Ухвала

від 18.11.2024 по справі 522/22016/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/22016/23

Провадження № 2/522/7282/24

УХВАЛА

18 листопада 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Тетькової В.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі засіданьсуду вмісті Одесіцивільну справуза позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний-Тіниста» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний-Тіниста» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний-Тіниста» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний-Тіниста» (м. Одеса, вул. Тіниста, 10, ЄДРПОУ 40591658) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 17653 (сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят три) гривні 00 копійок; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок; судові витрати в розмірі 3269, 00 гривень.

15 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року.

В обґрунтування зазначено, що заявник не була належним чином повідомленна про розгляд справи, та вона була позбавлена можливості подавати докази та заперечувати, оскільки Заявник не погоджується з розміром заборгованості, а відтак просила поновити строк на звернення до суду та скасувати заочне рішення суду.

Також зазначено, що позов фактично було пред`явлено до ОСОБА_2 , хоча власником квартири є ОСОБА_2 , а після укладення шлюбу у 2008 року, ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 20 серпня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 29 травня 2024 року. Прийнято до свого провадження справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року.

30 серпня 2024 року від представника Позивача до суду надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, у відповідності до яких зазначено що судом при ухваленні заочного рішення було досліджено всі обставини справи, надана належна правова оцінка правовідносинам, а тому вважають. Що підстав для скасування заочного рішення немає.

10 вересня 2024 року від представника ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а саме паспорта ОСОБА_4 та свідоцтва про укладення шлюбу.

Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року задоволено.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2024 року скасовано та призначено справу до судового розгляду.

08 листопада 2024 року від представника Позивача до суду надійшло клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Зазначено, що після подання позовної заяви відповідачем добровільно сплачено заборгованість. Також просили стягнути з Відповідача судовий збір в розмірі 2684, 00 гривень, судові витрати, які пов`язані із витребуванням доказів в розмірі 585, 00 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень.

В судове засідання 18 листопада 2024 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи принцип диспозитивності судового розгляду цивільних справ та звернення заявника до суду з заявою про закриття провадження по справі з підстав відсутності предмету спору, відсутність інших заяв від заявника станом на день розгляду справи, суд вважає необхідним закрити провадження по справі за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний-Тіниста» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом з цим, у відповідності до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У позовній заяві позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

18 жовтня 2023 року між АБ «ЛАРИСИ ЧЕКМАРЬОВОЇ» та ОСББ «ГВОЗДИИЧНИЙ-ТІНИСТА» було укладено договір №137 про надання правової допомоги.

Згідно акту приймання-передачі наданої правової допомоги №9 від 19 березня 2024 року, ОСОБА_5 було надано наступні послуги: усна та письмова консультація 500,00 гривень; підготовка, складання та подання позовної заяви 2500,00 гривень; підготовка заяв та клопотань по справі 500,00 гривень.

Відповідно до платіжної інструкції №264 від 31.10.2023 року, ОСББ «ГВОЗДИЧНИЙ-ТІНИСТА» сплатив АБ «ЛАРИСИ ЧЕКМАРЬОВОЇ» в якості оплати договору №137 про надання правової допомоги грошову суму у розмірі 3500,00 гривень.

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На думку суду, заявлена позивачем вартість послуг надання правничої (правової допомоги) відповідає критерію співмірності, розумності та справедливості.

Таким чином, враховуючи рівень складності справи, обсяг виконаних робіт, суд вважає, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3500 грн.

Крім того, згідно з ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно платіжної інструкції №254 від 31.10.2023 року, ОСББ «ГВОЗДИЧНИЙ-ТІНИСТА» сплатило в якості судового збору 2 684,00 гривень.

Також, в матеріалах справи є платіжна інструкція № 207 від 12 лютого 2024 року на суму 585.00 гривень, які поніс Позивач по справі для надання відповіді з КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» щодо інформації стосовно власника квартири під АДРЕСА_1 та належним чином засвідчених копій документів, що підтверджує право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що Позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, а відтак слід стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 гривень підлягає стягненню з Відповідача.

Відносно вимог представника Відповідача щодо врахування при розподілі витрат, судових витрат понесених Відповідачем в розмірі 12000, 00 гривень, суд зазначає, що представником Відповідача було надано Договір про надання правової допомоги від 08 серпня 2024 року укладений між ОСОБА_4 та Адвокатами Рева Д.С. та ОСОБА_6 та прибутковий касовий ордер № 1 від 09 серпня 2024 року у відповідності до якого ОСОБА_4 сплатила 12000, 00 гривень за Договором про надання правової допомоги від 08 серпня 2024 року.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд зазначає про те, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Подібні висновки Верховного Суду містяться і у постанові від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21.

Як відзначив КАС ВС у постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19 розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому в цьому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов`язково.

Гонорар може сплачуватись як до надання відповідних послуг адвокатом, так і після. Порядок та строки його сплати визначаються договором про надання правової допомоги. І для цілей стягнення судових витрат це не повинно мати значення.

Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої відшкодуванню підлягають як ті витрати, які вже були сплачені, так і ті, що мають бути сплачені відповідною стороною згідно з умовами договору. Такі висновки відображені, наприклад, у постановах ОП КГС ВС від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, ОП КГС від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про врахуванням понесених витрат Відповідача на професійну правничу допомогу, проте зменшивши їх до 3500, 00 гривень, що буде відповідати матеріалам справи.

Разом з цим, суд вважає за необхідне покласти витрати на професійну правничу допомогу на обидві сторони, пропорційно понесених витрат під час розгляду справи.

Керуючись п.1 ч.2 ст. 49, п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний-Тіниста» про закриття провадження по справі - задовольнити.

Закрити провадження по цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний-Тіниста» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвоздичний-Тіниста» (м. Одеса, вул. Тіниста, 10, ЄДРПОУ 40591658) судові витрати в розмірі 3269, 00 гривень.

В іншій частині відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Чернявська Л.М.