сторін:» у графі «Орендодавець» у рядку «Орендодавець___( ОСОБА_3 )» у договорі оренди землі від 01.09.2014 року, укладеному між ОСОБА_3 та ПП «Буринські аграрні інвестиції», щодо земельної ділянки площею 3,2699 га, кадастровий номер 5920980400:04:002:0141, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою відповідно до зразків, наданих на експертизу (а.с.24-32).

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 15.06.2023 року, яке набрало законної сили, у справі №731/600/21 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Калина» про усунення перешкод у користуванні належним майном, шляхом його повернення із чужого незаконного володіння, відмовлено повністю (а.с.77-87).

Вказаним рішенням суд встановлено, що відповідно Акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.09.2014 року орендодавець ОСОБА_3 , з одного боку, передав та орендар ПП «Буринські Аграрні Інвестиції», з другого боку, прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення розміром 3,2699 га, розташовану в адмінмежах Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області. Відповідно Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.09.2014 року складеного орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ПП «Буринські Аграрні Інвестиції», межі земельної ділянки, яка є власністю орендодавця з кадастровим номером 5920980400:04:002:0141, місце розташування якої визначено згідно з ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Технічною документацією по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв), затвердженою розпорядженням голови Буринської районної державної адміністрації на території Олександрівської сільської ради Буринського району з накладеними на неї сервітутами і обмеженнями, щодо використання орендар прийняв до використання та нагляду.

Відповідно вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 4 статті 124 ЗК України, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої

статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що:

«6.15. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

6.16. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

6.17. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

6.18. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

6.19. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

6.20. Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

6.21. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

6.22. Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

6.23. За змістом статей 76, 102ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

6.24. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством».

Крім того, у вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

«6.36. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

6.37. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

6.39. Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 567/1437/19 (провадження № 61-18670св21) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій у цій справі про відмову у задоволенні позову про визнання договорів оренди землі недійсними, у тому числі, з тих підстав, що орендар користувався спірними земельними ділянками і виконував свої зобов`язання за договором в частині сплати орендної плати.

Подібний за змістом висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 року у справі № 629/3016/21 (провадження № 61-7477св23).

У постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Із рішення Буринського районного суду Сумської області від 15.06.2023 року у справі №731/600/21 вбачається, що протягом 2014-2022 років орендарем надсилались ОСОБА_3 поштові перекази, через АТ «Укрпошта», за оренду земельної ділянки, кадастровий №5920980400:04:002:0141.

Отримання ОСОБА_3 орендної платичерез відділенняпошти незаперечувалось останнімв судовомузасіданні підчас розглядусправи №731/600/21.

Крім того, жодних доказів того, що ОСОБА_3 не підписувались ПП «Буринські Аграрні Інвестиції» акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.09.2014 року та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.09.2014 року позивачем та його представником суду не надано.

Доводи представника позивача ОСОБА_1 про те, що оскільки підпис у договорі оренди землі не належить ОСОБА_3 , то очевидно, що акт приймання-передачі земельної ділянки позивач також не підписував та ця обставина не потребує додаткового доведення, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем доведено лише факт непідписання ним тексту договору оренди, проте вчинення ним юридично значимих дій щодо передачі земельної ділянки в користування орендарю та отримання орендної плати переконливо доводять визнання ним факту укладення договору оренди, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_3 передав належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 5920980400:04:002:0141, ПП «Буринські Аграрні Інвестиції», що підтверджується наявністю акта приймання-передачі земельної ділянки від 01.09.2014 року та акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.09.2014 року, підписання яких ОСОБА_3 , останнім не спростовано, ПП «Буринські Аграрні Інвестиції» та його правонаступник ТОВ «Калина» користувалися цією земельною ділянкою та за користування нею протягом тривалого часу позивач отримував орендну плату, то відсутні підстави вважати, що у позивача не було волевиявлення на укладення договору оренди землі від 01.09.2014 року.

Оскільки підстав для визнання договору оренди земельної ділянки судом не встановлено, то позовна вимога про її витребування з незаконного володіння відповідача задоволенню також не підлягає.

Покликання представника відповідача на те, що позовна вимога ОСОБА_3 про повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння вже була розглянута судом під час винесення рішення по справі №731/600/21, що відповідно унеможливлює її повторний розгляд, є безпідставними, оскільки вказана позовна вимога у даній справі заявлена з інших підстав, а тому вони не є тотожними.

Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено повністю, не підлягають стягненню на його користь і понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.10-13, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина» про визнання договору земельної ділянки недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Калина», місцезнаходження: 17600, Чернігівська обл., Варвинський р-н., смт. Варва, вул. Комарова, 59, код ЄДРПОУ 30915228.

Повне судове рішення складено 02.12.2024 року.

Суддя Т.Р. Гук