Ухвала

від 02.12.2024 по справі 136/972/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/972/14-ц

Провадження № 22-ц/801/2642/2024

Категорія: 7

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Сопрун В. В.

УХВАЛА

02 грудня 2024 рокуСправа № 136/972/14-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.

розглянувши заяву про самовідвід головуючого судді Сопруна В.В. у цивільній справі № 136/972/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року,

в с т а н о в и в :

У провадженні Вінницького апеляційного суду перебуває апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року у цивільній справі № 136/972/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року визначено колегію суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Сопрун В. В., судді: Міхасішин І.В., Стадник І.М.

02 грудня 2024 року головуючий суддя Сопрун В.В. заявив самовідвід, який мотивований тим, що він брав участь у розгляді цивільної справи № 2-1242/10, у якій ОСОБА_2 уже заявляв йому відвід з підстав сумнівів у його неупередженості або об`єктивності при розгляді справи, у якій він є учасником.

Крім того, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 листопада 2024 року (справа №136/970/14-ц) заяви про самовідвід судді-доповідача Матківської М. В. та судді Сопруна В. В., які входять до складу колегії суддів, задоволено, відведено їх від участі у розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року, тому вважаю, що не можу брати участь у розгляді цієї справи.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Матківської М. В., суддів - Медяного В. М., Сопруна В. В., заяву головуючого-судді Матківської М. В. про самовідвід задоволено. Заяву відповідача ОСОБА_3 про відвід суддів Медяного В. М. і Сопруна В. В. задоволено. Цивільну справу передано для визначення колегії суддів для розгляду справи відповідно до статті 33 ЦПК України.

Крім того, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 листопада 2024 року (справа №136/970/14-ц) заяви про самовідвід судді-доповідача Матківської М. В. та судді Сопруна В. В., які входять до складу колегії суддів, задоволено, відведено їх від участі у розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Отже, положеннями ч. 1 ст. 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу судді і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За приписами ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 9 Конституції України, п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може брати участь у розгляді справи у випадку наявності обставин, які викликають сумнів в його неупередженості або об`єктивності.

Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета Україна-центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).

У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію («Пулар проти Сполученого Королівства», 10 червня 1996 року §32, Звіти 1996- ІІІ).

У зв`язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, «правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості («Де Куббер проти Бельгії», 26 жовтня 1984 року, §26, Серія А, №86).

Суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і сторонам у процесі довіру («Пєрсак проти Бельгії», 01.10.1982 року, «Ветштайн проти Швейцарії», «Паскал проти України», 15.12.2011 року та інші).

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України», наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

Пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, встановлено, що суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення по справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо відводу (самовідводу). Тобто, у разі переконання судді у наявності обставин, які унеможливлюють винесення ним об`єктивного рішення або обґрунтовано викликають сумнів у стороннього спостерігача в його упередженості, він зобов`язаний заявити самовідвід.

З метою запобігання виникнення в учасників справи сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості колегії суддів при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року, колегія суддів вважає за доцільне задовольнити заяву про самовідвід головуючого судді Сопруна В. В., який входить до складу колегії суддів.

Частиною 2 ст. 41 ЦПК України встановлено, що у разі задоволення заяви про відвід одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 41 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити заяву про самовідвід головуючого судді Сопруна В.В.

Відвести головуючого суддю Сопруна В.В. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року.

Справу передати на повторний автоматичний розподіл в частині заміни головуючого судді Сопруна В.В.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Міхасішин І.В.

Стадник І.М.