Рішення

від 02.12.2024 по справі 758/9373/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02.12.2024 Справа № 758/9373/23

Унікальний № 758/9373/23

Провадження № 2/756/721/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.

секретарів: Атаманюка П.В., Марценюк А.І.

за участі представників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дячук Олена Борисівна про визнання недійсним договору позики,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_5 через свого представника звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 13.01.2020 року у загальному розмірі 18 067 500,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13.01.2020 року у місті Києві між громадянином Великобританії ОСОБА_5 та громадянином України ОСОБА_4 було укладено Договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дячук О.Б. На підставі вказаного договору позики від 13.01.2020 року ОСОБА_4 отримав у борг від ОСОБА_5 10 785 465, 00 грн., що на час укладення договору було еквівалентно 450 000,00 доларів США, та зобов`язався повернути позику до 30.04.2020 року.

Позивач вказує, що відповідно до умов договору позики ОСОБА_4 надано зворотну, безпроцентну позику яку він, ні в обумовлений сторонами термін, ні на дату подання позову до суду, не повернув.

Окрім того, позивач вказує, що умовами договору позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визначено, що у разі неповернення обумовленої в договорі суми у зазначений строк, а саме до 30.04.2020 року, позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми простроченого зобов`язання, що станом на день подачі позовної заяви за офіційним курсом Національного банку України відповідає сумі 1 642 500,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

30.10.2023 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву у якому заперечував щодо позовних вимог, вказуючи що відповідач кошти к розмірі 10 785 465,00, що еквівалентно 450 000,00 доларі США на день укладення правочину не отримував, договір позики не підписував, відтак вважає, що позовна заява повинна бути залишена без задоволення.

01.11.2023 року ОСОБА_4 подав суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 , у якій просив визнати недійсним договір позики від 13.01.2020 року, вказуючи, що ОСОБА_4 не укладав та не підписував вказаний договір, а також матеріали справи не містять доказів, що могли б підтвердити факт грошовості договору та факту реального надання ОСОБА_5 коштів ОСОБА_4 у позику 13.01.2020 року.

19.04.2024 року представником відповідача за зустрічним позовом надано відзив на зустрічну позовну заяву у якому наголошено, що 13.01.2020 року ОСОБА_4 письмово підтвердив про своє бажання прийняти позику, прибувши до нотаріуса та підписавши особисто договір позики. У пунктах 13 та 18 Договору позики від 13 січня 2020 року зазначено, що цей договір вважається укладеним з моменту передачі позикодавцем грошей позичальникові. У пункті 3 Договору позики ОСОБА_4 стверджує, що гроші отримав. Представник відповідача за зустрічним позовом звертав увагу суду, що дане твердження позичальника виключає будь-яке подвійне тлумачення, отже вважають, що відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та просив задовольнити первісний позов у повному обсязі, а також просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник позивача за зустрічним позовом просив зустрічний позов задовольнити, у задоволенні первісного просив відмовити.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

13.01.2020 року у місті Києві між громадянином Великобританії ОСОБА_5 та громадянином України ОСОБА_4 було укладено Договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дячук О.Б., зареєстровано в реєстрі за №5051.

Згідно п. 1 договору позики позикодавець надав позичальникові зворотну безпроцентну позику в розмірі 10 785 445 (десять мільйонів сімсот вісімдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят п`ять) гривень 00 копійок, що є еквівалентом суми 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) доларів США 00 центів за офіційним курсом Національного банку України на день укладення цього договору, а позичальник прийняв від нього у позику вищевказану суму грошових коштів.

Відповідно п. 2 договору позики позичальник зобов`язується повернути позикодавцю одержані у позику грошові кошти у строк до тридцятого квітня дві тисячі двадцятого року.

У пункті 14 договору позики зазначено, що сторони у присутності нотаріуса підтвердили, що даний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, сторони однаково розуміють природу цього правочину, вони не обмежені в праві укладати правочини. Крім того, у присутності нотаріуса сторони підтвердили, що даний договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину. Окрім того, сторони підтвердили, що проект цього договору складений нотаріусом на підставі тих умов, що визначені та узгоджені позикодавцем і позичальником, та умов, які є обов`язковими для таких договорів (нотаріальне посвідчення договорів позики повинно здійснюватися з дотриманням загальних правил цивільного законодавства), ними прочитаний, зрозумілий і схвалений.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пункт 3 договору позики містить чітке твердження того, що позикодавець суму грошей позичальнику передав, а позичальник стверджує, що отримав її під час підписання договору.

Згідно п. 4 договору позики позичальник має право повернути позику достроково, а позикодавець зобов`язаний прийняти позичену суму грошей до закінчення зазначеного строку.

Пункт 5 договору позики вказує, що повернення позиченої суми грошей повинно бути зроблено в місті Києві.

Таким чином, письмова форма нотаріально посвідченого договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При цьому, заперечуючи отримання коштів в позику ОСОБА_4 не надано суду жодного належного та допустимого доказу на спростування факту оформлення вказаного договору позики та його особистого підпису у ньому.

В судовому засіданні обговорено можливість проведення експертизи договору позики на відповідність у ньому підпису позичальника ОСОБА_4 , однак представник останнього повідомив, що його довіритель не має змоги прибути до суду для відібрання та надання довільних і експериментальних зразків підписів, а тому почеркознавча експертиза у справі не призначалась, із чим погодились представники сторін.

Також, суд не бере до у ваги заперечення представника відповідача за первісним позовом щодо безгрошовості договору, того, що ОСОБА_5 не володів такою сумою, а ОСОБА_4 , начебто, не отримував коштів, оскільки умови нотаріально посвідченого договору позики чітко передбачають передачу грошової суми позичальнику в момент підписання договору і інших застережень з цього приводу у договорі не міститься.

Більше того, представником ОСОБА_5 в судовому засіданні надано довідку №28-186 від 06.11.2019 року АТ «КБ «Земельний капітал» з якої, крім іншого, вбачається, що станом на 06.11.2019 року ОСОБА_5 мав у вказаній банківській установі поточний рахунок із залишком коштів у розмірі 692 834,53 долари США.

Отже, представником ОСОБА_5 в судовому засіданні підтверджено належними та допустимими доказами, що громадянин Великобританії мав наявні грошові кошти, в тому числі на території України в необхідній сумі для можливості надання їх у позику ОСОБА_4 .

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо), або утриматися від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов`язання.

З огляду на ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В судовому засіданні встановлено, що надані в позику кошти станом на момент розгляду справи не повернуті, з огляду на зазначене суд вважає за потрібне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 . основну суму боргу за договором позики від 13.01.2020 року. у розмірі 16 425 000,00 грн.

Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 6 договору позики у разі прострочення позичальника (невиконання та/або несвоєчасного виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених цим договором, та/або виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених цим договором, не у строки та/або не у порядку передбаченому цим договором), позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10 (десяти відсотків від суми простроченого зобов`язання).

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення з позичальника 10% від суми простроченого зобов`язання, що станом на день подачі позовної заяви за офіційним курсом Національного банку України відповідає сумі 1 642 500,00 грн.

З огляду на зазначене первісний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки встановленні обставини при задоволенні первісного позову, а саме щодо укладення договору позики та передачі коштів, спростовують обґрунтування зустрічного позову та виключають підстави для його задоволення.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 626, 627, 509, 526, 530, 536, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) 16 425 000 (шістнадцять мільйонів чотириста двадцять п`ять тисяч) грн. основного боргу за договором позики та 1 642 500 (один мільйон шістсот сорок дві тисячі п`ятсот) грн. відсотків від суми простроченого зобов`язання заборгованості за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн., сплаченого судового збору.

В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дячук Олена Борисівна про визнання недійсним договору позики - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02.12.2024 року.

Суддя А.В. Шевчук